Skip to main content

Full text of "Vybir z ukraïns'koho narodnoho pys'menstva"

See other formats


^ШщРІЯ^іЩІІріЗ^Ш 



Антін Крушельницький 



♦ ♦ 



ВИБІР З УКРАЇН- 
СЬКОГО НАРОДНОГО 
ПИСЬМЕНСТВА 

Другий ТОМ. ^^л^ 
(Від 1876 до 1920 р.) 

ДЛЯ восьмої КЛЯСИ СереДНИХ ШКІЛ; 

для четвертої КЛЯСИ колегії. 



г?"" 






Київ • Відень • Львів. 

„Чайка" 
Українське Акційне Видавниче Товариство. 



Всі права застережено. 
Соругі^Ьі: 1922, Ьу „Т8сЬа^ка", \Уіеп. 









01)3731 



З австрійської державної друкарні у Відні. 



— III 



Зміст. 

І. Михайло Драгоманів; 



Сторона. 

1. Завдаїпія українського письяенства (З иереднього слова до повістей 

О. Федьковпча, що вийшло п. п. „Галиїдько-руське письменство) 1 

'2. Народні святощі (З „Чудацьких думок про українську національну справу") . 5 

•3. Вражіння з Угорської України (З V части „Австро-руськпх споминів") . . 9 

II. Михайло Старицький: 

4. Гетьман 15 

5. До України 16 

6. Нива 17 

7. Зімовпй вечір 17 

8. Редакторові 18 

9. На проводи (М. П. Драгоманову) 19 

10. Жалібного не грай 19 

11. На смерть друга 20 

12. До молоді 21 

13. Зустріч 21 

14. Виклик 22 

15. Сльоза 23 

16. Потайні ученики 23 

17. Швачка . 24 

18. На ріднім попелищі 24 

19. Борвій 27 

20. Не спиться 29 

21. Всьому кінець ЗО 

22. О вернись, мо.ч музо! 31 

23. Я бачив сон 31 

24. Не судилось (Драма в пяти діях; 33 

III. Іван Тобілевич: 

25. Мартин Боруля (Комедія в пятц діях) 52 

26. Хазяїн (Комедія в чотирьох діях) 68 

27. Сава Чалий (Траґедія в пяти діях і сьоми картинах) 85 

IV. Іван (Нечуй) Левіцький: 

28. Як учився в школі Яким Лемішка (З повісти „Причепа") 99 

29. Неможна бабі Парасці вдержатись на селі (З оповідання) 109 

30. На дністровому лимані (З повісти „Микола Джеря") 116 

31. Як сини ділплися землею (З повісти „Кайдашева семя") 122 

32. Сповідь Василипи (З повісти „Бурлачка") 126 

33. Вибір священика (З повісти „Старосвіцькі батюшки та матушки") 129 

34. Дашкович і Воздви'-кенський (З повісти ..Хмари") 135 

XII Читапка. а 



— IV — 

Сторона 

V. Опанас Рудченко (Панас Мирний): 

35. Ко ляд пики (З повісти .Повія") 140 

36. Неяа землі! (З повісін „Хіба ревуть воли, як ясла повні?") 150 

37. Спомип :? ґімназії (З повісти „Лихі люди") 162 

38. Морозенко (З оповідання) 168 

VI. Борис Грінченко: 

39. Квітчані сльози 177 

40. Вона співа 177 

41. І молилася я 177 

42. Вітер ви« 178 

43. За вікном вітер виє 178 

44. Блискучії зорі - . . . 179 

45. Весна 179 

46. Я чую 180 

47. Не лякаіїсь 180 

48. Прийде! 181 

49. Серед поля 181 

50. Хлібороб 182 

51. Мати 183 

52. Зернятка 184 

53. Смерть отаманова 185 

54. Сестриця Галя (Оповідання) 187 

55. Марко Кравченко (З повісти „Соняпший промінь") 194 

VII. Іван Франко: 

Лірична поезія. 

І. З вврішін і ни.зин. 

Із циклю: Сонети. 

56. Народна пісня 199 

Із циклю: Веснянки. 

57. Дивувалась зіма 199 

58. Не забудь юних днів 200 

59. Ще щебече у садочку соловііі 201 

60. Весно, що за чудо твориш! 201 

Із циклю: Осінні думи. 

61. Паде додолу листя 202 

Із циклю: Нічні думи. 

62. Непереглядпою юрбою 203 

Із ЦИК.1Ю: Ехсеїзіог. 

63. Наіімнт 205 

64. Каменярі 205 

Із циклю: Поет. 

65. Чим пісня ;кпва? 207 



Сторона. 

ІЗ п^клю: Знайомим і незнайомим. 

66. Молодому другові 207 

II. ЗІВЯ.іе ЛИСТЯ, 

Перший жмуток. 

67. Так, тп одна моя любов 209 

68. Твої очі, як те море 209 

69. Безмежнеє поле 209 

70. Не раз у сні являється пені 210 

71. Я не жалуюсь на тебе, доле! 210 

72. Епільоґ 211 

Другий жмуток. 

73. Полуднє 211 

74. Зелений явір 212 

75. Ой ти, дівчино! 212 

76. Червона калино! . 213 

77. Ой ти, дубочку! . 214 

78. Ой, жалю мій, жалю! , 214 

79. Чому не смієшся ніколи? 215 

80. Чого являєшся мені? 215 

81. Оце тая стежечка 216 

82. Як би я знав чари 216 

88. Як почуєш вночі 217 

84. Хоч тп не будеш цвіткою 218 

85. Сипле сніг 218 

Третій жмуток. 

86. В алеї нічкою літньою 218 

87. Пісне, моя ти підстрелена пташко! 219 

88. Даремно, пісне! 220 

Ш. МІЙ Ізмарагд. 

Із циклю: Поклони. 

89. Важке ярмо твоє, мій краю! 220 

90. Як бп само страждання 221 

Із циклю: Паренетікоп. 

91. Не слід усякого любити 221 

92. Гнів — це огонь 222 

93. Немає друга 222 

94. Себе самого наперед 223 

95. Не високо иудруй 223 

96. Як промінясто гарний цвіт 223 

97. Хто в першій чвертині життя 223 

98. Строфи 224 

99. Притча про приязнь 224 

100. Притча про смерть 227 



— VI — 

Сторона. 

IV. Із днів журби. 

Із цшаю: Із днів журби. 

101. День і піч сердитиіі вітер 229 

102. Коли часом в валскій задумі 229 

103. Де я пе йду 2.30 

104. Безсилля 2.30 

105. І знов рефлексії 231 

106. Я поборов себе 233 

Із циклю: Спомини. 

107. Я згадую аипулеї; життя 233 

108. Поки умре ще в серці сила 234 

109. Я пе скінчу тебе, пісне! 234 

Із циклю: В пл':н-ері. 

110. По коверці пурпуровім 235 

111. Ой іду ТІ! тугапп! 236 

V. Яетрег 1ІГ0. 

Із ЦІІК.1Ю: Зетрег Ііго. 

112. Лі иття коротке 236 

11.3. Сонет 237 

114. Моєму читачеві 238 

115. Буркутеькі станси 238 

116. Еонкістадори 239 

Із циклю : На старі теми. 

117. Не ЛІНО ли нн 'іяшеть, братїе? 239 

118. Блаженг му;кь, н:ке не лдет'ь па совФ.т'ь нечестивихг 240 

119. А галици свою річь говоряхуть 241 

120. Се су Римі кричять подь саблями половецкнми . . . . .і 241 

121. Жени роусськїя в-ьсилакашася 242 

122. .Інсицьі брешуть па черленьїя пі,нтн 242 

Із циклю: Із книги Еааф. 

123. У сні зайшов я 243 

124. Поете, тям! 245 

125. Як трапиться тобі в громадськім ділі 246 

126. Опівніч 247 

127. Як би ти знав! 248 

Епична поезія. 

128. Панські жарти (З поеми) 250 

129. На святоюрській горі дня ЗО жовтня 1655 р. (Поема) 265 

130. Мойсей (З поеми) 273 

181. Грицева шкільна наука 282 

132. „Зсіїоп йсЬгеіЬеп" 288 

133. Історія моєї січкарні 293 



— МІ — 

Сторона. 

134. Іеситнка челядь 300 

135. До світла 309 

136. Рубач (Присвячую памятн Михайла Драгоманова) 327 

137. Великий шум (З новісти) 334 

Публіцистика. 

138. о останніх десятиліть XIX віку (Частила) 352 

139. Отвертиіі лист до галндько-української молоді {В 1905 р.) 356 

VIII. Наталя Кобринська: 

140. Дух часу 364 

IX. Дмитро Маркевич : 

141. Замах на вбийство жінки. „З д&впо минулого"* (Спогади судового слідчого) . 377 

X. Михайло Грушевський: 

142. Острозька Академія 387 

143. Богданові роковини 398 

XI. Осип Маковей: 

144. Думка 403 

145. По-над хмари 403 

146. В мою хатину 403 

147. Хто дав ту постать? 404 

148. Надо мною листя зелене 404 

149. Туга 405 

150. Елеґія 406 

151. Мрія 406 

152. Некрут 407 

153. Сарна 40Т 

154. Камяна епоха 408 

155. Модний плуг 409 

XII. Павло Грабовський: 

156. Вгорі небо 416 

157. Рідний край 416 

158. Тебе забути 417 

159. Чим би стала ти 417 

160. До України 418 

161. Сон 418 

162. У сні 419 

163. Смілі майстри 419 

164. Коли часом 420 

165. Людина есьм 420 

166. Сироти 421 

167. Розвага 422 



— УІІІ — 

Сторона. 

168. Розтьохкався соловейко 422 

169. Дочка до матері 423 

170. До матері 423 

XIII. Володимир Самійленко: 

171. Наіідорожча перлина 424 

172. Не вмре поезі.ч 424 

173. Орел 425 

174. Людськість 426 

175. Україна 427 

176. Україні 427 

177. Божнії прпказ 428 

178. Невдячний кінь 429 

179. Пригода 429 

180. Горе иоета 430 

181. Ідеальний публіцист 430 

182. На печи 431 

XIV. Агафангел Кримський: 

183. До поета 433 

184. Вчора балакав оратор 433 

185. На чужині 434 

186. Забрався я на шпиль 434 

187. Стоять зачаровані 435 

188. Знову серце заболіло 435 

189. По піску, по золотому 435 

190. Гаснуло сонце 436 

191. Поезіє, сонутнице моя! 436 

192. Мій краю 4.38 

193. В горах .Іпванськпх 438 

194. Самотою на чужині 4.39 

195. Як дві каплі 439 

196. Часом сонце кине промінь 439 

XV. Лярісса Косач-Квітка (Леся Українка): 

197. Чи сумно вас 440 

198. Де поділися ви • 442 

199. Свята ніч 443 

200. Досвітні огні 443 

201. І все таки 444 

202. Перемога 445 

20.3. Гей піду я 445 

204. їемна хмара 446 

205. Ой здається — не журюся 446 

206. Хотіла-б я уплисти за водою 446 

207. О, як то тяжко 447 



— IX — 

Сторона. 

208. У КОЖНОГО ЛЮДУ 448 

209. Чує лнцарь 449 

210. Гетьте думи 449 

211. Лісова пісня (Драма-феерія в трьох діях) 450 

212. Касандра (Драматична поема) . 4Г)Г, 

313. Три хвилини (Діяльоґ) 461 

214. Бояриня (Драматична поема) 479 

XVI. Ольга Кобилянська: 

2ІО. Мої лелії (Поезія в прозі) 492 

216. Поети (Фантазія) 493 

217. Через кладку (З повісти) 498 

218. Земля (З повісти) 503 

XVII. Михайло Коцюбинський: 

219. Хмари 513 

220. Утома .513 

221. Самотний 514 

222. Хвала життю! 515 

223. Що записано в книгу життя 519 

224. Сміх 530 

225. Га(:а шог^апа (З сельських настроїв) 540 

226. Іпіегтегго (Присвячую Еононівськил полям) 564 

227. Тіні забутих предків (З оповідання) 575 



XVIII. Микола Вороний: У 



228. Паралелі 590 

229. Ти не моя 590 

230. Я її в домовину живу поховав 591 

231. То літньої ночи було 592 

232. Геіі, хто має міць 593 

233. Уночі 593 

234. Хмари 594 

235. Рубіни 594 

236. Лілеї 595 

237. Соловейко 595 

238. До моря 596 

239. Ее^иіет аеіегпат • 597 

XIX. Богдан Лепкий: 

240. Осінній краєвид 599 

241. Холодна хвиля плеще 599 

242. Снишся мені СОО 

243. Серце, як хору дитину 600 

244. Мрії розвіяні 601 



— X — 

Сторона. 

245. Сповідь землі ''^1 

246. Гостипа '^^^3 

XX. Василь Стефаник: 

247. Мос слово 610 

248. Дорога в12 

249. Виводили ;? села 614 

200. Стратився • 61& 

251. Новина 618 

252. Казіінниіі хрест С20 

XXI. Лесь Мартович: 

253. Відміна 630 

254. На торзі • 634 

255. За межу 639 

256. Зле діло 642 

XXII. Володимир Вкнниченко: 

257. Записна книжка 649 

258. Біля машини 661 

XXIII. о. Олесь: ^ 

259. В країні мертвііі 674 

260. Яка краса 674 

261. О, слово рідне 675 

262. Оії, була на світі 676 

263. Даремно все 677 

264. Щоденно ворони летять 678 

26.5. В степу 679 

266. Гори силять 679 

267. Косять коси 680 

268. Мусить Суть 680 

269. Не нам сміятись 681 

270. В нудних, мізерних, сірих днів 681 

271. Розкриваються білі біґонії 682 

272. Коли-б ми плакати могли ' 682 

273. Хаіі літають вітри! 683 

XXIV. Петро Карманський. 

274. Не илачте, скорбні 684 

275. Ідеш од мене 684 

276. Віють вітри 685 

277. Ой, люлі, люлі .... 685 

278. Часами хочеться мені 685 



— XI — 

Сторона 

279. На Каиітолю 686 

280. На руїнаї Тускулюм 686 

281. Ніч в Ляціюм • 687 

282. Ніч 687 

283. Ти тямиш? 688 

284. Римська слвґі.ч 689 

285. Ностальґіе, моя подруго вірна! 690 

286. І досі мріємо 691 

287. Ще раз піти на рідне ноле 692 

ХХУ. Микола Филянський. 

288. Всьому нід гопдем — край один 693 

289. Ранком 693 

290. Я знов один 694 

291. Спить ряд могил 694 

XXVI. Грицько Чупринка: 

292. Вітер 697 

293. .Іьон .697 

294. Наші теми 698 

295. Козачий дім 698 

296. Уеіо! 699 

297. Гульвіса 699 

ХХУІЇ. Спиридон Черкасенко: 

298. У шахті 700 

299. Під землею 700 

300. в царстві ночи 701 

301. Спокій 701 

802. Пеіізаж 702 

303. Важкі думп 702 

304. Перед гро;;ою 702 

305. Сад 703 

306. Суша 703 

307. Сльози і квіти 704 

308. Немає сил 704 

309. Надії 705 

310. Наша туга 705 

311. Хвпля . 705 

312. Казка старого мллка (Драма) 706 



XII 



Спис авторів 

(у читанках: V. VI. VII. VIII. Хі і ХЇІ): 



Александрів Володимир: 

Притча Хрисіова про сіяча. VI. 

Антонович Володимир: 

Автобіоґрафічлі запискк (Польське су- 
спільство України. ІІодорожи по 
Україні. Суд. Початок української 
громади). XI. 

Артеховський Петро: 
Пан та собака. Хї. 

Афанассв (Чужбпнськиіі)Олекеандср: 
Гребінці. XI. 
Оії, у полі. XI. 

Барвінський Володимир: 

Отець Григорій (:і повісти: „Скошений 
цвіт"). VII. 

Бордуляк Тимофій: 

Дай, Боже, здоровля корові! VI. 
Для хворого Федя. V. 
Жебрачка. VII. 

Борисів Евген: 
Чумаки. VII. 

Боровиковський Лев: 
Багатий-бідний. XI. 
Будяк. XI. 
До друкаря. XI. 
Крила у вітряка. XI. 
Маруся. XI. 
Метелик. XI. 

Брик Іван: 

Московщина поневолює свободу України. 
VI. 



Васильченко С: 
Вдома. VI. 
Дощ. VI. 
На світанні. VI. 
Під школою. V. 
Свекор. V. 

Верхратський Іван: 
Зозуля. VIII. 

Веооловський Ярослав: 
На людськім костовищі. VII. 

Винннченко Володимир: 
Біля машини. XII. 
Записна книжка. XII. 

Вовк Федір: 

Біля моря — між Басками (Морські 
купелі. Життя Басків). VI. 

Воробкевич Сидір: 
Буковина. V. 
Вечір. VI. 

Ви, дівочі сині очі. XI. 
Журавлики ключолети. XI. 
Заграй ти, Цигане старий. XI. 
Козацький бенкет. V. 
.Тіс дрімає. XI. 
Мурашка. XI. 
Над Прутом у лузі. XI. 
На чужині. XI. 
Озеро царя. VI. 
При потоці явір. XI. 
Смерть козака. V. 
Схилилася березонька. XI. 
Там липа стоїть вже похила. VII. XI. 
Тепер аж догадалась ти. ХТ. 



ХІП 



Вороний Микола: 

Гей, хто мак міць. XII. 
До моря. XII. 
(^вшан-зілля. V. 
Ікар. VIII. 

.Шлеї, хіі; 

Паралелі. XII. 

Кесіиіет асіегпаш. XII. 

Рубіни. ХП. 

Соловейко. XII. 

Сонце яаходить. VI. 

Ти не моя. XII. 

То літньої ночи було. XII. 

Уночі. XII. 

Хмари. XII. 

Я її в домовину живу поховав. XII. 

Глібів Леонид: 
Вечір. XI. 
Вівці та собаки. XI. 
Громада. XI. 
Дві бочки. VII. 
Жаба і віл. V. 
Журба. XI. 
Зіронька. XI. 
]\Гальовання стовб. XI. 
На току. VШ. 
Орачі і муха. Т. 
Перли й свині. XI. 
Півень і перлинка. XI. 
Пісня. XI. 
Сила XI. 
Синиця. V. 

Собака й кінь. VI. XI. 
Соломяний дід. XI. 
Троянда. XI. 
Чиж та голуб. V. 

Гоголь Микола: 
На Січ! VI. 
Ревизор з Пеіербурґу. VIII. 

Грабович Іларіон: 

Упадок Новгорода (з оповідання: „Марта 
Борецька"). VП. 

Грабовський Павло: 
Вгорі небо. ХП. 
До матері. XII. 



До України. XII. 

Дочка до матері. XII. 

Коли часом. XII. 

Людина єсьм. XII. 

Рідний край. XII. . 

Розвага. XII. 

Розтьохкався соловейко. XII. 

Сироти. XII. 

Смілі майстри. XII. 

Соп. XII. 

Тебе забути. XII. 

У сні. XII. 

Чим би стала ти. XII. 

Гребінка Евгеп : 

Будяк та коноплипочка. \7І. 
Ведмежий суд. УШ, XI. 
Віл. XI. 
Злий кінь. XI. 
Лебідь і гуси. XI. 
Маківка. XI. 
Пшениця. М;іІ, XI. 
Рожа та хміль. XI. 
Соловей. VII. 
Сонце та хмаря. VI. 
Цап. XI. 
Ячмінь. VII. 

Грінченко Борис: 

Б.лискучі зорі. XII. 

Весна. XII. 

Весняні сонети. VI. 

Вітер виє. ХП. 

Вона співа. XII. 

Гурт. УІП. 

За вікном вітер виє:. XII. 

Завтра. VIII. 

Зернятка. XII. 

Зорі. V. 

І молилася я. XII. 

Квітчані сльози. XII. 

Лесь, преславний гайдамака. VI. 

Марко Кравченко (з повісти: „Сопяшннй 

промінь"). XII. 
Мати. ХП. 
Могила. ЛТ^. 
Не лякайсь. XII. 
Неможливе. УПІ. 



XIV — 



Олеі-:і. V. 

Пастушки. V. 

Петрз'ї'Ь. V. 

Подитісь. V. 

ІТоі-іііліайсь. \Ш. 

Привдо! XII. 

Прийде депь. VIII. 

Рііяок. V. 

Рушгувалля Київа Москалями. V. 

Серед поля. ¥111. XII. 

Сестриця Галя. XII. 

Слова і діла. VIII. 

Смерть отаманова. VI. XII. 

Смутні картини. VIII. 

Троянда. VI. 

Хлібороб. ХП. 

Шматок хліба. VI. 

Як сонце М0174Є. VIII. 

Я чую. XII. 

Грушевськнй Михайло: 

Богданові роковини. XII. 

Ворота Італії. ¥Ш. 

Грецькі кольонії на Україні. ТШ. 

Київ — ■ осередком культурного життя 

на Україні в ХУП в. VIII. 
Молоді літа Хмельницького. V. 
Морські походи козаків. УІ. 
Острог — осередок освіти на Уішаїш. V. 
Острозька Академія. XII. 
Перемога Хмельпищлчого коло Жовтих 

Вод і Корсуяя. VI. 
Початки Січи. ^ТІ. 
Татарський погром України. V. 
Як козаки лагодять' -я в морський похід. V. 

Гру щепко С. : 

День в Остепді. VII. 

Д є м а н ч у к їв а зі : 

Дедаль і Ікар. У1ІІ. 
Филимоп і Бавкнда. VI. 

Дніпрова Чайка: 
Дві птиці. VIII. 
Дівчина чайка. VI. 
Собака. \7. 
Тополі. VII. 



Д р а г о м а н і в ]\[ п х а й л о : 

Вражіння з Угорської 5'країни і^з V. 
части „Австро-руських споминів''). ХІІ^ 

Завдання українського письменства (з пе- 
реднього слова до повістей О. Федько- 
внча, що вийшло н. н. „Галицько- 
руське ПН('ЬМЄНСТВ0'"). ХИ. 

Народні СВЯТОЩІ (з „Чудацьких думок 
ПРО українську нацІон.альп¥ справт"). 
XII.' 

Сфимепкова Олександра: 
Україна в „Кобзарі". ^Т. 

Жук Михайло: 
Стогне вітер. ЛЧІ. 

К а л и т о в с ь к и й Є р о н і м : 
Михайло Дорундяк. VIII. 

Карманськпй Петро: 

Віють вітри. ХП. 

В святий вечір. ¥П. 

Галицький пейзаж. VIII. 

Ідеш од мене. XII. 

І досі мріємо. ХП. 

Над колискова. ЛТІІ. 

На Капіто.іго. XII. 
, На руїнах Тускулюм. XII. 

.Не плачте, скорбні. XII. 

Ніч. XII. 
^Шч в Ляціюм. XII. 

Ніч на Адрії. VII. 
„ Ностальгіє, моя подруго вірна! XII. 

Ой, люлі, люлі. ХП. 

Перші роковини Листопада. VI. 

Римська елєі'ія. XII. 

Сади окув спокій задуми. VII. 

Ти тямиш? ХП. 

Тямиш. \ТІІ. 

Часами хочеться мені. XII. 

Ще раз ніти на рідне поле . . . XII. 

Як в тихім гаю. VII. 

К в і т к а (О с н о в я н є н к о) . Г р п г о р і й : 
Конотопська відьма. XI. 
Маруся. XI. 
Перекотиполе. XI. 

Ярмарок (з оповідання: „Салдатський 
натрет'-). XI. 



XV — 



Ііисілевська (Галичанка) Олепа: 
Море. УШ. 

На Тарасовій могилі. VI. 
Ялта й ОКОЛИЦЯ. VII. 

Кічура Мелетій: 

На золотих пісках. МИ. 

Кобилянська Ол). га: 
Битва. ЛТІІ. 
В долах. УП. 
Земля. XII. 
Мої ле.лії. XII. 
Поети. XII. 
Через кладку. XII. 

Кобринська Наталя: 
Дух часу. ХП. 

Коваленко (Коломаці.кий) Грпцько: 
Тарас Шевченко. V. 

Ковалів Степан: 
Калічка. "\'. 

Китайська яблунька. ^'. 
Нейковірне. У II. 

Козацькі думи: 

Азійські брати. Л'ІІ. 
Маруся Богуславка. УІ. 
Олексііі Попович. ЛТ[. 
Самійло Кішка. Л1П. 

Козловськпй Олександер: 
Будь кришталем. У1І. 
Цвинтарьок. УІІІ. 

Колесса Філяреї: 

Микола Ллсенко. УІІІ. 
Українські народні пісні і їх :шязь 
з життям народ}'. УІІІ. 

Комарівна Галнна: 
Т. Шевченко. УІ. 

Еомарь Микола: 

Землі Запорожців. Л'. 

Як Запорожці живилися з сво€Ї землі. У. 

Конпськнй Олександер: 
В ясну піч. XI. 
Думка. XI. 



Моє бажання. XI. 
Молитись хочу. XI. 
Молодечий вії; Шевченка. VI. 

Молодий вії; ЗГаксима Одинця сі Хронікіг 
з давноминулого). XI. 

Не грає безкрає. УІІ. 

Не призивайте всує Бога. XI. 

Непримирепа. XI. 

Ой, поля ви. поля. XI. 

Пороги на Дніпрі. Л'^ІІ. 

Проповідь на горі. XI. 

Сестра жалібниця» УІ. 

Сподівання. XI. 

Я не боюсь тюрми. XI. 

Кононепко Мусій: 
Багатий Марко. УІІІ. 
Батуринські руїни. УІІ. 

Копач Іван: 

В ЬІЛ'^. роковини смерти ВІевченіса. ТИ. 
Емануїл Калт. УІП. 

Корнієнко Василь: 
Запорозький скарб. УІ. 

Королів Василь: 

Життя українських переселенців у Ка- 
наді. УІІ. 

Кос Михайло: 

З подорожі по Норвегії. УІІ. 
Москва. УП. 

Косач-Квітка Лярісса (Леся Укра- 
їнка): 

Бояриня. XII. 
Гей, піду я. XII. 
Гетьте, думи. ХП. 
Де поділися ви. XII. 
Досвітні огні. XII. 
І все таки. ХП. 
Касандра. ХЦ. 
Лісова пісня. XII. 

Ой, здається — не журюся. УІП, XII. 
О, як то тяжко. ХП. 
Перемога. ХП. 
Пісня. УШ. 
Поділля. V. 

Роберт Брюс, шотландський король. УІІ. 
Свата кіч. ХП. 



XVI — 



Темна хмара. ХІІ. 

Тиша в морі. VI. 

Три хвилини. Хи. 

.\' кожного лк>ду. XII. 

Хотіла-б я уплисти за водою. XII. 

Чи сумно вас. XII. 

Чує лицарь. ХП. 

Костомаров ЗІ и к о л а : 

Верба. XI. 

Весна й зіма. XI. 

Клятьба. XI. 

Переяславська ніч. XI. 

Українці і ^Москалі (Дві руські народ- 
носіи). XI. 

Хмельницький і польські комисарн (Укра- 
їнська сцена з 1649 року). XI. 

Котляревський Іван: 
В гостях у Дидони. XI. 
Еней у пеклі. XI. 
Мандрування Енея. XI. 
Наталка Полтавка. XI. 
Троянки палять кораблі на Сицилії. XI. 
Троянські посли у Латина. VIII. 

Коцюбинський Михайло: 

Буря (з оновідання: ^Лялечка"). УЦ 

Іп(:егте220. XII. 

На винограднику (з оповідання: „Для 

загального добра"). VII. 
Ниви у червні (з „Іа1егіпе220"). УЦІ 
Самотний. XII. 
Сміх. XII. 

Тіні забутих предків. XII. 
Утома. XII. 
Гаїа тог§апа. XII. 
Хвала ;киттю. XII. 
Хмари. XII. 

Що записано в книгу життя. XII. 
Ялинка. V. 

Кравченко У .1 я н а : 
Молодій дитині. VI. 
Чи ь; що краще? VII. 

Кримський А г а ф а н г є л : 
В горах Ливанськпх. ХІТ. 
Вчора балакав оратор. XII. 



Гаснуло сонце. XII. 

До поета. ХП. 

Забрався я на шпиль. XII. 

Знову серце заболіло. XII. 

Іслям. УП. 

Мій краю. ХП. 

На чужині. XII. 

Поезіє, сопутнице моя. ХП. 

По піску, по золотому. ХП. 

Самотою на чужині. ХП. 

Стоять зачаровані. УІП, XII. 

Туга за рідною землею. VI. 

Часом сонце кине промінь. XII. 

Як дві краплі. XII. 

Кринякевич Іван: 
Великий князь. V. 
Військо княжих часів. V. 
Львівське Ставронігійське братство в XVI. 

віді. УПІ. 
Старинпцй Львів. УІП. 
Українське військо за Гетьманщини (По- 

чаткп козаччини. Гетьманщина. Січ). 

УІ. 

Крушельницький Антін: 
В свято відродження. VIII. 
Між окопами. УП. 
Чар життя (з повісти: „Змагання''). МИ. 

Куліш Пантелимон: 

Байда, Князь Виишевецький. XI. 

Божий суд. XI. 

Брату Тарасові на той світ. XI. 

Видіння. XI. 

Гадання-вішування. XI. 

Давнє горе. XI. 

Дівоче серце. ХЗ. 

До кобзи. ХЗ. 

До кобзи та до музи. XI. 

Дунайська дума. XI. 

Запорозький суд (з повісти: „Чорна 

Рада''). УІП.' 
Заспів. XI. 
Квіти з сльозами. XI. 
Ьа^о Ма^^оге. XI. 
Магомет і Хаднза. XI. 



XVII 



Маруся Богуславка. XI. 
Молитва (Пулюеві). XI. 
На прощі у Кнїві (з повісти: „Чорна 

Рада"). V. 
Настуся. XI. 
Ніч у степу. XI. 
Орися. УШ. 
Поетові. XI. 
ІІокобзарщнпа. XI. 
Полковник Шрам (;^ повісти: „Чорна 

Рада"). \1. 
Псалтирна псальма. XI. 
Псальма ЬХП. УІП. 
Псальма СХХХ1. ТИ. 
Рай. XI. 

Серце моє тихе. XI. 
Соловейко. XI. 
Солониця. XI. 
Степ. VII. 
Степ о півдні. ХЗ. 
Турова круча (з „Орисі"). V. 
Україна. XI. 
Україна (дума). XI. 

Чого стоїть Шевченко як народний 
поет. XI. 

Чолом доземній моій-ясе таки знаній. XI. 
Чорна Рада. XI. 
Шукання-викликання. XI. 
Яке нам діло до того. XI. 

Кулішева Олександра (Ганна Бар- 
вінок): 

Квітки з сльозами, сльози з квітками. XI. 

Лазаревський Михайло: 

Спомини про Тараса Шевченка. VIII. 

Левицький (Нечуй) Іван: 

Вибір священика (з повісти: „Старо- 
свіцькі батюшки та матушки"). XII. 

Вітрогон. VI. 

Дашкович і Воздвиженський (з повісти: 
„Хмари"). ХП. 

Запорожці. VI. 

На баштані (з повісти: „Хмари"). VIII. 

На дністровому лимані (з повісти: „Ми- 
кола Джеря"). XII. 

Неможна бабі Парасці вдержатись на 
селі. XII. 

Перекази про давній Київ. V. 



Сповідь Васи.інни (:; повісти: „Бур- 
лачка"). ХП. 

Як сини ділилися землею (з повісти: 
„Кайдашева семя"). ХП. 

Як учився в школі Яким Лемішка (з по- 
вісти: „Причепа"). ХІІ. 

Левнцькпй Модест: 
Дурисвіти. VI. 
Негайна справа. УШ. 
Щастя Пейсаха Лейдермана. VII. 

Левицький Орест: 

Український замок у Коблнні. VI. 

Л е:когубськиц Теодозій: 

Привіт на сокільське свято. VII. 
Слово над гробом учениці. ТШ. 

Лепкий Богдан: 
В жнива. V. 
Гостина. ХП. 
Громом розбита ялице. V. 
Дай мені руку. УІП. 
День і ніч падуть сніги. УП. 
Дідусь. VI. 

Заповіт Тарасового батька. V. 
Зімою. VII. 
З сумних часів. VII. 
Ідейна й артистична сторона твору: 
„Слово о полку Ігоревім". УІП. 

Коди в саду. УШ. 

Мрії розвіяні. ХП. 

На небі сонце гасне. УП. 

На святий вечір. V. 

На свято. УП. 

На Соккьеькйс. УІП. 

Не хиляйте в діл прапора. УІП. 

Осінній краєвид. ХП. 

Прірвався гарний спів. УП. 

Про перші друкарні на Україні. У. 

Розвіяні мрії. УІ. 

Серце, як хору дитину. ХП. 

Снишся мені. XII. 

Сповідь землі. ХП. 

Суд над поетом. УІ. 

Суд над Шевченком. УІ. 

Тямлю, як на свята Великодні. УІ. 

У Задушні дні. У. 

Холодна хвиля плеще. XII. 



— XVIII 



Цвіт щагтя. \'іі. 

'Іаі-он у вечірігкі годпиу. УИІ. 

Як ііггмно хвиля грак. УШ. 

ЛІакаровський Михайло: 

Весілля (з поеми: „Наталя"). XI. 

Макарушка Остап: 

Давпі українські пісні й народні казки. V. 

Жаковсй 0<-ин: 

В мою хатину. XII. 

В Чернівцях на перевозі. УП. 

Д}-.чка. XII. 

Елс;ґія. XII. 

Ка.чяна епоха. XII. 

Модний плуг. XII. 

Молитва в полі. VII. 

Жрія. ХП. 

Надо мною лпстя зелене. XII. 

Некрут. XII. 

Ло-над хмари. XII. 

Пустельник із ІІутпіі. VI. 

Сарна. УП, XII. 

1>га. XII. 

Хто дав ту постать. XII. 

Жалицька Еонстантнна (Віра Лебе- 
дова): 

За-для науки. VI. 
Урятувала. У. 

Маркевич Дмитро: 

Замах на вбийство жінки. ХП. 
На Вовчому хуторі. УШ. 

Марковичка Марія (Марко Вовчок): 

Данило Гурч. ХІ. 

Два сини, УП, XI. 

Козачка. XI. 

Сестра. XI. 

Степовий гість (з оповідання: „Маруся''). 
УІ. 

Жартович Лесь: 
Відміна. XII. 
За межу. XII. 
Зле діло. XII. 
На торзі. ХП. 



М є т л п и с ь к и й А м в р о с і й : 
Вязонько. XI. 
Гетьман. XI. 

Козак, гайдамак, чумак. XI. 
Козак та буря. XI. 
Козача смерть. XI. 
Шч. XI. 

Підземна церква. XI. 
Пішли на втікачі. XI. 
Степ. XI. 

Мова (.Іиманський) Василь: 
В холодній хаті, XI. 
Козачий кістяк, XI. 
Три деревини. УП, XI. 

Могнльницький Антін: 

Скит мапявський (Заспів. Галич. Ста- 
рипЕпй Галич. Нпніпіній Галич). -ХІ. 

Мордовець Данило: 
Дзвонарь. XI. 

Народпі=байки: 

Всюди добре, а вдома пайліпиіе. VI. 
Царь Лев. VI. 

Народні загадки: 

Загадки 1—7. УП. 
Загадки. 1—7. ЛЧІІ. 

Народні казки: 
Злидні, V. 
Котигорошко. УП. 
•Іетючий корабель. У. 
Лисичка сваха. VI. 
Оре.л. УІП. 
Песипський, жабинський, сухинський 

і золотокудрії синп цариці. УШ. 
Про бідного парубка й царівну. V. 
Про двох братів. УІ. 
Про Марусю, козацьку дочку. VII. 
Три брати. У. 
Царевич Яків. У. 
Царенко і змій. УІ. 

Народні лєґенди: 

Брат у брата на тому світі. У. 
Великодпа пятниця. УІ. 



XIX 



Гордий царь. VI. 
Київська Лавра. VI. 
Праведний у церкві. V. 
Смерть. VI. 

Народні мі ти: 
Вітер. VI. 

Лісовий царь Ох. V. 
Про морського царя й його дочок. V 

Народні (-л.-артівлнві) оповідання: 

Лінива. VI. 

Старий Макснмець. VI. 

Народні перекази: 

Волоті ворота у Київ'. VII. 
Кнри.тіо Кожумяка. V. 

Народні пісні: 

Козак вибірається в похід. V. 

Ко.іомийки. VII. 

Пісня сироти. V. 

Смерть у Московщині. VIII. 

Татарський налад. V. 

Татарський попас. V. 

Народні приповідки: 
Приповідки 1 — 42. ЛЧІ. 
Приповідки 1 — 19. VIII. 

Народні сміховинки: 

Брехун. VI. 

Господарь і циган. \'. 

Добрий кравець. VII. 

Драбина. V. 

.Типова паска. VIII. 

^Іантило. Л'ІІ. 

Наївний. VIII. 

На празнику у Бойка. VII. 

Рідня. VIII. 

Скупий. V. 

Собака на містку. VI. 

Татаре і селяне. VII. 

Тепер мені не до соли. V. 

Тягар. VIII. 

Школяр на мандрівці. VII. . . 

ІІк Кїіньові-ький пробуваїі дідів. Л ПІ- 

Як трава встала. VI. 

XII Чіітлііьчі. 



О к у н Є в с ь к и й я р о с л а в : 
З подорожі по Єгипті. VIII. 
Із Крети. VIII. 
Мруїок. VII. 

Олесницькнй Евген: 
Вибух Ве:^увія. VIII. 

Олесь Олекс андер: 
Вільна Україна. V. 

Б країні мертвій і бе;?плодній. VПI, XII. 
В степу. XII. 
Гори сплять. XII. 
Даремно все. XII. 
Живи Україно! V. 
З нудних, мізерних, сірих днів. XII. 
Коли-б ми плакати мої'лп. XII. 
Конвалія. VIII. 
Косять коси. XII. 
Літній вечір. VII. 
Місії. VIII. 
Мусить буть. XII. 
Народ і поет. V. 
На чужині. VIII. 
Не нам сміятись. XII. 
Ой, була на світі. XII. 
О, слово рідпе. XII. 
Памяті Дмитра Вітові-ької». VIII. 
Переселенці. VI. 
Пісня молодостіг. VIII. 
Рано вранці. VII. 
Рідна мова. VIТ. 
Розкриваються білі біґопії. XII. 
Слово рідне ! VIII. 
Ти на ніч не дивись. VIII. 
Туга за рідною землею. VI. 
Усе жило. VII. 
Хай літають вітри! XII.. 
Щоденно ворони летять. XII. 
Яка краса. XII. 

О І" тройський Оле.іько: 

Руйнування Чортомлицької Січи. VII. 

Павлусевич Володимир: 
Заграй мені, заграй. \1ІІ. 
Ой, як гребля прірветься. VIII. 
Смерть жовняра. VIII. 
Тим цінніший скарб. VIII. 
Т\га. VIII. 



— XX — 



Пачовський Василь: 
Мірамаре. УІП. 
По туч^і. VII. 

Спів відлетних журавлів. VIII. 
Труби трублять. VI. 
Я ллакав у і-ні. VИ. 

ІІетрушсвич Івап: 

Анґ.жшське домаїїпіе огнище. VIII. 

Пилипович М. : 

Давня пригода. VIII. 

Пігуляк бротей: 

Полонинські споииіш (Водоспад. Верхо- 
вина. Чівчпн. уКиття на полонині). VI. 

ІІідгірянка Марійка: 

Смереко, смереко! V. 

Потапенко Вячеслав: 

На нові гнізда. VI. 

ІІчілка Олена: 

Волинь. V. 
Раковський Іван: 

Взаємини наших змислів. VIII. 

Романчук ІОлІян: 

Пантелимон Куліш. VII. 

Руданський Степан: 
Віщий Олег. V. 
Ворона і .тис. V. 
Гей, бики! XI. 
Голе моє поле. XI. 
До України. XI. 
Звела мене біда. XI. 
Козак і король.' VI. 
Мазепа, гетьман україїсськцй. XI. 
Мене забудь. XI. 
На калитку. XI. 
Наука. VII. 
Невинний. XI. 
Не мої ноги. VIII. 
Окуляри. VII. 
Оцигапив. V. 
ІІо воді підл'. VII. 
Початок світу. V. 
Страшний суд. XI. 



Студспт. XI. 

Треба всюди приятеля. XI. 
Царь Соловей. XI. 
Циган пасічник. VIII. 
Циганський наймит. XI. 
Чужа дитина не то, що рідн:і 
Чумак з мазницею. VI. 
Шляхтич. XI. 



XI. 



Рудпнцький Степан: 
Балки на Україні. VI. 
Дніпро. V. 

Краєвид Поділля і Покуття. VII. 
Ліси і полонини в Карпатах. VI. 
Наші горн. VII. 
Рідний край. V. 

Рудченко (Мирний) Панас: 

Батієвщина. VII. 

Колядники (з повісти: „Повія'-). XII. 

Морозеш:о. XII. 

Нема землі! (З повісти: „Хіба ревуть 

воли як ясла повні?"). XII. 
Польова царівна (з повісти: „Хіба ревуть 

воли, як ясла повні?"). ЛЧІІ. 
Спомин з ґімназії (з повісти: „Лихі 

люди"). XII. 

Садовський Микола: 

Перед битвою. ^^. 
Через Дунай. VIII. 

Самійленко Володимир: 
Божий прпказ. XII. 
Вечірня пісня. VI. 
Герострат. VIII. 
Горе поета. VII, XII. 
Господарь і віл. VII. 
Ідеальний публіцист. XII. 
.Людськість. XII. 
Найдорожча перлина. \ЧІ, XII. 
На печі. XII. 
Наша'^славна Україна. VI. 
Невдячний кінь. VIII, XII. 
Не вмре поезія. XII. 
Орел. VБI, XII. 
Пригода. VII. ХП. 
Пташки. VI. 
Україна. XII. 
Україпч XII. 



XXI 



Свиднидький Анатоль: 

Гірке коріння науки (л новігти: „Любо- 
рацькі"}. XI. 

Сіриіі Юрііі: 

Фатаморґана в Криму. V. 

Слобода Михаііло: 

Вільгсльл Тель. Л'^ІІ. 
Сояевидький Михайло: 

Одисей в гостині у ІІоліфема. VI. 
Старидький Михайло: 

Борвій. XII. 

Виклик. ХП. 

Всьому кінедь. XII. 

Гетьман. XII. 

До молоді. XII. 

До України. XII. 

Жалібного не грай. ХЇІ. 

Зімовий вечір. XII. 

Зустріч. ХП. 

Мурашка та нольовнй коник. V. 

На проводи. ХП. 

На ріднім попеллпц. VI, XII. 

На смерть друга. ХП. 

Не спиться. ХП. 

Не судилось. ХП. 

Нива. ХП. 

О, вернись моя музо. ХП. 

Потайні ученики. ХП. 

Редакторові. ХП. 

Сльоза. ХП. 

Швачка. ХП. 

Я бачив сон. XII. 

Староукраїнська повість: 
Притча иро~однорога. VI. 

Сіефаник Василь: 
Виводили з села. ХП. 
Дорога. ХП. 
Камінний хрест. ХП. 
Моє слово. ХП. 
Новина. XII. 
Стратився. XII. 

Сіороженко_Ол'е"кса: 
Вуси. XI. 
Дорога. V, 



Марко проклятий. XI. 
Матусине благословення. XI. 
Не в добрий час. XI. 

Сумдов Микола: 

Краса українських народних пісень. VIII. 

Тобілевич Іван (Каркенко Карий): 
Мартин Боруля. ХП. 
Сава Чалий. XII. 
Хазяїн. XII. 

Український лидарський епос: 

Похід Ігоря Святославича на Пол(^вдів 
(у переспівах : М.Максимовича, П. Мир- 
ного, С. Руданського, Т. ПІевчеика 
і В. Щурата). VШ. 

Устиянович Корнило: 
Розбита гусля. VШ. 

Устиянович Микола: 
Верховинедь. XI. 
Месть верховиндя. XI. 
Наддністрянка . ' XI. 
Осінь. XI. 

Пісня опришків. XI. 
Рекрутка. XI. 
Х.лібороб. XI. 

Федькович Осип Юрій: 
Баркароля. XI. 
Безталанне закохання. XI. 
Бервінок. XI. 
Брат та сестра. VI. 
Гуляли. XI. 
Дезертир. XI. 
Добуш. УПІ, XI. 
З окрушків. XI. 
Квітки. ХІ. 
Король Гудул. VII. 
Куда? XI. 
.Іюба-згуба. XI. 
Не знаю. XI. 
Нічліг. VШ, XI. 
Ой вийду я з хати. VII, XI. 
Пречиста Діво, радуйся, Маріє! XI. 
Рекрут. XI. 
Русь. XI. 
Сонні мари. XI. 



XXII 



Співак. \ПІІ. 

Три — як рідні брати. XI. 

У полі, гей V полі. XI. 

Фплянськиіі Микола: 

Всьому під сонцем краіі один. XII. 

Г рідний гай і рідний лан. VII. 

Лани веснянії. УП. 

Ранком. XII. 

Спить ряд могил. XII. 

Я знов один. XII. 

Ф р а п к о Іван: 

А галици свою річ^ь говоряхуть. XII. 
Безмежнеє поле. XII. 
Безсилля. ХП. 

Блаженг мтжь, нже не идеі'ь на совііт'ь 

нечестивьіхг. ХП. 
Борис Граб. VIII. 
Буркутські сіанси. XII. 
Важке ярмо твоє, мій краю. XII. 
В алеї нічічою літньою. XII; 
Великий шум. XII. 
Великі роковини. МИ. 
Весна. V. 

Весно, що за чудо твориш. XII. 
Війна між псом і вовком. V. 

Герман їо.іьдкремер (з повісти: „Боа 
С0П8ІГІС(0Г"). УД. 

Гнів — це огонь. УПІ, XII. 

Гордість. '\ТІ. 

Грицева шкільна наука. ХП. 

Даремно, пісне! XII. 

День і ніч сеїздитий вітер. XII. 

Де я не йду. ХП. 

Дивувалась зіма. V, XII. 

До світла. ХП. 

Дружині. УПІ. 

Епільоґ.' ХП. 

Женьї русськїя вгсплакашася. XII. 

Життя Івана Вишенського. УПІ. 

Життя коротко. XII. 

Зелений явір. XII. 

З останніхдесятпліть XIX віїсу. ХП. 

Іван Впшенський. VII. 

І знов реф.ієксії. ХП. 

Історія моєї січкарні. XII. 

Каменяр Євлогій. ^ПГ. 



Каменярі. УПІ, ХП. 
Книги. УПІ. 

Коли часом в важкій зад}'мі. XII. 
Конкістадори. XII. 
Лесишина челядь. XII. 
.Іисицн брешуть на черленшя щитм. XII. 
Лис на суді (зиоемп: „Лис Микита"). УТІХ. 
.Лицарь Олександер (з „Поеми про білу 
сорочку"). VII. 

Лови на ведмедів (з повісти: „Захар 

Беркут"). УП. 
ЗІаєва елеґія. "\ЩІ. 
]\Іій злочин. УП. 
Моєму читачеві. XII. 
Мойсей. XII. 
Мойсей V пустині (в поеми: „Мойсей"). 

УПІ. ' 
Молоді літа (автобіоґрафія). УП. 
Молодому другові. ЛТІІ, ХП. 
Наймит. ХП. 
Народна пісня. ХП. 
На святоюрській горі. ХП. 
Не високо мудрий. УПІ, XII. 
Не забудь юних днів. ХП. 
Не ЛІНО ли нн бяшеть, братїе? ХП. 
Немає друга. ХП. 
Непереглядною юрбою. ХП. 
Не раз у сні являється мені. XII. 
Не слід усякого .любити. XII. 
Ой, жа.лю мій, жалю. XII. 
Ой ідуть тумани. ХП. 
Ой ти, дівчино. ХП. 
Ой ти, дубочіч-у. XII. 
Опівніч. ХП. 
Осел і лев. V. 
Отвертий лист до галицько-української 

молоді. XII. 
Оце тая стежечка. XII. 
Паде додо.лу листя. XII. 
Панські жарти. ХП. 
Перший Великдень на волі (з поеми: 

„Панські жарти"). "^ЛІІ. 
Пісне, моя ти підстрелена пташко. XII. 
Погідна піч літня. У. 
Поете, тям. XII. 

Поки умре ще в серці сила. УПІ, XII. 
По коверці пурщ'ровім. ХП. 
Полуднє. УПІ, XII. 
Помилки. УП. 



ХМІІ 



Лредслава і Святослав (з драми: „Сон 

князя Святослава"). УІП. 
Привіт тобі, мііі друже вірний, гаю. УІИ. 
Пригода ведмедя з лисом (з поеми : ...Іиг 

ІІикита"). МІ. 
Притча про життя. VII. 
Притча иро нерозум. VI. 
Притча иро піст. МІ. 
Притча иро иравдиву вартість. VIII. 
Притча про приязнь. XII. 
Притча про рівновагу. ЛЧП. 
Притча про смерть. ХП. 
Промова у відповідь на привіти в часі 

25-ліінього ювилею. VIII. 
Пусті і нлідпі слова. VII. 
Ранок у лісі. VII. 
Рубач. ХП. 

Рука Івана Дамаскина. М. 
Сам лицемірсівує з собою. МИ. 
Себе самого наперед. МІ. 
Се оу Римі кричать ііодь саблями поло- 

вецкими. ХП. 
Синій лис. МИ. 
Сипле сніг. М, ХЦ. 
Сонет. XII. 
Строфи. ХП. 

Так, ти одна моя любов. XII. 
Твої очі, як те море. XII. 
У вивозі. V. 
У лісі. VII. 
У П0.10НПНІ. VI. 
У СНІ зайшов я. XII. 
Ходить вітер по житі. VI. 
Хоч ти не будеш цвіткок». XII. 
Хто в першій чвертині життя. XII. 
Хто помилок .лякається. УПІ. 
Червона калино! V, XII. 
Чим пісня жива? ХП. 
Чого являєшся мені? ХП. 
Чому не смієшся ніколи? XII. 
„8сЬбп всЬгеіЬеи." XII. 
Щастя і горе. МІ. 
Ще щебече у^садочку соловій. XII. 
Я згадую минулеє життя. МІ, XII. 
Як би само страждання. XII. 
Як бн ти знав. VIII, XII. 
Як би я знав чари. XII. 
Як почуєш вночі. МІІ, XII. 
Як промінясто гарний цвіт. XII. 



Як трапиться тобі в громадськім ділі. XII. 
Я не жалуюсь на тебе, доле. ХП. 
Я не скииу тебе, пісне. XII. 
Я поборов себе. XII. 

Хоткевич Гнат: 

Св. Юрій на Гуи;_ульш;иці (з повісти : 

„Камяна душа"). VII. 
Старий Київ. УП. 

Цеглипський Григорій: 

Де срібнолентнй Сян іілнв''. V. 

Чайко^вський Андрій: 

З Фочі до Калиновика. VIII. 
Подорож Сагайдачного до Кафи. VI. 
Сагайдачний у школі в Острозі. V. 
У січовій школі. V. 
Хрнстос воскрес ! М. 
Чубова редута. V. 

Черкасепко Спирпдоп: 
Берези. УЦ. 
Важкі д^'ми. XII. 
Вересень. VI. 
Весна. V. 
Вечір у степу. VI. 
В Карпатах. V. 
Вперед. МП. 
В царстві ночи.^ХІІ. 
В часи зневірря. УП. 
Запорожці. М. 
Зеленожупанник. V. 
Змагання. УП. 
Казка старого млина. XII. 
Козак. Л^ 
Край в пожежі. У. 
Надії. XII. 
Над морем. УНІ. 
Найвиш,а краса. МИ. 
Наша доля. УІ. 
Наша тута ХП. 
Немає сил. XII. 
Осінь. УПІ. 
Пейзаж. ХП. 
Перед грозою. XII. 
Під землею. ХІІ. 
Повстанський табор. VI. 



— XXIV 



При ДОр(>:іі. VIII. 
Сад.* XII. 

Сльози і квітн. ХЯ. 
Сяища. УІП. 
Спокій. XII. 
Суша. ХІТ. 
Україна. ^^. 
У шахті. XII. 
Фабрика. ЛІ. 
Хвиля. ХІТ. 
Човен. ЛЧ. 
Шахтарі. VI. 

Чернявськпії ^Гико.іа: 

Журавлі. ЛЧ. 

Лєґенда про сокола. VIII. 

Марш Сагайдачного. V. 

Орел. УШ. 

Перли. УШ. 

Пороги. V. 

Рідшій край (Мені все сниться). ^ЧІІ. 

Рідний край (У всіх людей). V. 

Сельеька осінь, VI. 

Сельський вечір. УТ. 

Степ. УТ. 

Урожай. "N4. 

Як щасливий ти. УШ. 

Чупринка Гридько: 
Байда. ЛТ[. 
Л^еіо! ХП. 
Вітер. ХІТ. 
Гульвіса. ^ХД. 
Зіма. УІ.* 
Козачий дім. ХП. 
Льон. XII. 
Наші теми. XII. 
Осінна квітка. VI. 

ПГашкевич Маркіян: 
Безрідний.;; XI. 
Болеслав Кривоустий під Галичех 1139 р. 

XI. 
Веснівка.' XI. 
Вірна. XI. 
Лиха доля. XI. 
Підлисся. ХТ. 
Туга. XI. 



Шевченко Тараї-: 

Бували войни. XI. 

Великий льох (Три душі). XI. 

Вибір гетьмана. У. 

Вітер в гаї. XI. 

В неволі. УТ. 

Гайдамаки (Інтродукція. Титарь. Треті 
півні. Лебедин. Епільоґ. Передмова). XI. 

Гамалія. УІ. 

„Дневннк". УШ. 

Добро, у кого є господа. ^ЧІ, XI. 

Доля. XI. 

До мертвих і живих і ненарожденних 
земляків моїх, в Україні і не Україііі 
сущих, моє дружнєє посланіє. XI. 

До Основяненка. XI. 

„бретпк" або „Іван Гус". XI. 

За байраком байрак. УІ. 

Заповіт. ХТ. 

Заспів. ХТ. 

Зііішлись, побрались, поєднались. ХТ. 

Пржаведь. ХТ. 

Іван Підкова. УІ. 

І виріс я на чужині. ХТ. 

І день іде. ЛЧІ. 

І досі сниться. УІ. 

І знов мені не привезла. "\ТІІ, XI. 

І золотої й дорогої. УП, XI. 

І широкую долину. ХТ. 

Кавказ. XI. 

Калина. XI. 

Л ... XI. 

Лист до .Іизогуба. УІІ. 

Листи до Лазаревського. УІІ, УШ. 

.Лічу в неволі дні і ночі. УШ, XI. 

Мені однаково. УП, ХТ. 

Минають дні. XI. 

Минули ліга молодії. XI. 

Мій Боже милий! XI. 

Молитви. XI. 

Над дніпровою сагою. ^ЧІ. 

Наймичка. У. 

На старість у рідному селі. УП. 

Наша слава. У. 

Н. В. Гоголю. XI. 

Невільницькі думи. XI. 

Не гріє сонце на чужині. XI, 

Неділя в неволі. УІІ. 



— ХХУ — 



Не для людей, тієї слави. VIII, XI. 

Не запидуй багатому. XI. 

Неофіти. XI. 

Не так тії вороги. XI. 

Огні горять. VII. 

Ой гляну я. VIII. 

Ой, діброво, темний гаю. \ЧІ, XI. 

Осії глава XIV (Подражаиіє). XI. 

Ой чого ти иочорніло. XI. 

Причинна. XI. 

Прощання козака (з поеми: „Невольник"). 

VП. 
Псальма СХЬІХ. VШ. 
Радуйся, ниво ненолитая! XI. 
Розрита могила. XI. 
Самому чудно. VШ. XI. 
Село на Україні. V. 
Сестрі. XI. 

Сон (Гори мої високії). VII. XI. 
Сон (На панщині пшеницю жала). \Т. 
Сон (У всякого своя доля). XI. 
Сонце заходить. V^П, XI. 
Страшний косарь. V. 
Суботів. VI, XI. 
Тополя. VIII. 
Три шляхи. VII. 
У моїй хатині. VII. 
Хіба самому написать. XI. 
Холодний яр. XI. 
Хустина. VII. 
Чернець. VП. 
Чигирин. V, XI. 
Чи ми ш;е зиідемося знову. XI. 
Чи не покинуть нам, небого. XI. 
Чума. VI. 

Як-би ви знали паничі. ХТ. 
Як-би з ким сісти. XI. 
Як-би зустрілися ми знову. XI. 
Я не нездужаю. XI. 



ІІІерстюк Грицько: 

^■•Гірка праця. V. 
Щоголів Яків: 

Бурлаки. XI. 

Діброва. XI. 

До чарівниці. XI. 

Косарі. XI. 

На степу. VI. 

Неволя. XI. 

Опізнився. XI. 

Покинутий хутір. VII. 

Суботи св. Дмитра. ХІ. 

У полі. ХІ. 

Черевички. XI. 

Шинок. XI. 

Я не раз тобі казала. XI. 
Щурат Василь: 

Зарваниця. VIП. 

.ІИШ Ти один. VII. 

Молитва в терпінні. \ЧІІ. 

Мо.іитва до Ісуса Христа. VII. 

На синій Чорногорі. VI. 

Плач Ярославни. V. 

Шила хмаронька. VI. 

Посів нана Чарнецького. V. 

Поход на Жовті Води. VI. 

Притча. V. 

Псальма Ь. УН. 

Св. Андрій на київських горах. ^' 

Святослав. V. 

Слово Іларіона. VIII. 

У во.іинській тихій стороні. VIII. 

У страстний четвер. V. 
Яворницький Дмитро: 

Як Запорожці стрічали Новії Гі Ріі 
Яцків М хайло: 



VI. 



Бузьок. VI. 

Примітка: 

V. (ІІята читанка — пяте видання.) 
VI. (Шоста читанка — няге видання.) 
УП. (Сьома читанка — пяте видання.) 
УШ. (Восьма читанка — трете видання.) 
XI. (Одинадцята читанка — Вибір І том — перше видання.) 
XII. (Дванадцята читанка — Вибір II том — перше видання.) 
(IX і X читанки, для першої і другої кляси колеґіі, пі,е не виготовлені, тому п не узгляд- 
нюється літературного матер'.я.лу цих читанок у покажчику авторів і їх творів.) 



І. Михайло Драгоманів. 

1. Завдання українського письменства. 

(З переднього слова до повістеїі О. Федьковича, що виіішло п. н. 
.. Гал ицьіїо- руське письменство''^). 

в у Галичині табор письменників, котрі не перестали ііеклуватись 
пре українське ппсьменство. 

Але і тут діло письменства не далеко пішло уперед. І тут иІЛЬІІІ 
спорплпсь про те, чи Українці самостійннії та окремиіі од Москалів 
народ, ніж нрацювалп над тим, щоб дізнатись, як живе, думає, го- 
ворить народ, чого ііому треба, як його і чого вчити, що про нього 
та для нього писати — хоч і зветься цеп табор і досі, як уперед, 
,, народовцями''. Коли важніші з ' старших письменників галицьких 
пристаєш до Дідицького і заслужили кличку ,,москволюбців'", вороги 
,, єретичної, православної Москви" з Поляків, а то й з ..урядових 
рутенців" нрихилились до тих молодих ,,уЕраїнолюбців*', на котрих 
ще недавно сами косо дивились за їх козаколюбство. 

Дн-хто 3. боязких урядовців, або з старих попів, хоча й щиро 
хотіли, щоб розросталось українське письменство та освіта, та не 
розуміли того, чого тепер потрібно вчити людей, яке тепер мусить 
бути живе письменство: вони поприставали до „молодих" козак'о- 
любців. Старі та з старим духом прихильники принесли з собою 
і стару рутеньску мову і такі-ж старі думки. І „козаколюбці" за- для 
таких прихильників дуже позбавили себе свого козацького духу, не 
так уже часто і гаряче стали говорити про народ, про працю для 
його волі та добробуту, про те. п^об писати чисто народною мовою: 
далі позбавили себе й свого українолюбства. • 

Думки передових Українців про те, що письменні люди мусять 
І усі свої сили иріїложити, щоб не було простого й не простого на- 
роду, щоб народ увесь став вольним та багатим, щоб учити його того, 
що показує розум та правдива світська наука, а не старозаконних казок, 
щоб писати про усе, як можна зрозумілою простому народові мовою, 
— такі думки стали здаватпсь де-кому з галицьких народовців та 
українолюбців дуже смілими, недочасними. 

XII. Читанка 1 



— 2 — 

Од того галицькі українолюбці недалеко пішли у письменстві. 
Бони не понаписували поезій та повістей таких, як у Шевченка, 
Марка Вовчка та инших старших українських письменників і мо- 
лоділих, котрі, хоч виступили в самих галицьких виданнях, 
як я. пр. Нечуй-Левицький, та йшли по тій дорозі, ятсу проло- 
жено для ппсьдіенства в Росії Москалями п Українцями. Не 
взялись Галичане описувати, як живе їх люд, не кинули й 
звичаю перероблювати німецькі повісті на українські, мов би то 
Німці так живуть, як і наші люди, — та ще й тихі німецькі по- 
вісті, о першого разу нохвали.іи галицькі письменники молодого 
табору Федьковичеві повісті, та майже ніхто не ніпіов за Федь- 
ковичем, а далі й сам Федькович залишив їх писати. І тепер 
тільки у якому десятку повістей і можна бачити, що намальовано 
живих людей з галицько-буі:овинського народу. 

Ми дуже раді, що Федькович дозволив нам зібрати його 
повісті в одну книгу, через що тепер зявляеться .яь: би новий 
письменник, особливо для України. Маленькі одмінп мови, де-які 
жовнярсько-німецькі слова, що мусів Федькович де-не-де ■ поставити 
у тих оповіданнях, де описується життя жовняра, або де повість ніби 
жовняр розказує. — не зупинять дуже українських читачів. 

Ми дуже-б раді були, як би на Федьковича звернули увагу 
у Росії всі, кому на серці лежить діло галицького письменства 
і народу. Хай такі .іюди порівняють Федьковича з иншими га- 
;ищьт;ими письменниками, так і ,,рутенцями". як і ніби то .,обще- 
русами", і хай подумають над тим, якого вони письменства бажають 
українським братам в Австрії: чи мертвого чи живого? чи хотять 
вони, щоб Галичина плодила тільки Тредяковських, чи щоб давала 
свої ,. Записки охотника'* (Тургенева), „Грозу"- (Островського), 
., Коробейників'' (Некрасова), ,,Подлиповців'" (Реиіетникова), котрих 
тільки на такій дорозі, на яку ступив був Федькович, і може дати 
Галичина; хай подумають над тим, як мусять писати українські 
письменники в Австрії, щоб дати живі плоди, а не мертві. 

Звісно, те „общеруське" письменство, що виробилось у Росії 1^ 
за остатню' сотню років, надовго ще буде багатим скарбом освіти 
й науки для вчених Українців, як і Москалів. — і треба старатись, ■ 
щоб і австрійські брати наші найближче познайомились з цим 
письменством, особливо з новими його плодами. Та тільки й на 
нашій Україні, що в Росії, це „ общеруське ^* письменство не може 
задовольнити всіх і у всякій потребі. І досі письменство це і його 
мова остається панською . Народ наш каже про цю мову: по- 



^1 



ваишлу. ио-ианському. Чи добре-ж діло піддержувати те, щоб 
на Україні жило як-би два народи, — панський та мужицький? 
Хіба не треба тут чого-небудь такого, щоб звязувало їх як 
найтісніше, коли-б уже кому здавалось, що немож їх злити 
в одно? 

Над цим треба добре роздумати, особливо тепер, коли на 
самій Великорусі новіше письменство, школа, мал^фство, музика — 
усе більше забірає в себе мужицького народного духу, усе міцніше 
звязує серце й думку панську з мужицькою, — а далі приходить 
і на Україну у школі, книзі, театрі вже не так, як колись тільки 
„общеруським"', але що далі, ус^ більиі великоруським? Що-ж 
тут дивного та незаконного, що Українцям хочеться мати свого 
Некрасова. свого Решетникова, свого Островського, свого Глинку, 
котрий би також вивів на світ і розширив чудову пісню мужиків 
українських, ак Глинка зробив це з піснею московською. 

Діло прийшло до того, що природним силам українського 
народ}- треба або засихати, або рости самостійно, — до того ще 
такими, як їх зробила природа, — або на Україні не бути зовсім 
живому слову, театрові, живописі, музиці, игколі, живій і дужій праці 
для народу, або бути іц>ому всьому в своїй власній українській 
одежі. Бо не може живий чоловік думати, любити, працювати не по 
своєму, не для таких' людей, які є, а для якихось видуманих 
ляльок. 

Не дурно-ж Урсраїна, що колись за короткий час дала „обще- 
руському* письменству не мало поетів, як Херасков, Богданович, 
Капнист, Гнідич, Наріжний, Гоголь, — імвно після Гоголя, коли 
стали поети описувати живих людей, а особ.іиво народ, — то або 
зовсім не дає поетів, або тільки таких, що пишуть по-українсь- 
кому. Бо „общеруські" чиновники, пани, попи, скажемо, єсть 
у Росії, та й то не зовсім однакові на Україні і на Московпцші, — 
а народу мужика „ общеруського " нема, а є тільгш московський, 
білоруський та український. 

Ще гостріше стоїть діло в Галичині, Буковині та Угорській 
Україні. Усе, що там робилось не для власного, краєвого, 
українського народу, а для якогось „общеруса", або для якогось 
церковноруса — все те, яі; бачп.ли ми, виходило мертворожденним. 
В австрійській Україні нема навіть і таких панів — общерусів, як 
у Росії. Там на шиї українського народу сидять по два, по три 
зовсім неруські народи-пани: угорські, польські та молдавські пани, 
німецькі урядовці. Жиди, — що говорять иншими мовами, до ин- 



-- 4 — 

шого прямують, ніж тамошній українськпй народ, об'їдають його та 
ще й звуть ІІОГО прямо бидлом. 

Хто в австрійській Україні одвертається од власного мужика, 
ЙОГО мовп, говорить проти власноіо ішсьменства на народній основі, 
той хоч би він і думав, що він піддержує; тим ..обіцеруське" 
письменство, котрого в Галичині не було п нема, — той просто 
підкопує зріст розбудження тамошнього українського люду і працює 
для польських, німецькігх і угорських панів, ^урядовців та Жидів. 
Невже-ж можна хотіти, або можна навіть вірити, щоб з тепе- 
рішніх поповичів в австрійській Україні розрісся якийсь осібний 
панський бурсаково-руський народ, котрий заведе своє якесь мертве 
письменство та буде теж згорда дивитись на селянина, як на чернь, 
або в .ліпшім випадку на словах піклуватись об тім, щоб і мужика 
переробити на бурсако-руса, а на ділі так само обідати і зневажати 
його, як і цілком чужі. 

А инакіпе не може бути в австрійській Україні без книг про 
простий, цеп-то робоч]ій народ, для народу та народною мовою 
писаних. Те „общеруське" та великоруське письменство, що ви- 
росло в Росії тоді, як авст])ійська Україна жила вже окремо, щ ^ 
плодиться найбільш у столицях, у Петербурзі та в Москві. — 
тут само не поможе. Воно навіть не нривяже духово австрійської 
Русі до Великорусі і Росії, як того бажають де-які, скоріше 

це зробить українське письменство, особливо, як воно розростеть- 
ся: бо й тепер те, що нанисано по-українському, найрідніше 
австрійським Українцям зо всього, що написано в Росії. Українське 
письменство звяже докупи найміцніше увесь українськпй люд — 
в чотирьох краях: Росії, Галичині, Буковині п Угорщині, або ліпше 
сказати в чотирьох державах, бо в Австрії кожний край як окрема 
держава, і в кожному Уїсраїнець придавлений чужими панами 
п чужим урядом. Попрреду-ж усього щиро-народна мова звяже 
письменних людей в австрійській Україні з власним народом. При 
шдро народній мові лекпіе піде й щщ:)0-народна думка про те, що 
освічений чоловік мусить усим своїм життям оддячити тому, хто 
годував його тоді, ят: він вчився, тому, котрого працею світ 
держиться — хлопові, му:кикові, котрий не чернь, а самостійний 
народ. 



— 5 — 

2. Народні святощі. 

(З „ Чудацьки.)', думок про українську національну справу''^.) 

Тепер поговоримо докладніше про обовязковий націоналізм, про 
культ того, що в Галичині народовці звуть національними свя- 
тощами. 

Нема нічого темнішого над ідеї про ці святощі і нема нічого 
шкодливішого для української справи, а надто в Галичині, як ті ідеї. 

Очевидно, що к"оли на вироб національних ознак мусить мати 
вплив ґеоґрафія іі історія, то значить, у тих ознаках мусить бути 
багато перемінного, а окрім того, стільки доброго, скільки й хибного. 
Про сталість національних ознак і говорити смішно. 

Починаючи розмову про це, ми пригадуємо собі пригоду, котра 
сталася років сорок тому назад у Київі. їенерал-губернатор Бібіков 
ходив по Лаврі з великими достойниками краю, в числі котрих був 
і маршал шляхти. Поляк, здається їр. Тишкевич, котрого один з право- 
славних предків похований у Лаврі. „От бачите", сказав Бібіков, 
показуючи маршалкові на монумент його предка, - „ваші предки були 
православні". „А ще раніше язичники", відповів ґраф. 

І справді, котрої з національних святощів мусів держатися 
гр. Тишкевич, чи православія чи культу Перуна? Та п Перунові 
певно не одвіку кланялись кияне. Певно не одна національна 
святощ перемінилась на горах київських з того часу, як наші предки 
сіли на них! 

Тим часом націоналісти примушують нас кланятись національним 
святощам, вважаючи за них все 8і;а1;и8 ^ио теперішнього життя 
й думки. 

В усіх національних рухах має велику вартість демонстративне 
вживання національного костюма. Як демонстрація при певних обста- 
винах це має рацію. Але даремне ми-б старались підвести цю справу 
під льоїику. Перш усього: що таке національний костюм? Костюми 
перемінялись в кожного народу, і звичайно тепер за національний 
костюм для демонстрації вибірається костюм певного стану людей чи 
в старовину, чи тепер, так ще п певної країни в нації, так, що й тут 
люди поводяться більш менш субєктивними поглядами, а не обовязковим 
культом національної святощі, обєкту котрої неможливо установити 
й тут, як і в других частинах всеї справи. 

У нас вибрано за демонстративно-національний костюм не істо- 
ричний, не маїнатський, а етноґрафичний, мужицький (хоч я читав 
в народовськпх орґанах похвали українському боярському костюмові 



- 6 - 

Федоровича і цікавий був би знати, де він узяв для нього взірці?). 
Безперечно, в нашому народному костюмі б чимало і естетичного 
і гіїіеничного. Але щоб він увесь був. наприклад, гіґієничний, а надто 
на всі сезони, того ніяк сказати неможна. 

Мені навіть соромно, що я пустився в такі дрібязки. Але що 
будеш робити, коли люди притьмом пристають до нас, щоб ми збері- 
гали всі народні звичаї, а також і одежу. 

Та переіідемо до річей більш поважних, до річей культури 
духової, де націоналісти теж показують нам примусові народні, націо- 
нальні святощі, почішаючи з релігії. 

Ми вже говорили в П листі про те, в якому кумедному стані 
опинились європейські націоналісти-романтики, коли хотіли застосувати 
реліїію до національних ознак, тим часом коли релігія європейських 
народів тепер одна з ре.іігій інтернаціональних — християнська. 
Де-хто пробував поділити між європейськими племенами віроісповідання 
християнські, вигопппуючи, що православіє відповідає Словянам, като- 
лицизм Романцям, а протестанство їерманцям. Але-ж сама статистика 
кричить проти такого поділу, а історія п етноґрафія ще більше. Чи 
можна, наприклад, уявити собі протестантство без романської Женеви? 
чи не подібніші етноґрафично Греки з Італіянцями. ніж зо Словянами? 
і т. д. і т. д. Очевидно, ПІ.0 теперішні реліїії, як продукт культурно- 
історичного процесу інтернаціонального, ніяк не можуть входити в ряд 
ознак національних. 

Обертаючись спеціяльно до нас, Українців, трудно навіть сказати, 
яка власне віра в нас може вважатись за фактично-національну. Одні 
з напшх народовців вважають за нашу народну віру православіє, 
другі унію, треті навіть римський католицизм. До того-ж серед 
нашого простого народу є свідомі протестанти, а переважна частина 
інтеліґенції є фільософп в ре.іігії. 

Подібну-ж прислугу робить нашій національності й. культ другої 
національної святощі — так званої киралівської-азбуїси, ^ади котрої 
наші народовці всіх сортів ворогують з^іатинською. азбукою^ називаючи 
її „польським абецадлом"? Безперечно, перемінити тепер у нас а.збуку 
було-б справою не легкою, хоч воно бро-б добре, бо^близило-б нас 
з більше цівілізованим світом. Та принаймні добре-б було, коли-б на- 
ціоналісти не робили собі фетіша з теперіипгьої нашої азбуки і не 
переносили свого фетіиіизму і в народ, та окрім того, щоб звернули 
увагу на тих Українців, котрі знають ті.льки азбуку латинську і тепер 
зостаються зовсім без українських книг і через те читають виключно 
польські, волоські й т. и. та переходять до чужих національностей. 



Поряд з цері:овішм обрядом наші національники покланяються, 
як національній святощі, також і Юліянському календареві. 

Ми думаємо, що чим скоріше-б ^шінено було старий календарі, на 
новий, тим ліпше, бо нащо-ж держатись того, що явно противно 
природі^ Тільки-ж коли тенер ця ;шіна могла-б образити народ (хоч 
це ще й не так певне), то до неї треба йти іюстепенно. Але головнр 
діло в умпсловім боці справи — в консерватизмі, що звязаний зо 
справою календаря. Консерватизм це така річ, котру треба підрізу- 
вати при всякій нагоді, а справа календаря є одна з таких нагод. 
Про калєндарь часто приходиться говорити й иро»'том\' народові. Оі 
і треба, щоб люди т. зв. „інтеліґентні" при всякій наї'оді поясняли 
простим людям ріжницю між двома календарями і то, звідки вона 
виходить, і привчали простих людей дивитись на цю справу без 
усякого фетішизму. Думка людська річ орґанична: одним фетішем 
стане менше в одній справі, то стане їх менше й у других, і постуй 
народу стане лекишй. 

З усіх ознак національних, в котрих націоналісти бачуть 
святощі, найясніша ^ мова. Вона й має найбільше практичної ваги, 
бо мова є спосіб, котрим люди розуміються, через котрий іде до 
людей освіта. От чере{ це найбільша частина й політичної справи 
національників зводиться до права певної мови в уряді, суд і^ школі , 
а надто в початковій. 

Тільки-ж і вага мови не може доходити до того, щоб освічена 
людина дивилась на неї як на святощ, вишу від людини. Мова все 
таки сл)та людини, а не пан. Мова мусить рости і перемінятись 
відповідно зросту людини, ]'ромади. Людина вільна вчити й уживати 
й чужі мови. 

В таких громадах, як наша, де людність розкололась па кляси- 
паціональности, через що спиняється природний обмін культурний 
між клясами, збільшується погорда вппціх і:ляс до нижчих і змен- 
шується пошана до себе в нижчих клясах — це справа делікатна. 
Тільки-ж в усяком)' разі неможна голими фразами проти чужих мов 
та за нашу „милу, красну мову" помогти лихові, впевнити практичний 
народ у ТОМ}, що мова його справді святощ. 

Тут нема иншого способу, як стати на практичний же ґрунт, а не 
на релігійний, тоб-то піднімати вагу нашої мови працевз над літера- 
турою, котра була-б корисна народові й заміни ла-б йому в більшій 
части пригод життя мови чужі. Противитись же тому, щоб людрг 
з простого народу нашого знали й чужі мова, значить противитись 
природі й ризикувати тим, що ми огиднемо народові з нашими на- 



мовами. (Найбільше недоладний резон, котрий виставляють народові, 
щоб держався свого, словами Шевченка: „бо хто матір забуває, того 
Бог карав'*. Адже-ж і народ бачить, як Шевченків замикають у тюрми, 
а „иеревертні" роблять каріеру!) 

В Росії були часи, к'оли навіть без усяісої трати національної 
волі, вищі стани настільки погнались за мовою французькою, що 
де-хто з них майже зовсім не вмів говорити ио-російському. Патріоти- 
моралісти докоряли їм і прославляли питому мову майже тими самими 
словами, які читабмо в наших народовців. І ніщо не помагало, аж 
поки не зявились на російській мові /ііуі:овські, Пуигкіни, .Іермон- 
тови, котрі могли робити конкуренцію французьі;им письменникам. 
Тепер уся справа там скінчена. І у нас не може бути инакше. 

Мова не святощ, не пан людини, народу, а слуга його. Літера- 
тура мусить нести в маси народу просвіту як найлеілппм способом. 
Для того мова літературна мусить бути яі: найближче до просто- 
народної. Проти, такого погляду москвофіли на Україні являються 
просто вільними чи невільними обскурантами, і не зможуть видержати 
конкуренції з народовцями перед скільки-небудь живою громадою. 
Само собою розуміється, що літературні народовці тоді тільки дійсно 
прислужаться народові і стануть міцно серед його, коли дадуть 
народові на його мові літературу йому корисну: утілітарну й про- 
світну, бо від .літератури формально-націоналістичної, пустої, народ 
одвернеться, а література ретроградна обезснлить його в конкуренції 
з сусідами, та нарешті від неї, а вкупі з тим і від її національностп, 
одвернеться й сам народ, починаючи від своїх більше інтелігентних 
осіб. Одвертається-ж і тепер народ від своїх, дійсно прекрасних по 
мові, а часом і по поезії, старих пісень, бо зміст їх тепер уже не 
відповідає народному жпттю. І треба п тут зректись теорії націо- 
нальних святощей, а признати, що народ тут почасти має рацію 
навіть тоді, коли він заміняє прекрасні козацькі пісні на погані сол- 
датські, бо все таки в дійсности він бачить перед собою „охвицерпка 
молодого '•, а не „отамана козацького '• . Візьмімось скільки-небудь 
енергійно за те, щоб пустити в народ порядні пісні, відповідаючі 
нашому часові, пояснімо народові, що є реально доброго в старих 
піснях, і ми витіснимо „охвицерика молодого" скоріше, ніж намовами 
про те, що треба зберігати старі пісні, як національну святощ. 

Ми скінчили огляд важніших річей, котрі виставляються нашими 
націоналістами, як народні, національні святощі. Разом з тим ми 
скінчили наші „Чудацькі думки", принаймні певний їх ряд. Ми на- 
звали їх „чудацькими" через те, що вони йдуть напереріз тому, 



9 



що звичайно говориться і ирнхильниками і иротивникаміг українського 
})уху. Тільки-ж явісно, ми. як і всяка людина, котра має певні думки, 
вважавмо їх за вірні, нринаіімні доти, доки їх не перекинуть науковим 
способом наиіі иротивпикп. ІІоілі-пі,о ми вважаємо вірною основу тих 
думок, бо вона є не що пниіе. яі: приклад до певної справи такого 
світогляду, котрий тепер руководпть усією наукою - того світо- 
гляду, що не признає на світі нічого постійного, стоячого 
(статпчного), а бачить тільки переміну (еволюцію), рух 
(дінампку). Немає й не може бути постійних національних ознак, 
стоячих без переміни національних духів, нема між людьми вічних 
політично-адміністраційних норядків таких, як наприклад, обрусеніе, 
не може бути й національних святощів. Вся практична мудрість 
людська може бути в тому, щоб убачіїтп напрямок руху світового, 
його міру, закон і послужитпсь тим рухом. ІІнакше рух той піде 
проти нас, роздавить нас. 

В нашій справі, коли ми поставимо думку, що національність 
є перше, головне діло, то ми або поженемось за марою, або станемо 
слугами того, що всилюється спинити поступ людський, і поставимо 
на риск, коли не згубу, й саму нашу національність. Коли-ж ми 
станемо при думці, що головне діло поступ людини й громади, поступ 
політичний, соціяльний і к-ультуршій, а національність є тільки ґізунт, 
форма та сиосіб, тоді ми певні, що послужимо добробутові й просвіті 
нашого народу, а вкупі з тим і його національності: охороні й зростові 
того, що в ній є доброго. 



3. Вражіння з Угорської України. 

(З V части „Австро-руськитс споминів"^ .) 

Коло 9 -ТОЇ Я був на станції залізної дороги, щоб їхати до Мун- 
кача або Мукачева, де я хотів одвідатп руський манастирь. На станції 
всі урядовці і нублика говорили по мадярському. „Ну, як я тут 
справлюсь ?^^ подумав я, - коли бачу: подібна до гуцульської особа 
підходить до каси і каже по-українському: ., третя кляса до НН." 
Касієр відповідає ціну по-мад!^)Ському. Так і в другий і в третій раз. 
Підходжу і я: „третя кляса до Мункача!" Касієр оглянув мене 
пильно, і сказав ціну — по-німецькому! 

Таку уступку_я_ заслужив, очевидно, як чужинець. 

У ваі'оні я нопавс^у-^омпанію панську і кругом не чув нічого, 
окрім мадярщини. Тільки на одній станції сіла особа, в котрій було 



— 10 — 

щось дерковноги. „Мусить бути Українець". подумав я, і закинув 
удку: став читати, а далі поклав на лавку „Олово". Особа взяла 
ґазету, почитала, а далі заговорила якимсь язичіем. подібним до 
руського. 

Ми все таки розговори.лись. Подорожній щось був таке подібне 
до дяка, або до сотрудника при церкві, але проживав у такій країні, 
де Українці перемішались зо Словаками так, що не міг потрапити 
ні на яку чисту мову, а до того иі,е хотів говорити „по-письменному, 
звисока", як каже наша різдвяна вірша про Йосипа Стареньког". 
'Г^юхи згодом він мені сказав, що може співати руську иісню — 
і затяі^ фальшуючи: Г.іяжду. как-ь безумньїй на черную шаль, 
романс Пушкіна. 

..Звідки". питаю. ..Ви навчились?" 

„Навчив мене Поляк, мій учитель в семинарії." 

А Поляк той був колись офіцером польської армії перед по- 
встанням 1880, потім емігрував і якось став на Угорпцгаі учителем 
в руській се5пінарії, де й навчив семинаристів романсу, котрий був 
модний серед російських офіцерів. 

Ось як пробіралось на Угорщину обрусеніе! Потроху наша 
розмова, а надто спів звернули на себе увагу сусідів по ваґону, між 
котрими було два студенти. Вони розпитались у співця по- 
мадярському, хто я, і почали говорити зо мною по-німецькому. 
Розмова зійшла й на герцеїовинське повстання, котре тоді починалось. 
Наш гурток у Київі інтересувався тією справою, і я привіз зібрані 
серед приятелів, переважно студентів, коло 150 рублів, котрі пере- 
слав у редакцію одної сербсько-дальматинської їазети для „устаинв". 
Пе. певно, були перші гроші, послані для них з Росії. Мадяре- 
студенти були недовольні герцеґовинським повстанням, сказавіїш мені 
зовсім ясно, що коли Серби зад}'найські будуть мати свою вільну 
державу, то до неї одійдуть і Серби угорські. 

..Не одійдуть", кажу, „коли в Угорпціні їм буде добре. — 
адже-ж Тесинський кантон Швайцарії не одходить до Італії." 

Студенти почали мені розвивати мадярсько -державні ідеї центра- 
лістичні: мовляв, ми мусимо асимілювати немадярські народи в нашій 
державі, бо вона мала в порівнянні з Німеччиною, Росією і т. д. 

Я. звісно, казав, що ке-Мадярам нема діла до мадярських 
національно-державних інтересів, і ко.ли мадярська держава справді 
непримирима з їх націона.льними інтересами, то вони мають повне 
право дбати про себе, як хотять. бо вони-ж такі самі люди, як 
і Мадяре, і таке-ж саме мають право мати свою державу. 






— 11 — 

„Серби такі самі люди, як і Мадяре?" запитав мене оди>і 

ін студентів. 

„Еге-ж'', — кажу. 

Студенти підняли гомеричнпії сміх. Сусіди загови|иі.ііі .; ними 
по-мадярському, певно, питаючи, чого вони сміються, і скоро ію 
всьому ваїону піднявся скажений регіт. П сам засміявся . . . 

Але скоро треба мені було переміняти колію дороги. -І <',ііівнн,ь. 
і студенти щезлп з моїх очеіі. я всів у новий поїзд на Мункич. 

Оглядаючись у ваїоні, я побачив двох уніяцькпх попіи. То 
мусіли бути Українці, але говорили вони ііо-мадярському. Незабаром 
усів до них світський молодий чоловік, очевидно їх знаиомиіі, і всі 
говорили по-мадярському. Скоро прибули ми до станції Мункачівської. 
Я знав, що манастіц)ь не близько від міста, хотів розпитатись і став 
оглядатися. Еолїі чую — трійка прощається і каже: дай, Боже! 
Значить, Українці. Я підходжу до них і питаю по-українському, як 
мені дістатись у маиастирь — чи далеко? Всі надулись, один про- 
бурчав: не знаю! і всі три розбіглись. 

Я взяв фіякра і звелів везти себе в манастирь. Ки.і<. ••нмоіч» 
манастиря я побачив особу, в довгому костюмі, але не подібному ні 
до православних, ні до римських монаших костюмів, котрі я досі 
бачив — з бородою. Питаю я його, чи застану ігумена Краліір>кого. 

„Я", -^ каже, ..сам ігумен Краліцький. '^ 

Я йому кажу, що хотів би бачити манастирь. 

Говорив я по-українському. 

„Ви з Галичини? '^ питає ігумен. 

„Ні, з України, з Кпїва", і назвав себе. 

Ігумен видимо здивувався моїй мові і повів мене до себе, дер- 
жучи трохи холодну міну. Б його кабінеті я подав йому ..Истори- 
ческія иЬсни Малорусскаго Народа" і попрохав помогти виданню 
збором подібних пісень на Угорпіітні й рекомендацівю других збірачів 
і т. и. Книга заімпонувала. 

Розбіраючи далі книжки в моєму бага;кі, я показав ігуменові 
новіші галицькі видання общества Качковського п Просвіти. Він їх 
бачив уперше. 

Я не вірив своїм ухам: ігумен українського манастиря, сотрудник 
„Слова" не бачив ніколи видання общества Каховського, доки йому 
ме привіт їх „україноман з Росії". 

Про „Просвіту" ігутіен знав, що вона видає польонофіїьські, 
трохи не польські книги. Я йому дав, окрім брошур ..Просвіти'', 
свою статтю об тім, як „Просвіта" зреклась соймової субсідії. Це 



— 12 — 

все було новиною для ігумена, а для мене доброю нагодою розвити 
свої ,,надпартійні" думки про Галичину і взагалі австрііїську Україну. 
Ігумен став привітливіший і попрохав мене остатись ночуватп в ма- 
настирі. 

Ми багато розмовляли про всякі національні справи в Росії 
і в австрійськії! Україні, Розуміється, зіГпила розмова на мадярство. 
Я винив у цьому найбільше самих Українців, брак у них демо- 
кратизму *), з чого виходило в масі угорського попівства мадярство, 
а в патріотах поверховне москвофільство і зневага до свого демоса, 
його мови і інтересів. Це все дуже було нове для мого собесідника, 
щоб він з тим згоджувався, але він тому не дуже і противився. 

За вечерею побачили монахів — менше десятка і нічим не 
інтересних, дуже нерівних просвітою до ігумена. Розпитували мене 
про київські святощі, але видимо для розмови. 

Вранці застав я ігумена ще иривітпііиим. Видно було, що він 
на самоті переглянув мої книжки і брошури. Обдпвились церкву 
і бібліотеку: в останній нічого осібного, але все таки є де-що із 
старих к'ниг про угорську Україну. Поки ми були в бібліотеці, тра- 
пився куріоз : увійшов той молодий чоловік, котрий учора їхав і не хотів 
говорити зо мною по-українському, і сказав, що не знає, де манастирь. 
То був укінчений богослов: він тепер шукав собі місця і забіг по- 
клонитись ігуменові, котрий в членом капітула еииск'опського і стоїть 
незалежно, бо в той же час належить до осібної федерації манастпрів 
уніяцькіїх усієї Угорщини українських, а також румунських і и. 

Вчорашній мадярончик не пізнав мене й дуже низько поклонився, 
коли ігумен представляв його мені. Я не видержав і спитав: 

,,Ви говорите по-українському? Ви в перший раз в Мункачі?*', 
і нарешті додав: ,,Я вже учора мав нагоду бачитись з добродієм 
і питати в нього дорогу до манастпря." 

Конфузія мадярончика була велика, і він скоро вибрався. 

Коло полудня виїхав і я, діставппі де-які книги від ігумена 
і обіцявши ще прислати від себе скілька книг із Росії на читання 
окольним Українцям. Ігумен же обіцяв мені прислати етноґрафичні 
матеріяли, і дійсно прислав де-які, котрі я почасти надрукував 
у ,,Малорусских'ь преданіях-ь і разсказахь". Книги, котрі я прислав 
йому, були: Записки Охотника Тургенева, Разсказн Р-Ьшетникова, 
Русская Исторія Костомарова, Кобзарь Шевченка, Повісті Вовчка^ 



*) Кумедно, що патріоти письменники між угорськими Українцями, як нанр. Духнович, 
кепремінно старались вивести свої родини від бояр і шляхти з Росії. 



- 13 - 

Федьковича, Нечуя. Пісні Ліісенка ітд. Останні, як я дізнався потім, 
дуже подобались родичкам ігумена. 

З Мункача я поїхав в Ужгород, або Унгвар, де мені ігумен 
рекомендував редактора ,,Карпата*\ попа Гомпчкова. То був особливо 
ириязнті чоловік, гостпнниіі, веселиі'і, - відвертіїппії в манкрах від 
Галичан — як усі Угорці, котрі в цьому подібні до наших Росіян, 
маючий в собі натуру більше сельського попа, ніж міпцінина, як 
Німці, а за нп>ш й австрійські Словяне. Ідеї-ж Гомичкон мав пре- 
кумедні для нас. хоч консеквентно угорські. В часи другого свого 
иобуту в Унгварі 1876 р. я встиг довести Гомичкова до того, що 
він надрукував у „Кариатіі'' мою статтю про досліди народної словесности 
в Росії — велико, мало, і білоруськ'ОЇ. і відозву до угорських 
Українців, щоб збірали і давали мені пісні й казки свог(і народу. 
Але до більшого демократизму літературного Гомичкова ніяк неможна 
було підбити. Коли після 1876 р. в австрійській пресі всилилась 
лайка проти мене, то виступив проти моїх літературних поглядів 
і Гомичков у .,Карпат'Ь" і сказав просто і ясно: ..Драгомановг хочеть 
от'ь нась, чтобг мьі писали язшкомг слугі», — но литература ппиіется 
везд'Ь для господиновг''. Виходячи з цього прінціпу, Гомичков змагався 
писати в ..Карпат'Ь" ио-росіпському (ставлячи часто коло російських 
слова мадярські), а нарешті майже покинув иисати свій ..русскій 
господській я.знкь'', котрий у нього був наіідивоглядніше язичіе., 
і став писати цілком по-мадярському. Т резонно, бо ,, господа'* Росіяне 
далеко, а Мадяре під боком. 

Говорив зо мною і з простими людьми Гомичков досить ЧИСТОК/ 

українською мовою, та тільки з жінкою та сином говорив не инакпіе, 
як по-мадярському. Відповідні поглядам літерату]»ним були п соціильні 
погляди Гомичкова. ., Слуги'' і їх інтереси для нього нічого не зна- 
чили, і на мої запити про економичний стан народу він нічого не міг мені 
розказати, навіть назвати джерело, звідки-б я міг про це довідатись. 
Ледви про шкільні справи він міг говорити і розпитати, й листами. 
в котрих я критикував угроруські популярні книги, що Гомичков 
дав мені, я довів його до того, що він попрохав ^мене зібрати для 
нього в Росії колекцію елементарних книг, що я й зробив, при- 
візши йому таку колекцію в 1876 р. Розуміється, я туди помістив 
і українські книжки. Спеціяльно иро Україну Гомичков знав мало 
і не інтересувався нею. 

З Унгвара я виїхав рано і мусів на станції ^Гаи ждати поїзду, 
котрий би мене повіз на Кошиці (КазсЬаи) і Нряшів (Ерегіез), 
а звідти кругом Татри на Краків, бо тоді ще не було залізних доріг 



— 14 - 

у Галичину через Кариати. Я велів собі подати якусь страву, сів 
коло столу й став зводити в памяті все, що бачив і чув на угорськії! 
Україні: пригадав я мадярську й жидівську зневагу народу, темноту 
народну, тупість, еґоїзм і слабодупшість інтеліґенції української - 
і мені сотало гірко, як ніколи не було. . . Я не бачив, як передо мною 
поставили вино й страву, і коли отямивсь, то побачив, що в мене 
з очей капають сльози прямо в тарілку. . . 

Я дав собі Ганібалеву присягу : що-небудь зробити для угорської 
Уі.раїни, принаймні направити скілька душ на реальну працю 
для народу в демократично-поступовому напрямку. Можу сказати, що 
за і)ік-півтора де-що вже такого починало засновуватись в угорській 
Україні моїми заходами, але незручний земляк розбив у 1877 р. всі 
ті початки. А другого нікого не знайшлось ні між російськими Укра- 
їнцями, ні між Галичанами, хто-б узявся за подібну працю, хто-б 
навіть заглянув в угорську Україну. . . 

Я приводив у систему свої вражіння з подорожі по угорській 
Україні і висновки з них. 

Угорська Україна — країна з усіх боків занедбана й задавлена 
мадярством не тільки національним, але й соціяльним, шляхецтвом,' 
котре живе в головах навіть тамошніх українських патріотів, най- 
противніших мадярству. Через те найперша потреба там ширити 
демократизм. Починати справу з національного українського кінця 
там непрактично, бо краева українщина там дуже слаба культ)фно 
й не шанується самими українськими патріотами. Наше українофільство, 
там теж не на руку, бо воно опірається на козацькі традиції, котрі 
вже й у Галичині ледви зачепили народ, а в угорській Україні 
зовсім невідомі. Як не як, а єдина історична подія, котра вразила 
угорських Українців і показала їм руську силу, це була воєнна- 
російська окупація 1849 р., котра зігнула мадярського пана, най-| 
страшнішу доти силу для угорського Українця. Через те „москво- 
фільство" в угорській Україні проява цілком натуральна. Я був 
перший Українець, котрий заїхав на угорську Україну і заговорив 
там мовою иншою від мови всяких инших „руських" патріотів. 



II. Михайло Старицький. 



4. Гетьман. 



У ніч водохрестну, тайннчу. 
Як глупа настане пора, 
Хтось гонить конем ясногривим 
[[о хвилях холодних Дніпра. 

Кінь рине насупроти виру, 
(Ікалки аж навколо летять: 
І і ОКИ йому димом парують. 
Вогнем йому очі горять ... 

ііа ним бунчуки й хоруговки — 
А мають у темрявій млі, 
І стелються сивим туманом 
По мерзлій, німотній землі . . . 

Де бють і клекочуть пороги, 
Здіймаючи піну до дна, — 
Стоїть серед ,, пекла" там скеля, 
Під нею — печера сумна. 

В тій скритій від миру печері. 
Під дужим кремінним хрестом 
Лежить якийсь гетьман незнаний. 
Лежить без клейнод, кістяком . . . 

Нема йому місця в родині: 
Могилу, де гетьман лежав, 
Розрив лютий ворог до краю 
І костп навкруг розметав. 

Але-ж їх до батька-Славути 
Скотили струмки весняні, 
А той свого сина останки 
Сховав у печері-труні ... 



Там хрест ... то не хрест - У країна 
Кремнів від туги навік 
І в ніч під Водохреща ронить 
Кріваву сльозину що-рік. 

1 скоро та крапля гаряча, 
Зайнявшись червоним вогнем, 
Прониже мерця потайного — 
Підводиться гетьман живцем . . . 

Здіймається маревом білим. 
На білім огнистім коні, 
І в шатах вже бурею лине 
По рідній своїй стороні . . . 

Зорить і не може пізнати: 
Де мрілись простори степів, 
Тепер простяглись залізниці 
Й повстали будови двірців. 

Розкинулись села повсюди. 
Багато зявилось пишнот, — 
Лиш гірше обдерта голота. 
Лиш в тяжчих кайданах народ. 

Болить його серце нудьгою, 
А очі палають стидом. 
Що кровю геть змив Україну, 
Та й стиснув ще гіршим ярмом. 

І от він стає на майдані, 
Вніма дорогого шлика - 
І кличе козацтво він славне, 
Усе Запорожжя склика: 



16 



Зове Богуна, Кривоноса, 
Зове і надію одну — 
Тимка безталанного сина, 
Що рано поліг у труну . . . 

До всіх він тепер присягає 
І руки до Бога здійма, 
Що зве за голоту повстати, 
Якій і просвітку нема. 

Яку колись в давню годину 
Запродав він сам старшині . . . 
І гетьмана голос лунає, 
Сіслпка вояків до борні . . . 

Але того гласу не чують 
Колпшні чубаті брати: 
Одні полягли по могилах. 
Других змордували кати. 

А треті всього відцурались. 
Чим периіе святились слова . . . 
І гетьман у скруті-розраді, 
Як перш до поспільства взива: 



., Вставайте, сини мої, квіти. 
Не гніть перед катом спини, — 
Клянусь, — розібю ваші пута, 
Свої спокутую вини ! " 

Але перемучені діти 
У лави не сходяться тут . . . 
І жде їх безрадісний гетьман. 
Аж поки не крикне когут . . . 

Тоді, застогнавши, сідає 
На білого змія-коня, 
І лине назад до порогів. 
Крізь води й ліси навманя. 

І там, у печері глибокій 
З жалем до хреста принада, 
І молить за край свій у Бога. 
Та тяжко гіркими рида. 

І бе себе з розпач и в груди. 
Клене свій безщасний талан, — 
Поки не по.ляже кістками. 
Як здійметься ранній туман . . . 



4 



5. До України. 



Моя Україно, як я тебе любив, 
Твої луги, твої стрпи розлогі, 
Дніпра ревучого славетнії пороги 
І хвилі золоті твоїх шовкових нив ! 

Як я любив в садочках вишняку 
Твої білесенькі, немов хустини, 

хати. 
Поважну річ старих дідів 

чубатих, 
І регіт дітвори в жартливому 

танку. 



Як я любив в ніч теп.лу, весняну 
Чуть пугача з діброви тихий 

стогін. 
Гукання парубків, дівчат веселий 

гомін, 
І пісню з-за лугів роскішну, 

голосну. 

Як я любив у-осени в стіжках 
Хліб коло хат, а ранками сідими 
Селян за працею хапливою їгіж 
ними 



1 стукіт гоиіркиіі іциів іеті. 
по токах. 

Як я любив ;зшової доби 
ІІри каганці невппннеє сюрчання 
Тих верртін. і пісню чи ридання 
'ГйХРС(^ят,кй жіночої журби. 



Я і; іі .іюб.ію бе:фадісни Тнбі'. 
Народе мій, убожеством прибиті і І1. 

ЗнеМОЖеНЛЙ і темністю СПОВИТИ 11. 

Що вже забув і поважаті, себе. 
Потратнвіпп свої колишні си.іи! 
Як я люблю твої сумні могили, 
Україно, ят: я люблю тебн! 



6. Нива. 



Гей ти. ниво. — твого гону 
Од Карпату аж до Дону! 
Та піирока-ж, як погляну! 
Геть укрилась килимами. 
Огорнулася лугами, 
1І]:)остяглася до Лиману. 

ІЦо-ж то, ниво, лихом збити. 
І Іотом-кровію по.лита , 
Заподіялось з тобою? 
Не красуєшся стогами. 
Не пишае;шся скиртами, 
А імушиїися лободою. 



„Ох ви, жалібники-діти, 
Та не вам би й говорити. 
Коли сами марно спали! 
Де-ж були ви? Чужі руки 
Завдавали мені муки, 
Репяхаїуш засівали. " 

., Колись добре я родила: 
Виростала з мене сила 
Ворогам на страх і горе! 
А тепер я геть дичаю, 
І не бачу тому й краю. 
Бо ніхто мене не оре!'* 



Правда, ниво! За сльозами 
Не рушали ми з ралами . . . 
Гайда-ж в поле! Гине нива! 
Додамо до праці руки: 
Хоч не ми, то може внуки 
Дочекають того жнива! 



7. Зімовий вечір. 



На- дворі крутить заверюха, 
Мов звір неситий завива; 
В моїй хатині-ж тепло, сухо. 
Тріщать у комінку дрова 
І полумя весело грає, 
По снігу в вікнах миготить . 



А сум все душу огортає, 
І серце втомлене болить. 
Добро, в кого не зла оселя. 
Того й хурдиґа не дотне, — 
А позирніть у наші села. 
На те убожество страшне: 



XII. Читанка. 



18 



Як то тепер отій голоті 
Сидіть в нетопленім хліві, 
Замученій в тяжкій роботі. 
Без дужи навіть на чолі, — 
Стирчить в заметі та землянка, 
Подертий дах зовсім ноліг. 
Замісць вікна, з паперу латка, 
Крізь стінп аж пробився сніг. 
Над піччю капає із стелі, 
1 гляна ляпає на піл; 
У хаті лава тільки й стіл, 
Нема й заводу тут постелі. 
Ні подушок посаговпх — 
.їїиш двоє ряден старовпх 
Та оберемочок соломи . . . 
Дрібнята, діточки-сіроми 
На їх, посинівши, лежать, 
А мати їх, сердешна мати. 
Немов з хреста сьогодня знята. 
Не буде цшу нічку спать. 
Бо треба х.ііба заробити. 
Сидить бліда, немов мара. 
Іще, здається, й не стара, — 



А тіїьки, видно, лихом бита. 
Сидить і шиє в самоті. 
Та на сиріток погля.і,а». . 
Каганчик ледви, ледви сяє, 
Над ним вита туман густий; 
В кутках горбатих аж чорніє. 
Немов дідд яіа стоять . . . 
Дитиш:а стала ш,ось стогнать 
Та кацшять: в неньки серце 

м:ііє ... 
Устала, ниишом підійшла. 
Зняла останнюю свптпну. 
Укрила хворую дитину — 
І знов робити почала; 
Тільки на віях замигті.іа 
Сльоза гірка та накипіла . . 
Та от кому страшна зіма! 
А нам — байдуже і дарма. 
В моїй хатині тепло, сухо, 
І догоряють вже дрова; 
На дворі-ж стогне заверюха. 
Мов звір неситий завива. 



8. Редакторові. 

Війна, війна! Часописи л^тсаві 
Розпа.іюють, розносять сь*різь брехню. 
Що наш народ жадає, прагне слави, 
Що на страшну крівавую стерню 

В отчизні все живе нести готове 
І голову, й останній шаг і труд . . . 
О, наймите, продажній лихослове! 
Чи ти-ж питав, и];о дума скорбний люд? 



Чи ти вбачав оті хати подерті, 
Де з сліз .людських аж вохкість полягла, 
Де голод — пан, де своєволя смерти, 
Де кублиться з віків неволя й мла? 



— 19 — 

Чи ти знавав, як точігл, доля ржава 
ІЦр з молоду робітничу сг-мзо? 
На що-ж рабу оіиарнаному слава. — 
Щоб нрю що ;?асІ!іти ріллю? 

Ііохнюилиишсь, бі,і,ак одно вчувас. 
Що шле Господь нове нещастя знов, 
І тим, де хоч, байдуже смерть стрічав: , 
ІЦо точиться і вдома ттоі^о кров! 



9. На проводи. 

(М. П. ;^рагоманову.) 



Чи доведеться, МИЛИЙ друже, 
В тобою стрінутись, чи ні? 
Чд серце стомлене, недуже 
ІІоляже в иншій стороні? 
в тяжку хвилину розставання. 
Здавалось, весело ни.ли. 
Ширококрилі спо;цвання 
Тобі на проводи несли: 
Але в річах тремтів наш голос. 
Схкіявея кожен над столом, 
Немов тяжкий достиг.лий колос. 
Підбитий в корені серпом . . . 
Так горе нишком підкрадалось. 
Хтось пісню весело завів . . . 
А.1Є-Ж і в пісні тій, здавалось. 
Лунав, мов з похорону спів . . . 
І час настав, — ми обнялися: 



„Прощай, аностоле, прощай!^ 
Ти сполотнів — і полилися 
У тебе сльози невзвичай . . . 
, Прощай, — не надовп».-' — 

Надія 
Нас ошукала, брате мій: 
І досі тішиться й радіє 
Наш лютий ворог навісний: 
І досі ніч, нема просвіти. 
Рука спускається слаба. 
Мовчать одуренії діти 
Здавен забитого раба . . . 

Коли-ж ми с'фінемось з тобою, 
Скажи, зіій друже, ти мені? 
Коли втнемо ми не такої 
На наїпій рідній чужині? 



10. Жалібного не грай. 



Жалібного на струнах не грай. 
Мій єдиний, коханий мій друже! 
І серденька мого не вражай. 
Бо воно і без того недуже. 



А утни мені пісню одну 
І широку, й веселу, як воля, — 
Щоб, почувши співучу струну, 
Усміхнулась і иачуха-дояя. 



— -Ц) — 

1І1,і)м спалахи) н тоні, у крові ('.іьо:ш незііч жіиоча. слаои. 

1 ;іаоило('!і сирденько мляве, А нам треба розбуркати сили. 

Щоб роїлисі. замірп нові Щоб піднять того брата з могили, 

Стать до праці за чесне, за праве. Просвітить вікового раба. 

Та не грап же сумного, н** грай. 
А заграй таку пісню завзяту, 
ІЦоб долинула в темную хату 
І там жовч зворуїиила украй ! ' 



11. На смерть друга. 

Л неба скотилась зоря променистая 
В темну глибінь океана . . . 
В мирі порвалась чесна та чистая 
Жизнь, за братерство оддана. 

Угасла лямпада, що блимала лагідно. 
Гріла на чесні пориви; 
Згасла самотна, і згасла негадано — 
Видно забракло оливи. 

Всю її, друже, в кінець оспрочений, 
Витратив щиро на других: 
Був і в останній ти час заклопочений 
Знять боротьбу за наруги. 

Серце і душу і силу невтомную. 
Клав ти на рідную справу; 
Вік побивавсь за бідоту бездомную. 
За її працю кріваву. 

Хто-ж твою буйну, від туги похилену 
Зняв до братерського лона? 
Хто твою муку тяжку неосилену 
Стшіїив до вічного сона? 



— -1 — 

Вмер ти о.ідін. ке ііоі'рітий порадником. 
Вмер, як борець серед поля: 
Мов насміялась над сш'льнпм у надіти ким 
Ції та щербатая доля. 

Спи-ж супокійно на лоні холодному! 
Зійде аоря твоїм мріям . . . 
ГІамять довічна борцеві народному. 
Слава гучна його діям! 



На вас. -іавнятіц- юнаки. 
]Цо возлюбили Україну. 
Кладу найкращії гадки 
Мою сподіванкА' сдпну. 



12. До молоді. 



Не забувайте рідних хат. 
Де лихо гірінає иі;о-днини ." . 
Неможна і'аяти п хвилини, 

Поки ПІ.Є стогне МенПШП б]);Гі 



В вас молода пі,*' гра*:: кров. 
В думках у вас намае бруду. 
І в серці жевріє: любов 
До обездоленого .тюду . . . 



Поки живий, мерпі,іі1 несіть 
Сліпому світпво просвіти. 
І в серце, смертію сповито 
Живу надію закропіть! 



Ховайте-ж ви її собі. 
Не розмантачуючи всун: 
Нехай ваш дух вона гартув 
Іі ;ілттті у чесній боротьбі ! 



Вшануйте, друзі, рідну )»іч. 
Назвіте і'олосно своєю. 
Та розженіте над землею 
Непереможну, темну ніч! . . 



Хай всяк жене, а ви любіт 
<!вою знесилену родину! 
Й за неї сили до загину 
Г навіть дуіиу поло'гКІті>! 



13. Зустріч. 



В снії'ах несходимих, глибоких. 
Де темні бори лише мрілись, 
в тайзі на етапнім прнвя.іі 
Вони носнодівано стріл исі,. 



Крізь м.іу сонце .іо.і,«и іиаріло, 
Пурулькп яскрились на хаті . . 
Він був у залізних і.айданах, 
Вона у суконнім хп.тті. 



22 — 



Ііокрикнули, з диву спянілі, 
Обличчя спалахнули жаром: 
І всяк постеріг би одразу, 
ІЦо те палахтіння не даром. 



Крюки аж чорніли на вітах. 
Присипаних снігом, ялових. 
І карканням крили розмову 
Од пильних ворожих вартових. 



1 час. і нудьга, і вязниця 

Пок.іали на бранців ознаки: 

Проте у їх очах горіли 

тепер поривання однакі. 



А мова лилася, кипіла. 
Як наводь по гатях весною, — 
Про злі у розлуці пригоди, 
Про скутки нерівного бою . . . 



іЗірвалось огнистее; слово. 
Сплелись переможеш руки . . . 
Була в тім нервовім стисканні 
Безодня і щастя, і м"\тси. 



Почулась команда: „В дорогу!" 
І впала хвилина розстання: 
У неї пробилась сльозина, 
У його зірвалось зітхання . . . 



<)д брязь'у заліза шумливо 
Знялося з ялин гайвороння, 
А сонце червонистим оком 
Дивилось, немов би зпросоння. 



14. Виклик. 

1ІІЧ яка. Господи! місяіпна, зоряна! 
Ясно, хоч голки збірай . . . 
Вийди коханая, працею зморена. 
Хоч на хвилиночку в гай! 

Сядем укупі мн тут під ка.іиною — 
І над панами я пан . . . 
Глянь, моя рибонько, - срібною хвилею 
Стелеться полем туман. 



Гай чарівний, ніби промінем всипаний. 
Чи загадався, чи спить? 
Он на стрункій та високій осичині 
Листя пестливо тремтить! 



— 28 



Небо незюріше всипане зоряній - - 
Що то за Божа краса! 
Перлами-яорями теж під тополями 
І^рав перлпста роса. 



15. Сльоза. 



Чи иамятаєш, як з тобою 
Прощавсь я пізньою добою? 
Вечірня зіронька зійшла 
В безодні синій над горою: 
По-над дібровою німою 
Якась пташина пропливла; 
На сході десь чорніла хмара: 
А ти бліда, як та примара. 
Стояла з смутком на чолі. 
Ламала рученьки свої. 
В німій скорботі — і розваги 
Тобі подать не мав я звагп . . 
Майнула хви.ля, час настав. 



І мов огонь якийсь зайняв 
В очах твоїх ненатлі муки: 
Свої, знеможе] їії руки 
Кругом мене ти обвила 
І тяжко, тяжко заридала . . . 
Моя ти зоре! Чи ти знала, 
Як та сльоза мене пекла? 
Минули роки, сивий волос 
Морозить голову, а и 
Усе блукаю по гаях 
Та чую твій надбитий голос, 
І досі рвійно й гаряче 
Твоя сльоза мене пече! 



16. Потайні ученики. 

Ми там булп . . . Його розпялп. 
А ми ДИБИЛИСЬ оддалі, 
Та обережливо мовчали, 
І в глибині душі ховали 
Свої незважені жалі. 

До нас присікались словами: 
„Повинно, п ви тії-ж руки 
Адже-ж були Його друзями ?'• 
Ми відцуралися з клятьбамп. 
І півень крикнув здалеки. 

Вони замучили Месію . . . 
Усе простив він ворогам; 
Він душогубу, лиходію 
В раю зустрітись дав надів^ . . 
Та чп простив же він друзями 



24 



17. Швачка. 



Нахилилася головка. 
Пасмо звисло на щоці . . . 
І мелька невпинно голка 
.V худегенькітт руці. 

ІІІитво панське на коліні. 
І\и ганець і світ дньовиіі . . . 
1 тремтять легкі сутіні 
^>-під стрікастих. темних вій. 



Довгий кашель в довгі ночі, 
Вітру стогін під вікном . . . 
Т червоні завжди очі. 
Незнайомі з тпхпм сном. 



Спина зігнута в роботі, 
^^верху латаний платок . . 
Не смапшпії мабуть голоті 
іЗагорьований іпматок. 



18. На ріднім попелищі. 

И знову тут на рідній стороні. 

У тім селі, де літа молоденькі 

Мої пливли, мов у рожевім сні. 

Під нромінем любовїї й ласки неньки . . 

>1ій Боженьку ! Як діялось давно. 

Коли тут був щасливий до безмірря, 

Коли життя всміхалось чарівно. 

А в серці ще не кублилось зневірря! 

Коли стинавсь з неправдою в бою 

1 ворогів топтав не раз під ноги . . . 

Тепер же и на цвинтарі стою. 

Підбитий вкрай від трудної дороги . . . 

Ось церківця. Вона була колись 
Біленькою, високою, стрункою: 
А ниньки дах замінився, покрививсь, 
І. мов стара бабусенька з клюкою. 
І^удова вся пригнулась до землі . . . 
о пятн хрестів, н!,о сяли на чолі, 
.Іишивсь один, похилений, іржавий. 
Мов час поклав на йому слід ісрівавий 
Дзвіниця ... ні, друга: ця на стовпах. 
А та була з кружґанками. висока . . . 
Не раз відтіль топив я власне око 
По темрявих, замислених лугах. 
Де над вечір Сула мигтіла злотом, 
Ховак>чйсь під ярі береги . . . 



А в другий бік. ііо-іза сельським болотом. 
Оксамитом хвилпли сікяяги. 
Мон обрус той на низині барвистій; 
Яа ним тяглись пляхти картаті нив. 
А далі ліс стлі'ою бовванів 
І гинув десь на далині імлистій . . . 
Тепер лісів не видно нже стяги. 
Картки нивок мізерніїпі. дрібніші. 
(!у.ла вспха. порідій алп луги. 
Лині скупчилпсі. рядки могнл тісніте . . . 
Колииінвв забуте почуття 
Щлком мене зненацька огортав. 
і що нема одвіку вороття. 
Із мрійної безодні виринав. . . 
Ген, де оті запалі могилки, 
Я бавився з сельською д^творок»: 
Ховалися, тулялись, а веснок» 
Ііо бурчаках скрізь ставили млинки. . . 
За цвинтарем, проміж зелених стін 
Розлогих лин. вела у двір дорога: 
Кріз]> тінь густу здаля світився він 
1 вабив всіх. . . Але-ж то що? На В(»гаІ 
Немає .тип: одна верба стара! 
Хто-ис вас згубив, мої рясні, єдині? 
Я кинувся ... не иізнак» двора: 
Все в валяв і. руїна на руїні. . . 

З будника ген лиш иечища ребро, 
А де була теплиця купа гною. . . 
Хтось закупив батьків моїх доб])о. 
Та винищив хижацькою рукою: 
Розідрані на шмаття рнзи ті 
Й розпродані Ґвалтовно на базарі. . . 
Все зникло, все! І спогади святі 
Витатимуть хіба в одній примарі. . . 
Там був рундук: у гай та у садок 
Вели з його широкі, пишні сходи: 
На сходах тих заслухувавсь байок 
Від нені я про наші злі іфигоди: 
Опівала теж вона мені й шсень ~ 
Журлпвнх-но. безрадісних лишень. 



2в — 

Голубила, чесала, а порою 

Росила шовк моїх волос сльозою. . . 

Хоч би знайти могилу — так ііікол.а! 

Тепер садасу і гаю - еі слда! 

Зостались-но випадком дві тополі. 

Мов свідки ті пережитої долі. . . 

Де-ж ділися високі явори, 

Що вартою стояли по-над ставом? 

Там я любив вечірньої пори 

Допильнувать, коли зірки небавом 

Займалися в безодні угорі 

І в склі води гойдалися скал^камл: 

Там я не раз за з^зіями, думками 

Проспжував до ранньої зорі: 

Там я уперш почув в душі тремтіння 

Від надиху почуттів нєзєїших: 

Там я дізнав і ш,астя і боління 

В її очах спотіло- чарівних . . . 

Де-ж та краса, де- лі ті роскішні шати. 

В яких тоді пишалося життя? 

Ох, час-пора усе позабувати. . . 

Чому-ж нема тим мукам забуття? 

Стою чужак на ріднім гробовищі . 

Я озирнувсь аж ні, нові хатки 

Скрізь виросли, немов би ті грибки 

Шсля дошіу, на панськім попелшщ. . . 

Де темрились столітнії дуби - 

Яріють ген селянські огороди. 

Обсажені куицшами верби: 

Друга краса уже друї'ОЇ вроди! 

Ось за])инів ВИСОКИЙ журавель. 

Між віпиняком пройшла струнка лівчина. 

Зірвалася з патлатих конопель. 

Щебечучи, жась лі)ібна пташина. 

Побії' яром дзвінкий, дитячий сміх. 

Усюди рух, усюди повно втіх, 

Та певно й сліз усюди є доволі. 

Я задавив свої жалі та болі. 

І позирнр навколо веселіш. 

Хоча сльоза й котилась за сльозою: 



27 



Померлого нічим не воскресиш, 
Нове життя своєю йде чергою. . . 
Вітаю-ж я коханих спадщиків! 
Ростіть, цвітіть і добувайте волі, 
Аби не знать ні ґвалту, ні недолі, 
Які й тепер гнітять батьків. . . 



19. Борвій. 

Чорне хмарище встає повагом. 

Заступає світ, стеле темряву; 

Розпанахалось, завихрилося, 

Мов страховище з пекла зрушене. 

Огорта навкруг землю крилами; 

Оперезане скрізь гадюками 

Сизо-білими, волохатими. 

Що сплітаються, розплітаються 

І звисають вниз грізним кетягом. . . 

Душно, млосяио, і задуха та 
Мов гнітить усе важким камінем: 
Ані способу вільно дихати, 
В голові гуде, думи сковані, 
В серці млявому рабські острахи. . . 

Притаїлось все пополохане 
Перед зявиськом тучи грізної; 
Вітерець ущух — ані подиху, 
Змовк веселий гай — ані шелесту, • 
Знишкіи пташечки-щебетушечки. 
Поховалися кібці, шуляки, 
.Іастівки лише не злякалися - 
У повітрі, знай, сміло плавають, 
Нижуть стрілами проти хмарища. . . 

Люди теж з страхом незміркованим 
Тучи ждуть тії лиховісної. 
Багатирпщки зачиняються 
По своїх дворах, по хороминах, 
Зату.ляючи вікна коцами, 
Щоб не чути їм грому-грюкоту ; 
Позасвічують ще п лямпадочки. 



— 28 — 

Щоо не бачити спалу блискавки — 
Так жахаються смертн наглої! 
Жаль їм зникнути з світу ласого. 
Від утіх-роскіпі в мертву темряву, 
ІЦо на тон бо світ, на суд праведний. 

А сіромі пак на ті заходи 
Нема вільної і хвилиноньки, 
Лиш про те вона побивається. 
Щоб не зніс потоп іп хатиноньки. 
Не забрав добра її вбогого, • 
Із худобою, а то п з дітками. 
Чи недужими — батьком, ненькон». . . 
Що їй думати про гріхи свої? 
Ґвалт безжалісниїї. скрута, горенько 
Та темнота ось відповщники! 
Що лякатись іи смерти наглої? 
Не дало /киття втіх і радощів. 
А дало липіе муку, нуждоньку. 
То хоч смерть ота угамує їх. 
В ямі темній дасть їм відлежатись. . . 

А вже хмарище, туча грізная 
Геть насунулась, низом стелеться. 
Досягаючи лісу крилами, 
Ніч'по криючи небо збурене: 
Ось розпіарпалась світлом-пломінем, 
Засліпила всім очі злякані 
І заніїиткла знов, притаїлася. . . 
Та зненацька враз як не сказиться: 
Заревла, мов звірь, диким вигуком. 
Покотилася вихрем бурею. 
Геть ламаючи, що не трапиться: 
Заяск-рплася б.лискавицяжи. 
Із страшних гармат разом вдарила. 
Аж ЗЄМ.ЇЯ кругом іздрігнулася. 
В хлющі пінявій потопаючи. . ; 

Не журіться-ж гей, бідарі мої. 
Горобина ніч вам не мачуха! 

('міло глянемо в вічі борвію. 
Та зміркуємо усе розумом: 
Може зірвемо пі,е й порадоні>ку 



29 



Від оунтіиниьа навіженого? . . . 
Ліеля борвію гляне сонечко 
1 огрів всіх рівним ігромінем, 
Вороги життя згинуть іфопадом, 
А повітря сьі)ізь о8доровшае: 
Після борвію легпіе дихати, 
Із заліз думки вириваються, 
('ерц(^ в груди бв якось сміливо. 
1 скриляеться знов надіенька. 
Що й окривдженим правда станеться 



20. Не спиться. 



Бе спиться . . . Знов чорнії думи 
Обсіїїв, мов галич, мене; 
Внов постать бліда серед стуми 
Сон з вій моїх млявих жене: 
Та постать, немов би знайома, 
Зринаб із мрійної мли 
В обличчі і смуток і втома 
Тяжкими знаками лягли. 



., Багато і хиб і знесилля 
Він мав на своєму шляху, — 
Бо зрана нриборкано крилля 
Йому у годину лиху: 
Багато він знівечив крови 
На марну, щоденну бридню, - 
Зате-ж і дізнався любови 
Та спалу святого вогню. 



1 П0Г.1ЯД, повитий сльозою, 
ПитлиБО на мене схиля, 
й на серце, пошарпане в бою, 
Мов л ожить цілюще зілля . . . 
я чую — поржавлені струни 
Щось давнє, забуте, бренять. 
Отарі відчиняються труни 
І мертвих здіймається рать . . 

їх образи віються колом 
Над ліжком, над темним столом . . 
І чується в тиші покволом 
Немов похоронний псалом: 
„Безщасне житейськеє море. 
Негод воно повне та бурь. 
Як мира незважене горе . . . 
Не журь його, непе, не журь! 



,,3ате він довідався й муки. 
Напився докірливих ^сліз . . . 
Пора-ж і зложить йому руки: 
Тягар свій уже він довіз . . . 
Пог.лянь - - його серце холоне. 
Спинитися може що -мить . . . 
Прийми-ж " свого сина на лоно 
І будеш Владику молить: 

., Пробач, Христе Боже, рабові 
І вільні й невільні вини, 
Та з ласки, з святої любови 
Прийми у оселі ясні, 
Спокой його душу' у щасті 
Нового з святими ^буття. 
Де вість ні страждань, ні напасти, 
А єсть безконе^гне життя!'' 



— 80 — 

'бяов тииія, і стума, і мука 
Заснути — ніяк не засну . 
А серце так болізно стз'ка. 
Немов забивають труну . . . 



21. Всьому кінець. 

Всьому кінець . . . надії вже нема . . . 
Кудись везуть . . . сумні якісь розваги . 
В останній раз вітаюсь з усіма — 
І одірвать очей не маю зваги . . . 
Прощайте-ж ви, ріднесенькі краї 
Осяяні, оздоблені красою. 
Де в боротьбі точились дні мої. 
Де ворог наш знущався надо мною! 
Де заздрість зла вергала з-за кутка 
На страдника і стріли і каміння. 
Вербуючи із дружнього гуртка 

Поплечників без серця, без сумління 

Гнобите.ію ириродни-х наших прав . . . 
О, скільки бід, розрад і катування 
На тім шляху тернистім я дістав 
За серця жар, за вибухи змагання. 
За сіянь:у моїх питимих мрій, 
Сподіванку народного пробутка! 
Не раз мене всипав наклепів ріп 
І від кого-ж? Від брата-недолюдка ! 
А спільники, и];о в сунрязі були, 
Дивилися байдуже на цькування . . . 
Але тепер всі рани зажили. 
Німіють враз болянц почування, 
-А йно росте незміряна .любов — 
До всіх моїх ко.лишніх супостатів. 
До друзяків, п];о били-б певне знов 
І плямили ще більше у сто кратів, 
До' спільників тяжкої боротьби, 
До рідних дум, до пісні голосної, 
До стогону бездо.льної юрби, 
До реготу сваво.лі навісної. 



і 



81 



До нив, гтеїіін. омоче'них илачем. 
Обвіяних иітханнїш хирне-кволжх, 
УііО])анітх т)г,і:і;иді нужди оичрм, 
Наеичеїшх кріваїиіцею голих . . . 
До зір ясних, до сонця, до тепла. 
До заверюх, до збуреного моря . . . 
Пробачте-'/Е цей останнім вибух горя. 
Простіть за все. не ігамнтайтр зла! 



22. О вернись, моя музо! 



' > вернись, моя музо, на мить - 
Уже сонце зникав за море . . . 
Мок серце болить і горить: 
Щось на мене встає необоре. 
В темних шатах хвилює, як мли. 
І «орозяним холодом віє — 
Вічна ніч оце крила зняла! 
^^атримайся-ж, на хвилю, надіє! 
Моя музо, вернися на мить! 
Я не раз тебе кривдив жорстоко . 
Заставляв сльози праведні лнть. 
А тепер на потемрене око 
Накина і у мене сльоза, 
І зневірря гадюка нечула 
В мою душу сумну заповза. 



Та маріє стягою минуле, 
Ті.іьки впоперек любій меті . . . 
Але все-ж серед будньоі'о гвару 
Там були й поривання святі. 
І ясну, чарів.ливу примару 
Не згубив я у номерки ті: 
Вона вабила серце до бою, 
В йому гріла широку .іюбов . . . 
О, пробач :шті жарти з тобою. 
Моя музо кохана, і знов, 
Пиишобарвна. при.іинь на про- 
щання. 
Та у пісні бездольцю навій 
Перебуті давно сподівання 
І веселкове сяєво мрій. 



23. Я бачив сон. 

Я бачив сон ... Ні, марилось у яв — 
Він і тепер стоїть перед очима. 
Безмежний степ, укритий снігом спав, 
Чп мертвий був, як пустель несходима. 
Ні кунщка, ні горбика кругом, 
Ні п.іямоньки на диі:ому роздоллі, 
Тільки туман звисав густим рядком 
І сонце крив у сірому приполі . . . 
Ні руху скрізь, ні згуі:у ... І вітрець 



Вув скованпії в иовітрі отянсілім . . . 

Усе живе яамерзло на яівець 

У гавані однадіанітно-білім . . . 

Иід ігінночп і1н(^ кралась хмура мла. 

^иїймаючи табмні. чорні крила . . . 

І в темінь ту страховищну несла 

Мене якась необорпма сила . . . 

Холола кров і мізок щпенів, 

У дуіпу жах сліпі наводив очі, 

А я- летів од гнилих, ясних днів 

В обіпмища холодні :ілої ночп ! 

Зближалася межа мого життя, 

Зривалися останні ттого хвилі . . . 

Звідтіль уже немає вороття 

Я серцем чув, що опинюсь в МОІЧЬІІ . . 

І я вітав в-()станнв небокраіі. 

Де світло вже ЛИПІ окравкою мрілось . . 

Прощай, прощай, родино, ясний крап. 

/їким жило, яким це серце билось! 

] зійде знов там сонечі;о ясне. 

Тепло і світ розіллє но країні. 

Надію дасть, що лихо промине. 

Що доленька покращає .годині 

Й одурить знов окривджений народ 

Ох, не радіть тобі ясній блакиті, 

Бо пан тобі — ніч, морок, сніг і льод. 

А боротьба безкрая в хижім світі. 

Без просвітку,- без певної мети . . . 

Чи-ж світла ти добудеш до боріння. 

Чи досягнеш хоч краплі щастя ти 

За труд тяжкий, за вікове терпіння? 

Не знатиму, не чутиму вже я 

Ні мук твоїх, ні стогону, ні плачу . . . 

Прощай, прощай, родинонько моя 

До віку вже тебе я не побачу! 



— т 



24. Не судилось! 

Драма в пяти діях. 

Люди : 

Іван Андреєвич Ляшеико, — 60 літ, багатий пай, але зовсім простий 

ипакше говорити не може, як по-українськи. 
Анна Петрови а, — 40 літ, його жінка, закидав часом по-українськи, 

моди ради. 
Ннколай Степанович Бєлохвостов, — кузен Ляшенчихи, ЗО літ. 
•^ізі, — дочка Ляшенків; манірне дівчаі 13 .ііт. 
Михайло, — СЕН їх, 22 літ, студент; чистюк і джиґун. 
Павло Чубань, — його товариш, 25 літ; уже .лікарь. Бідна одіж. 
Жосефина, — швейцарка, учителька. 
Катря Дзвонарівна, - — дівчина молода, селянка. 
Горпина Дзвонариха, — її мати, недужа й слаба. 
Дмитро Ковбань, — парубок; годованець Дзвонарів. 
ІТашка, — подруга Катрі. 
• 'тепанида. 

Шльома. — жид, орендарь. 
Харлампій, — старий лякей. 
Аннушка, — покоївка, вертка на всі заставки. 
Селяне, соцькі, парубки, дівчата, дворові. 

(Діється на правім березі Дніпра з початку 60-тих років. Між першою і другою дією иіінае 
два тижні; між другою і третьою місяць; а третьою і четвертою два місяці.") 



Друга дія. 

Пятий вихід. 

Катря і Пашка. 

Пашка. Тут Дмитро за тебе таку бучу збив, що трохи не- 
щастя не було! 

Катря. Ох, мені лихо, чого? 

Пашка. Та так аби чого . . . бі.іьш розсердився, що тебе 
не було. 

Катря. Що мені Б світі робити? І Дмитра шкода, і не знаю, що 
йому й казати! 

Пашка. Хіба з Дмитром у тебе що вийшло? 

Катря. Боронь Боже! Тільки він за мною душі не чує, а мене . . . 
у черниці тягне. 

XII. Чітанка. 8 



— 34 — 

Пашка. Та що-ж це з тобою сталося! 

Катря. Хто його знає: чи мені наврочено, чи у мій слід хто 
ступив? Все одно на думці ... не дає мені ні робити, ні спати! 
Пашка. Що-ж то, Катрусю? 

Катря. Так . . . нічого . . . нудьга тільки . . . Тут нема нікого 
на вулиці, не приходив ніхто? 

Пашка. Про кого ти питаєш? (Дивиться їй пильно у вічі.) 

Катря. (Поїнюпилась.) Так собі . . . про всіх, що були. 

Пашка. Брешеш! — про панича Михайла. Ой. дивись, чи ти 
не закохалась? 

Катря. Що ти? Що ти? І не говори мені про це! 

Пашка. Чому ні? Хіба гріх? Нам, сестро, не заказано ще 
любити, кого серце схоче: не запродані ще нікому! Та й, правду 
кажучи, хіба Шхайло не к'расень? А яе стане коло тебе, то хто 
його знає, де й знайти таку другу пару! 

Катря. Цить! Бога ради! . . . Занапастила ти мене! 

Пашка. Я? Чим? 

Катря. Як я просилася в тебе, як молилася, щоб не йти на 
вулицю, дивитись на паничів: прочувало серце погибель мою . . . 
а ти таки пристала, та п пристала. 

Пашка. Ну! 

Катря. Я-ж і послухалась, пішла ... та од тієї ночи сама 
себе не почуваю: мов отрути напилася! То була я собі птапшою 
вільною, — співала, щебетала, сміялася; на всіх мені весело було 
дивитись, світом Божим радіти: а теперечки потемрів світ мені, якась 
гадина впялилась мені в серце, сушить його, пє кров мою! Навіть 
матері в очі важко г.лянути: вони так люблять мене, так побиваються. 
— а у мене в серці — тільки ворог мій, а в мене в думках — 
одно та одно: тільки-б його побачити, тільки-б його послухати . . . 
Як-же ти не загубила мене, як не загубила? 

Пашка. Чого-ж ти побиваєшся? Чого гризеш себе? Коли-б ти 
закохалася, та твоє кохання зневажили, — то було-б горе . . . таке 
горе! — ох, і не вимовиш! Г.лянь на мене, яЕа я стала? А ти 
щаслива: тебе панич кохає, душі не чує. Може ні, скажеш? 

Катря: По чому ти знаєш, по чому? 

Па ПІК а. Шила в мішку не втаїш. Хіба ти сама не бачиш? Та 
й по очах пізнати можна зараз: як гляне на тебе, то аж на виду 
міниться ! 

Катря. Ні, як йому .любити мене, коли я нерівня? Він добрий, 
шанує нас, помагає ... а мені тим гірше завдає жалю. То, було. 



І 



— Зо — 

ПОКИ не ходив він до матері, то я ще сяЕ-так з своїм серцем вагалася; 
;і яЕ став хожатн до нас, став зо мною балакати, учжти мене, то 
гі;()їм тихим голосом, ТО словом ласкавим витяг усю мою душу, вийняв 
іилком моє серце . . . 

Пашка. Чудна ти якась: другі ждуть того кохання, як щастя, 
а вона руки ламає. 

Катря. ІЦо-ж з того кохання? — Мука одна! 

Пашка. Вільному воля: і собі пригадувати муки, і коханому 
серце вялити. 

Катря. Що-ж бп ти зробила? Що? 

Пашка. Я? Кохала-б, жила, землі під собою не чула. При- 
іортала-б ми.іенького свого, милувала-б, цілувала-б його — до загину, 
Д() пропаду . . . 

Катря. Схаменися, що говориш ти? Як у тебе язик повернувся 
на такі речі? Подумай тільки, де сумління твоє? 

Пашка. Ет! 

Катря. А мати? А батько? А люди? 

Пашка. Що мені до батька, до матері, як одцала я своє серце 
дружині, а вони стоять на дорозі! А люди? ... Ні, не така я! Не 
двічи жити, а раз! . . . Ух, натішилася-б вільною волею, а там . . . 
а там, хоч і поневірятись вік цілий, — принайменше знала-б хоч за що! 

Катря. На людей бп махнула? Слави не побоялась би?! Може . . . 
не знаю ... А яЕ-же-б ти наплювала на матір, що й душі у тобі 
не чує. Як би ти приспала в своїм сум.лінні її сльози? Ох, і по- 
, думати страшно. 

Паніка. Не ронив ніхто по мені сліз, не зазнала я ласки, то 
' й не зумію сказати, чи тяжко йти проти них, чи ні? А от, як кар- 
тають та волю над тобою показують — то я добре знаю ! 
І Катря. Та ти слухай, яка мені скрута: мати ледви одужали, 

І слабі, безпомошні; тільки й думки у них, щоб мене швидче заміж 
одцати за Дмитра. Я, було, йому й слово дала ... а тепер мені його 
тільки жалко ... я мов камяна, чи глуха яка зробилася; мати го- 
ворять, Дмжтро закидає, а мені немов хто за муром гомонить і не 
про мене. Я й хожу, і роб.лю, та мов не своїми руками: усе мені 
здається, що я уже — не я, що я і не дома, а десь в иншому хоро- 
шому місці; тепло там, гарно, любязно — тільки от через річку 
перебрести . . . хтось кличе мене таким чулим голосом, ласкаві речі 
шепоче, — і такий на мене страх нападе, що оце мене зараз хтось 
дома нривяже, каміном надавить, що аж затремчу ... Я певно 
швидко умру! 



- 36 - 

ІІашка. Крпїї Боже, що вигадала! 

Катря. Хоч би довідатись, дізнатись, чи він . . . Господи, яка 
я дурна, божевільна! Чи випадае-ж неш;аснііі синиці думати про ясного 
сокола? Що я ііому? ... Та й на який кінець оце мені лихо? Нудьга 
тільки точпть моє серце, , мов . . . 

Пашка. Господь з тобою! Слухай, Катре: коли ти така, то 
тобі треба залииштп це діло. Ти переможи себе, здави серце: не 
бачся з пашічем, забудь його . . . 

Катря. Як же його забути, ко.іп не сила моя! От третій день 
не бачила і не знаю, що заподію з собою! 

Пашка. Ти не зоставайся сама собі на самоті з такими дум- 
казш ; більше в гурті бувай ! От ходім зараз за м.іин у Деркачівку, — 
там тепер вулиця: може хоч трохи розважиш своє серце. 

Катря. В гурті ще гірше. 

Пашка. Та ходім, ходім! ВдарЬМО лихом об землю! (Виходять.) 



Девятий вихід. 

Михайло сам. 

Михайло. (Внходить по стежці з гущавини, засмучений.) ОтраШНа НуДЬГа 

ні спати, ні читати не можу; серце щемить. Хочу робити що — 
руки опадають, хочу думати — думки розбігаються ; тільки одна про 
Катрю й нанує : куди я не піду, її образ слідує за мною, лагідно 
сяє тихими очима, манить дитячою ухмілкою, тягне, пориває мою душу_ 
і я, як безнадійно слабий, борюся, а чую, що й змагатися годі! Чиї 
давно пак я почував себе велетнем, готовим і гори на плечі підняти? ' 
Давно здавалося мені, що нема такої си.ли на світі, котра-б за.лякала , 
мене, зупинила на моєму шляху? Що я хоч на які муки ніду, а того ; 
світла народного не випущу з рук і ціле життя своє зложу на бо- 1 
ротьбу за його? І що-ж? Досить було дівочого погляду, шовкових '■ 
брівок — і я вже розкис ... Чи у нас справді, за гріхи батьків 
наших, якісь ледачі, непотрібні нерви — чулі, мягкі і до. загарту 

нездатні? (Сідає на колоду і замислюється.) 

А проте, чому кохання вадить? Павло каже: „кохання власне 
тільки щастя; але сила його така, що поглине инші поривання". Чи 
не справдовується це й на мені? Не може бути: кохання мусить ще 
окрилити чоловіка. Мене не кохання гризе, а непевність, розрада. 
Ко.іп я звірюсь, то чому з тим коханням не піти мені поруч? Тільки 
нерівня ... по розуму, по розвитку; чи порозуміємось душею? А рід' 



37 



МІЙ . . . пришллоси-и наніки ііорватл . . . та ще, 4И люоить вона 
мене? Часом правда назустріч вона спалахне вогнем, потупить очі, 
і голосом тремтить ... та це може іі од незвички з паничем розмо- 
вляти? Хто її знає?. . . Чому не вияснити всього — раз, та гаразд? Чого 
не зважусь я перерубати вузла сокирою? Або допитайсь, або тікай! 

(Чутно з-за млвна пісню. Миха&ло схоплюється.) 
КатрЯ (за Кірном). 

Тяжко, важко, а хто кого любить, 
А ще тяжче, хто з ким розстається! 
Михайло. Боже мій. Пісня ця рве серце! Це її голос, — вона 
тут! Куди вже мені тікати? Та я-ж люблю її, кохаю цілим життям 
моїм, вона мені наййшліиіа, найлюбіша! Та я оддав би всі роскоші, 
усі утіхи на світі, аби з нею бачитись, аби дивитись на її зіроньки 



оченята 



Десятий вихід. , 

Михайло іі Катря. 

Катря (йде з того боку, по мосту і зупиняється коло млина). 

„А ще тяжче, ХТО З ким розстається, 
Ох, І муки — горя набереться!" 

Михайло (хуїко йде через міст до млина). НІ, Треба ЦЄ ПОКІНЧИТИ: 

пан, або пропав! (До Катрі.) Катрусю! здорова, була! (Подае руку.) 

Катря (аж затремтіла). ЗдраСТуЙТО! 

Михайло. Яку смутну пісню співала ти, аж за серце бере! 

Катря. Так собі . . . Чого ви довго не були? 

Михайло. Нездужалось! А що? Матері хіба гірше? 

Катря. Ні, хвалити Бога, матері краще ... а так . . . 

Михайло. Так ти і без матері згадала мене? Спасибі! (Бере її за руку.) 

Катря. Кого-ж і згадувати? Я може і вдень і вночі молюсь 
захвату ласку, за добрість. 

Михайло. Спасибі, ти щира душа. Тільки не величай мене: 
всякий те зробить, а ще надто тому, хто дорогий йому, любий. 

Катря. Ні, не всякий. 

Михайло. Далебі всякий; більше Д.іІЯ себе і робиш! (Придивляється. 

А ЧОГО ТИ так зблідла? Може слаба? 

Катря. Ні. нічого (сідають під м.тином). А ВИ ШВИДКО ЗВІДСІЛЬ 

поїдете? 

Михайло. Через місяць. 

Катря. Так швидко уже! ... А там довго будете? 



— 38 — 
Михайло. Цілу зіму аж до весни. 

КатрЯ. Господи, як довго? (Зітхає.) 

Михайло. Певно, як вернуся уже, то застану тебе молодицею 
Я чув, що ти либонь заміж виходиш? 

Катря. Хто вам казав? 

Михайло. Мати каза.іа про Ковбаня, і Аннушка. 

Катря (палко). Не вірьте їм. Я заміж ніколи не піду. 

Михайло. Чом? 

Катря. За нелюба — зроду! 

Михайло (радо). Хіба ти не любиш Дмитра? і,Катря мовчить.) Ти 
мені вибач, Катрусю, що я про такі речі питаюсь; це з приязні 
тільки, вірь мені! 

Катря. А бо що? Чого мені перед вами таїтись? Як би правда 
була, сказала-б. 

Михайло. Так ти ще нікого не кохала і не кохаєш? 

Катря. Хто його знає. 

Михайло (гладить обидві руки у Катрі). Слухай, Катрб ! Ти віриш 
усьому тому, що я говорю тобі? Не вважаєш мене за брехуна? 

Катря. Що ви? Борони Боже! 

Михайло. Так і вірь же, що я, поки на світі живу, не обманю 
тебе, що що-б я не казав тобі, — то від щирого серця, з дупгі! 
Знаєш ... я люблю тебе ... з кожним днем ти мені дорожча ста- 
новишся ... Щ 

Катря (спалахяу.їїа). Ви СМІЄТЄСЬ . . . 

Михайло. Нехай надо мною посміється так лихо! Серце моє, 
рибонько, зіронько ясна вечірня, чи любий я тобі хоч крапелиночку? 

(Катря потупилась 8 сорому.) СкаЖИ МЄНІ ЩИру ИраВДуі ЧИ КОХаЄШ ТИ МЄНР. 

як парубка? Чи журишся так за мною, як я за тобою? 

Катря (схиляр.ться на груди Михаіїла і починає ридати). 

Михайло. Катрусе, голубонько моя, чого ти плачеш? Невже 
моє кохання тебе образило? 

Катря (схлипуючи). Ви такі . . . мені . . . я-б не знаю що . . . 

Михайло (цілує їй руки). Так ти любиш мене? Господи, яке щастя! 
Раю мій! 

Катря (виривак руки). Що ВИ? Що ВИ? У мужички руки ці- 
лувати?! 

Михайло. Ти — цариця моя, от що! За тебе, мою ясочку, 
все на світі віддам! Не нлач же, усміхнися! Он бринять на оченьках 

сльози. (Голубить та цілує то в одно око, то в друге.) 

Катря (обіймає його, хутко цілує, а далі, засоромившись, закриває вид рукавом). 



— 39 — 

Михайло (гладить ио голівці і цілує Катрю). КоЛИ-б ТИ УНаЛЯ, МОЯ ДОЛЄ, 

яка обіймає мене радість, яеє огортає мене щастя! Такого раювання 
і на світі немає, вірь мені! Глянь, он місяць задивився на нас, зорі 
миготять радо нашому щастю; а ніч аж притихла, притаїлася; при- 
слухається заздрісно, як наші серденька бються укупі . . . бються 

і будуть битись, і ніхто і ніяка сила не розлучить їх ! (Катря крадькома 
цілує руку у Михаіїла; Михайло виривав і пригортає її палко.) 

Катря (боязко). А ви-ж казали, що поїдете швидко? 

Михайло. Так що-ж? Тепер уже я сам не поїду без тебе: ти 
молода моя, заручена. Підеш за мене? 

Катря (■.! жахом). Що ви? Цього зроду не буде! 

Михайло. Як так? 

Катря. Не буде, не буде! Що ви тільки кажете? Й й подумати 
не емію: хто я? і мізинця вашого не стою! 

Михайло (цілує ї'і). Стоїіп, перлино моя дорога! Більше мене 
варт! 

Катря. Ні, ні! Не мені судилося таке щастя! Куди мені, бідній 
мужичці, бути вашою дружиною? Ні ступити, ні заговорити не вмію: 
ви взяли-б собі камінь за плечі. І люди осміють, і Бог скарає: па- 
руються тільки рівні. Не за нас це сталося! Не за нас і пере- 
стане ! 

Михайло. Не плещи, моя лебідочі:о, аби чого: не плутай сюди 
Бога! Перед ним усі рівні; він кожному дав серце, і у кожного воно 
однаково бється. Ми з тобою підемо поруч чесно по новому шляху, 
і ти мені станеіп не камінем, а товаришем- дружиною ; я тебе всьому, 
всьому вчитиму; перележу в тебе знаття своє, свою душу, свої мрії — 
і засвітиться твій розум новим промінем, і осяє мою душу тихим, 
радісним світом. 

Катря. У мене серце з грудей трохи не вискочить, аж у очах 
темріе! Не можу я, бід^а, і .зрозуміти такого щастя . . . тільки, аж 
мороз по-за спиною йде, так страшно. Що оце ви задумали? 

Михайло, Та як-же инакше я й думати міг? За кого ти мене 
маєш? Хіба, ти думаєш, я здатний би був занапастити твій вік мо- 
лодий, та й кинути на посміх? 

Катря. Ні, я такого й зроду і в думку не клала. Ви, як батько 
рідний, до мене були ... я не знаю, як і шаную вас і люб.ію . . . 

Господи, сказати не вмію! (Припадає.) 

Михайло. А коли любиш, моє голубятко, моє серденько, щастя 
моє, — то звірься на мене: дай мені свою рученьку, і нехай Бог 
благословить нашу долю! 



- 40 — 

Еатря, Я, т: піша: все в мене в голові каламутитьсл . . . 
страшно тільки ... не за себе: я-б за вас душу свою оддала . . . 
а як через мене вам лихо, не доведи Господи! Батько, матір, пани 
всі . . . Як мені і стати поруч з вами, сорому завдати? Лучче зараз 
умерти ... 

Михайло. Ти знов за свон. Та розумієш ти, дитино моя, що 
я без тебе жити не можу, дпхати не можу . . . пі,о мені без тебе 
один шлях — отуди, під лотоки! 

Катря. А мені хіба ні? 

Михайло. Так і не мучся-л:. і не думай: так судилося, так йому 
й бути! Моя ти? Правда? 

Катря (ховає свій вид V Михайла на грудях). Аби ВИ ТІ.ІЬКИ буЛИ Ща- 
СЛИВІ І 

Михайло (прпгорта^^ тгалк..\ Моя. моя! Перед ОЦИМ небом кляїїуся! 



Пята дія. 

(Хаіа Дзвонарихв — з середини. Праворуч нія і проміл^ неї вхід у ванькнр; наліво — вікна, 
лави. На переднім кону стіл і инше. Бідпа обстанова. Ніч. На комині горить каганець). 

Перший вихід. 

Катря сала. 
Катря (схилиласі па стіл і довго сидить нерухомо;' далі підводить го.тову, ніби 

памороки забиті). Ох, ЯК голова болить . . . МОВ лощатами за виски 
здавлено . . . Ну, Катре, тепер ш;о? Насміялась доля? О, як насмія- 
лась! І сліз нема; тільки очі горять ... Ох! важко й голову під- 
няти, мов не моя . . . Пожила таки я, зазнала щастя ... ну, й буде 
(чути з кімнати стогін). Мати бідна, непритомна . . . положила дочіса . . . 
може й очі закриє навіки? Так у мене все в голові крутиться, що 
й не пригадаю . . . хто мене вів? . . . Упхну .їй в хату . . . наки- 
нулись ... Ох ! а Михайло-ж де дівсь? Забула . . . Чогось мені тільки д 
так шкода, так жаль . . . аж коло серця пече! 



Другий вихід. 

Катря і Паи[ка. 

Па піка (ввіходить хутко). ^ Що там, Катре, таке скоїлось? У дворі 
ґвалт якийсь стоїть . . . чого-то? 
Катря. Весілля справили . . . 



— 41 — 

Пашка. Як весілля! Що ти кажеш? 

Катря. Так таки: весілля . . . бучне, панське . . . Пан і пані 
поблагословплп мене: Мпхайло привселюдно признав мене свовю . . . 
коханою молодою . . . Ну, й пані теж була дуже рада, так вітала 
щиро . . . вся дворня на радощі збіглася . . . бенкет такий був! . . . 
Мене напоїли . . . бач, аж голови не зведу з хмелю! 

Пашка. Боже мій! Певно лихо збилось? Ти мов з хреста 
знята ! 

Катря. Що-ж? Так і треба ... На таку стежку ступила, йшла 
на муки, ну п треба уже йти до кінця, спокутувати . . . Ох, тільки 
які-ж муки? Кісточки на мені живої нема . . . Господи, хоч би душу 
мою швпдче прпняв! . . . 

Пашка. Схаменися, Катре! Не рви себе! 

Катря. Ох, Парасю! Де вже мені себе рвати? Порвали вже, 
пошарпали мене другі! ... Як мені тяжко! Дай свою руку, притули 

до чола мені: там мов свинцю налито, мов ТОПЛЮТЬ його! (Пашка 
піддержує їй голову). 

Пашка. Бога ради заспокойся! Ти вся тремтиш . . . 

Катря. Холодно . . . у-ух! Нівечили мене, Парасю . . . Мати 

моя, били ... а Михайло ... ох? ох! (Ламаючи руки, лрипадае до Пашки.) 

Пашка. Невже Михайло? 

Катря. КЦ .. . він . . . заступався . . . (Давиться словами і усніхається.) 

Пашка. Не побивайся бо, голубісо моя, та коли він — зві- 
рюка такий, то я-б йому очі видерла з лоба! 

Катря. Та він і невинуватий . . . инакше певно неможна . . . 
тільки, навіщо було мене, дурну, дурманити? Віщувало серце мені, 
що не може того статись ніколи ... і хотілося вірити, і не тули- 
лось це у моїй голові . . . Виплакали, вже я давно свої очі; уже 
давно по своїй надії і но собі справляю похорони . . . ті.іьки не 
сподівалася, щоб так немилосердно . . . 

Пашка (обнімав: Катрю). Сбстричко моя, лебедочко! Як мені тебе 
жалко ! Бідна ти, безталанниця моя ! . . . Як я тебе просила в-останнє — 
забути панжча! Не здолала подужати серця. (Плаче.) 

Катря (дивиться на Пашку гостро). Тобі шкода МЄНЄ ? Плачош? Правда — 
шкода? 

Пашка. Душу-б свою я виняла за тебе! 

Катря. Ну, а там не пожалували ніхто! . . . Дай мені, серце, 
водиці! Пече мене в середині, в роті пересохло. 

Пашка (подає воду і піддержує голову Кятрі). іаряча, ЯК ВОГОНЬ, 

аж пашить! 



— 42 — 

Катря. Спасибі! 'Те, кажеш, була коло двору ... що там чути? 
Пашка. Пакуються всі: вибіраються звідси кудись далеко: ли- 
бонь удосвіта й вирушать. 

Катря. Удосвіта? А Михайло теж їде? 

Пашка. Та їде-ж: його-ж то .іибонь і везуть . . . 

Катря. Ох! (Хапається за серце.) 

Пашка. Та забудь його, проклятого! 

Катря (хапає за руки Пашку.) Парасю! голубочко ! Коли ТИ мене 
хоч крапе.іиночку жа.лієш, побіжи у двір, запроси до мене Михайла, 
хоч на хвилиночку. — попрощатись тільки . . . попрощатись тільки . . . 
попрощатись. ■ 

Пашка. Для чого він? Плюнь на його! І так слаба! Та до 
двору і доступитись трудно . . . 

Катря (несамовито). Лебе ДОЧКО, НЄ одмовляй! Зглянься над о мною! 
Ме муч хоч ти мене! Пожалій, поклич його, на одну хвилиночку . . . 
подивитись хоч . . . г.іянути, та й попрощатись навіки! Скажи йому, 
иі;о я на його не сержусь . . . Бог з ним! Нехай живе, щасливий . . . 

!І йому стежки не переступлю! ПобІЖИ-бо, голубочко! (Цілує руки їй.) 

Пашка. Що ти, Катре? Опамятайся! 

Катря. Ноги ЦІ.тіуваТИМу, тільки попроси! (Хоче нагнутись до ніг; 
Пашка не допускає.) 

Пашка. Чи ти при собі? Приляж краще, голубко, отут на 
лаві! Я піду побіжу, попрошу пана Павла, може він викличе. 
Катря. Хіба Павло тут? 
Пашка. А тут, приїхав оце ... я його бачила. 

Катря (сплеснула руками). Б0ЖЄ МІЙ, МОЖЄ ТИ ЙОГО МЄНІ ПОСИЛаЄШ 

на ПОМІЧ, на пораду! Попроси і його, попроси, попроси! Розкажи 
йому . . . може він моєму горю . . . 

Пашка. Та заспокойся-ж, я його покличу . . . 

Катря. І Михайла, і Михайла! 

Пашка. Та й Михайла-ж! Приляж же, заспокойся: я — ■ зараз! 



Третій вихід. 

Катря сама. 

Катря. І чого те серце ще тріпочеться! Живуче якесь! Края.іи 
Й01Ю тупицею, давили к.ііщами, та ще не роздавили — ворушиться . . . 
допевнитись хоче, чи зникла надія, чи ще за хмарами мріє? Дурне, 
дурне! Мало тебе вчора нівечили, в багні топтали? А ти .знов таки 



— 43 — 

щемиш І допитуєшся чогось? Годі вже, — над силт иуки! . . . Треба 
те<5е заспокоїти . . . Матері шкода, та їм лекше буде, як я умру, 
о, лекше! Сира земля і гріх, і сором покриє; а так що-дня — пу- 
бліка, глум, зневага . . . крапле, краще умерти. Ось де мій рятунок! 
^Бере пузирьок.) Тут якісь краплі. Лікарь давав матері закроплювати 
у вічі, то казав, шіо страшенна трутизна, — зразу може покласти . . . 
І нічого не болітиме, жалю не буде; душа пташкою полине . . . 
Полечу я зозулею до його, до мого милого, край віконечка сяду: 
закую, застогну, тугою обійму йому серце, нехай згадає воно, як 
колись любилися, як з кохання того захмелилися . . . побачити-б 
тільки ш;е раз його на прощання, та й випити . . , (Думає.) А гріх? 
Свою душу самій загубити? Проклята я, проклята! Наїдуть станові, 
потрошитимуть мене привселюдно ... як собаку в землю закинуть . . . 
без хреста, без панахиди . . . могили навіть не насип.іють ... Ох, 
як мені тяжко! — Несила-ж мені і мук таких терпіти, несила! 

Ой! (Встає і, хитаючись знову, падає.) ГуДО ЯК! Чи бурЯ На ДВОрІ? Чи у МЄНЄ 

в ГОЛОВІ? Хтось іде . . . іде! (Прислухується.) ВІН, ПЄВНО він! Я зараз 

(знов устає, падає на лаву, ухоплвшись за голову). НІЧОГО НЄ ПаМЯТаю! Га? ХтО 
мене К.ЛИЧЄ? 



Четвертий вихід. 

Катря і Харлампій. 

Хар.іаМПІЙ (увіходить і стоїть у шапці ко.іо дверей, оглядаюча хату). А ЩО? 
Хто тут ЖИВИЙ? 

Катря (підвівшись трохи). Хто ЦЄ? Гукає щось . . . 
Харлампій (увійшовши). А! Це ти тут, преподобнице? Чого-ж 
мовчиш? Позакладало? 

Катря (труситься, спершись обома руками на стіп.) ДяДЬКу . . . 

Харлампій. Дядьку, та вже-ж, розуміється — не батьку . • • 
Де стара? 

Катря (не розбіраючи добре). Не знаю . . . 

Харлампій. Не знаю! А з паничем . . . .знаєш? 

Катря (якось не при собі). Панич! А! 

Харлампій. Свята та божа! Ну, сиділа-б собі, в рот водж 
набравпш: з паничем не велика й біда: пани-б не зобидили. дали-» 
там що; знайшовся-б може і попихач, приміром, за яким би голову 
собі скрила, — а то ще й приндиться! Куди маха? Що собі в думку 

забрала, ТЬфу! (Катря дивиться йому в вічі, мов божевільна.) 



— 44 — 

Харлампій. Чого ти так на мене впрячилась? Чим ви панича 
обкурківали та обпоювали? Признавайсь! 

Катря. Добре . . . 

Харлампій. Бач! Добре! Еге-да! Взяв би я вас, приміром, 
обох з матірю-чаклунЕою. та провчив би в волості поштительно. щоб 
знали, як панів чаруватп та зводити. 

ГорИИНа (з-за ванькира). 0-Ох! 0-ОХ ! 

Харлампій. Стогне! Простогнала-б ти у мене не так! І не 
знаю, чого пани ще такі добрі, пеклуються! 

Катря (шепоче). Добре ... 

Харлампій. Добре . . . і^Набік.; 1\ут якось ніяково й стояти, 
доложу вам ... (До Катрі.) Не дивись, кажу, на мене! Пан оце послав 
мене тобі сказати, що як тії. схаменепіся. значить, і зараз слідственно, 
без всякого бешкету, вийдеш заміж ... 

Катря (шедоче). Добре . . . 

Харлампій. Не перебивай! Як вийдеш заміж зараз же за кого- 
небудь там, приміром, то вони простять тобі, ще й придане добре 
дадуть, — пару волів, корову, овечат там І грошей на весілля, щоб 
значиться гріх твій покрити; ті.льки. щоб після ш.любу і не смерділи тут, 
щоб і духу вашого не було! 

Катря. Щоб духу ... 

Харлампій. Еге-да! А що, як зґедзьґаешся, то буде тобі і ма- 
тері таке сумнительство, що і згнивте у тюрязі. або й в Сибір 
улучите! Ну, чого-ж мовчиш? 

Катря. Га! 

Харлампій. Що га? 

Катря. Добре. 

Харлампій. Значить, слідственно, безпрнмінно вийдеш? 

Катря. Добре ... 

Харлампій. Ну, г.іяди-ж! (Набік.) А ловко я'^обділав цю справу! 
Триста карбованців, що нан дав, значиться, благодареніє Богу, у ки- 
іпені зостануться. Ловко, Харламніє Григоровичу, спі)оворили: що 
■'.начить. приміром, як голова непорожня, натонтана! Я знав, що вона 
согласиться, а тільки все думав, що побрикаетьея, приміром, а воно 

вийшло дешево: зараз і доложу. (Зиряув на Катрю. що вона, хитаючись, 

почала наближатись до його, пильно дивлачись.) СвЯТ ; ОВЯТ ! ЧиСТая ВІДЬМа! іуТ, 

не нри хаті згадуючи, страшно й зоставатись з ними! (йде хутко до 

дверей і, зачиняючи, гукав.) ДиВИСЯ-Ж МЄНІ ! Цур ТОбІ Й ПЄК ! 



— 45 — 

Пятий вихід. 

Катря сама. 

іісітря (хитаючясь і обтираючись рукою то об стіну, то об лаву, йде до дверей). 

Стійте! . . . Чогось прпходплп . . . лають, що не йду . . . кличуть 
кудись . . . мене і матір ... Не можу-ж я йти! Хата крутиться . . . 
Червона така! Дайте бо руку, голову мені підцержте ... то й я 
піду . . . добре . . . піду! 



Шостий вихід. 

Катря, Аннушка, Д^івонариха і де-хто а дворні, 

Аннушка (скажено вбігає). А ДЄ тут та бариня-судариня? Ось- 
дечки вони прогулюються! Що! дріала памєщицею бути? В чепчику 
ходити? А не діждеш! На смітнику повінчають! 

Катря (трохи опамятавшись). ХтО ПрИЙШОВ ПО МОЮ Душу? АннуШКа? 

Ай ! Одступись ! 

Аннушка. Не одступлюсь! Натішуся над ворогож! Ей, х.їїопці 
сюди! Давайте мазницю, — двері і вікна дьогтем вимазати! 

Хлопці (з реготом вриваються в хату; у одного ^мазниця і квач). Давап, Да- 

вай! Та разом їй і голову квачем'! 

Катря (несамовито кидається то до одного, то до другого). ОЙ! о5ШЛуЙТЄСЬ ! 

Хто В Бога вірує! Не надо мною, над матірю: вона неповинна . . . 
умре . . . Ой, простіть мене! 

Аннушка (ханає Катрюзарукн; та пручається несаловито). Не СЛухаЙТв 

її! Мажте зараз дьогтем! 

ДзВОНарИХа (вибігає, хитаючись, з ванькира; скажені очі, бліда, просіоволо;а. 
Хлоп ці і Аннужка з жаху одступаються до двереіі. До Катрі.) А! До ЧОГО ДОВела? 

Будь же ТИ проклята! проклята! проклята! 

Катря (кидається матері в ноги). Мамо ! Не проклинапте мене! 

Дзвонариха (одпихаєі. Щоб ти своїх дітей не діждала побачити! 
Щоб вони насміялися над тобою, заплювали тебе! Щоб ти не знала 
ні щастя, ні радости! Щоб моя смерть на твою го.іову внала! 

Аннушка. Так її! Так ґі! 

Катря (плазує за матірю: хапає за ноги). МаМО ! МаМО ! Не ПрОКЛИ- 

найте ! 

Дзвонариха (скажено). Щоб ти умерла без покаянія! Щоб тебе, 

ЯК собаку, закинули! (Пхає Катрю ногою; та з криком .,ай" падає на спину; зомліла.) 



— 46 — 

Сьомий вихід. 

Ті-ж і Дмитро. 
Дмитро (трохи панеяький, влітак в хату на те саме, коли катіг. іірокллиаючи , 
пхнула Катрго). ГетЬ ЗВІДЦІїь! ИрОДп! ДиЯВО.Іи! (Кидається до Катрі і піднімає її.) 
Убили таки? (Кладе на лаву.) Ти МЕТІрЮ 30ВЄШСЯ? НаД ТВОЄЮ ДИТИНОЮ 

беяневинною знущаються идоли, а ти ще проклинати її! Будь ті 
сама проклята, каторжна! 

Дзвонариха (навіжено;. Ха! ха! ха! Весілля! Ха! ха! ха! ха! 
Мати в шапці! Піду приданок скликати ... Ха! ха! ха! ха! 

(Вибігає). 

Дмитро (до Анпушки). Це ТИ, гадюко, привела? Пропадай же! 
Аннушка. Ой! Рятуйте! Вяжіть його! 

(Дмитро кидається на Аннушку, давить за горло; та кричить: „Калавур!" Кілька 
хлопців с)иулись обороняти; беруть ззаду Дмитра за руки. Той, як струснувся, — хлопці 
одскочили.) 

Дмитро (кидається на того, що з мазницею). Тебе МЄШ Треба буЛО, ЩЄНЯ ! 
(Кидає об землкі.) 

Аннушка. Калавур! (Вибігає.) 

Хлопці (разом кидаються на Дмитра, щоб звязати). КрутІТЬ ЙОГО ! 

Дмитро (борікаеться). РоЗДаВЛЮ, ПСИ СМЄрДЮЧІ! (Далі, вислобонивши 
праву руку, виіімак з-за халяви ножа.) ЕЙ! ЗараЗ ПаДЛОМ ЗапаХПО ! 

Хлопці (побачивпш ніж — врозтіч). Нє рУШТб ЙОГО ! НІж! (Вибі- 
гай. іь). 



Восьмий вихід. 

Дмитро і Катря. 

Дмитро (озирається). Втікли, дияволп! ІДастя ваше! Попадетесь 
ще! (Підходить хутко до Катрі.) Боже мійГ Нежпва? Катрусю ! Катрусю! 

(Ховає за халяву ножа; сіпає за руку, ворушить голову.) Не ВОруШНТЬСЯ . . . блІДа, 
як З воску білого вилита! Катрусю! (Нахиляється.) ДихаЄ ще . . . (Більше 
сіпає; рукою тримає за чоло.) ДпхаЄ . . . блІДа, а ТІЛО, ЯК ВОГОНЬ . . . Го- 
СПОДИ ! Чим би рятувати її (кидається по хаті, бере кухоль води і прискає, або при- 
мочує голову; сливе кричить). Катре! Катро! Прочунься, прокинься, на Бога! 

Катря (тихо одкриває очі, підвівши голову, непритомно обводить нижи хату, 

а далі стиха). Не безчестьте МЄНЄ ! Не проклинайте ! Змилосердуйтесь ! 

(Хоче на коліна надати. Далі всю сцену веде безсилим шепотом.) 

Дмитро (придержує її). Господь З тобою, Катре! Опамятайся! 
Ніхто тебе не проклинає, нікого і в хаті нема! 
Катря. Нема? 
Дмитро. Нікогісінько; тільки я. 



КатрЯ (кладе йому безсилії рукл на шіечі і инльио дивяться ■ вічі). ХїО ТИ? 

Дмитро. Дмитро. 

Катря. Дмитро? Який Дмитро? 

Дмитро. Дмитро, Катруню! Невже не пізнаєш мене? 

Катря (проводить рукою по чолу). А! Дмитро? Дмитро . . . згадала. 

Дмитро. Що з тобою, зоре моя? 

Катря (очунюється). Дмитре, ТИ? Ох, як мені тяжко! Пече мене . . . 

дай хоч краплину води! (Дмитро піддержує Катрю і напуває водою.) Нв МОЖУ 

думок зібрати . . . тут страшне щось скоїлось . . . банітували, про- 
клинали мене?! 

Дмитро. Заспокойся! Не згадуй! Не варт вони всі і мизинця твого! 

ІІатря (ламаючи руки). Дмитре! Братб мій! Що вони зо мною 
зробили? . . . 

Дмитро. Тебе-ж окривдили, та ще й банітують! Дитино моя. 
нещасна моя! 

Катря. Де-ж та правда? 

Дмитро. Де хотіла ти правди, моя безталаннице? У кого тн 
шукала її? Споконвіку неправдою живуть! Насміятись, натішити свою 
пельку неситу — то так! А жалопцв у їх печінках не було звіку! 

Катря. Що вони зо мною зробили? Оплювали, як послідню! 

Дмитро. Горлице моя підбита! Нащо так сталося? (Обнімає Катрю 
і страшно ридає.) 

Катря. Прости мене, Дмитре! Занапастила я тебе! Бачиш, як 
караюся ! 

Дмитро (па.лко). Забудь його! Забудь оте все! . . . Вийди за 
мене! Хай мені мізок усхне, коли я згадаю що; хай мені рот заці- 
пить, коли я й словом одним попрікну! А всякому, хто тільки писне 
про тебе — я вирву падлючого язика. 

Катря. Ох! Тобі треба дівки чесної. 

Дмитро. Хто каже, що ти не чесна? Хто сміє? Ти нещасна, 
мучениця ! 

Катря. Так, мучениця . . . уже все перемучене . . . 

Дмитро. Ти молодісінька, — ще все перемелеться . . . Коли 
несила, то й не люби мене: я тільки доглядатиму тебе, як свою 
рідну дитину, дивитимусь на тебе, горе ділитиму! 

Катря. Як мені тебе шкода, Дмитре! Не судилось! Глянь на 

мене — я труп . . . мені . . . 0-ох (хапаючись, звисає на стіл, а потім 
на лаву.) 

Дмитро. Порвалася . . . остання порвалася! Де-ж ворог мій? Де 
катюга неситий той, проклятий? Ще досі його носить земля? Іще 



— 48 — 

не шматують чортяки його смердючого серця? Ні, годі! Досить тобі 
жирувати! Знайду тебе! Зубами перерву твоє горло . . . ногами роз- 
топчу, Яі: гадюку! (Скажено вибігає.) 

КатрЯ. Не бий! ... Не бий! . . . (Сунулаоь бігти і упала на лаву.) 

Ой! Обороніть! Обо-0-ро-ніть ! . . . Про-бі . . . 

('6-А вікном чути гомін. Катря не може крлкнуїи, а тіаька стукак в вікно.) 

Голос Михайла: Та ЧОГО-Ж ЇЙ? 

КатрЯ. Він ... він . . . прийшов! (Підводиться.) Голос Михайла (під 

вікном;. Адже заміж іде! 

Катря (дочувнш). А! П ти знущаєшся? ГОДІ-Ж (хапає несамовито пля- 
шечку і всю випиває). 

Девятий вихід. 

Михайло й Катря. 

(Катря, спотикаючись, кидається до Михайла. Спочатку веде розмову, рвучи 
олова, а далі, під впливом атропину, розпалюється і навіть підживляється на силах, поки 
трутизна не підрізує їх в коріні. Михайло, увійшовши, стоїть яку хвиднну коло дверей.) 

Катря. Михайло! . . . Гвіте мій! . . . Доле моя! . . . Ой. під- 
держ, бо упаду . . . 

Михайло. Що з тобою? гТрошки чуло бере її за руку.) 

Катря. Прийшов таки . . . пожалував . . . 

Михайло. Ти слаба? На тобі лиця нема! 

Катря. Ні, ні! У мене уже нічого не болить ... я така рада, 
така рада, що тебе бачу . . . Господи, яка я щаслива, аж серце 
маV^о з грудей не вискочить! 

Михайло. Та як-же? А Харлампієві що ти казала? 

Катря. Харлампієві? Зараз, зараз . . . тільки постой ... Я Хар- 
лампія не бачила . . . 

Михайло. Як не бачила? Так це він брехав, — що ти заміж 
ідеш і за мною не жалієш ні крапельки? 

Катря (пригадує). Не бачила ... не бачила . . . мене щось 
лаяло . . . Господи, усе забула! . . . Тебе? Ні, ні! . . . Тебе не за- 
була ... не забуду мій ти, мій! (Хоче обняти і. похитнувшись, трохи не 

впала.) 

Михайло. Що З тобою, Катре? 

Катря. Нічого, нічого ... то у мене щось у очах потемріло. 
Доведи мене до скамейки . . . Мені так весело, що ти зо мною! 

Михайло. Так ти мене любиш, Катрусю? . . . Так то набрехав 

ПрОД той? (Веде її, обнявши, до скамейки, що коло столу.) 

Катря. Чи люблю тебе? . . . Аж зот.ііла! ... Не бійся, не 
бійся ! Плакати бі.іьше не буду ... не засмучу тебе сльозою ! Я така 



49 



щаслива, така щаслива, що тл коло мене ... у .мене все аж кипить 
у грудях од . . . щастл . . . Сідай тут до мене ближче, близе- 
срцько ! 

Михайло (зрушений, обнімаї; І. ГоЛубко МОЯ, СЄрДЄНЬКО ! Ти ПС'Л ТреМ- 

тииі! Рученятка у тебе холодні, іш лід. а .з лиця аж паїппть . . . 
Катря. Ні, ні, я здорова (дивиться на ного пильно. Икий ТИ гарний, 
сокол*^ мій! Світе мій, який гарний! 

Михайло. -Зіронько моя! (Хоче обняти.) 

Катря (бере за руку). Постой, постой ! Дай я на тебе надивлюсь, 
дай надивлюсь . . . Щоб ніколи не забути . . . Брівоньки мої 
шовковії! Очі мої ясні, та прекрасні! Вустоньки мої любі, 

та милі! (Цілує і в очі і в уста і припадав до Мнхаііла.) Не Забуду ВаС. 

Михайло (палко пригортає її). Доле МОЯ ! Щастя мов ! Я тебе кохаю 
так, як ніколи в світі. Всі вони брешуть! Не хочу я знати ні 
батька, ні матері! З твоєї хати не вийду! Ніхто не розлучить 
уже нас! 

(Вікна у хаті починаюті. ;і цієї години світитиі-ь червоним вогнем, котрий ік кінцю 
дії розжеврюється більше.) 

Катря (яко.ь непевно). Любиш? ОЙ ! . . . Кольнуло щось під 
серце? . . . Дай мені до твоєї щоки притулитись . . . 

Михайло (з страшною трівогою). Катре! Ти слаба! У тебе гарячка? 

(Цілує її руки і гріє їх духом. 

Катря. Ні, НІ! Не руиіся . . . мені одлягло. Господи, як хо- 
роше, яке щастя! Я не переживу його . . . (Важко дихає.) ТбПер уже 

не . . . одірве . . . ніхто мене ... до самої смерти. Діждалась таки 
й я долі! 

Михайло (з жахом). Тп слаба ! У тебе уста посиніли ... Я по- 
біжу за лікарем ... 

- Катря. Ні, ні! Не пущу тебе! (Пригортається.) РаЮ МІЙ! ОсЬ ДЄ 
! ти! . . . І Яку хвилину сидить у щасливім забутті, а далі раптом зривається з місця.) 

І Ой, смерть моя? Да-ви-ть мене під серцем! 

Михайло (піддержує її). Господи! Що з нею? 
Катря (ламаючи руки). ОЙ ! . . . давить . . . ДЕВить . . . дух за- 
бивав . . . Рятуйте мене! 

Михайло (хапає кухоль води 1. НаПИЙСЯ ВОДИ... ТІТКО ГорППНО ! 

Хто там?! 

Катря 'упускає кухоль: виривається, кидається на авмссцену.. РятуИТб! Ми- 

хапло .■ . . я випила трути.зну, оту в шкляночці . . . серце ... ох ! . . . 

Михайло. АтрОПИн! Пропав я! (Рве на собі волосся і кричить неса- 
мовито., Хто там? Гей! Сюди! Рятуйте! Отруїлась! 

XII. Читанка. 4 



— 50 — 

КатрЯ ^учепилась за Михайла, не пускає його^. Не ТІКаЙ ! Не ТІкаЙ ! 
ХрИСТа ради! (З криком.) Я не хочу ВМІраТп! ... Не хочу! (Непритомно 

ридак. Таке щастя! ... Не одншатіте од мене! Я житп хочу! Ми- 
хайле, рятуй мене! 

Михайло (примочує їй водою голову, прискав). Катре МОЯ! Що ТИ На- 
робила?! Через мене проклятого! . . . Гей! ОЮДП! (Держить Катрю, що 
бвться у його на руках, і гтукае в вікно, аж вибивав шибку.) АТО В 1)0Га Вірує!' 



Десятий вихід. 

Дашка (вбігав). Що тут таке? 

Михайло. Катря отруїлась . . . 

Пашка (сплеснувши руками). Лишєнько мов ! Там Дмитра ловлять., 
ианський двір горить . . . мати її божевільна бігає! 

Михайло. Біжи зараз! Клич лікаря, фельдшера . . . кожна хви- 
лина дорога . . . рятуйте! 

Пашка. Я за Павлом ... він тут. 

Михайло. Клич його, Христа ради, зараз! (ііашка вибігає.) 

Катря. О! Дай мені, чим дихати . . . вогнем пече мене . . . 

камінюкою давить . . . смерть? Уже смерть! (Тиснеться до Михайла і боже- 
волів.) Гуде! Ух, гуде як! . . . То виють уже ... по мою душу ле- 
тять ... не дай мене, Михайле! Нічого не бачу! Де ти? Де ти? 
Ой, страшно! 

Михайло (ридає,. Я тут, Катрусю! Боже мій, зглянься! 

Катря (опускаючись на руках). 0-ОХ ! Як-ЖЄ ТЯЖКО ! ОЙ! НеСИЛа . . . 

не можу вже більше . . . одпустіть мене! . . . Смерть . . . смерть . . . 

(Несамовито кидається на коліна). МаТИ Божа! . . . ПрОСТИ МЄНІ . . . НЄ ДаЙ 
моєї душі! (Хитається.) 

Михайло (кидається, піддержу*;;. Катрусю! Житїя МОЄ ! Опамятайсь ! 
Павло прибіжить зараз! Впрятуе! 

Катря (бєтьса на руках у Михайла). ХоЛОД ПІД серце ПІДСТупаЄ . . . 

туман очі заступає . . . Михайле! Де ти? Не зникай! Оп! (Витягаеть.и 

на руках у Михайла.) 

(Тим часом чути за вікном голоси і тупотню.) 

Михайло (спускає її на долівку). Катре! Катре! (Припадає до серця.) Нє 
ОЄТЬСЯ і у мерла ! (Одскакуе в непритомнім жаху на авансцену направо і стоїть 



51 — 

Одинадцятий вихід. 

Ті-ж самі. Дмитро, соцькі і люди. 

Дмитро (вбігав на останнім слові). Умерла? Добпв ТЯКЙ ! (На хвилину 
остовпів над трупом; тим часом соцькі і, люди вриваються в хату). 

Дмитро (вихоплює ножа іі кидаються на Михайла). ЗдИХаЙ ЖЄ, Кате! 
Соцькі І ЛЮДИ (кидаються на Дмитра і крутять йому руки). ВяЖІТЬ ЙОГо! 

Дмитро (борсаючись). А! ИрОДИ ! Не діждете! (Ве себе ножем; але тому. 
що руки йому не вільні, то тільки ранить.) 

(Соцькі. Однімайте ножа! 

(Сцена така: направо — Михайло, скамянідий; наліво — ґрупа з окрівавленим 
Дмитром; посередині — труп Каїрі.) 



Дванадцятий вихід. 

Ті-ж і Павло. 

Павло (одчиняв раптом двері, з жахом зирнувши округ), іак ТЕКН, ІіанИЧу, 

ваша поезія?! 

(Завіса тихо спадає.) 



III. Іван Тобілевич. 

25. Мартин Боруля. 

Кожедія в пяти діях. 
Дієві особи: 

Мартин Боі)уля. багатий шляхтич, чиншовик. 

ІІалажка. його жінка. 

Марися. їх дочка. 

Степан. їх син, канцелярист Земського Суду. 

Ґ ер в а сій Гул я ниць кий. багатий шляхтич, чиншовик. 

Микола, його син. 

Протасій ІІеньонжка, \ 

Матвій Дульськип, / 'їиншовики. 

Націєвський, реґнстратор з ратуші. 

Трандальов, повірений. 

Омолько. 1 .. т^ • 

Трохим. / «^^'•ити Борулі. 

Перша дія. 

(Кімната в хаті Борулі.) 

Четверта ява. 

Марися, а потім Микола. 

Марне я (сама). І що де З батьком сталось, все ііереина чують! 
ІІапенька... маменька . . . Аж ч^дно! Або: папаша. . . мамаша . . . 

ІЦе чудніше! Ха, ха, Ха! Не можу И так балакати. (Входить Микола.) 
А ти чого ІІрИТІІССЯ? 

Ммкола. Хіба неможна? 

Марпся. Та нема часу п побалакати з тобою: Степана вп- 
ряжае:мо в город. А я .іюблю з тобою сидіти і розмовляти так. щоб 
нам ніхто не заважав і ніхто нас не бачив. 



- 53 

Мнко.іа. А мені вже оиридло ждати і ховатися од людей. Сього- 
дня г'ї:л;і:у своем}' батькові, щоб побалаї:ав з твоїм, а ні<'.ли 1І[)овід 
і поженимся. Чи так. Марисю? 

Марися. Авже-ж так\ Чого ще ждати? 

Миі;ола. Поклич мені Степана, я хотів ;} ним нобачитиаі. 

Марися. ікра;з. 

Микола. А і'їому сказати.' 

Марися. Л якої і)ечи? 

Микола. А щоб на весілля приїхав. 

Марися. Поспіємо иі.е. (іде.) 



Пята ява. 

Микола, а потім Степан. 

Микола; Здоров був, ('тепане! (Чолохкаюіься.у Сьоі'одня вже й їдеш? 
[ до нас не зайшов . . . може гордуєш? 

Степан. Та знаєш: не через те, щоб там що ... а від того, 
що . . . то п . . . ігеось часу не було — короткий от пуск. Мепре- 
мінний засідатель отпустив мене на малиіі часок з родителяміг по- 
бачитися ... А тут бума ги про дворянство . . . То все з папеньі:ою 
читали ... А ти-ж яі: иоживаєпг? 

Микола. Нам що? Вдень наробимся, а ввечері разом з соло- 
пеіікамй щебечемо по садках! . . . От у вас мабуть, скучно там 
у городі. 

Степан. Чого нам скучати? У нас є білїгрд, бульвар чудесний, 
панночок — скільки хочеш: у неділю бульвар ними цвіте, мов маїсом 
всіяний ... І скучати — немає часу: у нас що-дня бумаг при- 
носять з почти по міші:у ... 

Микола. ІЦо-ж ви з ними робите? 

Стенай. Записуємо у дежурну, а потім у вступающу. а там 
у докладні реєст])и . . . списуємо копії . . . 

Микола. Ти їх, як молитви, знаєш . . . 

Степан. Напамять заучую. Мені Антон Спиридоновпч совіту- 
ють вщчувати бумаги напамять. Він теж виучував, а тепер столо- 
начальником по у головній части. 

Ми кола. Ну. як собі хочеш, а я-б скорій рови конав, ніж таку 
роботу робив. 

Степан. Да. ето иравда — важко . . . Умственна робота, 
нисиюго ні»ряді:а предмет! Я, братіїсу, зразу аж плакав, яі: опре- 



- 54 — 

ДІЛИЛИ мене в казначейство. Дали мені, знавш. якусь відомость: 
одні їрафки та цпфрп ... Очі розбігайся, не знаю, котру цифру по- 
ставив, а котру ставити: нромішув одну їрафу, всунув цифру не 
туди, та п нагородив харьків-макогоників і заморочився так. що замісць 
пісочниці, взяв чорнильницю, та й покропив відомость. Злякався, 
щоб не привязали до столу, та й утік ... А потім опреділпли мене 
у Земський Суд. Тут зовсім другі діла . . . Два годи писав присяжні 
листи, та всяісі копії, а тепер вже и сам сочиняю . . . 

Микола. Ну, то скажи-ж мені, до чого ти там дослужишся ^ 
Степан. Сто.юначальником буду, а потім може й секретарем, 
чин дадуть, оженюся на багатій . . . 

Микола. Так ... А мені скучно за тобою: вкупі вчились у отця 
Ксенофонта, вкупі й науку скінчили, та й розійшлися! . . . Памятаеш, 
як на гречку отець Ксенофонт нас становив за те, що ми не вивчили 
девятого псальма? А ми повтікали додому, та й поховалися в бу- 
ранах, а Марися нам їсти носила ... Сміха! . . . (Вюдить Боруля.) 



Шоста ява. 

Боруля, Микола. Степан. 

Боруля. Ну, сину, поснідаєш, та з Богом в дорогу! . . . Вже 
коні готові, щоб сьогодня за сонця в город поспіти, бо завтра і на 
службу треба: це не те, що воза підмазати, або воли на пашу гнати, 
там діла поважні. (До Миколи): А ТИ, парубче, ВСЄ батькові воли пасеш? 

Микола. Пасу. Не всім же, дядьку Мартине, і в чиновники йти! 

Боруля. Правда, нравда! Не всякий може діло зрозуміти. Кому 
до волів, кому до бумаг — таке діло. 

Микола (подає Степанові руку). Ну, прощай, брате, щасливої тобі 

дороги (цілуються). 

Степан. Спасибі. 

Микола. Прощайте, дядюшка Мартине. ' 

Боруля. Іди здоров. (Микола піжов). ЧоГО ВІН ДО ТЄбв ВЯЗНЄ, — 

які ви товариші? . . . Мало чого, що з одного села, що однолітки, 
та у кожного з вас инша дорога! Ти, сину, не дружи з нерівнею, 
краще з випщмн, ніж з нижчими. Яка тобі компанія — Микола? 
Мужик — одно слово, а ти на такій .іинії, трешся між людьми 
иншого коліна . . . Може, Бог дасть, і столоначальником будеш, або 
й письмоводителем у станового; це не те, що: „соб. половий! цабе. 



55 — 

перістий І^' А піт іїиму ллб, а шіл припадає; на лице, і смуги по всій 
тиарі, та дьогтем смердить від нього, ж від мазниці; а у тебе инша 
лнніи! Одно те, що не сьогодня-;завтра утвердять в дворянстві, то от 
тобі п чин дадуть на топ рік. Казав мені секретарь, пі;о атестат 
треба з уїздного училища, — то ми достанемо; а друге — хоч би 
н зараз: глянь на себе і глянь на Миколу. То таки мужик репанвй, 
а ти канцелярист! . . . Так-то! Ну, а як будеш колєжськпй реґистратор, 
то тобі й мундир який полагаеться і кокарда? 

Степан. А як-же. 

Боруля. От бач! де-ж йому рівнятися? Коли-б, Господи, тільки 
утвердили у дворянстві мерщій! Ти кажеш, що Каєтан Іванович 
завіряє, що коли вже Депутатськоє Собраніе признало, то й Сенат 
ирпзнае? 

Степан. Каєтан Іванович казав мені: поклонись, каже, батькові, 
і скажи, що от-от уже він буде не доказующий, а настоящип дво- 
рянин; тепер безпремінно утвердять, бо діло в Сенаті вже шостий 
місяц],! ... 

Боруля. Треба йому четвертей пять вівса послати. Там, яі: 
побачи|п Каєтана Івановича, то нагадай йому про меидаль. він вже 
знає. Скажи тільки: папенька просив за мендаль. Не забуді>. 

Степан. Добре, не забуду! 

Боруля. ІДИ-Ж поснідай, а я Де-ЩО звелю ОмеЛЬКОВІ. (Стеиан 
пішов.) 

Сьома ява. 

Боруля, а потім Омелько. 

Боруля (сам). Ну, тепер ВЖЄ все ОДНО, ЩО п дворянин! Треба 
тільки дворянські порядки позаводіггн. Виряжу Огепана і приймусь за 

дворянські порядки. (До дверей): ОмЄЛЬКу, ОмЄ.ЛЬКу ! (До себе): ХоЧ 
і коштує багато, та Зате-Ж порівняюся з КраСОВСЬКИМ! (Входить Омелько.) 

Ти-б надів чоботи. 

Омелько. На біса я їх буду таскати у дорогу, та ще й у бу- 
день, добре і В постолах! 

Боруля. Що ти тямиш, їава! Повезеш у город канцелярського, 
і в постолах! 

Омелько. Хіба я його буду везти? Коні повезуть; а я сяду на 
повозку, ноги в сіно засуну, то мені й байдуже. 

Боруля. Не базікай! Надінь, кажу тобі, чоботи. 

Омелько. Та що-ж, мене, там танцювати заставлятимуть, чи що? 



— 56 - 

Бору ля. Ро()іі. що велять! Візьми рядно велике квітчасте, та 
гарненько закрий сіно, щоо панич у репяхн не вбрався. 

Омелько. /Ткпії панич? . . . Хіпа Красовського пашіч поїде 
з наші? 

Боруля. Сто чортів тобі в потилицю! Наяі ианич. Степан Мар- 
тиновпч ! . . . Подавись ти своїм Красовськюі . . . Степан Мартпнович 



такий самий панич 



Омелько. Степан?! Давно-ж іюго призвели, хазяїн? 

Боруля. От як я трісну тебе, то ти не тільки Степана Марти- 
новича будеш паничем величати, та й мене не хазяїном, а паном 
зватимеш! . . . 

Омелько, Та за що-ж битися? Иапич — то І1 панич, пан — 
то і1 пан! Хіба мені язик одпаде, ісоли я вас буду паном величати? 
Про мене, мені однаково. Явелпте. то іт юнкерьом вас звати^гу. 

Боруля. Та одшукай ще — там у коморі був нандальськиіі 
дзвінок, і причепи під дугу. 

Омелько. Добре, пане! 

Боруля. Яких же ти коней запріг'? 

Омелько. Лиску, Красавку й Блоху. 

Боруля. Ну й не ирод ти? Всі три з лошатами, а у Блохи аж 
двоє . . . Панича везе в город, тройкоьо. з дзвінком — і ззад}' табун 
лошат буде бігти?! Зараз мені перепряжи! 

Омелько. Та хіба я знав, що його призвели?! Яких же за- 
прягти, бо знову не вгожу, то до вечора бд'ду запрягати, та ви- 
прягати! 

Боруля. Ку.іката в^ т;орінь, Карякошку і Зозуль) на нристяжі^у. 
Іди-ж мерщій! 

Омелько (про себе). Поки був ЧОЛОВІКОМ, і не вередував, а паном 

зробили, чорт тепер на нього Й ПОТраПІЇТь! (Пішов.) 

Восьма ява. 

Боруля, потім Степан, Палажка і Омелько. 

Боруля (сам). Поки-то ЩЄ ЛЮДИ навпкнуть, Я1С величати! Воно 
й самому наче трохи чудно: то було — Мартин, або - дядьку 

Мартине, а тепер пан!.. . . Нічого. ПрИЗВИЧаЮТЬСЯ ! . . . (Входить Степан 

і ІІалажвн.) 

Палажка. Глиди-ж мені! Сорочок, платків. -щоб не порозкра- 
дали! Там я Т045І вирізала три парі нових онучок і все поскладала, 
як слід . . . 



Бор у ля. Яка це в тобе итнели? И-ж тобі і:а:зан: :}|)оби таку. 
ііі; у Ртолоиачальніїка. 

Стічіан. Та сукна не стало на дармовіса. 

ІЗоруліі. На-ж тобі гроіпеп і безпремінно :}і)обп л,и}>м<)віса иа« 
гроші) та і:уни самовар, чаю. цукру, кохвію і нришлеиі .і (Лмелг.ком. 
А там. Щ(і останеться, візьмеш собі: може рукавички кунипі . . . Ди- 
пнсь: яі: люди, так і ти! Та чоботи чисть раз-у-раз, щоб блииции, 
ик' у засідателя. Одежа, — то. синку, перше діло. Та ще не забудь 
про те. що я тобі казав: нехаіі приїздить хоч і на наїїпіх і:онях — 
я його й назад одіїилн» своїми. 

Палажка. Хто? 

Боруля. А, послі! Нк приїде, то п побачиш. Іірисядьмо-ж па 
дорогу. (Сідають.) я на нєділю прииїлю Каетанові Івановичу вівса і сіна, 

а ти нагадай йому про меНДаЛЬ. (Входить Омелько в чоботях і в драпіу 

К0б»?Я8Ку.) 

Омелько. Та йдіть, бо Ку.ті:ат не стоїть, аж лягав! 

Боруля. Ти-б ще мішок драний надів на голову! Він там осд)- 
}»омить панича! Надінь мені зараз добрий кобеняк. 

Омелько. Та вп-ж за кобеняк нічого не казали, а тільки за чо- 
боти! (Набік.) От наказаній Господнє з таким паном: звелів надіти 

чоботи, а чіпляється за КОбеНЯКа! (Виходить.) 

Боруля. Ну, тепер з Богом! (Встає.) ПрОЩаЙ! (Цілув Степана.) 

Глухай сгаріиих, та старайся. Виписуй почерка. трись, сину, трись!... 

Палал;ка. Здоровля бережи, шануйся, сину. (Цілує його.) Молися 
Г>огу по книжці . . . 

Гтепан. Прощайте, па пенька! Прощаііте. мамснька! (Ці- 

Лув обох. І 



Друга дія. 

(Кіннята у ІІартииа Ворулі.) 

Перша ява. 

За столом сидять Боруля. Ґервасіп і Дульський. 

Іервасій. Так от яі:е діло, пане Мартине. Ти знаєш, що я чо- 
ловік не бідниіі: Микола у мене один, то й він не буде бідувати; 
а в тебе одна дочьчі . . . Мій Микола і твоя Марися вкуні виросли 
і полюбили одно другоп), ;і ми з тобов:) давні прияте.ті . . . То т: ти 



— 58 - 

скажеш: чи не поженимо ми своїх дітей? Нехай давня наша приязнь 
закінчиться весіллям наших діток! . . . 

Дульськпй. І я з охотою потанцюю на весіллі свого хрещеника! 
А-ну, пане Мартине, рішайте, бо мені вже й танцювати схотнось! 

Бор у ля. Так-то, так, приятелю мій! Я знаю, ш,о ти не бідний, 
і, може, справді діти наші любляться: та не випадає тепер віадати 
мені Марисю за твого Миколу. 

їервасій. Чого так?! . . . 

Бору ля. Дочка моя дворянка, а твій епн ... ні дворянин, ні 
чиновник ... — так не приходиться дворянці йти за простого хлібо- 
роба, я тепер на такій линії . . . 

їервасій. Он що! . . . Я тебе. Мартине, іи' пізнаю: поки ти 
не ганявся за дворянством, був чоловік, як і всі люди; тепер же десь 
тебе вкусила шляхетська муха, і так дворянство те у тебе засвербіло, 
що ти рівняєш себе з Красовським! ... 

Боруля. Що мені Красовський! Я сам уродзоний шляхтич! . . . 
Красовський був безштанько: батько його так само сидів у Шад)'р- 
ського на чинші, як і ми: а що він оженився на дочці ІІІад}'рського 
і через те зробився державцем, то це ще не велика ржеч! І мій 
Степан, Бог дасть, дослужиться до чина, та ожениться на Тридур- 
ській, і ми зовсім тоді порівняємся з Красовським! 

їервасій. Далеко ходити! Красовський вчений, лікарь! Красов- 
ський, сам кажеш, державець, а ти надимавшся через силу, щоб 
з ним порівнятися, бундючишся дутим дворянством, з добра-дива 
посварігеся з ним! . . . Вірь мені, що як будеш отак роздувати свій 
гонор, то Красовський ззість тебе! . . . 

Боруля. Подавиться, пане їервасію, подавиться, бо я гливкии! 

Дульськнй. Глядіть, пане Мартине, щоб він вас не підпік. 
Ха-ха-ха ! 

їервасій. Що-ж тепер зробиш? От він не хоче, щоб ти сидів 
на його власностп — і вибірайся! А сам не підеш, то під руки 
виведуть, за ноги витягнуть, викинуть за межу з усим збіжжям! Що 
там рівнятися?! 

Боруля. Мене викинуть? Мене за ноги витягнуть з нрадідів- 
ського ґрунту? Та хто посміє? А стрічний иск, а апеляція? . . . 
Я його ще в острог посажу за обиду, я правду судом одшукаю, 
я йому покажу, яке я бидло і яке теля — мій син! ... Я йому 
покажу ! 



- 59 

1 ер вас і п. Ти исліи од двирянства! І поки ту правду знайдеш, 
то все хазяйство профиськаеііі і все таки нічого не добешсл, а Кра- 
совський тебе випре звідціля! 

Бору ля. Не діжде! Не будь я Мартин Бору ля! Мав би все 
хазяйство сплюндрувати, а докажу Красовському, докажу, що я такий 
самий дворянин, як і він! (Ве себе в груди.) Уродзоний шляхтич Мартин 
Генадіев син, внук Матвія Карлова, правнук Протасія Гервасіева, 
Боруля з сином Степаном, гербу Тшпвдар!!! 

Гервасій. Гай, гай! Та ще й зелененький! Герб? ... А звідкіля, 
що означає те слово Тшпвдар? Ти й сам не знаєш! 

Боруля. А що мені знати? Герб то всть знак дворянср>кого 
достоїнства ! 

їервасіп. Де вже нам носитися з гербами! Правда, що ми всі 
шляхтичі, і всі дворяне, тільки що щаблеві ... 

Дульский. Ха-ха-ха! Щаблеві? Як то, пане Іервасію, щаблеві'^ 

їервасій. Та такі, виходить, що повнпада.тн крізь щаблі <"воїх 
невшитих лубками возів і розгубились. Одно слово: голопуза шляхта! 

Дульськив. Ха-ха-ха! ... 

Боруля. Може ти п щаблевпп і голопузий шляхтич, а я уро- 
дзоний! ... Не віриш? У мене є копія з протокола Дворянського 
Депутатського Собранія. Коли хочеш, покажу. Я й сам не знав, 
а тепер довідався, що прапрапрадід мій був стражником тамо ж енного 
скарбу і на його бумагах підписаний сам суперінтендант Гевастьян 
Подлевський ... от що! І у Красовського не кращі бумагп. 

їервасіп. Що там бумагп?! Красовський на лікаря вивчився, 
то йому й шляхетство пристало. Тепер він їздить в колясці, його 
вже крізь щаблі не протягнеш, а бум аги — тьфу! І в мене їх було 
доволі, а тільки я переконався, що нам дворянство так личйть, як 
корові сідло. 

Боруля. Може ти й корова, а мій прапрапрадід . . . 

їервасій (перебивав). Був стражник? . . . 4}т?! А мій був під- 
коморій І 

Боруля. Твій тільки під коморою сидів — то инша ржеч, 
а мій . . . 

їервасій (перебиває). Стеріг тібї самої комори, де мій сидів! 

Дульський: Ха-ха-ха! Та буде вам, панове, а то ще полаєтесь! 
Цо там по титуле, кедп німа ніц в шкатуле! . . . Краще, пане 
Мартине, віддайте Марисю за Миколу, та запемо могорич! 

Боруля. Ні, пане Дульський! У мене, слава Бргу, є і в шка- 
тулі і . . . я на другій линії. 



— 60 - 

їервіїсій. Він дворянин! 

Бор у. І я. Щоб ти :^нав! 

Іервасін. Горе з такими дворянаші! А ію-моему. хто вчену 
голову має, той і дворянин, а вже, як нег])амотні дворяне, то . . . 

Воруля. /І негі)амотниі1 ? Вибачай! Ти ти іктрамотний. бо 
ушвиі ті.ті>ки молитви читати, та й то ио батьківськ'ому молитовнику, 
а по чужому ... — нр втнеш! ... А я й сі:ороиись ро:^бірак>! 

Іервасій. По батьківсько.му молитовнику тепліш молиться! 

Дульсьі:ип. Ну. годі, панове, бо я бачу, що ви посваритесь! 

Гервасій. І справді! Як наше не в лад. то ми з своїм назад! . . . 
Прощайте, пане уродзонпй! Ті.тіьки г.іядіть. щоб не ч^-ха.тись, як 
дворянство крізь щаблі повипадає! (іде.) 

Боруля. Не журись! У нас вози добро вшиті! 

Дульськпй. От і не вгадав! Думав могорич пити, а піднесли 
дуль» — і ніс. здається, не свербів... 

Боруля. Чого-ж? Милости прошу: сідайте! Я зараз почастую: 
то одна ржеч. а це друга! 

Іервасіп. До вже нам з дворянами за одним стгулом сидіти?! .. . 

Пішов.) 

■ Дульськпй. Прощайте, пано Мартине! Жаль, що так розхо- 
димось. 

І) о рули. Оставайся, закусимо! 

Дульськпй. Нехай другим ра.зом. а тепер не приходиться: вкупі 
прийшли, вкупі і вийдем ... Іще раз скажу: жаль, що ви не віддаєте 
Марисю за мого хрещеника, славний парубяка! 

Боруля. Я й сам знаю... так нерівня ио званію! 

Дульськпй. Ну. то до ЗОбачеННя! . . . На відході): А МОЖЄ ЩЄ 
]>«>ЗДумавТЄ. то на 'ГрОЙЦЮ Й ПОТаШЦОеМО! Пішов.) 



Пята дія. 

Перша ява. 

Входять Гтепан і Омелько. Степан одягнений по-дорожньому. Омелько 

несе за ним сундучок. 

Степан. Ну, слава Ііогу, дома. (Роадягаєтьея.) 

Омольі:о. Де його поставити? 

Степан. Став тут, і доказуй мерщій, як далі було. Далеко-ж 
і^н його догнали? 



61 — 

Омелько. От зарин иа повороті, біля розкопаної могили. 

Степан. Ну? 

Омелько. Стали наближатися. А панич той. певно, піинин на^-. 
почав пп'їжхати Жида в спину, а Жіц оглянувся і зараз затріпав 
обома ру];ами, зашарпав кобилку віжками і ну її цвііохати батогом: 
кобилка вскач пустилась, а міі ще гіріие припустили. Еоні паиіі 
натомиліїсь. бо ми з }:опита вскач погнались. Блоха вже стала сіи>- 
тіпсатися. а рак аи: стогно під паном! Вони не втічуть, а ми не 
доженем ... А біля моги.іи Д()рога переорана, повозка застрибала пп 
борознах, потім задок схиливсь на .тівиі! бік, потім одскочило колесо, 
вісь одбилась: кобила стала; Жид схопився і, що є духу, попер 
у буряпи . . . Отут ми їх і догнали ... і я напарив Жида, а панича 
пан частували .. . Спасибі, чумаки одняли, а то мабуть і вбили-б . . . 
А потім пан злізли з коня, стали пити воду, а сами трясутг»сл 
та іі упали, як неживі . . . Чумаки ті їх і додому довезли ... 

Степан. От нещастя!... Тди-ж випрягай коні! (Пмелько пішов.) 



Друга ява. 

Степан, а потім Марися, 
Степан (сам роздягається). І ХТО-б СПОДІВавСЯ, ЩО таК . СКІНЧИТЬСЯ] 

сватання?... Добре й Націевському. сердешному, дісталось. Одначе. 
ХОЧ би тобі пару з рота пустив! . . . Як приїхав, то слабий .лежав аж дві 
неді.ті. Я його й питаю: а що, яі:?... Нічого, каже, приймаж 
гаряче . . . Тепер і сам бачу, що гаряче. Погані наші діла — усе 
пішло шкереберть: і в дворянстві одказали, і Земський Суд скасували, 
і я зостався за штатом — і куди примоститися й сам не знаю!... 

(Входить Марися.) 

Марися. Степан! Приїхав? Здрастуй, братіку! (Обнімає його.) Слава 
Богу, що ти приїхав, ми вже з мочи вибились і ради не дамо ! . . . 
Батько дуже слабі, мабуть умруть . . . (Шаче.) 

Степан. Не плач, сестро. Бог милостнв!... Що йому таке? 

Марися. Одно до другого... Тут оказія з тим женихом, ти. 
мабуть, чув? 

Степан. Чув. Омелько розказузав . . . А Націєвський мовчить — 
нічого не каже. Як приїхав, то дві неділі слабий лежав. 

Марися. Не вспіли батько очуняти після тієї оказії, а тут 
Красовський зібрав .людей, виганяв нас з села, хотів розвалити хату: 
батько дуже сердились, сварились, кричали; і з ними зробилась якась 



— 62 - 

причина: ушіли на авмли», -іовсш лк мертві... А, не доведи, Господи! 
Ми в матірю в ногах у Красовського валялись — насилу одпросп- 
лпсь на місяць, та й то дядько Іервасііі заступились ... І де ще не 
кінець! Пройшло скілька днів: батько стали поправлятися, як знову 
одержали бумагу, що в дворянстві одказано, — і зовсім уже занедужали; 
тепер жовті, як віск; з сили вибились, нічого не їдять... все 
зітхають та читають ту проклятущу бумагу . . . Коли-б хоч з Кра- 
совським помирились, а то він зніпцить нас зовсім; завтра термін 
впбіратися, а куди вибіратися? Що робити з слабим батьком? Сами 
не знаєм . . . Слава Богу, хоч ти приїхав ! 

Степан. От наказаніє Господнє!... Не знаю, як і признатися 
тепер . батькові .. . я вже, Марисю, теж не служу — мене за штатом 
оставили. 

Марися. Не кажи, не кажи батькові, борони Боже! Вони зараз 
вмруть, як що довідаються, що й ти не служиш. Послі скажеш . . . 

Степан. А мати де-ж? 

Марися. Пішли до дядька Іервасія просити, щоб помирився 
з батьком: чи не дасть якої поради — ■ його так татко любили, 
завше слухали, а тепер посварились ... 

Степан. А за-що-ж папенька з дядьком Іервасієм посварились? 

Марися. Багато говорити, я тобі послі розкажу, а тепер іди 
до батька, вони тебе дуже нетерпляче ждали. Тільки не кажи, що ти 
не служиш, борони Боже ! Послі . . . 

Степан. У мене аж ноги стали труситися... Стільки біди кру- 
гом, що Й . . . (Махнувши рукою, пішов у бокові двері.) 



Третя ява. 

Марися, а потім Микола і Степан. 

Марися (сама). А, Господи милосердний! Верни ти спокій і мир 
у нашу семю! Так уже вимучилися всі, що, здається, і умерти-б було 
краще, ніж що-дня турбуватися і не бачити краю всім бідам і на- 
пастям ! ! На дядька Іервасія уся надія ... Чи ублагають же його мати ? 
(Входить Микола.) Ну, ЩО? мати у вас? 

Микола. У нас. Батько згодились, зараз прийдуть сюди. Я по- 
біг мерицй тобі сказати про цю радість! Може і1 нам щастя знову 
усміхнеться?! ... 

Марися. Слава Богу! 

Микола. Здається, і Стенан приїхав? 



іі 



()3 — 

хМарнся. Приїхав, він у батька. 

Микола. То я .зостанусь у вас. (Виходить Степан. і 

Степан. Іди, Марисю, папенька тебе кличуть. А, Микола, 
здороБ був! 

Микола (поцілувавшись). А ЩО, ЯК батько? 

Степан. Хоч п не питай! Змарніли .зовсім!... 

Микола. Ти-ж надовго приїхав? 

Степан. Зовсім. 

Микола. От чудесно! 1 який же я радий, що ти зостанепісн 
у селі! Знов затоваришуєм! 

Четверта ява. 

Виходять; Палажка, їервасій і Протасій. 

Палажка. Стьопа! (Обнімав і цілує його.) Що? бачив батька? 
Степан (зітхнувши). Бачив. 

Палажка (черев сльози). Як смерть ... Як смерть . . . 
їервасій. Та заспокойтесь, заспокойтесь — сльозами не ш»- 
можете. 

Степан. Здрастуііте. їервасій Семенович! Протасій Матвійович! 

їервасій. Здоров, козаче, здоров! ГЧоломкаються.) 

Протасій (чоломкається). Як-же служебні діла? 

їервасій (побачивши Миколу). А ТИ ЧОГО ТуТ ОПИНИВСЯ? 

Микола. Та я почув, що Степан приїхав . . . 

Палажка (до Ґервасія). Заходьте-ж, їервасій Семенович, прямо сюди. 

їервасій. Може-б попереду ви йому сказали, щоб не стрівожити? 

Палажка. Ну-ну, добре, я скажу. (Пішла.) 

їервасій. А що-ж, Степан Мартпнович, скоро столоначальником 
будеш? 

Степан. Де там! Я вже не служу, їервасій Семенович. 

їервасій. Ну?! 

Степан. За штатом остався. 

їервасій. Чув, чув: мені казав Красовськип, що Земський Суд 
скасували... Так ти, виходить, лшішій! І нащо тобі та служба? Чи 
багато-ж ти там брав жалування? 

Степан. Два годи нічого не получав, а оце на третій, по 
розкладці, два з половиною у місяць назначили... 



-- 64 

Ге р В ас І й. Два ;з половиною? Господи! Здоровий молодий чо- 
ловік, два годи дурно сидить, а на третій у місяць получав два 
з половинок»! 

Протасій. Я ще, ІІК служив у покійного землеміра Харитона 
Харитоновича Кацавейченка. він жив у їрахтемярові на дворянській 
вулиці І] будтпіку . . . дай Бог память ... в будинку . . . графа . . . 

ГерваСІЙ (махає рукою на Протасія і перебиває ного). ІІОСЛухаЙ МЄНЄ, 

Степане, покинь- ти думку про чиновника! Зовсім одурів старий: ро- 
бітшгкові платить на своїх харчах ЗО рублів, а сина, замісць того, 
щоб привчати до хазяйства, віддав у службу байди бити! Тепер не | 
ті часи, з твоєю наукою далеко не заскочиш. 1 все то дворянство 
наробило! Все хазяйство піде прахом, а чиновника з тебе не буде. . . 

Степан. Та я вже набив руку, їервасій Семенович, де-які бу- 
ма ги. то п сам умію с о чин ять... 

Протасій. Покійний землемір Кацавейченко . . ! 

їервасій (не слухає Протасія. До Степана). ПлЮНЬ ТИ на ЦЄ ДІЛО ! 

Батько старий, слабий, а одному синові, мавппі добре хазяйство, нь' 
варт тинятися по канцеляріях і за два з половиною, тратити здоровя, 
зводити готові гроші на одежу, на харчі . . . Добре, як дослужишся 
до чого путнього; а як так і вмреш іганцелярпстом, а хазяйства не 
навчишся, не привикнеш — що-ж робити під старість? От — і тепер' - 
— за іптатом, як-би не було хазяйства, що його робити? Покинь, ^ 
сину, берись за прадідівське рукомесло. Не так тебе батько вчив, 
щоб їсти хліб з служби. 

Степан. Та воно... я й сам тепер бачу... Я не від того... 
не знаю, яї: батько ... 

Гервасій. От я з ним побалакаю. 

Степан. Тепер не кажіть, Гервасій Семенович, бо. борошї Боже, 
ще гірше заслабнуть. 

Гервасій. 9 знаю. і:<»ли сказати, тільки не потурай батькові, 
не шукай дворянства — усе гаразд буде. 

Палажка (з дверей). Ідіть, Гервасій Семенович! ГервасШ іде.; Зра- 
дів старий, аж наче ожив трохи! (їервасій і Палажка пішли.) 

Шоста ява. 

Боруля, Гервасій. Протасій, Палажка, Марися, Микола і Степан. 
Мартина Борулю садовлять на стільці. Він жовтий від цього, що жовч йому 

розлилася. 

Боруля. Здрастуйте!... Бачите, як перевівся Боруля? 



- 65 — 

Гервасій. Послухай же мене, Мартине, я тобі добра :иічу. ^>н|)а.} 
і поздоровшаєш! 

Боруля. Ні, ще поїду в город, повезу всі дворянські бумягн 
Ка етанові Івановичу . . . 

Іервасій. Знову за своє! Мало тобі лиха через те химерне 
дворянство? 

Борули. Бу.чаг же, бум аг багато! Та все які бумаги ста- 
ри нні! Пять літ діло йшло... зовсім було признали, сопричис лили 
і... і... не утвердили, а через що не утвердиж? Пустяк: сказано 
у бум азі, що не так фамилія стоїть. . . у нових бу магах — Боруля, 
а у старих Веруля!... Бодай тому писареві руки відсохли, що на- 
писав Борул.ч. Я й сам тепер не .знаю, хто я: чи Боруля чи Беїіуля?. . . 
Може п Беру ля! Та так і покинути? Жаль живий бере мено за герце! 
Л може ще Еаєтан Іванович . . . 

Іервасій. Витягне з тебе яку сотню, або й дві? 

Боруля. А як докаже, що Боруля і Беруля однаково? 

їервасіп. Чом же він і досі не доказав? Нічого з цього не 
буде, вірь мені; тільїлі хазяйство зведеш, дітей старцями зробиш, 
й сам у бідности помреш. Чого-ж ти хочеш? 

Боруля. Дворянства. 

їервасіп. Ні, торби! Воно-ж тебе в хворобу угнало, глянь на 
себе . . . воно тебе посварило з Красовськюі, і зо мною — всі біди 
твої від нього. Хазяйство ледвп живе, а дворянство без розуму і без 
науки хліба не дасть. Послухай мене: спалп всі бумаги, щоб не 
свербіло, бо ти слабий на дворянство і умреш від цієї хворобп. 

Боруля. х1 як утвердять? Може хоч після смерти утвердять .. . 
Лекше. мені буде на тім світі, бо я знатиму, що діти мої... 

їервасіп. Ну, то роби, }ік хочеш! 

Лалажка. Старий, зглянься на нас, послухай Іервасія, нащо 
нам те дворянство, як ти помреш, а ми без хліба останемся? 

Марися. Рідний мій, дорогий тат... папенька! Нам не треба 
дворянства; одного бажаєм, щоб ви одужали і знову будемо жити 

весело, як колись. (Боруля шукає очБма Степана.) 

Степан. І я, папенька, не хочу дворянства... 

Боруля. І ти, Стьопа?! Не хочеш? дворянства не хочеяі.^.. 
Ти ? (Зітхає.) Всі не хочуть . . . ТІЛЬКИ Я й хочу. Хлопи . . . хлопи ! . . . 
(До Палажки.) ПІДИ, душісо, принесп палятурку З бумагами, там у мене 

під подушкою. (Палажка пішла.) НехаЙ ОмЄЛЬКО ПрИНеСе СОЛОМИ І ЗатОПИТЬ 

XI Г. Читанка. 'л 



— 66 — 

грубку. (Марися ііііпла. ;і через якийсь чаеок вертаїііься 8 Омельком, котрий вносить 
солому, запитає у грубку і підпа.іюе.) ПотуХНе ПОСЛІДНЯ ИСКра ВІД бумаг, ГІО- 
ТуХНе Й МОЄ ЖИТТЯ... Умру на ваших очах, побачите! (Падажка вносить 

палятурку. повну бумаг. Мартлк Боруля розвязуе.) Права на дворянство ! Гра- 
мота. . . Герб!... І це псе спалити? (Читає крізь сльози): „ОтНОШЄНІЄ 

днорянскаго Депутатскаго Собранія, отг 16 февраля 1858 г. за 
X' 1541 о иршшаніи рода Борули и'ь дворянстві^". (Говорить): Було-ж, 
виходить, ш що признати. Атестат нраираіградіда. Підписав сам 
(•у пер інтендант Севастьян Подлевський! Бумага синя. . . як лубок. . . 
('таринна бумага! (Чигає): ^Отноіиеніе ісазенной Палати о не состояніи 
ро;[,а Борули в'ь иодуишомг окладЬ'^. (Говорить): Скрізь Боруля, а там 
десь Беруля! бодай тому писареві печінка оп)'^хла. Копія „свидії- 
тельствя"^ дванадцяти дворян — що ввесь рід Боруль завше вів рід 
жизні — свопственнип дворянам. Особливо я! . . . Герб . . . Герб . . . 
Боже! Червоне поле, а по червоному полі голубий хрест, зверху 
знамена, а внизу дві пушки. 

Омелько. Підпалив, горить! і 

Боруля. Не кричи! Чого кричиш? Бодай тебе чорти підпалили 
у ПЄК.ЛІ. Поспібіи! ... І своїми руками спалити дворянські достоїнства? .. . 
Не мояі|! 

Гервасій (хоче взіта). То давай я спалю. 

Боруля (не дав). Стривай! Стривай! Дай я ще надивлюся на 
них!... Хоч герб остав.тю на память онукам і грамоту прапрапра- 
дідову і атестат . . . 

І ер в асі п. Щоб знов розсвербілось дворянство. Та не будь же 
ти. Мартине, дитиною! Пали! 

Боруля. А!! Ну, підведіть мене! (Підводять Він бере бумлгп, робить 
два ступні до грубки і стає.) Нє МОЖу!! РуКИ ТреМТЯТЬ . . . У СерДб ШПИГав. 

Омелько. То віддайте мені, пане, на циґарки! 
Боруля. А щоб ти подавився! А щоб ти утопився! Дво- 
рянські бумаги на циґарки?! Щастя твоє, що я слабий!... 
Омелько. Та що-ж я таке сказав? 
Боруля. Мовчи! бо я тобі ніс розтовчу. 
Омелько. Поки зберетесь, то воно і потухне. Піду ще соломи 

принесу. (Виходить.) 

Боруля. Стьопа! Стьопа! (Степан підходить.) А як-же ти будеш служити 
без дворянських бумаг, тобі і чина не дадуть. 

Гервасій. Та він і так не служить, його оетави.іи за штатом. 
Земський Суд скасували, тепер такі чиновники не потрібні. 



— 67 — 

Бор}' ля. Як?! 

Степан. Так, ііаиеньі.н. Л,е ііравда, та н боявся вам сказати. 
}1ас тридцять чоловії: оставили за штатом. 

Боруля. За штатом?... Не служиш?... Не потрібний^ . . 
■ {^^мсьЕОго Суда нема? Ведіть мене! (Вед.™..) А!... за штатом! (Кадав 

.умагй в піч.; Горять ! . . . ЧерВ0Н0, ЯК КрОВ ДВОрЯНСЬКа, горять ! 0-0-0 ! 

Неіцасшій хлон Мартпн Боруля! . . . Тепер ти бидло! бидло! А Степан 
— теля! (Плаче.) Пустіть, рятуйте бумаги! . . . Я сам поїду у Дво- 
рянське СобраНІЄ, у Сенат поїду... (Підбігав до лечи.) ЗгорІЛИ ! . . . 

Тисяча рублів згоріла, половина хазяйства пропала і все таки — 

''ІІДЛиІ . . . (Тихо илаче.) 

Цалажка. Годі, старий! Слава Богу, пі,о дворянство згоріло! 
Будемо жити по-старосвітськи . . . 

Степан і Марися (цілують його). Папенька, заспокойтесь! 

Боруля. Не кажіть на мене тепер папенька! Який я па- 
пенька?. . . 

Марися. О, татку, як я вас люблк»! Ми все життя віддамо, 
ш,об вам було добре! 

Боруля. Спасибі, дітки! Спасибі! Гервасій! прости мене, що 
я. погане бидло, проти тебе носа драв. • 

Іервасій. От і слава Богу, що ти мене послухав. А тепер 
я знов прошу тебе: давай поженимо наших дітей, вони любляться, 
а ми на весіллі забудемо все лихо! Та накажемо їм, ш;об онуків 
наших добре ВЧИ.ІИ, то й будуть діти їх — дворяне! 

Боруля. Я з радістю! Ідіть, діти, сюди! Нехай вас Бог благо- 
словить, та вчіть, вчіть дітей своїх! (Марн.,-я і Микола обнімають Ґервасія, 
Палажку, цілуються а Степаном.) 

Протасій. А я вам на цей случап розкажу цікаву річ: літ 
тридцять тому назад ... ні, брешу — тридцять один год, ще як . . . 

Іервасій. Нехай на весіллі кому-небудь розкажете? 
Протасій (набік). Тьфу! Тьфу! Де чорт упре цього Ґервасія, 

то прямо і рота не рОЗЗЯВ.ЛЯП, бо зараз заткне. (Входить Омелько 

« і'ОДОМОЮ.) 

Боруля. Не треба! Згоріло! Все згоріло, і мов стара моя душа 
на тім огні згоріла ! . . . Чую, як мені легко робиться, наче нова душа 
сюди увійшла, а стара, дворянська — попілом стала! Візьми, Омельрсу, 
10ТІІЛ і розвій по вітру . . . 

Омелько. І що-б то було на циґарки віддати?!... 



— б!^ — 

26. Хазяїн. 

Комедія в чотирьох діях. 



Дієві ЛЮДИ: 



хазяїн, мілюнер, 



родовБтий багатий пан. 



Терентій Гаврилович Цузнрь. - 

Марія Твановна, - його жінка. 

Соня, — їх дочка. 

Феноґен, — права рука хазяїна. 

Маюфес. — фактор. 

Пав лі на, — кравчиха з города. 

Зеленський, 'І 

Ліїтаренко. і ^^^'^^^»"- 

Куртц. — шахлейстер. 

Петро Петрович Золотницькпй. 

Калиновнч, — учитель ґімназії. 

Зозуля, — помішник .Ііхтаренків. 

Лікарь. 

Харитон, ~ ро;?еильний. 

Петро. 

Демян. 

Дівчина. 

Юрба робітників. 



Перша дія. 

'Кабінет.) 

Перша ява. 

ФеНОЇеН (входить з бовових дверей, з халатом у рукаї. Говорвть в другі двері . 

Иетруша ! Скажи хазяйці, що халат у мене ... (З середніх дверей вк- 

їодить Маюфес.) А, ЦЄ ВП, ГрПГОрІП МОПСІЄВПЧ ? Зяходьтє! 



Друга ява. 
Феноґен і Маюфес. 

Маюфес. Доброго здоровля, Феноґен Петровичі 
Феноґен. Здоровенькі бу.ди. Що це вн нас відцурались? Дав- 
ненько я вас не бачив. 



— 69 — 

Макіфсс. Діла, діла, діла! 

Ф^ноГемт. Загрії^автс гроіішкіг! 

Маюф^с. Ет, поки заробиш грош, иідоліви иобйоиі! 

Феиогск. Ну. ио гнівіть Бога! Домпк чудоппй куїш.іи! 

Маїофег. ;^а стільки .гіт — другі купили не домики, а палати! 

Феноґен. Мало чііго . . . Бхе-хе! От гля"ньто! 

Мак» феє. Халат, ну.^ 

Феноґнн. Халат міліонера! Бачите, як багатіюті,. ІЦе итакпі'і 
-. кожух, аж торохтить! Нового купувати не хоче, а від цього халату 
і иід кожух.!. — повірите? -смердить! Он иі: лк»ди багатіють: учіться! 

Макіфсс. Е то іито-нібудь особенного! . . . 

Фен(іген. Ну й окаліп-'л: нам була чере:5 цей кожух. Подумайте: 
іі[кейп,ар не пускав Терентія Гапрпловича у Земський Банк! 

Маюфрс. Ну. не пускав, а пк пізнав, зараз пустіїв . . . Терентія 
Гаі'.риловпча і в рогожі пізнають! 

фнпмген. А таї: . . . ('лухаі1т(\ Григорій Мойсіевич. чи нема 
V і!ас на прикметі зсмсльїлі ! 

Май» феє. Дл!і вас? 

Фе по Ген. Еі'Є. Постарій, треба на свій х.тіб. 

Маюфес Пора, пора самому хазяїном бути, хоч ііам і тут добре. 

Фен о ген. Гріх скаржитись! Та ті.тькп то моя біда, що перше 
м купував, продавав і мав добрі куртажі, варт було побиватись: 
а тепер держить при собі. Коли-не-коли нер»міаде свіжа копійка! Так 
пошукайте для мене десятин нятьсот. 

Маюфес. Круг.тенькиіі іпматочок! ІІостараіось. А тепер проведіть 
мене до Терентія Гавриловича. 

Феноген. Ходім! 'Пльки шуі:айте земли» поблікк'чс .і.о вокзалу... 

Маюфес. Што-нібудь особенного . . . 

Зел енський (з дверей.) Фєноґєн Потровпч, можна? 

феноген. Заходьте, я зараз! грлшшов з Маюфесом. 



Третя ява. 

Зеленський. а потім Феноґен. 

Зел енський. От і иіанкуй перед х.лопом! Неможна инакию: 
силу має. а може сам і нацьковує, аби зірвати, — треба заходити! 

Входить ФЄЯ<»Ґ»'1І.' 

Феноген. А ЩО сьажетр? Кажіть скоріше, бо незабаром сюди 
ха.іяйиа ниіідуть. 



— 70 — 

Зел енський. Терентін Гаврилович гнів на мене має, і я боюсь, 
щоб мене не перевели в Чагарннь: на місце Ліхтаренка; а там менше 
жалування, у мене семя . . . Замовте словечко . . . Вийкає гроші.) 

Феноґен. Та що-ж я можу . . . Знаєте, який наш хазяїн, часом 
щоб не под}'мав, що ви мене підкупили, у нього честь перше всього! 

Зеленський. Дурно ніхто нічого не робить; ви для мене, я для 
вас. (Дав гроші.) Замовте добре словечко, ви найближчий до хазяїна 
чоловік. 

Феноґен. Та я попробую . . . Тільки — хто ного знає, як... 
(Бере гроші.) Це ви мені нозичанте ... А як иі,(> нічого корисного не 
вийде, я відцам. 

Зеленськ拾. Ваші^ слово все переборе. Нехай і в Чагарнпі: 
переводять та хоч би жалування не иоменпіили ... Я крадькома сюди, 

а тепер в контору. ; Вийшов. 



Четверта ява. 

Феноґен с;і?і. 

(Лічить грс.ші. Двадцять пять! Як би не давали, то я-б і не брап. 
А коли дають — бери! І сам хазяїн нас усіх научає: з усього - — 
каже — треба користь витягати, хоч би й зубами ирпйшлося тягнути 
— тягни! Так вія робив і так робить від юних літ. а тепер має 
мі.тіони! Чом же мені не тягнути, щоб і самому стати хазяїном. Та 
я й не тягну, — дають. Тут і гріха немає! . . . гГоло.- ііу.іиря: Ф^- 
нотрн, давай халат.) 

Феноґен (у двері). 1І1,<^ не зашили, зараз принесу- 



Пята ява. 

»1*еноґен, Марія Івановна, Соня і кравчиха. 

Феноґен. Нате, та скоріше латайте, бо вже кричали, щоб 
подавати халат: а я піду до них, скажу, иі,о ви взяли позапптвати 

дірки. (Вийшов.) 

Марія Івановна. Ну, лиіп ириймаймось разом. Ось дірка. Ти. 
Соню, тут латочку наклади: а ось порвалось — тут я зашию, ви-а: 
здіймайте тим часом мірку. .Всі взялисі. за роботу.) Хоч ти, що хоч, го- 
вори — не хоче купити нового, так оце я гроіпей крадькома 



71 



насклада.іа, і ми йому такий халат справимо, ііі,и він і сам ним любу- 
ватиметься. Бачяте, через два місяці рівно будуть іменини Терентія 
Гавриловича, — треба, щоб халат поспів, як-раз на іменини. Я не можу 
йому від себе подарувати, бо буде страшенно гніватись, що такий 
розход зробила, та ще 'й іфоіпі брала крадькома. Халат, і'ол)ч5очко, 
буде дуже дорогий! пятнадцять аршинів .тіонського бархату — по 
девять рублів аршин, і двадцять аршинів шовку по три рублі, шнур 
товстий шовковий, чистого шовку, з китицями — тридцять рублів, 
вам за роботу нятьдесят рублів — всього двіста сімдесят пяті. 
рублів. Це вже Соні так захотілось. Вещ цінна і хоч кому кинеться 
у вічі, а ви запросите тільки пятьдесят руб.лів. Розумієте? Терентіп 
Гаврилович, як побачить, що таку дорогу вещ можна купити за 
дешево, сказати за безщнь — зараз і купить! Так от ми й діжде- 
мось, хоч хитрощами, що цей халат він скине і буде носити такий, 
що хоч куди н(^ сором! Вп-ж, голубочко, настьогайте підкладку густо, 
густо узорами; на полах вишийте в гладь буряки з роскішнимп ба- 
лдл.лями, а на бортах вишийте барана і овечку. Та зробіть так, ш,об 
він зразу побачив, що вещ дорога, а продається дешево! Розумієте? 

Кравчиха. Ох. матінко моя. ^|арія Івановна, це то все розумію, 
тільки навряд, чи поспію так}' дорогу вещ скінчити за два місяці : 
робота велика, вишивка копотка. та ще -знаєте': зразок овечки і ба- 
рана у мене в на подушці, а буряків нема. 

Марія Івановна. Я вам дам і узори. А щоб И(;сиіши'іп з ро- 
ботою — візьміть помішнин.ю; п-ж і гроші платю не малі — пятьдесят 
рублів ! 

Кравчиха. Та вже і день і ніч будемо удвох :; ,і.очі:ою 
стьогати і вииіпвати, тільки прибавите пять рублпків. 

Марія Івановна. Як гарно зробите то й десять дам. Вхол^іть 

Феноґеіг.) 

Ф'є'ноїєн. Готово?; 

1 І і 

Марія Івановна. Готово. 

Феноїен. Давайте, бо гніваю'іься. Там якийсь чоловік з ^]ажним 

ДІЛОМ. (ВзавГха-іат і нішов.) 

Марія Гвановна. Ну, ідіть же, голубко, я длм маторіял і узори. 

(Кравчиза іиквіла.) 

(','оня. Мамо! А но-моему — вівці і буряки вишивати не годиться 
— це буде сміишо . . . Краще на йолах і на борту квітки, та гарні 
мережки, фрески — у мене є узо]>и. 



Марій Івановна. Ш, Соню, квітки, то ішіші річ, то для моло- 
дого, а вівці та буряки татові, як хаяяїнові. будуть іірпятніїпе. Я 
вже тата добре ;шаю, ходім! 

Соня. Яі: хочете, а я-б не рая.іа, бо буде сшшно . . . (іі^уть.) 
Мамо! яі: віг думавте. чи не сказатіг-б татові про нредложення 
Іиана Миколаевпча? 

Марія Івановна. Ні. дочко. Нехай на іменини нрнйде і сам 
скаже. Іван Миколаевпч учитель ґімназії, чоловік розумнпй, то зуміє. 
а т;ггкги[ иобалакатп, а я ттпі чаеом попробую вппнтатиеь. > пішли, і 



Шоста ява. 

З д{>угііх бокових дверей виходить: Пузирь, Маюфес, і Фепоґеи. 

Нузнрь. Феноїен, не знаєш, зібрались економн в конторі? 
Феноїен. Одного Зеленського бачив. Ох. усерднип чоловік, 
з і:оня не злазить. 

ИуЗИрь. Як що зібрались ^ клич! (Фєкоґєц вігіїїиов. До Маюфеса. 

(вдайте. (Мовчать.) Трудне ДІЛО ваіііе . . . трудне, у мене своїх овець 
сорок девять тисяч — боюся, ш,о наші не стане. 

Маюфес. Де-ж такн! Оце сказали: наші не стане! . . . Торік, 
як я купив у вас для одногб Німця валахів, памятаете? — то для 
ирипомки три дні їха-ти вашою землею . . . їха.тп ми цілий день — 
чия ЗЄМ.1Я, питаємо? Терентія Гаври.ловича! На другий день знову 
иптабмо: чия земля? Терентія Гаври.ювпча ! ї тільки на третій день, 
над ве'гір. ноча.лась земля -Гаврила Афанасввича Чобота. Ха! ха! 
Княжество! Ціле княжество. Німець, що зо мною їхав, дивувався, 
хіггав головою, цмокав губами, а на третій день, сміючись, сказав: 
) цього хазяїна бі.тьтие зем.лі, ні-,к у нашім герцогстві, ей-Богу, так 
і сказав. Хе, хе, хе! Та щоб на таких стенах неможна було ви-' 
насти щ^' дванадцять тисяч ове1;ь? 

Пузир ь. Та воно можна! А тількж я вам скіжу. иі;» крім всього 
нрочого — ;цло ваіие опасне ... Я, знайте, опасаюсь. щг)м не булі) 
яі;ої біди. 

Маюфес. Помилуйте, чого боятися? Не такі го.іови це діло 
обмірку в.і.іи, щоб можна було боятись. 

Пузирь. Так то, так! А тільки, знаєте, несостоятельність на три 
міліоии. та ні,е обміркована несостоятельність — рідко кінчається 
блапиііілучно! . . . Щоб, бува, Петро не вскочив у з.лосні. А тут 
і !і ііом:іі"ак>. переховую! 



— 73 - 

Маюфос. 1Ц(» ни^ (]охрші( Ві>г! Не такі люди ведугі. і вєоГн- 
Аіуті, діло . . . Петрові Тимофіевпчу помагають значні адвоімтіг і самі 
иаіібагатіїїі купці та ха-зіїїни. Я вже иув у чотирьох — - всі .зго- 
дились: хто мануфактуру цриііме. хто гурти., хто кінськнГі завод. 
а -і парового млпна і винокурні горілку і боропіно розвезем скрізь, 
іі(»строіткіі-:к — діло рук чоловічих ... хе! хе! хе! Ще п страхову 
премію візьмем. Не бііттесь. ми хаігатись не будемо, а позіа.лу. по- 
малу, все імвнік зтаїтг, тихо, ик віск на вогні . . . 

Пузир ь. Опасш' діло . . . Л почому П^тр» Тпмофіввич думак 
заплатити кредиторам — не чуліг? 

Маи»і^и'!\ Гіиііііи: по ді'гїгть. а на худпії кінець по двадцять 
копіііон. 

Пузіци.. І Петр;)ві Тимофі(^вичу зо всіми розходами дістанеться 
д,і!а міліони чотириста тисяч. 

Маюфес. Ні. таг: не виіідс Рівно міліоп назначено тільки на 
розплату і па всі розходи — аґентів багато! 

Пузирь. Виходить, два міліопп чистеньких І це кругла сума! 
') нічогVІ два мі.ліонп? Канитал! Такого каппталу кредитори не пода- 
рують. Найдуться завзяті. буд,уть судитнся. а яі: діло діі'іде до судт 

— тоді погана справі! ... 

Маюфес. Нікогда!!! Візьміть в разсужденін: вся ця сума роз- 
ілїпеться не на бідо.лах яких, а па московських та лодзинських фа- 
брикантів, та на всякі банки! Фабриканти та банки розкинуть потері 
на других, підведуть св(»ї баланси і квита. Ха. ха ! ІЦо їм такл сума 

— виграшка! 

Пузирь. Еп'! для оагатьох. мовляв, впгргіика, а для одного 
канитал! З миру по питці — - голому сорочка, 
аюфнс. Ха! ха! ха! істина глибока. 

Пузирь. Ну. добре. Я переведу па свої степи дванадцять тисяч 
вапгпх ові'ді, до огенп, а в-осепи па салган разом з св іїми. І1,е все 
добре ... А яку-лс я матиму користь за иоміч? 

Маюфес. <->с за цим ;к ' мене іі послано до вас. іц >б ви сказала 
свої ум(»вн. Ц 

Пузирь. Трудне діло . . . страпіно опаслпве діло! . . . Двадцять 
процентів з валової виручки. Менше не візьму. 

Маюфес. А чом же не з чистої пізиби.лі? 

Нузирі>. Може хто другиі'і візьме з чистої. 

Маюфес. Про других ігічі»го і1 балакати. Все діло треба вести 
без документів, на честь! А кому-ж повірити: тільки таким хазяїнам, 
як ви! Вп не захочете взяти чд-жого? 



— 74 — 

ііу'.іирь. Навіщо мені чуже, коли у мене й своп» доволі . . . 
Так двадіщть процентів з валової виручки. Коли согласні, переганяіїте 
(•ведь на мої степи. 

Маюфес. Ваше слово для всієї околіпц закон, і вже коли не- 
можна взяти двадцять процентів з чистої прпбилі. нехай буде я валової 
виручки. А дозвольте знати; які розходи будете лічити? 

Пузирь. Випас, чабани, догляд. 

Маюфес. Ваше слово — закон! А на які степи .переганяти 
овець ? 

Пузирь. На Суху Балку — три тпслчі. на Роздолля — пять 
тисяч і на Камянпй Брід — чотирі тисячі! 

Маюфес. Завтра всі розпорядки зробимо . . . Терентій Гаври- 
лович, я чоловік бідний, служу і вам і Петрові Тимофее.вичу . . . Сами 
знаєте . . . Скільки ваша ласка? 

Пузирь. Поки не буде видко мого заробітку, я не можу л;і- 
значити вам нічого. А в-осени, після салганів — - і?ас не обиджу. 
заплатю по-хазяпськи. * 

Маюфес. Ваше слово — закон: ваша честь ■ — вище всяких 
векселів і розписок! Надіюся, що не обидите бідного чоловіка! Про- 
щайте, треба поспішати, щоб не пропустити поїзду. 

Пузирь. О, ще поспієте! 

Маюфес. А чи на вашім вокзалі можна пообідати^ 

Пузирь. гГ піґде на вокзалах пе обідаю, бо возю свої харчі. 
Фен(»ген! (Входить Феноґен.) Чп на нашому вокза.тгі можна пообідати! 

Феноґеп. Бухвет є. 

Маюфес. Треба поспішати, бо їсти хочу, аж шкура болить! 

Пузирь. Тут не далеко. 

Маюфнс. Та мені не багато й треба: хоч би чарку горі.іі:і^ 
та шматок хліба ... Ха! ха! ха! Так, кажете, оухвет є? 

фрноґен. Є. 

Маюфес. Прощайте! свнйшов.^ 



Сьома ява. 

Феноґои і Пуанрь. І 

Пузирь. Всдкпй чорт сюди нрийде голодний! Нема, щоб з собою і 
привіз солонини там, чи що. Нехай не звикають! 
Феноґен. Це не ресторація, а хазяйський дім! 
Пузирь. А він думає — ностоялий двір. Клич економів. і 



1 



- 75 

ФеНОҐеН (ідучи). ОХО-ХО-ХО-Х. 

Пузирь. Чого це ти так тяжко зітхаєш? 

ФеНОҐЄН_(махвувіпи рукою). Та ... 

Пузирь. Ну, що там, кажи? 

Феноґен. Зеленський 11ЇІІ1І ддже стрівожений тим, що ки на 
НЬОГО ГБІвавтРСь ... А він чоловік усч'рдішіт. соїия велика . . . Жаль 
мені його дз'же, а коли обидпте - — то й гріх, він для пяс. і н огонь 
і в воду! З коня не злазить ділиіі день. побпваеть.ся . . . 

Пузирь. Опього вже 'А \\(' ЛБіблБі! Крпиц" ти и*' мішайся н^* 
в своє діло ... 

Феноїен. Діівн, міиігиось! Сазлі питаєте, чого зітхаю^ Я й кажу, 
бо у мене болить, а зовсім я не мішаюсь! Ви хазяїн, ваше діло, хоч 
і без хліба зоставити вірного слугу. 

Пузирь. Ну, ну, годі вже . . . і;лич! 

ФеноГен .в двеї-іі. Заходьте! 



Восьма ява. 

Входять: Куртд, іЗел еиськлії і Л і.\ т.ч)ісл ко: тьійілогшн, клаьяк іі^'л. Дв«рі иа-иії 
одчинені. Феноґен, пропустивнін (Кіліоміи, гілив на стулі так, вю йому і;-;'- чути і видне. 

Пузирь. Доброго здоровля! Ну, як таь-и ніі. пане Зеленський 
і досі не загнуздали Мануйлівсьїсих мулсиків? Де-лс де видано, щоо н 
буряках платити робочому по тридцять пять копійок в день! (Д<. 
Ліхтаренка.) Порфщлй ! Почому У тоио і{ Чагарниі:у |)Оинлй і роблять 
поденно? 

.Ііхтаренко. з початку весни по пятпадн,ять ісоиійок, потім 
по двадиять, тепер, в гарячу по])у. по двадцять пять. на їх харчах! 

Пузирь. Чуєте? І по дваднлть пять ісопійок багато, але вс»-ж 
[ такп не тридцять пять! Та пі,е. лпбопь. ви п харчуєте? 

Зелен с ь к н п . X арчу ю . 

Пузпрь. Боже мій! І харчуєте?! То іі,е вийде ію сорок пять 
копійок. Добро хазяйнуємо! Робочі все заберуть, а нам же що 
зостанеться, а чим жо п буду вам жалування платити? Так неможна. 
ви не вмієте .фобитп дешевого робітнитса! 

Зелепськпй. У нас умови одні, а в Чага]»пику. до Ліхтареики. 
— умови другі. 

Пузирь. Умови .люди роблять. 

Зеленський. Околиця до околшц не приходнться! у Мануй- 
лівці люди більпіе зажиточні, ніж де: окрім своїх наділів, держать 



— 76 — 

оорочну, казенну землю и аренді. артілі почали заводити. А робочий, 
самп знаєте, тільки там дешевий, де землі нема, де нема за пїо рук 
заченитн, де бідність. 

Пузирь. Так ви зробіть у МануіІіівці бідність ! 

Зелепськии. До іге од мене залежить. 

Пузирь. Вибачаііти. пане Зрлєнськиіі. це від голови залежить! 
<.)т иобачит(\ що там зробить .Ііхтареш:о. С.іухаи. Лорфирііі, я тебе 
и»^реведу в Мануилівку, а вас, панр ЗеленськиГі. у Чагарник. 

ФеНОҐеН (за дверима,!. Ох-ХО-ХО-Х ! 

Зеленськіїїі. Помилуйте. ЗІ віиі;)-ж1 Н торік чііст.н іі|)![билі дав 
нять тисяч, а цеп ріі: надіюсь . . . 

Пузирь. Порфирій дасть дисить тисяч! Ви ни умісте з народом, 
а Порфирій уміє; — і дасть десять тисяч — побачите! От що, 
Порфирій: Мануіьтівці запустили недоїмку і не заплатили. Через 
тиждень та оброчна земля, іцо держать в аренді Мануп.лівці. оддається 
з торгів на Н0ПИІ1 строк. Троба. иі;об к-азе^нна зсмлп зосталась за 
мною, чу<^.т.' 

.1і X т а |і н к к о. Попробую. 

Пузирь. Це тобі не борщ, тут пробувати нічого — треба взяти! 
Ти розумібіи? Взяти! Казенну обронну статтю взяти! Наділи мужицькі 
на десять літ в аренду — взяти! А яі: мужик зостанеться без зем.ті 
— роби з ним, що хочеш: а поки при зем.лі мужики — все одно, щ») 
бури, нічого з ни.ми не зробиш! 

Зеленськпй. я вж-^ пробував . . . 

Пузн])ь. Ви ніколи не пробуйте, а просто — їжте! 

Зеленськпй. Мануіїлівців не вкусиш! 

Ліхтаренко. Аби зуби. 

Пузирь. Правда. Ти вж»^ в Чагарнику вз;ів сн.іянські наділи 
в аренду, тепер стежка протоптана, опит є, починай і в Мануй.лівці. 

Зелен сь кий. Дозволяю собі звернути вашу увагу на те, щ> 
у Мануйлівці »: такий учитель арті.іьщик і бі.ля нього чоловіка т[)и 
з молодих, пі;о чрр'^з них і .Ііхтаренко зуби поламає. 

Пузир'ь. ІТ>рфпі)ій. настали зуби! Олит н. стожка протоитана. 
шкварь! 

Ліхтаренко. Срібними та золотими зубами можна не то Мануи- 
лівку. н^- то уїзд, а п губернію можна ззісти! 

Пузир!.. Нам потрібен депіевий робітник, розумієте? а без деш^воп» 
робітники хазяйство врстп — годі! Тат: вп. пане Зеленський, при- 
• ймайте Чпгіїрнпі; від Ліхтаренка. а і5Ііі іірітймо Мануй.тівку од вас. 



— іі — 

Зеленсьіпііі. ІІОіМвлуйте, к Чагарнику менці<^ жалування, а у 
мене семя! 

ФеНОіеН ,за дворима.) Ох-ХО-ХО-Х ! 

Иузнрь ^ілянув на Феноґеи а). Жалуванню вам буде те саме, що 
і в Мануплівщ, побачу, як будете справлятись іі<» готовому! 

Зелене ь к II й . Спаспбі ! 

II узпрь. Та от що: як тільки хліб :шімете — триста десятин 
стерні засієте магаром, бо я купив ще дванадцять тисяч овець, треба 
і-арно випасти на салган. А ви, Еарло Еарловнч, завтра поїдете. в степи 
на приномку овець — їх туди приженуть. Увечері я дам вам наряд. 

Куртц. Еті да, еті нєт . . . У нас сорок тисяч овса, а ще 
дванадцять тпсячов купіл, нужен другий помошнік, без другий помошнік 

— неможно. 

Пузирь. Обійдеться, чабани надежні. 

Куртц. Еті - — Н6ТІ Чабан — цкелей кричал, а ціахмейстер 
голова, еті — да! 

Пузирь. Для овець доволі вашої голови! 

Куртц. Одна голова на пятьдесят два тисячо]! овса — еті нет. 
еті нікаїда. 

Пузи рь. Доволі. За те я в-осени вашу іолову (К^іивою гарно 
помастю. 

Курт ц. Ха ! ха! ха! Оліфа, еті да! Корелю! ... — а тольк<> 
помошнік нужно. 

Пузирь. Обійдетесь! А старшого чабана. Клиііа. виженіть зараз! 

Куртц. Зашем, еті — да! Корошій чабан гнать? Соб-лку коро- 
шого гнать, еті — нєт! 

Пузирь. Він мошеник! 

Куртц. Клим?! Еті — нєт! Еті нікагда! 

Пузирь. Мені відомо, що, як здавали дві тисячі валахів Кряч- 
ковському, він за десять карбованців додав йому двадцять валахів 
лишніх. 

Куртц. Еті — да? Еті — нєт! . . . Еті нікагда! Помиля.їїсл 

— можна, проскакувал — можна, а за дєпіі — еті нікагда! 

Пузирь. А я вам кажу — продав! Вигнати! Мені нужні люди на- 
дежні, чесні, а ЯК' БИ станете сами виправляти мошеників, то мене 
обберуть, як линку. Вигнати! Я йому вірив, а він он який! 

Куртц. Еті — да? . . . Еті — нєт! Еті нікаґда! Я будет 
узнавал! ПІесний шабан, еті паскудство. (Вившов.; 

Пузирь. ідіть з лОГОМ . (В^і клавяються і виходять. Пропустивши їх. входить 
Феноґен.і 



— 78 — 

Девята ява. 

Феноі'еи і Иузирь. 

(Фенчп-н іачияж; двіїрі. сга« на коліна перед Пузирем і ділук я(>^ч^ в руку.) 

Ііуііирь. Що це^ 

Феноґен. я вжіз знаю! Ви не скривдили чоловіка, і Господь 
зас нагородить! ІІеріиіз діло — справедливість! 

Пузир ь. Та кого-ж я обпжав коли? 

Фен о Гни. Нірсоли, ніко.тп! За те Гі вам Господь дає? А вас 
обкрадають. 

Иузирь. Де-ж ти візьмеш чесних людеіі?! .; 

Феноґен. От, Клиші ви вигна.ли, бо я дізнався за ва.іахів 
і сказав, а тепер я вам скажу, що Ліхта])енко . . . 

Пузирь. Що Ліхтаренко?! . . . 

Феноґен. Дивиться крізь пальці, не глядить — от що? Та 
й сам рукй вмочає! /Ік здава.ли іпизницю, так його помішняк Зозуля 
— десять лантухів сі:инуп у Жиді Хаскеля, що х.ліб скуповує і має 
на містечку маґазип. І 

ІІузйрь. Де так! " 

Феноґен. Мені сам підводчик розказував, жіль тільки, що 
я забув його імя . . . Та Ліхтаренко певно знає все. 

Иузирь. Спасибі тобі, Феноґен! Ти один у мене вірний слуга! | 
Кругом крадуть і крадуть. Вели, пі;об вернули Ліхтаренка. (Феноґен ' 

♦дчиняе двері, а назустріч йому Куріц.) 

Феноґен (до Пузиря.) Карло Карлович! 

Пузирь. Нехай іде. (Феноґен. пропустивша Куртца, вжнш*в.> • 

Десята ява. 

Куртц і Пузирь. 

Кур ти. Так бить не должно. Еті нікаґда ! 
Пузирь. В чім діло? 

Куртц. Січас справка дєлал: у меня і у конторських книгах 
три тисячі сорок ва.лахів — еті да? 
Пузирь. Так. 

Куртц. Дві тисячі продавал, — еті да? 
Пузирь. Так. 



І 



— 79 — 

Куртц. У меня тисяч сорок в руках. Знайііііт еті — иет, еті 
— ■ нікаґда, Ктюі шесний шабан, прогайнять нв-тьзя, еті — паскудство! 

ІІузирь. А Бп лічили тих валахів, що зостались, почім ви 
инаете, що вони всі цілі? 

Куртд. Еті — да! Я атвечайт! 

Пузирь. То друга річ: не стане, то ви заплатите. 

Куртц. Я заплатиль?! . . . Еті — нікаїїца! Клих іпесний шабан, 
еті — да! а язиі;, еті — фе! 

Пузирь. Який язик? 

Куртц (иока?уе свій я;шк.) Еті — ЄТІ — да! Язик работай — 
еті — да! Ухо влухай, а голова не розсудов? . . . Так бить нк 
должно! Не надо слиіпил, а надо відел, еті — да! 

Пузирь. Ну, годі, ідіть собі, Карло Кярлович, і Зсшюкойтесь. 
Нехай уже Клим зостається. 

Куртц. Еті — да! К.лим — Нбт, Карл Куртц — нет! Куртц 
всі знаит, еті — да? Спецаліста мєсто скрозь находіл! 

Пузирь. Ну, годі вже! 

Куртц. Так бить не должно! (Стиу серед сцваи і иокаа/е ааик.) ЯзйК 
— еті фі! Еті паскудство! (Вийшов.) 



Одинадцята ява. 

Феноген І Пузирь, а потім Ліхтаренко. 

Пузирь (до Феяоґеаа). Ну, ЩО ТИ скажеш? 

Феноїен. Карло краде, а Клим помагає. 

Пузирь. Та всі крадуть, що й казати, — кругом крадуть." 

Феноґен. Та ще ви Карла боїтесь, от він і верховодить. 

Пузирь. А де ти його візьмеш такого шахмепстра? 

Феноїен. Ну, то нехай краде? 

Пузирь. Чого-ж — нехай? Треба слідкувати. От Карло поїде на 
црийомку, а ти, Феноґен, шатнись по отарах на нровірку. (Вюдить 
ііітарепко.) Що-ж це, П)рфирій, у тебе крали пшеницю, як возили на 
вокзал? 

Ліхтаренко. Може. Сто тисяч Щ;цв пшениці здава.іи, двісті тдвід 
возило, може хто й вкрав. 

Пузирь. Цілий віз пшениці твій помішняк Зозуля зсипав 
у Хаскеля. 

Ліхтаренко. Де-ж таки! Лантух-два, то може: а віз — то брехня! 
Не вірьте! 



— 80 — 

ІІуз|ирь. А чого-ж ти дивився? 

ЛіхтаренЕО. ІЦоб не крали! ... І на вокадлі здано сто тисяч 
11} дів — - вірно! 

ІІузирь. То лишню наважили в а.мбарі?! 

Ліхтаренко. Може яепп лантух, або два — то буває, де-ж ті 
бачили, щоб у великій економії ніхто нічого не вкрав. Та хоч ''-її 
у мене сто очей було, то п то не встережеш! 

їїузпрь. Так по-твоєму нехай крадуть? 

Ліхтаренко. Я цього не кажу — всі крадуть по-своєму, тя 
без того і неможна. Терентій Гаврилович! І розсиплеться, і за- 
губиться, і вкрадуть яісу мализну . . . 

Пузирь. З тобою сам чорт не зговорить. Я тобі образи, а ти 
мені лубя! То нехай крадуть, питань тебе? За віщо-ж я тобі жалування 
іілатю? 

.Ліхтаренко. А за тих сто тисяч иудів ппіениді. пін я здав 
на вокзалі, а ви гроші взяли! 

Пузирь. Тьфу на твою голову! Чи ти одурів, чи чорт тебе 
напав ? 

.Ліхтаренко. Терентій Гаврилович, ви тільки не гнівайтесь, 
а розсудіть гарненько. Будемо так говорити: ви мені дасте великий 
шматок сала, П],об я його одніс у комору! Я візьму те сало голими 
руками і однесу сало в комору і її окладу: сало ваше ціле, а тим 
жиром, що у мене на рук'ах зостався, я помастю і'олову. - — яка-ж 
вам від цього ишода? 

Пузирь. Іди собі к чорту, бо ти наважився мене гнівити! 

.Ліхтаренко. Щасливі оставайтесь! (іде.) 

Пузирь. А Зозулю зараз розпцітатп! Хатнього злодія не всте- 
режешся! Сьогодня він ті.льки голову помастить, а завтра чоботи, 
а після завтра й сало візьме! 

Ліхтаренко. Воля ваша, і пішов.) 



Дванадцята ява. 
Пузирь і Феноїен. 

Ф|еиоґе|н. От Ч0.І0ВІК! 1 риби наловить і ніг не замочить! 
Пузирь, Я знаю, що він бі.іьше всіх краде, та за те і мені 
велику користь дав! 



— 81 — 

Феноґрн. Оср> Газети і .иіті я вокза.іа иривезли. 

Пузирь (бере лпсти.) Поклади ґазетя на столі, увечері Сон!і и]...- 

ЧИТае. (Читає лист.) ФєНОҐЄН, ТИ ЗНавІІГ ЧобоТОВОГО Г'ИИЯ. В;і(М1.І!і! 

Феноїен. Бачив. Бова Королевич! 

Пузирь. Старий просить дозволу сватати Понк». 

Феноґен. Перше спитайте Соню. 

Пузирь. Що ти мелеш, з якої речи'^ Сам кажеш — Бова Коро- 
левич, до того один у батька, а батько хазяїн на всю окруп' . . . 
/Гкого-ж їй лсенпха?! 

Феноґен. А може у неї н на нриісметі? 
Пузирь. Пройдисвіт! Так буде, як я хочу! 
Феноґен. Ой, це вам не Катя; та мовчала до смерти, а Соня . . . 
Пузирь. Ет, дуропц! (Читає.) Феноґен)пш:а ! (Встає.) Знай наших! 
Получнв орден Станислава 2-ої (тенени на шию — а.' 

Феноґен (цілує його в руку.) Слава Вогуі /Витираг: с.тьЛ:!и., ПоКІІІНИЙ 

батюшка порадується на тому світі! 

Пузирь. Не дурно пожертвував на прпют. В-осені[ поїдемо на 
засіданіє в земський банк — нехай всі ті, ні,<» сміялисп з мого ко- 
жуха, — губи кусають! 

Феноґен. Так ви зробіть собі, Терентій Гаврилович, нову 
хорошу шубу і хороший сіртук, бо орден буде у вас на шиї. а ко- 
жух зверху, то нас знову швейцар виганятиме з прихожої, яі: торік 
виганяв. 

Пузирь. И розхрістаюсь, яі: будемо входити: ті.іьки на поріг, 
а йому перед самим носом, блпсь — орден! Ну, та й швейцар мене 
тепер пізнає! Дався я йому в-знаки: памятавш. як молив потім, щоб 
я його простив — У руки цілував, навколішки ставав! 

феноґен. Перше опаскудив, на сміх усім кинув, а потім 
просив . . . Такого хазяїна виганяв з прихожої, прпнявши за старця, 
а все через кожух. Старий він, тридцять літ носите, дулсе торохтитг, 
і сильно лоєм тхне. 

Пузирь. Ну, гаразд. По случаю ордена зроблю шубу з лисячого 
хутра. 

Феноґен. бнот краще! 

Пузирь. Ну, єнот! . . . Хтось стукає! 

Феноґен (одчиняє двері). ПетрО ПстрОВПЧ ! 
Пузирь. Ми.ЛОСТИ просимо! (Входить Золотіїнці.кіпі.і 

ХІТ. Читанка. ^ 



— 82 — 

Тринадцята ява. 

Феиііґен. ^іолотніїцький і ІІувирь. 
(Феноґеп цілує. Золотницького в руку.) 

Золотницькпіі. ;]диров, здоров, Феноїен! А ти. крез, як по- 

Ну і II І» 1,. ВаИІПМИ МОЛИТВаМП. (Чоломкаються.) ХоЧ І Не ТаКИП Крн- 

мсзннії. ЯК вам здається. 

Золотнпцькпй. Нн кре-мизниіі. а кррз! і все в тім же халаті! 
11(і1>а тооі його скпяути. 

Иузирь (СМІЄТЬСЯ). По-домашньому, по-хазяпськи ! 

^^хютніїцькпіі. Давно я тебе не бачив! Що-ж, багато ще купив 
■ісмлі ! 

ІІулирь. Нема підходящої! 

З о л о т н п ц ь к п іі . в се скупив ? 

ІІузирь. Ні. ще не все! Може продайте Капустяне? 

^^)лотницькин. Дай віку дожптп. не внганяіі ти мене з Капу- 
«•тяікіго! Потомственних обивателів і так не багато в околиці осталось, 
все нові хазяйни захоїшлп. а ти вже іі на мене зуби гострпіп. Успієш 
піс захопити і Капустяне і Миролюбівку. 

Пузирі.. Ні. мабуть не доживу до того часу! ... А скільки-б 
ви, справді, взяли за Капустяне.' Я не купую, я тільки тат: ціка- 
влюсь ! 

Золотницький. Приіцняелпси на всякиіі випадок. Ха, ха. ха!... 
Два міліони! А! не по зубах? 

Пузирь. Продаваііте, то іі побачите, чи по зубах, чи ні! 

Золотницькип. Неможна разом все ковтнути — підожди 
трохи! От я строю сахарниіі завод, завод лопне — ■ Капустяне твоє! 
Ха! ха! ха! Слухай, поки там що: приставай у компанію, три чоло- і 
віка уже р.сть. давай чотириста тисяч — будеиі четвертий, і поставим 
в Капустянім сахарнпй завод! 

Пузирь. Не мов рукомесло! Я цього ді.ла не знаю, а коли не 
знаеіи броду — не лізь прожогом у воду! Ставте сами, а мені дасте 
сто тпсяч авансу, то я вам на увесь завод постачу буряі:а, ял: тепер 
постачаю на кульпинський завод! 

Золотницькиії. А ти все-таки обдумай. Буряки — бз-ряказш, 
а прибуток від завода — • само собою. От поїдемо зараз у город, там 
тобі все вшчладуть, як на долоні, і ти побачиш, що ді.ло корисне. 
Завідськип промисел велика річ! 



— 83 — 

1Іу:ЗІІрГ.. /І ІЦі' ДО ЦЬоіч» не ДІЙШОВ ! 

Золот КИЦЬ КИЙ. Нора вже. Поїдемо зарані у город, я тебе 
ознайомлю з ділом, а ти, црислухавіинсь. обдз'маеіи. 

ІІузпрь. Це можна. До речи, мені треба орден получить. 

Золотяицьрсий. Який? 

ІІузпрь. Сташіелава 2-ої степени на шин»! 

Золотницький. В такім разі інамланського став! 

Пузирь. А де я його вам візьму? 

Золотницьілгй. Так у городі поставиш, там найдем. 

ІІузпрь. Та. мож\ я ще і не поїду, бо ,дігіі У мене дома є й 
тр:»хи таки нездужио. 

Золотницький. Уж^ злякався, що шампанського треба ставити. 
Ну. я сам поставлю: а тим часом давай чого-небудь попоїсти, бо ти 
н»^ догадаєшся нагодувати, а я голодний. 

Пузирь. Зараз будемо обідати. Тільки вибачайте — у мене 
<||)рикасе нема, а П'»-хазяйськн: солонина до хріну, боріц. заварювана 
гпіпа до сала, та піц)іг може в з яб.лук. 

Золотницький. Чудово! Аж слина котиться! Слухай, ти-ж, 
аакться, земський гласний? 

Пузирь. Торік вибрали. ТІ.ЛЬКИ я ще ні разу не був. ^Сяильед.) 

Золотницький. Нічим хвастати: це тобі не робить чести. От 
поїдемо, так будеш і на собранії — завтра почнеться: на черзі 
в^жлс питання: продовольствіе голодного люду до урожаю. 

Пузирь. Ц<^ до мене не тичиться. Це химера! Голодних буде 
тим більш-^, чим бі.льше голодним помагати. Он у мене робочим по- 
денним платять тридцять пять т:опійок. Нехай голодні ідуть до мене 
по пятнадцять копійок на роботу. 

Золотницький. Діла. Ог ми ц^ сам'^ скіЖ'М ні (-(брініїі тобі 
привезуть тисяч двадцять робочих. 

Пузирь. То вони мені п голову обїдять ! 

Золотницький. Ог)-т»-б) й е^ Виходить, треба щось наше 
;і>идумати, треба обсудитп, дуиню увійти в становище голодних, не 
дати їм загинути, не дати розповсюднптпсь цинготній болізні. 

Пузирь. Це не моє діло! 

Золотницький. Як? 

Пузирь. Чудні .люди! Голодних годуй, хворих .лічи, школи заводь, 
памятники якісь став! . . . Повигадують собі ярма на шию і носяться 
■! няии. а вони їх мулять, а вони їм кишені продирають. Чудні 
лкіди ! 



84 



-^>.1отнII ці.іпііі. Які ііамятнлки? Не розумію. До чпп> тут 
памлтникн?! 

Пузирь. Не розумієте? Так от поки ще до обіду, ио читайте 

ОЦеІТ лист. (Дао; лист.) 

Золотдицький (читак). „В Полтяві Д03В0ЛЄНО иоставити памятник 
першому українському поетові Іванові Петровичеві Еотляревському. На 
цеіі намятниь: гроіііі збірають формально в Полтавщині, але приватно 
можна жертвувати звідусіль. В числі жертву вате лів і досі вашого 
імени нема, але це певно від того, що ви не знаєте про таке бла- 
городне діло. Так от я і оповіщаю вас про це, щоб доставити вам ї 
прпятність, разом з другими земляками, пожертвувати на памятник 
поета. Гроші висилаються полтавському голові. Готовий до послуги 

ХрамеНКО." (Прочитавши, дивиться на Пузиря і гиворніь.) Ну .'^ 

Пузирь. І Я кажу — ну? . . . Чого 'їм треба? 

Золотий ць кий. Ти хто такий? Малоросіянин? 

Пузирь. Не криюсь. Прирожд енний хахол! 

Золотницький. Так от і пожертвуй на памятник народного 
поета. 

Пузирь. о ішої речи? Я жертвув) на приюти ... 

Золотницький. Ждучи награди? 

Пузирь. Не криюсь. А Котляревський мені без надобности! 

Золотницький. І яі: тобі не сором отаке говорити? Такий 
хазяїн, такий значний обиватель, ще й кавалер, а говориш, як- дикий^ 
неосвічений мужик: „Котляревський мені без надобности!" Противно 
й слухати! Поети єсть сіль землі, гордість і слава того народу, серед 
котрого зявились; вони служать вищим ідеалам, вони піднімають 
народний культ . . . Всі народи своїх поетів іианують, почитують 
і ставлять їм памятники! 

Пузирь. То, виходить, ви пожертвуєте? 

Золотницький. А як-же! Завтра вишлю триста рублів! 

Пузирь. Ну Й буде з них, а від мене не поживляться! (Входить 
дівчина.) 

Дівчина. Пожалуйте обідати! 
■ Золотницький. Прощай! 

Пузирь. А обідати? 

Золотницький. Обідати у такого хазяїна важко, тут і кусок 
в горло не полізе. До земських діл тобі нема діла, луччих .іюдей 
свого краю ти не знаєш, знати не хочепі і нр ціниш, — я сором- 
люсь сидіти поруч з тобою за столом ! 






, — 85 — 

ІІузирь. Та чоп) ви так ображаєтесь ;5а того Котляревського, 
хіба він вам брат, чи сват?! 

Золотницький. Ах ти нещасна, безводна хмара! і прожене 
тебе вітер над рідною землею і розвів, не пролпвиїп ні краплі цілю- 
щої води на рідні ниви, де при таких хазяпнах засохне наука, пи- 
езігі і благо народа! 

Пузирь. Та це ви щось таке говорите, що л не розумію. Мп- 
лости просю обідати! 

Золотницький. Ні, поки не даси мені слова, що поїдеіп 
в земське собранів і пошлеш гропгі на памятнит: Котляревському, 
доти не сяду з тобою за стіл! 

ПуЗИрЬ. Та вже для вас, і поїду Й пошлю! (Бере його під руку.) 
Нн робіть же мені безчестя! (Веде його.) 

Золотницький. Ах ти . . . хазяїн, та й більш нічого! 



27. Сава Чалий. 

Траґедія в пяти діях і семи картинах.] 



Пята дія. 

^Ові-вйнції Савн, гарно убрана килимаяи. На стінах аброя. Лід стінами турецькі канапи : 
напереді стіл. В глибині колиска.") 

Перша ява. 

Зо ся колише дитину, біля неї стоїть баба. 

З ос я. Заснуло. Ідіть, бабусю, відпочиньте. Коли дитя про- 
кинеться, я вас покличу. 

Баба. А ко.ли-ж, серце, будемо хрестити, бо вже-ж пора: чотирі 
неділі минуло, як дитя родилось, а ще п досі в хрест не ввели. 

З о ся. Завтра, бабусю . . . Ждемо пана Шміґельського. Він буде 
кумом ! 

Баба. А який піп, пані, буде хрестити; чи наїи, чи уніятський, 
чи ксьондз? 

з о ся. Отець Іван. 

Баба. Оце добре. Діти повинні йти по батькові ... А де-ж пан 
іИиіґельський? Його вже третій день не бачу, а він же и нас 
иі;о-дня? 



— 86 — 

^^іСії. ІЬіи Іван ііо;іанчора поі-нянсіі за гайдамаками, що. кажуть. 
десь містечко і костел геть обібрали ... А Господи, коли-б уже ти.х 
гайдамаків не стало! Ловить їх Сава. ловить, а вони всть і єсть. 
Та іцс иохвалпютьси на Саву . . . Мені таки бОіЧзко за нього, особливо, 
як пана Івана немає дома. 

Баба. О, моя кохана пані, хто осмілиться до такого лицари. 
як Сава. Д(»стуиити? Кругом нас міліщя і вся у пана Сави піл 

руко Мі. 

З о ся. Ото бо мене й страшить, бабусю, що Сава дуже сміліш, 
а через те в дворі у нас. бува. частенько з(М?сім немав козаків. Ти 
от хоч би п сьогодні! — всіх розіслав. 

Баба. А двірии г. нас хіба мала? 



Друга ява. 

Ті-ж і Сава. Баба, уклонившпсі,, виходить. З о ся обнімає Саву, а потім бере 
його за руку і веде до колиски, одводить частину пологу. Сава довгенько 
дивиться на дитпну, а Зося. обнявіин Саву за стан, стоїть, схиливши йому 
голову на плече. Сава по хвилі спускає полог, цілує Зосю і одходить від 

колиски. 

Сава. Міци" сніпь ісозарлюга ! . . . Так що-ж, оосю: чи :!годна 
ти, щоб синові датіг імя Гнат? 

Зося. Ні, ні! Мені той Гнат страіинип, і я не хочу, щоб сина 
нашого так звали. Назвем його Сава. Де імя для мене миле, а коли 
тебе не буде дома. я. р(»змовляючи до сина, буду всякий час гов(і- 
рити: Сава! мій міклий, мій тсоханип, — і таї: мені здаватись буде. 
иі,о я з тобою розмовляю. 

Сава. Ну, то нехай буде Сава! Може малий Сава, як виросте, 
кращий буде, ніж його батько! 

Зося, Кращий від тебе не буде! (Сава ;!ітхае.) Чого ТИ, Саво. так 
зітхавш тяжко? 

Сава (ТО нервово, то запальчиво;. Ох, Зосю, так мене ксьондзи й пани. 
неправдою своєю до віри нашої грецької і до .тюду ображають, щ<> 
каюсь шіоді за те. іцо до Потоцького пристав і навіть . . . мучусь! 
Я кожний день все більиіе й бі.льиі иомилт:у свою бачу . . . Круї'пм 
вовки, що їсти лиш овець хочуть, а пасти їх і стерегти — ні- 
мають навіть в думці, і кривда через те, як 'панувала сі."різь. так- 
і панує, і не мені, я бачу, її на Україні побороти! 

Зосії. ІЦі»-ж там сталось знову, Саво, щі> ти стріви:кни так 
себе ? 



- 87 — 

Сава. Ііуі^ я у иопа! І так насі.аржпвс!! зіені отніц, Іван на 
пробоща, що я хотів поїхати зараз у И»'міірів і власішми руками 
розбити голову луі:авому ксьондзові. 

З о ся. Та що-ж таке зробив ксьондз иробощ? 

Чалий. Що!? Він навпаки моїм наказам дозволив уніятському 
іі(»іі(»ві Антонівві вигнати отня Івана з церкви! Так а оце одняв 
:! Антонія ключі ВІД цррілзи. (^т,т,ав отпгві Іванові: Антоиі;і-:і: таї; на- 
страхав, що він утік в Немирів! 

З о ся. То і1 заснокопся, коли поставив Н()-свое:му. 

Чалиіі. Неможна, серденько! . . . Я вже не раз і:еьондзам 
і иі.іяхті говорив, ні;о. иоки я живиіг. тут унії нр буде! А вони на 
тев не вважають і, змовивпигсі.. навмисна іідуть всі нрігіи мене, 
знаючи, що я лиш в тім утіху маю. иі,і> можу заступати<'Я за лкід 
свій і за віру. 

оося. А ти все таки застуиаііся і борони. 

Чалиіі ІГноді я навіть забуваю про те, що сотником у геть- 
мана служу, і хочеться розправитися з ними по-гайдамацьки. бо тп 
сдине страх на них наводить! 

оО(^я, Ти зробиш все но-свовму. по пан ;і('н<»в<мь.можнип ті^пі- 
лиібпть і слухав! 

Чалий. Та воно ніби й таь\ а тільки став іі номічати. иі,і» там 
на дні, у його ианськ"ій душі, живе ненависті, і до хлопа, й до йоіо 
віри і часто він почав к"ривіггися на мене! ... А що-ж бн то було, 
коли-б такого друга, як от ПІміГельськігіІ. я н»' мав? Він олпн ооро- 
тись проти кривди иомагас. <). аі; би тут хороше жіглося. і:олп-о 

народ любила Ш.ТЯХТа. Яі; братів!... Гляну» у вікно.і 111,0 не за ЛНІ.1И.' 

(У двері. І Джуро! 

ЗоСЯ ііідбігж. До иікна . іЦла 1(»|»<''а ! Пходіпі. Д;і:ура. 

Джура. Люди хотять бачити пана. 
Чалий. Звідкіль вони? 

Джура. Не знаю. Між' ними один К'ульбаоа з <-лоооди нансі.і.ої. 
а то чужі. 

^ГаЛИЙ (бере ліапку, хоче йти). 

ЗоСЯ (бере у нього шапку). .ІюбиЙ МІЙ. буДТ> оберсЖНИІІ, Н<^' ДОВІ)>ЯЙ 

себе таї: СМІЛИВО юрбі! 

Чалий. Бог з тобою! Чого-ж я буду боятися? Мі;к нимл с Ку.іь- 
баба з нашої слободи. Певно скарги мають, а може оселитись Х(^чуті. 
тут \- слободах моїх. 

Зося. Ти їх не знавіи, мій коханий, а я бокм-я ноїчюлитич 
з тоі'о часу. !п;. памятавиї. два гаі1дамат:и. однгнені. мов і:м^'ті. вміит- 



.іись у юрбу посполитих, і ноити теор хотіли . . . Між ннми-ж иуи. 
здається, і Кульбаба. 

Чалий. Так же-ж не ибилиі Горицвіта — ионісив л. а Куль- 
баба — стан иерпіил :*ііж хазяйнами у Отепашках! 

Зося. Тш)Є. життя, коханий мій. дорожче від мого — храни 
його для сина нашого. 

Чалий. Засиокойся. моя любі:о! Що з тобою? 

Зогя. У тебе так багато ворогів: і гайдамаки, і нани, і ксьондзи, 
а хіба неможна підкуипти к'ого ... Не йди до них, ироиіу тебе, 
уваж мою ти просьбу. Поклич сюди Кульбабу одного і сам до боку 
таб.ік» причепи. 

Чалпй (в двері). Джуро, скажп, іцоб Кульбаба прпйіпов сюди 
и світлицю! ...• Ну. іцо-ж, тепер тп спокійніша? 

^^^ся. Надінь же шаблю. 

Чалий. Зосю! І не сором? І'айдамацька жінка боїться поспо- 
литих. 

З о ся. Бо я свого гайдамаку без міри кохаю; а після того. яі: 
дав нам Господь сина, я стала занадто полохлива, і все мене страшні 
думки гнітять . . . Може через те, що я ще хвора. . . Прошу тебе: 
нокп я видужаю і вернеться до мене колишній спокій, постав ти варту 
у дворі, бо в нас частенько, от як і сьогодня, нема ні одного озбро- 
єного чоловіка. 

Чалий. З завтріїииього дня цілий десяток добрих козаків будуть 
сидіти у нас в дворі і оберігатимуть дорогий для мене спокій мое;ї 
.іюбої жони. Тільки не трівож себе даремно, будь спокійна, моя голубко, 
бо трівогою своєю і в мою душу смуток наливаєиі і — невідомий 
перше страх — мене трівожпти починає. 

З о ся. Я вже не буду. 



Третя ява. 

Ті- ж і Джура. 

Чалий. Ну? . . . Чом же Кульбаба не йде? 
Джура. Гості приїхали до нас, пани з Немирова. Так Кульбаба 
питає, чи підождати, чи прийти завтра? 

З о ся. Чи не ШмІїеЛЬСЬКИЙ? (Глянувши у вікно.) НІ. ЖєЗНИЦЬКИЙ 

пап. м з НИМ Яворський. 



— 89 — 

Чалий. Чорт їм рад. (До Джури.) Скажїї, щоб завтра КульСглСул 
прпіііиов ;і .іюдьші. А зараз ве.іп наі:ритп столп та прпвеси горілки 
з льоху: нехай всі людіт втіють за здоровля иякі і мого сігаа. (Джура 



Четверта ява. 

Ті -ж без Джури. 

'Лос'л (біля вікна). В нїїмп мало НЄ ціла хоругов надворських р:о- 
.иіі;ів . . . Чого-б то? 

Чалий. То так бояться: Жезнпцькому ввижаються скрізь гайда- 
маки. Він хоробрий тільки в замку, а за стінами замку тремтить, як 
зашЦї. Я його терпіти не можу. І того це вони прптислись? 

З о ся. Це перший раз... Тп-ж, Саво. не показуй вигляду. Щ"» 
гості нр в пору. 

Пята ява. 

Ті -ж, Яв Орський і Жез ниць кий. 

Ивирський і Жезницькпй. Панові полковникові Ч0.10М бемо. 
Чалий. Прошу вас так не жартувати, панове! Я сотнпк лиіи, 
на віщо-ж величаєте полковником мене'? 
Я в Орський. Слухаю пана. 

ЖеЗНИЦЬКИП (подай лист, Сава читає.) Це НЄ ЖарТ, МИ-б ЖарТуваТИ 

так не посмі.іи! Пан Сава справ;ц є полі:овник! Полковника-ж дістав 
за те. що у поход пос.тідній розвалив гард Запорожський на річці 
Бугові і розігнав відтіль ватагу запорожців-гайдамат:. спаливши 
І церкву їх! . . . Вітаємо ш;е раз по.лісовника І . . . 
Зосії. Саво! Ти церкву спалив? 

Чалий. В запалі, моя голубко, в крівавім бою. не розібрали: 
1 чи то церква, чи просто будинок — і спалили! ... Цн гріх великий 
на моїй душі ... Я каюсь і жалкув^ ... але не вернеш! . . . Багато 
де-чого не вернеш! Ну, що про це. За те, як бачиш, тепер полковник 
я і справді! Вибачайте, панове, що зразу не повірив. 

Жезницький. І не тільки П0.1К0ВНИК, а віднині Сава Чалий 
брагородний шляхтич Речи Посполитої! А от і грамота від короля! 

(Кланяється, за ним Яворськиіі.) 

Чалий (розвернувши грамоту, попдлував). Спасибі вам, панове, за добрі 

вісти! Проиіу сідати. (Сідають.) Тепера, ЗОСЮ. НЄ будутЬ рОДИЧІ тебе 

цуратись. ' 



— 90 — 

'Лоі-'л. І)аі1д_ужг\ ІИлихтичіи — оагато, а Сава — - один! 
Жо:тііцьі;ий. Ясновельможний гетьман теж вітає полковника 
свого :5 королівською милостію і просить прибути до нього завтра на 

обід і разом з тим прПНИТИ ІЦе ПОДаруНОї:. (Подає ще лист і кланяється. 
Лворськпк теж кланжяься.) 

і^ося. Що там ще? 

Чалий (чптае). Ясновельможний 1'етьман дарує: синові нашому сто 
тисяч злотих і просить . . . щоб я сина свого . . . хрестив у като- 
лицьку віру! . . . 

З о ся. Для чого-'/К- то? 

Сава. <)б і),ім ми побалакаєм з тобою опісля . . . Стільки, ианов<', 
разом нагород, пі,() я не знаю, що й сі^азати! Зантра приїду сам в Не- 
мирів і там подяк'ук) исновельможного гетьмана за йог*» ласку до мене! 
Джуро, меду! 

іКезницькпй. Тепер панові полкоішикові і шляхтичеві не випадак 
стояти, як періпе, за хлопські інтереси, повинен він оберігати лиіп 

інтереси панські. (Длура вносить мед.) 

Малий (наливає кубки). Хлопський І панський інтерес ОДИН І спокій 
і добробут! Л.іе краще ми не будемо про до балакати, бо пан 
Жезннцькпй занадто розходиться зо мною у поглядах і вийде супе- 
речка, а у таі:і щасливі хвилини !і-б не хотів сваритися з гостями 
дорогими. ІІ])оіііу. панове. 

Я в (» р с І. і: и і1 бере кубокі. ( '.іухаю пана ! 

/Кезниіи'і''ий. За здороиля иреь'расної памі по.ікоіиііткової і її 
енна. ДІЮТЬ.) 

Чалігй (знов наливає). А пан ІИміґельськип ще не вертався? 

Жезниіі,ьі:пй. Нема ще й досі, і ясновельможний гетьман трі- 
п*»жнті>ся. 

Чалий. Я й сам в трівозі не малій, бо маю ій)і,о>іО''ти, що тут 
десь недалеко Гнат Голий, і завтра я сам хочу йти шукати його 
ватаї'у . . . Прошу, панове! 

Яио])сьі:ий .бере кубок). Слухаю пана! 

Жезннцьілій (бере кубокі. Пан ІПміґельсьі;ип заздрить панот' по.і- 
ковннкові і. не пораявшись, піпіов сам у погоню, щоб самостійно 
лаври взяти. 

Чалий (.наливає.) Паїї ІЛміґєльський лицарь. Велику мав честь 
і славу при всіх дворах панських і нікому не завидує! Панове, 

прошу. (Бере кубок.) 

Яворськнй бере кубок). Слухаю пана. і 



— 91 — 

Жезницький. Ну. та п слухняБіїіІ же лан Яи(і])сі.і;іій. і.п.іи іі]лі- 
ходнться шіти мед! 

Чалпй. -Зоєю! Почастуй нас. рибко! 

Зося (налинаь). ІІроіиу ВИНИТИ :іа здоровля МОГО гапдамак'и ! 

Жр8нип,ькігй. Шляхтича! 

Яворсьіпігі (бере кубок). Слухаю ианн). 

Жезницькии. Иреіфасну пані оофіні иаи /Іі!(»]»сі.і;іій слухаї.. 
а свон) иані не слухав! 

ИворсьЕнп. Ба. слухай»! Присягаю. Ми так кохаємось, що жмтії 
одно без другого не можем. От я вже зануди вся за мо«ю иан<^і<>. ''"> 
хвилина без неї >[('ні віїсом здається ! 

Жезницььчііі (Чалому). БреііИ'! 1Л,(>-дни би і:ап'іуі;і»м ! Ну. пан<- 
Яворський. їдемо до Немнроіпі. 

/Іворський. Слухаю наиа. 

Жезницький. А ЯК" ясе-б нан н<' послухав, коли ни;(' сонн.о над 
захід, і треба засвітла .іобратіїся ,іодому. т;об часом д<' нн :!лнпар; 
нас бестія Голий! 

^Іалїїй. Прії ]!ас мало цс ціла хоруї-оі; і:о;{аі.-іі! -- і пан боїться.' 

Яворськ'ий. И^ Ні і;раііолиііи. присяіаю! ІЦо я їм зробиії? 

Чалпй. І н])авда. А иаи /Козніїцьілій.' 

Жезницьі'ПЙ. У-у! Противні морди! Але і я їх не боьм-я. іимс 

вони сидять у мене в тюрмі, (Смісться.і ПроЩаЙТС ! Іде до двереГі. 

Яворський. Завтра побачіпки-і.! 
Чалий. Як будем живі! 

Жезницький. А чого-б нам номірати^. . . Ііевію иаи иоліи.іліиі: 
думає, що ми піймаємось і справді Гнатові у лапи? ІЬ' иііімас! У паї- 

коні добрі . . . (Вийшли. ЧалиГі ;!а инми.) 

Шостя ява. 

Зося одна, іде до дверей І. ІіабунН»! А Й/іДтЬ СЮДИ ! (Іде до колиски тих.'. 
замислившись. Здрігнула.) СяВа СЬЧІЗаі], ЩО ГпаТ ТуТ блИЗЬКО ДЄ<-Ь. 

і В мене ноги затремтіли ... І раз-у-раз так страіпно |м)биться мені. 
коли я чун) імя Гната! . . . Оава його так любить, а вій на Саіі\ 

ножа гострить, ііур йому, нехай [{ІН ЗГИНр . . . іВходиті, баиа. ІІ.Чи- 
Несем, бабуню, дитя в ОПОЧНВаЛЬНН». Здійхаюи. колиску. 

Сьома ява. 

Ті -ж і Чалпй. 

Чалий. Вже виносите м<и'о і.мзака від мене' Ну, прощай, сину. 
рости здоров! 



— 92 — 

Бяба. Я сама. пані, однесу, піиносить.) 

Чалпі'т. Га? Зосю, чула? 

Зося. Що, Саво? Що? 

Чалпіі. Мало їм, оач. того, іцп ;і. роплю для них. вони-ж об- 
і,урюк»ть мене, не додержують слова, та ще й хотять купити мою 
титину. хотять. іцоГ» енна я свого хрестпв не в грецьку, а в ка- 
тплпньку віру?... Яка образа. іп:а зневага! 

Зося. Хіба-и: вони тебе пртіуснти можуть? Тепер ти іп.гяхтич. 
рівний гетьманові самому, то й король заступиться за тебе! 

Чалий. Я й сам за себе заступлюсь! А.ле не і} тому річ. Ти 
тільки подумай! Чого хотять? І хотять. знаючи, що я за віру 
грецьку заступляюсь. Виходить, псом мене всі лічать, що я за гроші 
й почасти і віру проміняю і стану і люд свій до унії примушувати! . . . 
Помиляються! Гаіідамаки — одно, а віра — - д])уге! ... Не від геть- 
мана ця думка йде, а від ксьондзів! 

Зося. А коли так. то не тільки син твій не буде католиком, 
але і я. жона твоя, пристаю до грецької віри, і не посміє; нас ніхто 
за те судити: бо жона і муж — тіло одно, а в однім тілі — і дух 
повинен бути один! 

Чалий. 0. горлице моя! Я родину покинув, по пій тужив би 
я незмірно, коли-б краса душі твоєї мені боротись з ними це помагала 
всякий раз, — як от хоч би й тепер! Тп родина моя, ти — все 
для ]«ене! . . . Ох, як жа.ікую я. що тоді, коли ти бранкою була, 
в корчмі сиділа, не одружився з тобою і не покинув все, щоб тихе, 
міфнн почати життя там далеко, далеко — десь над Дніпром! . . . 
На віщо слава, почот, маєтки? А там з тобою був би рай! 

Зося. Так що-ж, тікаймо звідціля ... Я тут боюся усього, 
-а особливо Гната Голого! Бо ті гайдамаки ісазалп. що їх послав убити 
тебе Гнат Голий! Тікаймо! Мені так хочеться десь жити далеко від 
людей, з тобою що-хвилинп вкупі, а тут: ти ходиш у походи 
і кидаєш мені\ і раз-у-раз я повна страху, що вже не вернешся 
•і походу! 

Чалий. ПриЙДеТЬСЯ утікати . . . іШдшма^ться і слухак.) 

Зося. Чого ти? наче що побачив, слухаєш? 

Чалий. Тп нічого не чу.та? 

Зося. Ні. 

Чалиіі. .Мені здалося. пач<^ хто під вікном сказав: „добривечір!" 

і^>ся. Ой! . . . 

Чалий (ласкаво). Бог З тобою. А може-ж і справді хто сказав 

Д(»бриВнЧІр. і Входить Джура і (^тавить свічку па стіл.) А ПОДИВИСЯ. ЧИ НвМа КОГО 



— 93 — 

ТсІМ Неї ПиДВІррІ? Джура ниґілшв. Чалий бере Зоєю за стан і садовить ''іля сеор.) 

Сядь КОЛО мене та приі'орнись до мене, моя орашіо! 

ЗОСЯ (сідаї; і иригортаеться). БраНК.і! Ох, ПІІ ГарНО ТОДІ 6):Ю. Г.О.ІИ 

я тебе що-вечора у корчмі ждала, аж радісно :згадати! Спдю, и вікно 
дивлюся і вся тремтю ... Та тільки то не страх був, як тенер, то 
була трівога, що серце наповняла і прудко гнала кров, малюючи 
у мріях чарівну постать страшного всім і славного на Україні Сави. 
котрого я так покохала, так (дивиться на Саву), що батька, матір, вс<^ 
для нього забувала і рада-б з ним була в корчмі ввесь віт: сидіти — 

• •так! 'Обгортає його пшю і цілук.і 

Чалпіі. Чого-ж ти вся тремтлиі? 

Зося. Від щастя, мплпії, бі.ля твоїх грудеіі страху н^'ма! 
Я зараз смілива така, я справжнії! гайдамака і нічогісіньки вже не 
боюсь: з твоїх грудей в мої перелилася смілість і одвага. іВїодить 

Джура.) 

Джура. Ні' видко нігде нікого: ні біля світлиці, ні на подвіррі. 

(Виходить.; 

Ча.пій. Отак-, коли стрівожииіся чого, тоді і вбачається і вчу-, 
вавться. 

З оси. А, пусте. (Входиіь баба.) 

Баба. Ідіть, пані, погодуйте сина. 

З о ся. ІІлачо? 

Баба. Ні, тільки мурчить. 

Чалпіі. А ніхто не приходив у двір? 

Баба. Ні, нікого не було. 

Чалий. Почулось! . . . Іди-ж, голубко, та п спатоньки лягаі'і. 
а я листи ще напишу і сам прийду до тебе. 

З ос я. Може-б я ще прийшла сюди? 

Чалий. Краще спи! Нехай тебе хранить Господь! 

З о ся (іде і од дверей). А можр-б тіг завтра листи написав. •'"■ нж> 
н<^ рано . . . 

Чалий. Не будь же дитиною, моя люби, у мене діло є. 

З о ся. Ну, то я вже піду . . . (Постоявши.^ Глухай, Саво, і я з то- 
бою поїду завтра в Немирів і сина візьмемо. Добре? 

Чалий. Гаразд. 

Зо ся. Мерщій же ппппі листи, бо я однаі;ово не буду спати. 

(Пішіа.) 

Восьма ява. 

Сава (один сідає до столу). В Немирів завтра не поїду, а напишу 
яснове.іьможнолгу листа, що повертати свій рід у католицьку зіру 



— 94 — 

■л и»' .я'одсн. по Ц('-и зневажило .мене перед очима псіх панів, яко од- 
ступніїка від предківської віри, за і:оті»у вчора пі;н боровся я ними! 

II II гне. потім нерестас, ііідніігакть<я і слухаї;. ИрОКЛЯТІТЙ ПугаЧ. ЯК засМІНВСЯ ПО- 

іапо! . . . Сіда.: і пише. І де він вяявся? Учора двох убив і більш здається 

ТУТ їх по було. ДІиііге, ікі хвилі здрігнувсь, нідн.чв омі на вікно і слухак.) Що ЦЄ? 

одавалоси, наче знову хтосі. сі.азав -добривечір"! А. дурість! Ну, 
добривечір, то і1 добривечір . . . Коліі-б мерщій вертавсь ІІІміґельський. 
іі ЦІЛИІ1 ,і,(чіь сьоі'одня жду ІІОГО і тим себе так розтрівожнв. иц) ніяк 
не віджену тяжких думок: вс" білілие і білмн нагнічують вони МІІ1 
мізок . . . Динна річ . . . Ічо.іи я жиі! и стену. іі норі, у .іісі — не 
знав тоді таі:ої я трівогп ... А тепер, от як не сплкуюсь — нічого 
не зроблю з собою! . . . Особливо сьогодня. Оці нагороди мов ранили 
чим гострим і отруїли мокі дуту . . . От чукі — наче хто шепче 
:^іені і1 зараз: иі;о праця та. щп !і у своїх думках .лічив т.'ористною 
народові, була і е;гть на користь лиш панам! І чук» я, ш,о всть тут 
правда страиіпа. страшна правда! . . . За те. що гаіідамак, своїх 

братів, ловив і смерти нредавав. наіікраіцнх оборонців прав народних, 
за те. ні,і» церкву Вожую спалив — полковник я і іиляхтнч! Шлях- 
тич? Рідня, виходить, всім панам! Ох. як мені нудно і на серці 
трудно! Здавтьея зараз би вернувся до своїх, у ліс, у но)»и . . . Зося 
піде скрізь за мною ... А там я вигодую сина свого Саву козакам 
на славу! — І він :'.а!фие батькові гріхи! . . . Ох, ні! . . . Заросли 
мої іиляхи тернами - немак повороту . . . Нема! Нема! іВе ку.іаком ог. 
• тіл. І І не треба! Дитячиіі страх напав на мене і я себе мордую. 
іЦоб краіі утихомирити, то треба припинити дику волю гаіідамацьку, 
поки не захопив цеп рух увесь народ! . . . Так! . . . Так! ... Як 
море зрадлиііе сьогодня на .юні своїм гойдає: тихо байдак і мов при- 
<'иіпяв плавця, а завтра в мент один скаженіє і бе на тріски той 
самий баіідак і топить у хвилях навісних необачного плавця — отак 
і народ: ьчии розірве ланцюг покори — нодібен морю навісному! 
Покірний ще сьогодня и тихий — він вмент один, страшну підніме 
бурю і Посполиту Річ потопить в крові, і все оберне у руїну. Пріч 
же сумні думки — пріч! Не проти народу я воюю, а проти гай- 
дамак: народові-ж бажаю миру і спокою, щоб він під панською руїсою 
добув іиирокої освіти і прав на вільне і корисне життя для всього 
краю. (Здрігяув^ь і прислухастьса.) Знову ХТОСЬ сказав ., добрпвечір! " ... (іі;е 

до вікна і загляаувши, одскакуе.) ІЦо ЦЄ? ВвижабТЬСЯ МЄНІ! Чи ІІ СПраВДІ 
ТО ШмІїеЛЬСЬКИЙ!! (Підходить до вікна і ПаН ШмІҐЄЛЬСЬКИЙ, блІДИП І З уха 

Кров дзюрчить! Папе Іване! Чого-ж ти . . . ІЦез! ... Це мана . . .і 
Це так' мені здавалося ... І 



Девята ява. 

Ча.іпіі і Джура. 

Ча.ііій. Д<' ти и вікно заг.тпдаи.' 

Джура. Ні. 

Чалиіі. І нема нікого^ 

Джура. Ба приїхав яараз ];(>:?аі: л хоруї'ви пана ИІшн.іьськоіч). 

ЧаЛпГІ. Де він? (Хутко, не діждавгаи відновідн. виіігаов. Л других дверей 
виходить Зося.і 

Зося. Д'-куро. що там сталось, що пан так прудко нігйитр.. Мені 
•лава лось, що пан ІПміґельськпіі приїхав? 

Джура. Ні. пані, козак з і'іого' хоругви. 

З о ся. То певно він вернувся? 

Джура. Не знаю. 

З о ся. Здається, іідуть. Ти не ісажи. що я виходила. иі.о6 пан 
11»^ гнівавсь. 

Джура. Слухаю пані. (Яося зникак за дверима.. 



Десята ява. 

Чалий і надвірний козак. У козака голова перевязана. 

Чалпіі. От через що я так трівожусь цілий день — • душа не- 
щастя чула! Тяжке нещастя . . . Ну. ну — далі розказуй . . . 

Козаі:. Я певен, що всі там поляглп. до одного усі. І їх там 
полягло багато, колії уранці після бою до мене знов вернулося 
життя, то я побачив, що вся балі:а зава.іена була козачим трупом — 
немов би хто позвозив їх багато так навмисне. Шуїсав між трупом 
я сотника пана Шміґельського. але його там не було. Коли на гору 
вийшов, то на горі з десяток наших коней уже здихало, бо в них 
розпороті були їх животи, а далі паслось скілька коней, так* я піймав 
одного і от до тебе прискакав з цією звісткою лихою! . . . 

Чалий. О, Боже мій, яіса потеря! Де Гнат — його робота, 
бачу ... Ти знаєш місце добре? 

Козак, Знаю. 

Чалий. Так ти нас поведеш туди. Іди тим часом спочивай, 
обмий і перевяжн свої рани. Джуро, дай йому добрий кухоль меду, 
скажи, щоб зараз коней трьох сідлали і сам вертайсь сюди. (Джура 

і козак вийшли. Сава сідає і пише лист, а наппсавши.) СтО ДУШ ЛЯГЛО На ПОЛІ 

І З НИМИ кращий друг! Друг, котрий підтримував всяк- час мій дух. 



96 — 



друг, що вмів ри:^Г(>ніітп наіТгяжчі хмари жпттвві. ЯКІ гнітили часто 
мі:^ок МІІІ і дупіу й серце! . . . о, тепер я попалю усі ліси, я виверну 
все гайдамацьке гніздо, я заплатю яа смерть ІПміґельського вам всім 

сторицею. СтрапІНО, гТраПШО заплатю!!... (Входить Джур а/і 



Одинадцята ява. 

Чалиіі і Джура, потім З о ся. 

Чалий. От три листи: один — що згорнутий удвоє — - в Не- 
мнрів; другий — що край один заломанип — у Тульчин: а третій 
— одкритий — в Рубань! Птицями нехай летять всі три. 

Джура. Тоді у нас нікого не останеться в дворі, (5о Харько 
ї\ Трохим пішли на слободу і досі не вернулись. 

Чалий. Так ти на слободу йди зараз і в двір до мене поклич 
Кульбабу: скажи йому, щоб він узяв з собою всіх своїх товаришів, 
що колись були у гайдамаках. Вони мені потрібні і за послугу будуть 
мати добру илату. Ідп-ж мерпцй! А не забув, куди який послати 
лист? 

Джура. Цой - — в Немирів, цей — у Тульчин, а цей — 
в Рубань. 

Чалий. Так. (Джура вийшов.) ГоДІ ВагаТИСЬ, годі! (Входить оооя.) І ти 

не спиш ще на .лихо? 

З о ся. Яке там лихо? Я чую трівогу — сі:ажи, и;»» сталось; 
!і ні жива, ні мертва! 

Чалий. Молю тебе, не заважай мені! Сотня Иімігельськиї'о про- 
пала, і я піду шукати її. Скоро збереться сюди вся б.лизька міліція, 
і я виступ.лю зараз, по дорозі захоплю решту — - і в похід! 

З о ся. То нехай коней запрягають зараз, і я жіїду у Немирів 
з сином, бо тут без тебе я не зостанусь. 

Чалий. Я вже послав на слободу і зараз сюди прийде Куль- 
баба, а з ним иятнадцять тадшх молодців, що і на сотню підуть. 
Для всіх роздам я списи, порох, ку.лі і мушкетп. Це буде твоя варта. 
Коли-ж захочеш їхати, то завтра вже поїдеш у Немирів ; а варта і 
все-ж таки нехай стоїть в дворі . . . Іди-ж, моя голубко, і спи спо- 
кійно — тебе одну я не покину! Знай, що у дворі у тебе буде 
иятнадцять добрих молодців! Іди і спи спокійно. Мені немає часу, 
треба ще написати яснове.їьможному, бо все, як бачипі, раптом пере- 
мінилось. 



— 97 — 

З О СЯ. Я слухаю тебе, і спокій мов росте в моїй душі. Прощай, 
мій соколе ясний! Боже, як не хочеться з тобою розлучатись. Згадуй 
свою Зосю, а я що-хвилини буду з тобою розмовляти, бо біля мене 
малий Сава! Прощай! 

Сава. Будь здорова, моя зоре. (Цілує її.; 

З о ся. Зайдеш же сина перехрестиш. (Вийшла.) 



Дванадцята ява. 

Сава (один. Пише). Увесь тремтю від злости . . . Коли-б мерщій 
міліція . . . (Пише.) Кипр.ть моя душа! ... Я не так за вас приймуся . . . 
Коли-б піймавсь мені тепер сам Гнат, я і його без жалю на палі по- 

СаДЮ. (Пише. По хвилі входк-^ь тихо Гнат, Медвідь і Кравчина.) 



Тринадцята ява. 

Чалий, Гнат, Медвідь і Кравчина. 
Гнат. Добривечір! 

Чалий (повертається і схоплюється з крісла). 

Гнат. Здоров, здоров, пане Саво! Здалеку ти нежданії гості 
маєш, чим будеш вітати? 

Чалий (шукає очима броню). А ЧИМ ЖЄ Я таких ГОСТЄЙ привітаю . . . 
Послав мені Господь сина, буду в куми звати. 

Гнат. Не кумувати тобі, Саво, з нами; не пити горілки та 
медів з преславним товариством, а заплатити перше треба за суісні та за 
адамашки, що тп нажив, пане Саво, з козацької ласки . . . 

Чалий (хоче взяти шаблю — Медвідь йому дорогу заступає. Сава хоче взяти 
рушницю, що в другім кінці стоїть — Кравчииа заступає йому дорогу. Сава, нахиливши 
голову, хвилю мовчить). ЧОГО-Ж браТИ МОЇ ХОТЯТЬ? Чи биТИСЬ, ЧИ МІГрИТИСЬ? 

Гнат. Прийшов час, Саво, розплатитись за кривди ті, які тп 
нам і людям ВСІМ своїм зробив! 

Чалий. Я. лиш обороняв від кривди вашої ввесь край. Один 
проти другого ми у поле виступали, озброєні, мов лицарі на герць! 
Тепер же ви утрьох на мене безоружного напали, — цього не до- 
зволяє честь лицаря такЬго, яі: ти, Гнате! Коли вже воля Божа є на 
те, щоб з вами розплатився я, дозволь же і мені мою ти шаблю 
взяти: тоді один я проти трьох крівавип бій прийму, а Бог нехай 
рішить, і мертвий той нехай поляже, хто кривди більш зробив! 

XII. Читанка. 7 



— 98 — 

Гнат. На поєдинок ти не маєш права ;з нами, бо потеряв тп 
козацьку честь! За те, що кіш у Чорнім Лісі напі спалив, напавши 
зрадою на нього; за те, що тп ловив товаришів своїх і в руки 
панські відцавав; за те, що церкву ти спалив — тебе громада наша 
смертп присудила і виповнити присуд громадський ми взялись . . . 
Проти громадського суда оборонятись шкода! . . . Колись, хрестами 
помінявшись, ми перед образом дали присягу обороняти людей своїх 
від ляшської кривди і напасти: присягу ту зламав ти, брате, тепер 

вона тебе вбиває! (Всі іри обступають Чалого і проколюють його шаблями; про- 
кожовпга, одступають.) 

Чалий (падає). Простіть ... Я смерть приняв за рідний край. . . 

я КрОВЮ змив свою вину . . . Прощайте. (Ушрае.) 

Гнат. Прощай! . . . Краще, брате, гнити тобі в зем.іі, аніж 
8 Ляхами вкупі на наші голови козачі меча здіймати і на безчестя 
козацтву усьому свій рід тут розмножати. 



( 



IV. Іван (Нечуй) Левіцький. 

28. Як учився в школі Яким Лемішка. 

(З повісти: у, Причепа"' .) 

За панування царя Миколая 1-го на західній Україні в одному 
повітовому місті жив міщанин Лемішка. Між бідними невеличкими 
міщанськими хатами високо виносилась покрівля ііого чималої хати 
з білими цегляними виводами. Чималі вікна і двері, вікониці, пома- 
льовані зеленою фарбою, ґанок коло дверей — все те дуже од- 
різняло Іеміщину хату од других. На ціле місто не було такого 
роскішного садка, таких високих верб на леваді, такої густої дерези 
на оконі, свідкові давньої оселі і оселі багатенької давніх Лемішок. 
На ціле .місто у міщан не було такої чистої, просторної світлиці 
з кімнатою, ве.ликих нових образів, картин на папері, міцнжх дубо- 
вих столів, добрящих лавок. Уся оселя стояла, як звичайно стоять 
міщанські хати, далеко од жидівського базару, над річкою, на висо- 
ченькім пригорку. З гори до берега простягся старий, здоровий 
садок, а далі за ним зелена левада та зелені верби коло криниці 
на самім низу. З огорода видко було недалечко водяний млин Ле- 
міщин, з чотирма колесами, з густим наїздом возів, навантажених 
мішками, з гуртом людей, застоюючих черги. Лемішка в місті був 
з перших багатирів. Заможність між міщанами, незвичайна на за- 
хідній Україні, в грянпцях панування шляхецько-жидівської Польпц, 
колись такої шкодливої для місцевого народу, — наводила людей 
на здогад, що Лемішка накладає з чортами, що він буціж-то 
знайшов гроші. З важкою напругою якось спромігся Лемішка про- 
пхатись між Жидами і шляхтою до свого талану. Одначе він про- 
тисся не крамарством, а більше нромислівством. Лемішка випасував 
на степах товар до різниць, а Леміщиха закуповувала садки, пи.іь- 
нувала там ціле літо і висилала хури з овощами в степові міста на 
продаж. 

Одного ясного літнього вечора сидів Лемішка з жінкою в ґанку. 
Сива смушева шапка зїхала йому на потилицю і одслонила йог(? 



— 100 — 

високе і широке чоло, чорний, побіляний сивиною, як сріблом, волос. 
Синій жупан розстебнувся, і через пазуху виглядали пасма чорного 
волосу на його мужніх грудях. Його повне, колись гарне, лице по- 
верталося разом з поглядом карих очей, ог.іядаючих своє добро. Ле- 
міщиха в шовковій юбці і шовковій хустці на голові, стара, але 
кремезна, бабуся, сиділа проти його і вела з ним розмову. Як той 
старозавітний Захарія з блисаветою, вони втішалися одним живим 
сином єдинаком Якимцьом, котрий бігав з чужими хлопцями коло 
млина. 

— Добра в нас, хвалити Бога, чимало, і грошей доволі. А Якимцьо 
вже підростає. — промовив старий Лемішка. — Чи не оддати-б нам 
його в школу? Візьму ш;е оце літо його з собою на степи, а Біг 
дасть, діждемо осени — одвезу в школу. Нехай вчиться! Може 
з його якісь більші люди вийдуть, ніж ми, стара, з тобою. Хвалити 
Бога, вчити є за-віш;о. 

— То й оддаймо! — промовила стара. — Я-б хотіла, пі,об 
наш Якимцьо був свяп];енпком. Оддаймо його в духовну школу. Може 
доживемо, побачимо його в ризах у церкві, коло Божого престолу, 
на службі Божій. Мати Божа! здається, од радощів вмерла-б. як би 
побачила його в ризах! А як помремо, хто-ж лучче за нас старих 
молитиметься Богу, як не син свяи];еник? 

— І це гаразд! Але в мене думка така, ш;об він вивчився 
та й зостався на господарстві. Ми-ж і невчені, а маємо хліб-сіль. 
Нехай би він був добрим хазяїном, як я з тобою; нехай би він 
йшов батьковою стежкою. А то, як він одірветься од старої господи, 
то піде марно наша праця! В нашій оселі житимуть чужі люди; 
наше добро певно перейде тоді в чужі руки, — хтось чужий буде 
їсти ті овопц, що ми садили своїми руками. Оддаймо його лучче 
в свіцьку школу, — от, приміром, в гімназію. 

Тодішніми часами міщанських і селянських дітей не приймали 
в гімназію. Тоді на нашій Україні тільки одні дворяне, — тоб-то 
одна католицька шляхта, — мала право просвіти в школах і пря- 
мування до вищого уряду. Середній і нижчий стан не мав права 
вчитись далі скарбової міри. Одному тільки духовенству була трохи 
вольніша дорога. Український народ мусів навіки-вічні зостатись 
у матеріяльній і розумовій неволі. 

Незабаром прибіг до ґанку і Якимко, засапаний, гарячий, чер- 
воний, і притулив гарячу голову до матері. 

Недавня розмова з чоловіком уже навела на Леміщиху сумну 
думку про розставання з своєю дитиною. Вона прибільшила свою 



— 101 — 

ласку: вдвоє ласкавіше її рука гладила синову головку, вдвоє пиль- 
ніше дивилась вона на його запалене червоне личко. 

— Чи хочеш, Якимцю, вчитись? — спитала мати сина. 

— Не хочу, мамо! 

— Чом же ти не хочеш? 

— Бо досадно! Адже-ж, мамо, наші хлопці не вчаться ні один. 
А навіщо-ж мені загадувати вчитись! 

— А до шЕоли поїдеш? 

— Нехай їй біс! Мені і так остогид той часловець та 
псалтирь ! 

— Хто видав таке говорити! — Мати прикрила його гарячий 
роток пальцями. — А ми тебе одвеземо в школу, — промовила 
мати потім. 

— То я втоплюсь! 

— А ми тебе витягнемо. 

— То я заріжусь або повішусь, а в школу не піду. Добре 
чустрить нас дяк і в нашій школі. 

— Цур дурного, навісного! Хто видав так говорити! — про- 
мовила мати. 

А старий Лемішка засміявся стиха, не зводячи очей з сина. 
В карих очах його світилася любов до мазуна-сина. Тихий вітер 
обвівав щасливу семю, обсипав опадаючим листом рож і бузку го- 
ловку дитини та одежу матері. 

Невесела думка засмутила головку Якимову саме серед веселої 
гульні з хлопцями: то була думка про школу, за котру казала мати. 
Нічим так не допікали Якимцеві наймити і наймички, як ляканням 
тією школою. 

— Тривай, Якимцю! Пустуєш ти! Прийде на тебе школа! — 
було, кричить наймичка, розсердившись на пустуна хлопця. 

Ледви дитина спробувала науки, і вже вона не любила науки, 
ненавиділа школу. Вчіння граматки, часловця, псалтиря, вчіння тих 
складів, тих тма, мна, здо, тло, тих псалмів, писаних незрозумілою 
мовою, — кому те вчіння не далося в знаки, не одбило змалку в ди- 
тини охоти до науки! Бідний Якимів розумок даремно силкувався 
знайти хоч будлі-які зрозумілі мислі та образи в тих мертвих 
словах, і не міг постерегти нічогісінько! Чудні слова тільки розбуджу- 
вали в його дитячій голові часом якісь незвичайно чудні покручі 
мислі . . . Сліпає було Якимко по часловці: „Вскую шаташася язици", 
а йому здавалось, що по всій хаті долі шатаються та вештаються 
волячі та овечі поодрізувані язики, ніби ті курчата коло проса, 



— 102 — 

стрибають. „Сії на колесницях, а сії на конях", — читає він далі, 
а його напружена фантазія, шукаючи образів у словах, показує йому 
якихось людей то верхом на конях, то верхом на одному колесі сію- 
чих жито та гречку. Ідумея здавалась йому якоюсь здоровенною 
макітрою, Амалик здавався мамалиґою з кукурузи, Коноб — ка- 
заном, а Моав — собакою Бровком. 

Тільки, було, і тіпшть хлопець свою уяву та думку чудними, 
кучерявими малюнками з початку і на кінці кожної кафизии та пер- 
шими здоровими червоно-розмальованпми літерами. 

Після такої твердої науки в школі у дяка, котрий надавав ш;е 
до того добрих стусанів Якимові, його посадили за гражданську гра- 
матку, тоб-то за московську, як звичайно вчать дітей у нас на 
Україні. І знов удруге силкувався Якимко постерегти тяму тієї чудної 
для Українця мови, і знов він постерегав тільки няте через десяте! 
Московські слова, схожі трохи з нашими українськими, знов піді- 
ймали в його голівці — на другий лад — покручі думок, якусь 
каліч образів. Московська „овца" здавалась йому таки вівцею, тільки 
якоюсь чудною — ніби з одрубаним хвостом, з одрубаною мордою 
і безухою; криси (пацюки) здавались йому крисами коло горшка 
або коло миски, а не пацюками. І поки-то дитина освоїлась та оговта- 
лась з мовою чужою! І скільки-то вона перетерпить головної муки 
од фальшивої педаїогії, накидаючої нам чужу мову! І як дитина по- 
калічить мізок покрученими образами! А таку муку терплять діти 
нашого духовенства, селян, мщан, та п ще за свої злиденні гроші! 

Минуло літо. Якимко прогуляв його на вольних степах. Повер- 
нуло вже на осінь. 

Одного буденного дня в пекарні Лемішки ніби без жадної при- 
чини розпочали пекти і варити, ніби на якесь велике свято. Леміш,иха 
готувала торбинки з салом, крупами, горщик з маслом, насипала 
в торбинки яблука, сливи, навіщось складала Якимові сорочки й одежу 
в скриньку. Наймит викотив новий візок насеред двора. Якимові 
ніхто не казав про те ні слова, для чого все те робиться. Але він 
постеріг, що то його мають виряжати з дому. Недовго думаючи, дав 
він драла через огороди до млина, а потім сховався в лози, щ* 
росли густо по-над водою. Вже сонце високо підбилося вгору. Вже 
все було наготовлено, а хлопця не бу.іо. Наймити, наймички розі- 
йшлися шукати його по огородах, в дерезі по ровах, і таки знайшли 
в лозах і принесли на руках додому. Мати хотіла одягти його 
в козачину, в нові крамні штанці; та ні прохання, ні гостинці нічого 
не помагали. Якимко кричав, дриґав ногатий, махав руками, зачіпаючи 



— 103 — 

по виду матір і наймичок. Насилу-силу всі гуртом вбрали ііого, дер- 
жачи за руки й за ноги. Сам Лемішка взяв його на руки і сів на 
віз. На перевозі через річку дитина силкувалась вирватись і ки- 
нутись у річку, так що Лемішка ледви його вдержав. Так-то за- 
везли Якниа в духовне училип],е, що стояло за кілька верстов, на дру- 
гому боці того-ж таки міста, — і покинули одного між чужими людьми. 

Сумно було дитині в чужій хаті, а ще сумніше в училипц. 
Наука там була та-ж сама, що і в дяка: той-же таки псалтирь з Іду- 
меєю і Амаликом, те-ж вчіння на память і без тями, без жадного ро- 
зуміння церковно-словянської і московської мови. Вчителі тільки 
назначували нігтем, доки було призначено лекції, школярі мусіли 
вчити все те напамять, а того, хто не гаразд вивчив, катували різ- 
ками, аж увесь кляс румсав. 

Раз якось старий Лемішка стояв коло одчиненого вікна і, згор- 
нувши руки на грудях, молився Богу. Лемішка любив молитись Богу 
довго і голосно, кілька разів одривавсь од молитви, ходив по хазяй- 
ству, вертавсь і знов починав бубоніти, перевертаючи листки тов- 
стого акафистника. Вікно було одчинене. Осіннє раннє сонце підня- 
лося над садом. Біла осіння роса лежала в сутінках на траві, на 
покрівлях загороди. В вікно потягало свіжим повітрям. Лемішка, мо- 
лячись, поглядав у вікно і, не маючи на думці прогнівити Бога, пе- 
ремішував слова молитви з хазяйською клопотнею. 

„Хліб наш насущний даждь нам днесь . . . промовив Леміигка 
і зараз додав, голосно кричачи надвір: — Параско! Не чуєш? Бо- 
дай оглухла! Одлучи теля од корови." 

„Ізбави нас од лукавого. Яко твоє єсть царство, і сила, і слава. . . 
А, прокляті свині! Параско! Свині в городі!" 

І Параска ставила дійницю в їанку і бігла виганяти свині. 

„Господи помилуй, Господи помилуй, Господи помилуй. Слава 
Отцу і Сину ... А бодай чорти спину городили Шпаченкові, як 
він оце мені погородив тини!" 

Коли зирк у вікно ! В воротях ішов Якимко. Лемішка вийшов 
на їанок, не перестаючи бубоніти: „О всепітая мати, родшая всіх 
святих святійшеє Слово" . . . 

— Чого це ти прийшов? — спитав батько сина сердито. 
Син залився слізьми. Вийшла мати і почала питати сина. 

— Не хочу я, тату, вчитись у іпколі! Візьміть мене додому, — 
говорив син крізь сльози. 

— Чом же ти не хочеш? Може тобі хазяйка їсти не дає? 
Може тебе хто обижає? — спитав батько хрипким голосом. 



— 104 — 

— Не видержу, тату, занидію я в тій школі. Така мене нудьга 
бере, що вмертп треба. Учителі бють та катують, кажуть вчитись, 
а я нічого не розберу, нічого не втямлю. Ніхто мені не ноказув 
нічого. Хто його зна, як і вчитись! Лучче, тату, я піду за пастуха, 
піду в степи, наймусь наймитом, а вчитись не буду . . . 

Мати почала і собі плакати, а батько запріг конячку та й одвіз 
його того-ж таки дня знов до школи. 

Зломила дитину школа, як лиха година. І почав Якпмко вчи- 
тись. Не раз тішив він батька і вчите.лів незвичайним поспіхом 
у науці. Було підійметься вище за всіх товаришів, то це одразу, 
дивись, і опаде нижче од усіх, опустить руки, похилить голову. 
Стала потім гімназія доступніша для простих не-шляхецьких дітей, 
і Лемішка перевів сина в гімназію. І там, було, вчителі не нади- 
вуються незвичайній його охоті до науки, а потім швидко — незви- 
чайній страті завзяття до роботи. 

Поки Якимко був малим у нижчих клясах, поти батько і мати 
не примічали в йому ніякої зміни. То був добрий слухняний хлопець, 
не цурався гульні з простими хлопцями, не цурався простих родичів, 
навіть з охотою кидався до всякої простої роботи, звичайної в семї 
простих міщан. Було оце прийде додому на святки, скине свій 
мундир, сховає його в скриню, вдягнеться в просту козачину, і ганяє 
з батьком*по степах за товаром, аж піт йому з лоба крапає, І не раз 
мати спиняла його, одривала од роботи. 

— Одпочивай лучче, моя дитино ! Набірайсь здоровля та моці ! — 
говорила вона часто. — їв школі не гуляєш, — ще і дома будеш робити! 

Швидко Якимко скінчив ґІ5шазію і вернувся додому вже здо- 
ровим паничем, чорнобривим та тонким, в новому суконному мундирі. 
Він почав говорити до батька, до матері, до наймичок і сусід по- 
московському, бо вже ніби соромився своєї української мови і очеви- 
дячки пишався цим та чванивсь перед домашніми і перед сусідами. 

Через кілька день по приїзді, семя Лемішок сиділа ввечері 
в світлиці. На столі стояли недоїдки вечері, валялись качани куку- 
рузн, ложки, стояли полумиски. 

— А що, синашу? — сказав батько, — чи вже спочив ти 
після школи? Час би нам і до роботи ставати. Наймит на степу. 
Я завтра раненько побіжу на місто, а ти повезеш борошно; та напій 
коня, вставши раненько, та випусти його на леваду, нехай трохи 
попасеться. 

— Хто, тату, я? — спитав Яким, — само-по-собі по- 
московськи. 



— 105 — 

— А то-ж! А до кого-ж я говорю? 

— ^ Як же я в сіртуку буду коня напувати та пасти? 

— То скинь сіртука, та одягнись у жупанок. 

— Де-ж ви, тату, бачили вчених людей у жупанах або в сви- 
тах, та ще коло коней? 

— А хіба-ж давно ти ганяв конем до води і вичищав стайню, 
що було аж мати тобі забороняє? Чого-ж тобі пиндючитись тут, сливе, 
як на селі? 

— Бо тоді я був малим і дурним, а тепер инша річ — тепе- 
речки треба пиндючитись хоч-не-хоч. 

Батько подививсь на сина, неначе вперше бачив його. Перед ним 
сидів панич, як маківка, в сіртуці, з роскіїпним кучерявим волоссям, 
зачесаним на бік. На білому панському виду грали румянці. Шия 
була завязана шовковою хусткою. 

Довго і пильно дививсь на його батько, і в його брови насу- 
пились, насунулись на очі, а голова хилилася од нової невеселої 
думи. Одразу і вперше батько одгадав, що вигодував і вивчив сина 
не на поміч собі ... Та дума блискавкою мигнула в його голові, 
збурила кров. Лемішка одначе рівним і міцним голосом промовив, 
глибоко ховаючи свій здогад: 

— Коня тобі можна і не пасти і не поїти. Напоїть твоя мати. 
Так везн-ж завтра борошно на продаж до Ямполя. Та торгуйся добре 
з Жидами і не давай набор, зараз бери гроші. 

— - Як же я поїду: сидячи на мішках? 

— - А хоч би й на мішках. А де-ж я тобі візьму карети? 

— Я, тату, одвик од такої роботи. Де-ж таки! Я скінчив гім- 
назію — і везтиму . , . борошно на продаж ! Якось ніяково . , . 

— А що-ж ти в мене робитимеш? Иншої роботи тобі тут немає. 
Яким замовк. Мати сиділа нишком і мовчки поглядала то на 

чоловіка, то на сина, догадуючись, у чому тут річ. 

— Я, тату, в школі одвик і одбивсь од роботи. З цього в нас 
у школі сміються. Мені соромно якось оте все зробити, хоч це і не- 
велика труднація. 

— А хліб їсти не сором? Га? Не труднація? — спитав Ле- 
мішка і голос його затремтів. 

Яким осміхнувся. Мати сиділа ні в цих — ні в тих. 

— А хіба-ж люди їдять тільки з волів, з хазяйства? — про- 
мовив Яким. 

— Ми, хвалити Бога, їмо хліб тільки з того, як бач, і хліб 
не черствий, не аби-який, як знаєш! А коли ти думаєш їсти хліб 



— 106 — 

з чогось їїншого, то немає тобі роботи в моїй господі. Чи хіба будеш 
цілий вік сидіти, згорнувши руки, та дивитись на батьківську працю? 

— Годі тобі, старий! — промовила мати, здержуючи чоловіка. — 
Хіба-ж ти не бачиш, що син молодий, набрався трохи фанаберії од 
тих дворянських дітей у школі, а дійде до зросту — й до ро- 
зуму дійде. 

— Годі вже мені до розуму доходити. Вченій, просвіченій 
1ЮДИНІ неслід піклуватись худобою та борошном. Наука, бачте, про- 
вадить зовсім не до того, а де-инде. 

— А до чого-ж? — спитав батько. — Не повинні-ж такі науки 
допровадити до голоду! Бо це були-б якісь навісні та ска:кені 
науки. 

— Науки повинні допровадити до хліба тільки через чини, 
через скарбову службу. Що з того, ш;о я матиму хазяйство, хліб! 
То пуста річ, ко.ли я не матиму чинів! Мене ні один пан, ні один 
офіцер, ні Поляк, навіть і Жид не поважатиме, нехтуватиме мною, 
не схоче говорити зо мною. 

— То дай їм усім дулю під ніс ! На дідька вони тобі здались — _ 
ті пани, офіцери? | 

— Е, тату! на дідька! ... То було-б мене не оддавати до 
школи. Як я піду на скарбову службу, добуду чинів, обвішаюсь хоч 
маленькими орденами ... О! тоді инша справа! Тоді ніхто мною не 
гордуватиме, тоді мені не сором буде по вулиці пройти; скрізь мене 
прийматимуть і поважатиму ті>. А то що з того, що я вчений 
у школі? І дяк наш вчений. А чи дуже-ж поважають дяка? Мені 
треба йти в урядовці, або в військо, добути еполетів, хрестів . . 

— Схаменись! опамятайсь, дурню, хоч ти й вчений! — крикнув 
Леміиша. — Чи ти хліб їстимеш із тих хрестів, чи що? 

— Та ви люди прості, не казавши лихого слова, ви того не 
розумієте, — промовив син, спахнувши і розсердившись. 

— Та п ви стали щось дуже вже криві в тих школах! — 
промовив батько, — бо щось а;к надто вже багато тямите! В вас 
ум за розум заходить. Дав я тебе в школу, та й жалкую. 'Між 
панськими дітьми і ти, бачу, нахапався панського духу. 

— Ні, тату! Що правда, то не гріх! Вченому чоловікові сором 
сидіти коло господарства та пильнувати його. 

— А я думав, сину, що ти розуму наберешся, та ще при- 
дбаєш до того, що ми з матірю надбали. Пропащий той день, коли 
мені прийшла думка завезти тебе між паничів. 

Вийшов з хати Леміиіка. 






— 107 — 

На другий день Лемішка пішов до священика порадитись, ш;о 
йому робити з сином. Священик порадив дати його в університет, 
щоб він вистарався на доктора, або на урядовця. Не пошкодував 
батько грошей, вирядив сина в Київ, в університет. 

Яким видав екзамен в університеті дуже добре. З незвичайним 
палом та завзяттям кинувся він до наук. З ранку до пізньої ночи 
не виходила книжка з рук. І не раз пізньої доби, лягаючи на постіль, 
жалкував Якимко, чому день не довший, а ніч не коротпіа; йому не- 
можна разом усе вивчити, усе збагнути розумом, все постерегти. 
Він почував у собі якийсь огонь у грудях, якийсь голод науки 
й науки! Кинувся він на науку, неначе голодний на хліб. 

Веселе молоде товариство почало знайомитись з Якимом, котрому 
ще в гімназії змінили фамілію .Іешшки на Лемішковського, щоб 
не здавалась геть-то вже мужицькою. Раз якось увечері затягла його 
до себе весела компанія. Випили по чарці, пробалакали цілий вечір. 
Яким вернувся пізно додому, ліг спати, спав довго, а прокинувшись 
вранці, почутпв уперше лінощі і длявість в тілі. Він неначе роз- 
мякинЕвсь. Взявся він до книжки, не пішовши на лекції, — книжка 
випала з рук; очі, неначе втомлені, дивились проз книжку, через 
вікно, у синю далеч. На другий, на третій день він і не брався вже 
за книжку. Охота до вчіння пропала так швидко, як і припала. 
Яким почав байдикувати і залежуватись. 

Саме тоді підпав якийсь студентський вразник. На одній вулиці 
старого Київа, в низенькій, чималій кімнаті, де жили студенти, зібра- 
лося ввечері молоде товариство. На ліжках, на стільцях кругом 
стола сиділи студенти. Дє-яї:і грали в карти, де-які бренькали на 
ґитарах. На столі серед хати валялись шматки і скибки покраяних па- 
ляниць і житнього хліба, покришена ковбаса і сало; на папері ле- 
жала сіль. Вся компанія загомоніла, почала змагатись про всякі 
наукові речі, про своїх професорів. Далі всі заспівали бурлацької 
пісні: „Внизг да по матушк-Ь, да по Волг'Ь". Потім спі- 
вали, хто що вмів. Були тут і романси, були і польські пі- 
сеньки, навіть і наші туди-ж між гурт попали, тільки не ті, що 
будять спасенні думки, про долю рідного краю, що підіймають угору 
занедбану народність українську, а сміхотворні і навіть сороміцькі. Хто 
знає наш університет тих ще недавніх часів, той певно догадається, куди 
це затягнуто Лемішковського. Ніколи цей університет не стояв високо 
своїми професорами, опріч хіба Німців, та й ті працювали більш для 
своєї ерудиції, ніж для підняття вгору духа молодіжі. Російські-ж 
професори бували або затуплені перейнятою на віру од Німців на- 



— 108 — 

укою, або псевдо-вчені болботи, або зовсім ледачі пройдисвіти, що 
втирились у професорство, мов у яку канцелярію за-для „жалування" 
та чину. Отже дарма, що наука на катедрах тоді кульгала або дрі- 
мала. Між молодіжжю бували невеличкі, сказати-б брацтва, що коха- 
лись у їй щирим серцем і серед офіціяльного університету робили 
свій університет, живий, багатий надіями. Хто встрявав до такого 
брацтва, той на все життя набіравсь у йому пошани до просвіти 
і зневагп до безглуздого буяння вчених неуків. Та було таких дуже, 
дуже мало! Лемішковському судила доля опинитись між тими, що 
не дбали про високе, про велике, про святе, а бажали тільки моло- 
дого буяння, широкого якогось розгону слова, голосу, сили, — на 
що, про що, ніхто про це не думав! . . . 

Одного разу, після якоїсь гучної та бучної студентської історії, 
Якима, разом з другими, випровадили з університету. 
Повернувся Лемішковський до Лемішки. 

— А що, сину? Довчився до якого чину? — питав старий 
батько, осміхаючись. 

— Коли-ж, тату, чогось зникла охота до науки, і хто його знає, 
де вона ділася! Але доволі з мене буде цього. Поступлю я, тату, 
в суд, або десь в урядовці, таки в нашому місті. І од дому не 
одібюся і до чину дослужуся. 

— Хазяйнуй, сину, як і батько твій хазяйнував, так буде най- 
догідніше, — одказав йому Лемішка. 

— Ні вже, годі! Було-б мене не давати до школи. Не при- 
ходиться мені братись до такої роботи: та й хист до цього десь дівся. 

— То про мене, і просувайся в пани! Бог тобі на поміч. 
Яким пішов на службу в урядовці в канцелярію, таки в тому 

самому місті, де жив його батько. Не весела дорога лежала тоді 
перед людиною не дворянського роду. Трохи не піввіку треба було 
тягти службу, щоб дослужитись до першого чину. Не смашна була 
й служба писаря. І не раз було, сидячи за столом і гнучи трохи не 
цілий день спину над паперами. Яким поглядав в одчинене вікно 
на вольний світ божий, на зелені степи і пригадував ту важку науку 
в бурсі, як йому привиджувались у клясі зелені степи, вольні па- 
стухи, як завидував навіть вольній череді, що паслася на вольній 
сіножаті на луці по-над берегами річки. Одначе Лемішковський пра- 
цював, як віл у ярмі, з тим раптовим завзяттям, з яким працює 
Українець, поки його охоти, снаги і волі. Якима надихувала надія 
чинів, надія пислужитись, вийти в люди, дойти до панства. 



— 109 — 

29. Неможна бабі Парасці вдержатись на селі. 

(З оповідапия.) 

ОЙ, ЛЮДИ добрі! Що мені на світі божому робити? Неможна за 
лихими сусідами на селі вдержатись. Хоч зараз спродуйся, накуйся, — 
та й вибірайсь на кубанські степи! Дав же мені Господь сусід, — 
нічого казати! Але ніхто мені так не донік аж до живих печінок, 
як та капосна баба Палажка Соловіїха. Та що й говорити! Хіба-ж 
ви її не знаєте? Чи є-ж така не то що на селі, але й в цілому 
світі? Боже мій! Так уже її обминаю, обхожу десятою вулицею; 
отже-ж зачепить! Як би я під землею лежала, вона мене, капосна, 
і там знайшла-б. А я собі, на лихо, вдалась добра. І, Господи! Я-б її 
довіку не зачепила, як би вона мене не зачіпала. Ще на біду й чоловік 
мій, Омелько, вдався вже геть-то гнучкий, як батіг з клоччя. Та 
що й говорити! Од такої баби, як Палажка, не тільки я з Омельком, 
але навіть дві люті собаки не одгризлись би. На моє безголовя й хати 
наші на однім кутку, через вулицю, і поле наше поруч. 

Оце що божого . дня міряє Палажка свою різу як не хворостиною 
То поясом, таки вдвох з своїм чоловіком Соловейком. Міряє, міряє, 
а піде жати, то й вріжеться на ступінь або й два в чужу різу. 
Хіба-ж раз люди одбірали снопи з її різи! А це цього року мабуть 
зовсім здуріла: захопила мою різу та й вижала аж пів коші. Вп- 
хожу я з серпом на своє поле, дивлюсь, аж полукіпок уже стоїть! 
Скинула я пояс, переміряла свою різу, — моя різа, а полукіпок 
стоїть, як стіжок. „Ой ти. Боже мін!" — крикнула я до Соловейків: 
„Хто оце крав моє жито?" А Палажка до мене: „Не кричи, бо 
я помилилась: думала, що моя різа; або заплати мені за пів копи 
грішми, або дай сніп." — „А не діждеш ти, щоб я тобі гроші 
платила, або злодієві хліб давала. Хіба в мене рук нема? Хіба в мене 
чоловіка нема? Була-б і сама з Омельком вижала. Не дам, кажу, тобі 
заслиняній ані снопа жита." Чую, вже моя Палазя хвалиться всім 
на кутку: „Оце, помилилась, не переміряла добре різи та й нажала 

; дурнісінько отій гранині пів копи жита." 

Ото другого дня вихожу я жати на свою різу. Коли дивлюсь, 

[ а Соловіїха вже й зайняла постать саме коло моєї різи. І вона жне, 
і дочка її, дівка, жне, і чоловік її з пасинком коло неї жне, бо вона 

ї вже за другим чоловіком; вже й не знаю, як вона сподобалась тому 

І Соловейкові! Ой, Господи! Як говорить, то тільки плює словами, 
а не говорить! пху, пху, пху! 



— 110 — 

Ото вони жиуть, а я йду, та й наскочила на їх. Іду я така 
сердита та й слова до їх не промовила. А Соловіїха до мене: „Чого 
це ти, гранпне, не скажеш мені й ,Боже поможи'? Нажала тобі 
дурнісінько пів копи жита, а ти й добридень не скажеш!" Я плю- 
нула та п стала поруч із Со.іовепками жати, та все мовчу. А Палажка 
знов до мене: „Грапине, грапине! Та хоч обізвись до мене." Я взяла, 
та й зайняла постать серед різи; думаю: цур тобі, пек тобі! лучче 
я оступлюсь од тебе. А вона надійшла до моєї різи, та знов гукає 
до мене: „Грапине, грапине! Хіба-ж я не знаю, що ти вже ходила 
до попа на Соловейків брехати, бодай тобі добра не було! Нажала 
я тобі, грапине, дурнісінько пів копи... Грапине, грапине! та хоч 
обізвись до мене." — - Ой, Боже мій! не лиха-ж оце людина! — 
думаю я, та все мовчу, аж зуби сціпила. Взяла я одступилась на 
самісінький край різи. А Соловейко не втерпів, та й каже дівці: 
„Ти-б узяла грудку землі та заткнула своїй матері рота." В мене 
трохи сльози не закапали з очей, ко.ли вже Соловейко за мною осту- 
пається. Я не втерпіла: підвелась і тільки що роззявила рота, щоб 
крикнути на Соловіїху, та й покотилась у рів, бо саме коло нашої 
різи був глибокий рівчак з маленькою крішичкою. Покотилась я в рів, 
а кісточка в нозі хрусь! Зломила-ж оце я, думаю, ногу! От тепер, 
думаю, як би прибігла Соловіїха, то побила-б голову серпом зверху. 
Напилась я з криниці води, та насп.ту рачки ви.іізла з рову. Іду 
я но різі, та шкутильгаю. А Соловіїха вже й рота роззяви.іа: „О, ба, 
гранпне! Покарав тебе Господь! Бодай була й другу ногу зломила!" 
Я таки й додому не дійшла; один чоловік, спасибі йому, привіз 
мене. Другого дня, як ішла на поле, то вже рисувала через дві різи; 
як своє .лихо, так Соловейків обминала, щоб тільки не було між нами 
тієї гризоти, тієї змажкп та лайки. 

Побігла якось Палажка жалітися до попа на свого чоловіка та 
пасинка. Прийшла, впала навколішки, згорнула руки на грудях та 
й нявкає, наче свята та божа: „Оце побили мене чоловік з пасинком . . . 
так побили, так понівечили, що й Господи! А все то через ту Параску, 
що все підмовляє мого пасинка й чоловіка. Пасинок скинув з мене 
очіпок та тяі^ав двома руками за коси, а чоловік третьою рукою ^ 
скуб за коси, а четвертою бив. Так мене побили, так покалічили !".. . 
Еге! Хіба-ж я не бачила й не знаю, як воно було? Хоч я трохи і 
й сліпа на одно око, але добре бачу, де що діється. Сидів пасинок 
на нрпсні, а вона з сіней штурх його рогачем в спину! Він не 
втерпів та й зачепив якось очіпок. А вона тоді як визвіриться на 
свого чоловіка: „Ти сякий-такий! Чом ти не звяжеш рук своєму 



^111 — 

синові? Чом ти не проженеш його :і хати? Ой, люта-ж я, люта! Бий 
мене! Ой, бий же мене!" Та все підставляє йому щелепи. Соловейко 
не втерпів, бо вже і в його терпець увірвався, — та лусь її в ще- 
лепи! А вона, як стояла, так і покотилась по картоплі. Качається, 
качається та голосить, і кочергу в руках держить; всю картоплю 
витолочила. Соловейко знов вискочив з хати, зняв руки до Боса, 
та й каже: „Господи милосердний! Або мене прийми до Себе, абв 
нехай вона згине!" А чим тут чоловік та пасинок винні? То вона 
одна винна. А ще каже, що її за коси скубли три руці, неначе в неї 
на голові копиця сіна або куделя вовни ... Та в неї, поганої, 
не гурт-то було волосся, як вона й дівкою була! Було, заплете ті 
косинята, достоту так, неначе кіиіка позасмоктує, та й вертить 
лисою зализаною головою перед хлопцями. А тепер у неї голова 
лиса, неначе облизаний макогін! Хіба-б на три руці стало по одній 
волосині. 

Свята вона та божа! До церкви ходить. Богу молиться; ще 
й других навчає. Прийде до церкви, простелить хустку, та й бе 
поклони в хусточку, певно, щоб не замазати свого лоба. А виходить 
з церкви, то згорне хусточку, мабуть, щоб зібрати свої поклошг 
в хусточку та сховати у скриню. Оце як хоче який х.їїопєць втікати 
з церкви, то вона його хін за потп.іицю! та назад; а як котра 
дівка стоїть та не хреститься, то вона стулить її пальці та й пере- 
хрестить: „Он, дивись, де святі ікони! Отуди кланяйся й хрестись!" 
А вийде до жінок, то вже й чваниться: „Щоб то я до служби 
божої топила й варила, як другі жінки! Чи то ж так годиться? Хоч 
я й нагрішу за цілий тиждень, зате-ж одмолюсь, як прийде свята 
неділенька!" Знаємо, яка вона свята! Кожного року йде в Київ говіти 
на Великдень; що-року їсть паску на Пещерях... Йде в Пещері 
до Кпїва, то ходить по кутку, кланяється, з усімп прощається: 
„Простіть, Христа ради, в чому я винна!" А йде з Київа, то ще 
за селом роззявить рота, ладна всіх поїсти; ще за селом аж язика 
висолопить та вже й ладна лаятись. А вже де обід, де хрестини, — 
вона й там, хоч і непрохана! Сяде на покуті, неначе вона голова 
в селі, розпустить язика, роззявить чорного рота та й навчає: „Тра- 
пезуйте, люди добрі, трапезуйте! Бо це трапеза не .людська, а божа: 
що наварпли, те треба все дочиста виїсти. Трапезуйте, люди добрі!" 
А я сижу, мов дурна; неможна мені за нею й словом похопитися. 
Вона старша та й годі, неначе її хто настановив навчати громадян. 
Сидить вона мені отут у печінках. Я-ж кажу: хоч зараз пакуйся, 
та й мандруй на кубанські степи! 



— 112 — 

Або оце хіба-ж не кумедія? Раз мій рябий підсвинок уліз у Соло- 
вейків город, а мене тоді, на біду, не було вдома. Прихожу я до- 
дому, дивлюсь, а мій підсвинок висить на тину прпвязаний за задні 
ноги та ракотицями дереться об хворост. Я — до його, а Соловіїха 
вже й вибігла з хати на поріг. Як роззявить рота, як покаже залізні 
зуби! — „І сяка-така! бодай твоє порося вовки ззіли, і бодай ти 
вечора не діждала, як підсвинок поїв мою цибулю". — А бий тебе 
сила божа! Ще не чула, відколи живу на світі, щоб свині цпбулю 
їли! Глянула я на свій город, а моєї цибулі — коли-б тобі стебло: 
чисто всю вирвала Соловіїха, вже й Жидам продала. Я кинулась до 
неї, а вона стоїть на порозі та сичить, як гадюка: „Ой люта-ж 
я, люта! Не підступай, бо голову провалю кочергою та й на Сибір 
піду: і я пропаду, але й ти пропадеш!" І цур тобі, і пек тобі, 
осина тобі на тебе й на твого батька, з твоєю цибулею! 

Не втерпіла таки я, пішла до попа та дійсно все дочиста 
розказала про Соловіїху. Од того часу, коли не вийду на город до 
криниці по воду, вона вже й вибігає на поріг, вже й верещить: 
„Попова сучко! на цю-цю! гуджа! ксс, ксс! гуджа! попова сучко!" 
Сама вона попова сучка, бо як побе Соловейко, то вона зараз і біжить 
до попа Жалітись. І сестра її була така відьма, як і вона. Хіба не 
знаємо, як Василь Лобань впіймав її вночі під коровою та живцем 
виколов око залізякою? І тітка її була відьма, і завод їх такий 
поганий ; та й сам чоловік Гі злодій ! Хіба-ж давно витрусили в його 
клуні в засторонку копу чужої пшениці, що перевіз уночі з чужого 
поля? І брат Соловейків злодій: украв сивого вола в Кайдаша 
та й загнав на злодійський ярмарок у Жашків. Еге! адже-ж Палажчина 
мати була родима відьма. Вона вміла й клубком качатися під ноги, 
доїла молоко просто з стріхи, ніколи зроду не клала горсток на- 
вхрест, як мочила коноплі. їй-Богу, боюся жити на однім кутку 
з Палажкою. Не буду я Параска, коли вона не зведе мене з світа, 
а як не мене, то мого Омелька. Хоч продавай хату й їр}ит та 
перебірайся на другий куток! Неможна, неможна-ж мені через ту 
Соловіїху на кутку вдержатися! Піду в волость, попрошу громаду, 
щоб дала мені поле, про мене, й за десять верстов од Соловейкової 
різи. А яі: ні, то хоч зараз спродуй воли, хату п їрунт, пакуйся, 
та й на кубанські степи! 

І як мені вдержатися на селі, коли вже мій небіж Тиміш мабуть 
зовсім зїхав з глу.зду та й оженився з Палажчиною дочкою Мотрею ! 
От тепер маю сваху — саму сатану! Просить мене небіж на вєсіл.їїя. 
і Палажчина доня принесла шишку, просить на весілля. І хотілось 



113 



мені ПІТИ, але я таки не шшла: я зна.-іа, яка-б мені честь оула на 
тому весіллі: Соловіїха дала-б мені отруту або дания н горілці. Мій 
навіженип небіж, мабуть, щоб нілдобрптись до тещі, третього дня по 
весіллі забрав музики, забрав свою рідню та п потягся до Палажки 
просити її до себе в гості. Потяг таки Тпміиі і мене; піду, думаю, 
подивлюсь, як будуть вести відьму по-під руки та ще й з музігкамп. 
Прийшла я та не пд}' к хату, стою собі на дворі. Коли дивлюсь, — 
виходять музики з сіней, гуркотить решето, бряжчать цимбали, а за 
музиками два чоловіки ведуть по-під руки Палажку. Вона пишанться 
та величається, як собака в човні, розчепірила лікті, задерла пику 
вгору, закотила очі під .іоб. Ведуть Гі через село. Музики грають, 
собаки брешуть, а я за нею назирці до небожевих воріт, та спере- 
сердя як гукону: „Одчпняіч небоже, ворота, бо ведуть в твій двір 
саму сатану!" Пала:кК'і все мовчить, тільки синіє. Тільки що увійшла 
в хату, як заверещить, як засичить! і му.знк стало не чуть. Я слухала, 
слухала, а далі вхопила дзеркальце та тиць їй під самісінький ніс: 
„Подивись лпшонь, — кажу, — на свою морду, яка вона стала 
од злости синя, 'гк буз!" — та мерщій з хати. Знов розсердилась на 
мене Палажка. А що я таке їй заподіяла? Сказала правду в вічі, 
та й то жартуючи. 

А.іе раз трохи не сталося диво: я трохи не помирилась із Па- 
лажкою. Стрічаю я Соловіїху; йде вона з церкви — така свята та 
божа, згорнула руки, губи тісно стулила, аж ніби запишалась. 
„Добридень тобі, Парасю!" — промовила до мене Соловіїха, аж губи 
облизала. А я з того дива, до неї на сміх і собі тихеньким голоском 
кажу: ^Доброго здоровячка, Палазю!" — „З неділенькою святою 
будьте здоровенькі!" — промовила вона ще солодче й уклонилась. — 
„Спасибі, будьте і ви здорові, Палазю!" — промовила я, та й собі 
підсолодила голос, не знаючи, до чого то воно йдеться. — „Чи 
з церкви йдете, Парасю?" — ■ спитала вона, наче на сміх, бо я йшла 
проти неї." — „Ні, серце Палазю! Нехай вже ходить до церкви 
той, хто присвятився, а ми люди грішні." — „І чого-б пак нам 
гніватись? Я оце стояла в церкві, та все за те думала. Правда моя. 
Парасю?" — промовила вона наче з медом та з маком. — „А вже-ж, 
Палазю, ваша правда, бо в вас неправди й заводу нема!" — кажу я. — 
„Простіть мені; чого нам сваритися?" — каже вона, аж плаче. — 
„Про мене, — ■ кажу, — як бп мене ніхто не зачіпав, я-б довіку 
нікого й пальцем не зачепила." — „Прощайте, Парасю!" — нявкнула 
вона. „Прощайте, Палазю!" — промовила й я тоненько та любенько. 
Понявкали, понявкали солодким голосочком та й розійшлись. 

XII. Читанка. З 



— 114 - 

Того-ж таки дня ввечері йду я до куми сукупними городами та 
пурянамп. йду та думаю то це, то те. Вихожу стежкою на крутий 
горбок, — зирк! назустріч мені з-за горбика — Палажка: так і ви- 
сунулась, неначе козак із маку. Стала, як стовп, чорного рота роз- 
зявила, неначе її хто віжками спинив. Бий тебе сила божа! Я аж 
зляї:алась, аж назад одхилилась. Стали ми обидві, як укопані, та 
й стоїмо, дивимось одна на одну, неначе зроду не бачились. Вона 
мені перша не каже ..добривечір'^, і я їй не кажу: нехаіі таки вона 
буде менша, нехай таки моє буде зверху! Жду я, що вона от-от про- 
мовить до мене : не дурно-ж нявкала так любенько вранці. А вона 
мовчить та витріщає на мене баньки. Дивлюся я. — вона вже мене 
їсть очима; чую я, вже й мене бере злість. Стояли ми, стояли, 
дивились одна на одну, надивижісь, кивнули головами: я плюнула 
на один бік, а вона на другий, — та й розійшлись із того горбш:а. 
От тобі — . Палазя й Парася! — думаю я. — Помирились так, що 
миру не стало й до вечора. Треба, щоб у лісі щось дуже велике 
здохло, щоб ми помирились. 

А це знов розсердилась Палаїкка на мене, що я пожартувала 
з нею; та й то не я, а моя сусіда Левадиха вигадала той жарт. 
На дворі була страиша спека; в хаті дуишо, а я думаю: піду-ж та 
зварю вечерю на городі коло крігаиці, поки син та невістка вернуться 
з поля. Взяла я таган, казанок, набрала трісок та сухого хмизу 
й хамла. Прийшла до криниці, коли зирк! на цямрині стоїть залізне 
відро. Подивилась я, — відро Палажчине: я його зараз впізнала, 
бо знаю всі відра на кутку. Це-ж, думаю, Палажка ходить до моєї 
криниці по воду, бо Соловейко саме тоді чистив свою криницю. 
А тут прийшла по воду моя сусіда, стара Левадиха. — г^то це 
забув відро?" — питає вона в мене. — „Та хто-ж, — кажу, — 
Палажка! Хіба-ж тп не бачиш, що відро неначе погризене зубами. 
Мабуть їй не було кого гризти, то, надісь, од злости погризла свої 
відра. Ну, та й хазяйка! Добре, що не забулась отут коло криниці 
своєї голови. ^- Взяла я те відро та й к'инула в кропиву: нехай, думаю, 
Палажіса трохи пожалить ноги, як буде діставати відро. Ото розклала 
я під вербами багаття, поставила таган, почепила казанок. Сидимо 
собі з Левадихою та балакаємо то про це, то про те. А Левадиха 
каже: „А давай пожартуємо трохи з Палажкою! Облиймо бісову 
бабу холодною водою, як вона прибіжить за відром: може не буде 
така начітса та лиха. ^^ .Левадиха сердилась тоді на Палажку за те, 
що Палажка давала їй дулі та ще й при громаді. ,,Скупаємо-ж ми 
тебе, щоб знала, як мені дулі сукати!" — • каже Левадиха. Тільки 



- 115 — 

що вона це сказала, аж Палажка лізе через перелаз. Мп з Левадихою 
иіусть у коноплі! та й присіли. А Палажка присурганнлась до криниці, 
глян}ла на цяжрини, заглянула в криницю, та й бубонить сама до 
себе: „Де-ж це ділось моє відро?" Вона туди круть, сюди верть, 
блиснула маленькими чорними очима по коноплях, по бурянах. А очки 
так і блищать од злости, наче в гадюки, неначе з їх искри 
сипляться. А далі вгляділа відро та й полізла в кропиву. Кропива 
жалить її, а вона лає кропиву. Взяла вона відро, телепається до 
криниці по кропиві та таки й мене не забула: „Це мабуть, — 
каже вона голосно, — ота иродова душа, Параска, закинула моє 
відро в кропиву!" Мабуть догадувалась, що я тут недалечко. Я насилу 
всиділа в коноплях, трохи не вискочила, та мене вже Левадиха при- 
держала за спідницю. їй-Богу, кажу до Левадихи, нарву кропиви, та 
простягнімо Палажку коло криниці та даймо їй доброї прочуханки та 
памятного, щоб не забувала відер. 

Дивимось ми, Палажка тричі перехрестилась, щось пошептала: 
— вже й не знаю, чи молилась, чи відьмила, — витягла відро 
з водою і тільки що поставила на цямрині, а мп з конопель та до 
неї. Левадиха вхопила Гї за плечі, бо дужча од мене. „Держи-ж, — 
кажу, — та добре, бо буде пручатися!" Я вхопила відро з водою 
та й линула їй передніше межи очі: „Оце, — кажу, — тобі од 
очей, щоб очиці не боліли!" Линула вдруге на самісіньку голову: 
„А це, — кажу, — тобі од голови, щоб не була така дурна!" — 
а потім лину раз за потилицю, а другий - — на пазуху. А вона 
стоїть, яі: дурна вівця, та тільки: ух! ух! ух! ух! „Ухай, — 
кажу, — серце, ухай на здоровячко. Водиця холодненька, як 
з льодом. Це од пристріту дуже добре." 

Скупали ми її та й регочемось обидві. А з неї вода аж дзюрчить 
із запаски, і з підтички. Кляне вона нас, і слів не добере: „Бодай 
вас свята земля поглинула живцем! Бодай вас чорти на тім світі 
облили гарячою смолою!" А я кажу: „Поки нас чорти обіллють, а ми 
тебе вже й облили." 

Взяла Палажка порожнє відро та й потяглася додому. А Левадиха 
кричить: „Здорова зноси та в краще вберись! Це ми тебе скупали, 
щоб блохи вночі не кусали." Після того Палажка і не говорить 
зо мною, і не дивиться на мене, а як коли стрінеться зо мною на 
вулиці, то обминає мене по-під самісінькими тинами. Хіба-ж вона 
дитина? не знає, що то були жарти? А як парубки колись пхнули 
її з греблі в ставок, ще як вона була дівкою, то вона й не сердилась. 
Три роки після того все хвалилась: „Оце мене дурні парубки скупали 



— 116 — 

в ставку в квітах та стрічках, та в чаровшіх чоботях." А як 
я з Левадихою трохи покропила її водою, то вона вже й губи 
надула. 

Колв-б и пак була хоч трохи зла, хоч на десяту частку мала 
такі залізні зуби, як у Соловіїхп. може-б я ш,е й одбплась та од- 
гризлась од неї! А то я жінка дуже плоха, ще іі не добачаю на одно 
око. Як би пак у мене такий язик та така вдача, як у Соловіїхп, 
я-б дала собі ради. Та й чоловік мій, як з клоччя батіг, сказати 
правду. Оце крикну на його: „Та піди бо та прочитай молитву 
Соловіїсі! Хіба-ж ти не бачиш, що вона мене їсть, як' іржа залізо, 
що вона на мене кричить, тільки вийду на город до кринііи;і: — 
,Попова сучка, та попова сучка!' неначе мені піп таке ймення дав!'* 
А Омелько почухає потилицю, та й не посмів через Соловейків 
перелаз перелізти. Вже що-б не говорила Соловіїха про свою добрість, 
скільки-б не ходила до Кнїва молитись, а я все-таки добріша од неї. 
Я-б нікого й пальцем не зачепила, аби мене ніхто не зачіпав. 

Я-ж кажу: неможна мені з Соловіїхою на однім кутку жити. 
Хоч сьогодня пакуйся та й гайда на кубанські степи! Оце піду, на- 
паду на свого Омелька: нехай продав воли, землю й хату, бо далі 
не видержу. Такі капосні люди на кутку, що мені неможна зрод}- 
звіку на с^лі вдержатися: хоч і сьогодня гайда на кубанські степи! 



ЗО. На дністровому лимані. 

(З повісти: ^Микола Джеря^.) 

Одного дня бурлаки примітили серед рівного степу високу синю 
смугу; то був високий басарабський беріг по той бік дністрового 
лиману. Та синя смуга все наближалась до їх, ніби висовувалась з-під 
зем-іі. Вже було видко гори, вкриті лісом, а між горами глибокі 
долини та яри. Вже на горах забілів Акерман з церквами та садками. 
Бурлаки зійшли на крутий беріг над лиманом і стали над кручею. 
Перед ними заблищав широкий лиман. Сонце високо стояло на небі. 
Хоч була рання весна, але на дворі було вже гаряче, як серед літа. 
З лиману повіяло холодком. Картина за лиманом була дуже пишна. 
Гори неначе поламались та порепались балками до самого долу, 
І гори й круті балки зеленіли свіжою весняною травою. Акерман 
був розкинутий на горах і ніби виставив напоказ проти сонця свої 
біленькі хати, закидані садками та виноградниками. Над самим 



117 — 

лиманом стонлн давня Генуезька твердиня з високими, довгиаш, тешшми 
стінами 8 визубняжи й зазубнямн зверху. Поверх стін, порослих 
зеленим бадиллям, стреміли високі башти. Муровані стіни з баштами 
ніби виходили просто з води, а в воді одбивались такі самі стіни 
й баиїти, неначе хотіли впасти в глибоку синю безодню. На горах 
біліли й блищали бані церков, шпичасті верхи дзвіниць. Увесь висо- 
ченький зелений берег з садками, церквами одбивався в воді, як 
у дзеркалі, а над горами синіло, мов густа синька, пишне південне 
гаряче небо. Дністер вливався в закруглений лиман, неначе вилазив 
з зелених густих очеретів та ситників, що звуться там чагарями. 
Зелені, як пух, чагарі тяглись по обидва боки Дністра й по-над 
лиманом іиирокою смугою. Між ними подекуди блищали озера, а над 
озераіупї й чагарями високо піднімались гори, вкриті лісами. Блискучий 
лиман розливавсь вшир на вісім верстов, мов розтоплене сі«іо. Той 
край за лиманом здавався зеленим равм після рівного нудного по- 
рожнього степу. 

— Потривайте-ж, хлопці! — сказав швидкий Корчака, — хоч 
за лиманом край трохі[ во.тьніїпий, але й туди вдень неможна їхати, 
бо й там є станові. Треба діждатись ночи. Лягаймо спати, бо цієї 
ночи буде нам багато роботи. Та готуйте гроші, коли хочете при- 
писатися до будлі-якого села. 

Наші бурлаки знайшли глибоку балку, пополуднували й полягали 
спати. Ввечері, як почало смеркати, Корчака побудив бурлак, і вони 
всі пішли до перевозу, де стояли човни. 

На Басарабії не було такої панщини, як на Україні. Люди 
одроблили панам за поле, але пани не мали права продавати й ку- 
пувати людей. Басарабські пани з великою охотою приймали на свої 
зем.ті українських втікачів, бо в їх було землі багацько, а людей 
ма,іо. ('юди втік'али за часів панщини Українці з Поділля, з Київ- 
щини, з Херсонщини й навіть з-за Дніпра, з Полтавпщни. Вони 
оселялись в Акерманщині, в Бендерщнні п навіть між Молдаванами 
сїфі.зь по Басарабії. В Акерманищні всі нові села ділились на посади; 
в кожному посаді був пристав, це-б то поліція, й староста з писарем, 
замісць волосного голови. Народ приписувавсь в міщане, бо в Акер- 
манщині панщаних селян не було. 

Корчака переговорив з перевозчиком, сторгувавсь за перевоз 
і за справу, щоб перевозчик пішов до пристава і вмовивсь із ним, 
скільки він візьме за те, що припише до посада бурлак. Бурлаки 
сіли в човніг й перепливли через лиман. Вони пристали проти села 
Кривди. 



— 118 — 

Бурлакя зостались коло човна, а перевозчик побіг нагору 
в Крпвду, де жттв посадський пристав, вмовився з приставом, вернувсь 
і сказав, щоб бурлаки готували по пятнадцять карбованців за припис 
до крпвдянського посаду. Перевозчик повів бурлак до пристава. 
Пристав не спитав їх, звідкіль вони, і хто вони, і позаписував їх 
міщанами в посад Кривлу\ Де-котрі бурлаки не мали так багато 
грошей; вони обіцяли принести гроші в поліцію, яі: тільки встигнуть 
заробити. 

В тому посаді і в церковних метриках, і в посадських і полі- 
цейських книгах були позаписувані якісь невмірущі люди: вони ніколи 
не вмірали, бо на їх місце зараз записували нових українських 
утікачів і давали їм прізвища записаних у книгах небіжчиків. Якийсь 
Петро Перебендя, по тих книгах, жив уже більше, як сто літ; Гнат 
Швидкий з жіш:ою Оришкою жили сто двадцять літ, а Іван Посмітюх 
вже прожив півтораста років, та ще з пятьма синами й трьома бра- 
тами. Пристав записав Миколу батьком, Іваном Посмітюхом, а других 
бурлак позаписував його братами та синами. Корчака. чи тепер Олекса 
Посмітюха, був на літа старший од Школи, а тепер доводився йому 
сином. Подававши ймення усім новонарожденим, пристав забрав гроші 
з бурлак і видав їм пашпортп. 

— Та й дорого-ж бере цей - басарабський піп за хрестини, — 
промовив Жкола, виходячи з бурлаками та з перевозчиком на двір. 

— Цей ще не дорогий! Бували й дорожчі, — сказав пере- 
возчик. 

— Та як звуть вас, мої дітоньки? — жартував Микола, — 
коли-б не позабуватись та часом не вбрехатися. 

Вся новохрещена бурлацька семя Посмітюх пригадувала й силку- 
валась запамятатп гаразд свої нові ймення. 

— Тепер ідіть до попа па похрестинп, нехай він подивиться 
на своїх нових парафіян, — сказав перевозчик і повів їх до попа. 

— Чи й цей піп заправить за похрестини по сті.їїьки карбо- 
ванців, скі.льки взяв той? — спитав Микола, — як тільки й цей 
заправить таку дорогу плату, то хоч давай драла назад у Вербівку 
робити панщину. 

— Воля, бач, дорога річ; за неї варто дорого заплатити, — 
сказав перевозчик і привів їх до попа. 

Піп прийняв з великою охотою в свою парафію нових людей, 
позаписував їх Посмітюхами й не взяв за те ні шага. Його парафія 
розростувалась українськими втікачами. 



- 119 — ■ 

--" Тепер поздоровляю вас з новим пі,астям, новпм здоровлям, 
панове Посмітюхи: а тп, тату, справ хрестини, — сказав перевозтак. 

Другого дня топ саїшй перевозчиь: повів їх до лиману, де коло 
чагарів одна рибальська ватага ловила рибу. 

Над самим лиманом, на зеленій траві, між двома високими 
стінами молодого оперету, висіли чорні неводи на підтечах, повби- 
ваних у землю. Довгі без кінця мережі моталися на легкому вітрі, 
неначе жмути чорних игаурків, вимочених у смолі. Од кілка до кілка 
висіли разками здорові поплавки, що звуться галаганазш, пороблені 
з легкого сухого дерева. Здалеки здавалось, ніби то стояли рідкі 
тини з тоненького хмпзу, або тонесенькі штахети, обтикані зверху 
ятшмись цяцьками. Серед того павутиння неводів чорнів кухарський 
курінь: він був круглий, з низькими очеретяними стінками й дверцями, 
тільки без покрівлі. Серед його стояли дві чорні задимлені сохи 
з розсішками з бантиною зверху. На цій перекладині висіли к-азанп; 
під казанами горів огонь, і густий дим клубками валував угору. 
В диму чорніли сохи, ніби шибениця. В тому кухарському і:уріні 
стояли столи, де кухарь розкладав сиру рибу. В казанах варплась 
риба. В куріні тхнуло рибячою сирістю од луски. 

Коло кухарського куріня стояв здоровий курінь з очерету для 
цілої ватаги. Там стояли шаплики, барильця, діжки з пшоном, горохом, 
кукурузою та квасолею, лежала харч та одежа. Там ночував отаман 
і вся забродська ватага. 

Кухарь порався коло казанів. Забродчики лагодили неводи. Коло 
куріня стояв отаман, Іван Ковбаненко; він був сам і хазяїном і ота- 
маном ватаги. Отаман був чоловік невисокий, але дуже широкий 
у плечах, з великою головою, з здоровими чорніши вусами, з запа- 
леним лицем і чорними блискучими очима. На йому була проста 
одежа: широкі крамні сині штани, біла сорочка й чорна смушева 
шапка. Тільки червоногарячий гарний одеський пояс одріжняв його 
од простих рибалок, а гордий, сміливий вид і темні розумні очі 
виявляли ш;ось хазяйське, отаманське. Він курив люльку, пускаючи 
дим одним кінцем рота. 

— Ми шукаємо роботи п хочемо пристати до вашої ватаги, — 
промовив Микола до отамана, поздоровкавиїись. 

Отаман тількп помаленьку кивнув головою, не виймаючи люльки 
з рота, кинув гордим оком по всіх бурлаках, скоса глянув на 
дрібненького Корчаку з прудкими злодійськими очима п промовив: 

— Приставайте, коли хочете. Половина наловленої риби буде 
моя, а половина ваша. Неводи мої, а харч будемо платити по поло- 



— 120 — 

нині; а коли схочете випити, то горілка буде ваша. Чи пристаєте 
на те? — ' спитав отаман, окинуніші оком молодих, здорових бурлак. 

— Чом же й не пристати! Не ми заводили ці звичаї, не нам 
їх і виводити, — промовив иівидкиіі Корчака. 

Отаман не спитав їх, звідкіль вони, і що вони за люди. Де-котрі 
його забродчпки мали паиіпорти, а де-котрі ніколи зроду їх не мали, 
тільки бачили в других. 

■ — Сідайте, хлопці, просто неба на землі, — сказав отаман, 
— зараз будете обідати, а по обіді й до роботи. 

Бурлаки ск.лали свої клунки в куріні, понабивали люльки, посідали 
на траві й почали курити. 

— А що, хлопці! Коли хочете заробити обід, то сідайте чистити 
рпбу, бо цієї, що в казанах, на всіх не настачить, — промовив 
кухарь. 

Отаман підняв ціновку з одного шаплика, де було повно річаної 
й морської риби, подавав вербівцям ножі, і вони почали зіігкрібати 
луску з риби. Бурлаки ледви совали руками. Кухарь і отаман мовчки 
осміхались: осміхались і проворні забродчпки, дивлячись на хамулу- 
ватих неповертай.іів хліборобів. 

Кухарь кинув в окріп рибу й підкинув в огонь очерету. Огонь 
запалав і затріщав. Рпба швидко закипіла. Тим часом він повитягав 
з казана здоровим, як тарілка, ополоником зварену рибу й склав її 
в стябло, чи здоровий коряк, в котрому навіть держално було ви- 
довбане. Стябло було здорове, яі: ночови. Кухарь зробив з юіики 
густий росіл, облив ним рибу п сцідив росіл через видовбане держално. 
Отаман і всі рибалки сіли на маленьких дзиґликах кругом низенького 
стола, що був тільки по коліна. Кухарь поставив на стіл стябло 
з рибою, а потім насипав в миску юшки й накраяв хліба. Голодні 
бурлаки уплітали свіжу щуку, осятрину й білюгу на всі заставки. 
Од того часу, як* вони втікїїи з Вербівкп, вони й разу не обідали 
так тривно й смачно. Вони ніби набірались нової сили. 

— Тепер, хлопці, справивіии вхідчини, ставайте до роботи, — 
промовив отаман, готуючи човна. 

Всі рибалки почали знімати здоровий невод і складали на човен. 

В лимані ловилась риба більше дністрова, річана, або ставна, 
ніж морська, але часом траплялись здорові осятрі й білюгп. Отаман 
возив рибу в Акерман і продавав її свіжою на базарі. На лимані 
не солили риби в бочках на просіл. 

Отаман з своєю ватагою постояв на лимані з тиждень і почав 
збіратися додому. Настав час ловити рибу у морі. Рибалки поскладали 



^ 121 - 

на здоровий човен неводи, забрали іиашіики, харч і одежу, сіли 
в човен і попливли до Акермана. В Акермані отаман пішов з рибал- 
ками в поліцію, узяв пашпорт на ціле літо й дав присягу, що він 
не зачепить того добра, що викине море на берег, і зараз передасть 
на кордон. 

Рибалки поплили човном далі по лимані, знайшли пришиб 
і спиБились коло одного великого посаду, чи села. Отаман погсинув 
коло човна одного рибалку, а сам з ватагою пішов додому через 
село. Це була Акерманіцина. 

Село було довге й -здорове. Через усе село йшла іпирока вулиця 
й тяглася трохи не до самого Акерману. Вона вся була обсажена 
акаціями, неначе Вербівка вербами. Село було українське. В йому, 
як і в самому Акермані, що став уже зовсім українським городом, 
були люди з усіх українських їуберній. Усе село було залите абри- 
косовими та череишевнми садками й зеленіло, як гай. ІІо-за хатами 
тяглйся виноградники на всі бокн. скільки можна було скинути оком. 
А там. за селом, на 'широкому полі ледви піднімалась зелена, як пух, 
кукуруаа. розстелялось широке, молоде листя тютюну, а там далі роз- 
стелявся іпирокий, рівний, як діл, степ, ввесь зелений, ввесь укритий 
то виноградом, то пшеницею, то кукурузою, то зеленою травою. На 
дворі ще була весна, а висока трава в стену була вже готова під 
косу. Край був багатий та пишний, як рай. 

Отаманова хата стояла за посадом, на хуторі. Хата була чимала, 
з піскуватого каміня, з великими вікнами на чотирі шибки. Ковба- 
ненко будував іТ, дивлячись на хати в швейцарській кольонії Шабі, 
що була недалеко од села в степу. Кругом хати зеленів здоровий 
виноградник; поміж виноградом по межах довгими рядками росли 
абрикоси та черешні. Кругом хати росли старі велитенські волоські 
горіхи. Молоде пагоння на горіхах на гарячому сонці вже повиганялось 
на сажень вгору, ніби сходило на дріжчах. Вся оселя зеленіла й пахла, 
ніби квітнII^;. Акації стояли саме в цвіту, заквітчані безліччю білих 
рситиць. Вони були схожі на здорові срібні канделябри. Гаряче повітря 
було повне гострих пахощів акацій і розливало якусь роскіш на 
ввесь двір. 

З хати вибігла отаманова жінка, українська молодиця, вже не 
молода, але проворна, рівна й висока, в синьому керсеті, завязана 
ио-полтавськи, низенько чорною хусткою з червоними квіточками. 
Отаман Ковбаненко зайіиов в Акерманщину з жінкою з-за Дніпра, 
з Полтавіцйни. 



^ 122 — 

За матірю вибігла з хати молода дівчина: то була отаманова 
дочка, Мокрпна. Мокрпна була тонка й висока, як тополя, з тонким 
рівним станом, з маленькими н тонкими ніжками, з маленькими руками, 
які має полтавське жіноцтво. В Мокринн лице було довгасте, з тонкими 
пружками. Тонкі чорні брови чорніли, як шовкові шнурочки; блискучі 
карі очі чорніли, як терен; невеліші повні губи червоніли, як вишня 
в зеленому листі; на щоках до самих висків грав румянець. Од її 
молодого лиця ніби пашіло здоров.іяж; од иі,ік, од очей неначе одга- 
нялось огнем, неначе вона тільки-ш;о стояла коло печи, коло полумя. 
Якимсь степовим здоровлям ніби пашіло все її лице, а легкий стан, 
тонка ишя, тонкі руки гнулися, як степова гнучка билина на вітрі. 
Чорні товсті коси лисшли на голові проти вечірнього сонця, а чер- 
воне намисто на синьому керсеті ніби ще більше додавало вогню 
й румянця .її палкому видові й постаті. 

Мокрина стояла проти сонця під волоським горіхом і роздив.їїялась 
на рибалок. Вона вгляділа Миколу, і її лице одразу почервоніло, мов 
по.іьовиц мак. Вона ' .знялась з місця і, як птиця, по.тинула в хату. 

Тим часом хазяйка винесла рибалкам вечерю. Сонце тільки що 
сіло, а рибалки вже полягали покотом під волоськими горіхами. Завтра 
вони мали виряжатися на ціле літо на море. 



31. Як сини ділилися землею. 

(З повісти: ..Ь'апдашева се.мя'' .) 

Поховали сини Кайдаша з великою честю, просили священика 
занести батька в церкву; як ховали, то читали євангеліє трохи не 
коло кожної хати: після похорону справили багатий обід. Кайдашиха 
роздала старцям щедру милостиню, дала священикові на сорокоуст. 

На четвертий день після похорону Карпо й Лаврін почали ді- 
литися батьківськими спадками. 

- — А що, Лавріне, — сказав Карпо, — чи поділимося тепер 
ґрунтом по половині, а то батько одрізав мені города, неначе позичив. 

— То й розділімо, — сказав Лаврін, — чи підемо в волость, 
чи обійдемось і без волости. 

— А нащо нам здалася та волость! Одміримо по половині город 
та по половині садок та й годі, — сказав Карпо, — хіба таки сами 
собі не дамо ради. 

— При мене, міряймо город і сами, — сказав Лаврін. 



- 123 — 

Карпо взяв довгу та рівну ліщину і почав к Лавром міряти 
город вздовж та впоперек. Перемірявіии город, вони розділили ііого 
вздовж по половині і позабивали на межі кілки. 

— А що, Лавріне, чи будемо городити тин, чи може й без 
тину обійдеться? — сказав Карпо. 

— А навіщо той тин' здався. Адже-ж у нас двір коло хати 
спільний, хоч на йому стоїть і твоя і моя повітка та загорода, 
сказав Лаврін. 

— Про мене, нехай буде так, — сказав Карно. 

— Але не знаю, як ще наші жінки скажуть, — сказав Лаврін, 
про матір вже й не згадуючи. 

— Хіба у мене жіночий розум, щоб я жінок слухав, — - сказав 
Карпо. 

Тільки що вони переміряли город та садок, з хати вибігла 
Мотря. Вона вийшла на город і окинула його оком згори вниз, 
а од низу на гору, потім вийшла на гору і ще раз поміряла їр\тіт 
очима. Лаврінова частка .здавалась їй більшою, мабуть тому, що 
в чужих руках шматок хліба все здавться більшим. Вона скинула 
з с«бе пояс, та давай міряти город попереду впоперек і на Лавріновіп 
половині вийшло бі.льше на один нояс. Переміряла вона вдруге, ой 
лииіечко! Лаврінова частка бу.шг більша на два пояси. 

- — Бодай вас лиха година міряла, як ви оце переміряли, — - 
сказала сама до себе Мотря і заходилась міряти поясом ґрунт 
вноздовж: ой ївалт! Лаврінова половина виходила довша на цілий 
пояс, ще й висуну.лась ріжком у бузину на вулиіщ). 

— Потривайте-ж ! - — кригснула Мотря на увесь город, — це 
мабуть свекрушище помагала їм міряти! Це вона припустила собі на 
один пояс вздовж та на два пояси впопереї:, ще й ріжок у бузини 
собі одтягла. 

Мотря прожогом побігла до хати, держачи в руках пояс, та 
репетувала на ввесь город. Коло причілка стояла та хворостина, 
котрою Карпо і Лаврін міряли город. Мотря вхопила хворостину 
і кинулась у двері кулею, як птиця. 

— Це ви, мабуть, з маті])ю та міряли город, бодай вас міряв 
цей та той, — крикнула Мотря на порозі так, що двері з обох хат 
разом одчинились, і з дверей повискакували всі: і Карпо, й Лаврін, 
і Кайд-ашиха, й Мелашка. Вони повптріща.іи очі на Мотрю. 

— Чого вилупили баньки, неначе мене зроду не бачили? Як 
це ви переміряли город? Та нехай його чорти спечуть з такою 



- 124 - 

мірою! — крикнула не своїм голосом Мотря й орязнула об землю 
хворостиною таї:, що вона аж захурчала. 

— Хррр! — захурчав насмішкувато Лаврін. — чого це ти 
кричиш, неначе на батька. 

— Кричи на свою матір! Я тобі захурчу отою хворостиною, 
КОЛЕ хоч. Як вп міряли город, коли Лаврінова по.ловина більша 
і вздовж і впоперек! 

— Твого розуму не спитали, бо свого, бач, нема, — сказав 
скривджениіі Лаврін. 

— Неправда твоя, Мотре, — спокііїно сказав Карно, заклавши 
рм^п за спину. 

— Брепіи сам! Ось я тільки що сама міряла. Йди у волость, 
нехай волость нас розділить, а не свекруха, — репетувала Мотря. 

— Одченігсь од мене, сатано! Я й вдома не була, ш; вонж 
мірялі!. Це правдива причепа! — сказала Капдашиха. — Бере моє 
добро, ще й мене лає. 

— Йдіть міряйте на моїх очах, а як ні, то я ваіиі кЬїки на 
межі геть повіткидаю за тин, а таки свого докажу, — кричала 
Мотря. 

Мотря вибігла з сіней і побігла на город, за нею побігла Кай- 
дашБха з Мелашкою. а за жінками пішли чоловіки. Мотря розпере- 
залась і почали міряти город поясом: вп<шерек вийшла Лаврінова 
половина більша на два пояси. 

— А що, чия правда? 

— Як тп міряепі? Піддури кого дурніщого. а не мене, — 
крикнула Кайдашиха, — - свою половину міряла, то натягувала, аж 
нояс тріщав, а Лаврінову половину міряла, то аж пояс бгався. Геть 
ік'гана! Дай, я сама переміряю з Мелаїїшою. 

Кайдашиха переміряла ввесь город впоперек і знов обидві поло- 
вині були однакові. 

— А що, чия тепер правда! ^ крикнула Кайдаїпиха. — Ти 
міряєш собі, то натягуєш, а чужому міряєш — то стягуєш: ти-б 
людей сороіушлася! Тобі тільки-б сидіти з /Кидівками в крамницях та 
<н)дурювати на аршини людей. 

— Це якийсь жіночий сажень видумала Мотря, що стягується 
та розтягується, як кому треба, — - сказав насмішкувато Лаврін. 

— А отой ріжок що в бузину вигнався, яі:им сажнем будеш 
міряти.' Не бійсь, мені не оддаси? — сказала Мотря. 

— То одкуси його зубами! А де-ж його діти, коли він вигнався 
на ву.лицю. — сказала Мелашка. 



- 125 - 

Мотря була сердита, то вийшло не так, як вона хотіла. Вона 
причепилася до Лавріна за батьківські спадки. 

— Чом Ж(^ ви не розділили иасіки? — сказала вона: - — адже-ж 
пасіка батькова! Гаразд, що все загарбали собі в руки! На Лавріновій 
половині в садку більше двома грушами і одною яблунею. 

— А ти вже й полічила? — спитав Лаврін. 

— Авже-ж полічила і своїм не поступлюсь. Садок не твій, 
а батьківський, — сказала Мотря. 

— То візьми ті груші та пересади на свою половину, — крикнув 
Лаврін. 

— Який їх чорт подужає пересадити! Перееадиш то підвередишся, 

— сказала Мотря. 

— О підвередишся, Мотре, коли Карно не поможе, — сказав 
см^іючись Лаврін. 

— Вже хоть підпережусь, чи ні, а таки свого докажу, — 
крикнула Мотря і вдарила кулаком об кулак. — Ходім зараз у во- 
лость, нехай нас волость розсудить, а не ти з свекрухою. Дайте лиш 
нам половину пасіки, а як ні, то бери, Карпе, сокиру та й рубай 
групгі. Я вам свого не подарую, — кричала й сичала Мотря, 

— Та подивись лишень! На твоїй половині все старі груші, 
а на моїй — щепи! — сказав Лаврін, 

— Мотря каже правду: ви нам дайте половину пасіки, половин} 
овеїц» та свиней, — сказав Карно. 

— Овва! Який розумний! Забери ще половину котів та собак! 

— кричала Кайдашиха. — А ти забув, що я ще живу на світі? 
І я маю якесь право на батькове добро. Ти радий мабуть мене живою 
в землю закопати ! — говорила Кайдашиха. — Ти хочеш з своєю Мотрек^» 
мене, сироту, скривдити? Ні, Карпе, нехай нас громада розсудить. 

— Як громада, то й громада! Ходімо в волость, бо я своєю 
часткою не поступлюсь, — сказав Карпо. 

Карно з Лавріном і Каіідашихою пішли у волость, а Мотря 
з Мелашкою зостались на дворі коло волости. 

Волость присудила Лаврінові і Кайдашисі батьківське добро, бо 
Карпо вже забрав свою частку ще за батька. Як почула про те Мотря, 
то мало не скрутилась і наробила крику під волостю. 

Од того часу між Кандашенками й їх жінками не було миру 
й ладу. Карпо й Мотря посердились з Лавріном та Кайдашихо»^ 
і перестали заходити до їх у хату. 

— А що, Мотре, виграла? Здобрій тим, що тобі во.іость при- 
судила, — дражнилась стара Кайдашиха з Мотрею. 



126 — 

- Дражніть уже, дражніть, ш: ту собаку, — говорила Мотря 
і трохи не плакала од злости. 

Обидві сеш насторочились одна проти другої, як два півні, готові 
кинутись один на другого. Треба було однієї искорки, щоб схопилася 
пожежа. 

32. Сповідь Василини. 

(З повісти: ^Вурлачка^ .) 

Михалчевський насилу діждався вечора. Сонце спустилось над 
панським садком, і Михалчевськпії наїлгаув на плечі жупан і пішов 
помалу по-над Россю тою стежкою, що йшла городами через п^лий 
куток, по-над самими скелями. Він ішов помалу, то сідав на верхи 
скель, то вставав і все наближався до Василпниної хати. 
"■ [Сонце впало за гору, а на-дворі ще довго сяяв тихий світ. 
Михалчевський почував, що в його не стає сили ждати, що його 
серце ніби розтав в грудях, як віск, нив і болить, болить і ниє. 
Він дійпіов до куща бузини, що ріс над скелею в маленькій долині, 
і впав у траву. 

— Боже мій, яку я терплю муку! Невже ніко.іи чорна ніч не 
впаде на землю? — думав Михалчевський, притулюючи гарячі щоки 
до холодної трави. 

Тим часом ніч помаленьку крила землю. В Михалчевського думи 
змішались, десь ніби б.іукали — то по якомусь лісі, то по якомусь степу, 
то в панському садку, то шж скелями. І скрізь перед ішм ніби 
манячив дивний Василинпн вид, миготіли пишні очі. Вкінці всього 
він опамятався, схопився з місця і побіг до Василинігаої хати. На небі 
вже горіли зорі. На-дворі лягла чорна тінь, тільки небо на заході 
горіло червонуватим світом. Михалчевський перебіг через довгий вигон, 
на котрому білів довгий рядок мурованих хат, поминув фабрику, збіг 
з крутого горба в ярок і пішов яром. Над тим яром лежала Янівнина 
хата. У вікнах б.лпщало світло. Марія поралась коло печи, а Василина 
усе сиділа на приспі та ждала та виглядала Михалчевського. 

Василина підвела голову: за ворітьми щось затупотіло. Вона 
вибігла за двір і, хоч на-дворі було вже зовсім поночі, впізнала ви- 
соку постать Михалчевського і його іпирокі міцні плечі. 

— Це ви, Василино? — ■ тихо спитав Михалчевський. 

— Я, Йване! — обізвалась ще тихше Васи.лина. 

— А де Марія? — спитав Іван. 



— 127 — 

— В хаті, варить вечерю, — тихо сказала Васи.тина. 

— Любить вона мене. Як би не любила, то не вийиїла-б, — 
подумав Мпхалчевський, і сам не счувся, ж пішов із Василиною 
в глибокий яр. 

Вони пішли вздовж лру. Глибокий, вузький Щ} ввесь заріс вер- 
бами. На його дні слизила цівкою криничана вода, падаючи по ка- 
мінчиках. Під вербами була криниця з низькими цямринами. Од 
криниці йшла стежка в город. 

Мпхалчевський переступив здоровою ногою через перелаз. Васи- 
лнна перескочила слідком за ним. В городі під самими вербами ріс 
густий вишник, неначе зелене гніздо. Над вишником стояла зелена 
гора, з гори спускалось вниз довге гарбузиння, виглядали на яр, 
примітні і вночі, жовті сояцшиїш. Пахопіі од мяти, од зілля, од 
конопель розливались по долині, як чад, чарували, ш: мрія. 

Михалчевський ступив по траві і став під вишнями. Василина 
ступила слідком за ним, і не встиг Іван обернутись до неї, — вона 
впала йому на груди. Михалчевський впявся в її щоку гаряшіми, як 
огонь, устами й почув, пі,о Василина плаче, і її сльози сиплються 
йому на шию. 

■ — Не плач, Василино! Ми будемо щасливі вдвох у парі. Ти 
мене любиш, Василино? 

— Як би я тебе не любила, я-б до тебе не вийшла. Од того 
часу, як я вийшла з батьківської хати, ти перший покохав мене 
щиро і поіианував мене, і пожалував мене. Коли-б ти знав, я оце 
неначе десь блукала усе по яеихось пущах та нетрях, і як упала тобі 
на груди, то неначе знов вернулась додому, до рідної матері. • 

— Чи підеш ти, Василино, за мене заміж? — спитав її Михал- 
чевський. 

— Я. піду з тобою на край світа, бо знаю, що ти не вчиниш 
мені ніякого лиха. 

— Хіба-ж тобі хто заподіяв яі:е лихо? — спитав Михалчевсьраш. 

— Од того часу, як я вийшла з батьківської хати на заробітки, 
я тільки зазнала одно лихо. Жила я в наймах в одного пана, він 
мене знеславив і трохи не вигнав з двору без шматка хліба. Прийшла 
я сюди на роботу на заводи, не було мені спокою, доки не прийняла 
мене в свою хату оця весела добра Марія, нехай їй Бог дасть 
здоровя. 

— Чи здалеку ти, Василино, сюди зайшла? — спитав Михал- 
чевський. 



— 128 — 

— З Звенигородщинв. з села Комарівки. В мене є батько 
й мати, брати й сестри, та я тільки не можу вернутись туди . . . 

Васплина замовкла. Михалчевський догадався, яка тому була 
причина, й не допитувався більше. 

Ще довго розпитував Михалчевський Василину за її батька 
й матір, за Журавського посесора Ястшемського, про заробітки на 
заводах. Василина вперше розказала йому все, все . . . Вона почувала, 
що їй на душі ставало усе легше та легше, неначе вона скидала 
з себе якесь каміння, яким вона була закидана. Вона знов впала 
Йванові лицем на іпироке плече, притулилась лобом до його мякої 
1ІШЇ й якось тихо плакала, неначр хотіла задавити й перемогти 
якусь глибоку скорботу. 

— Не плач, серце Васкіино! Як повінчаємось та поживемо 
в парі, то підемо в твій край, побуваємо в твого батька й матері. 
Ти побачишся з своїми сестрами та братами, — втішав Василину 
Йван. 

Василина дивилась на темне глибоке небо й неначе бачила свою 
Комарівку в тихий вечір усю в садках, неначе бачила й свій садок, 
і батька й матір, і сестер. . . — Мабуть повиростали мої маленькі 
сестрички та братіки! — думала Вашлина. прихиляючись лобом до 
гарячої щоки Михалчевського. 

— А я сьогодня говорив матері за тебе, — ска-зав несподівано 
Мяхалчевськии. 

Василина почутила, що всі дива неначе залила холодна вода. 
Вона побачила перед собою тільки чорне гніздо густих вишень. 

— Що-ж сказала твоя мати? Чи вона мене знає? 

— Знає; . . . Вона трохи не плаь: . . . Вона трохи боїться тебе, 
— насилу промовив Михалчевський. 

— ■ Знаю й вгадую. Я бурлачка, якась приблуда в Стеблеві. 
А тутечки як тільки бурлачка, то всі кажуть, що то або злодій, 
або пянюга, або ледащо-волоцюга. .їїюди не знають, же то гірке 
бурлацтво. 

— Мати, бач, боїться, що ти пєш з бурлаками. Покинь, Васи- 
лино, ту гулячу компанію, перестань з нею пити. 

— - Треба перестати. Я пила й гуляла, бо мені од того якось 
легше на дупгі ставало. 

— - Та, бач, гуляти й танцювати не велика біда, але пянству- 
вати, то це вже не мала річ. 

— Не сама я пю, а мене бурлаки поять, — сказала Василина. 



— 129 — 

Вже на містечку стало скрізь тихо. В яру було так тихо, що 
було'чутИ; де лазить в траві кузка. Верби й вишні чорніли, тільки 
високе небо горіло зорями од краю до краю й здавалось ще вищип, 
ще глибшим над глибоким вузьким яром. 

Михалчевськїїй похилив голову й мовчки пішов поруч з Васи- 
линою на гору. Мовчки вони дійшли до самих воріт, мовчки 
перейшли двір. 

— Прощай, моє серце! Коли ти мене вірно любиш і думаєш 
йти за мене заміж, то кидай бурлакувати; перестань пити та гуляти 
з бурлаказш, — сказав Михалчевський вдруге, — виходь, моє серце, 
в ці доби до криниці, під вишні хоч на годину, бо як не вийдеш, 
то я не знесу муки, а ти одна даси полегкість моєму серцю. 

Голос його знов задзвенів ласкавим, тихим, тихим тоном, в котрому 
було чути г.іибоку, щиру, палку .їїюбов. 

Михалчевський пішов домів. Василина увійшла в хату й почувала, 
що вона ще ніколи не верталась з гулянки, з музик такою веселою, 
такою щасливою та спокійною. Для неї зда.іося, що вона до цього 
часу все йшла та йшла якимсь довгим, скелистим шляхом на пекучому 
сонці, а тепер прийшла додому й сіла в холодку на спочинок. 

— Ой, час мені спочити на його міцному плечі, під поглядом 
його тихих, ясних, ласкавих очей. Вже я неначе втомилась, танцюючи 
та гуляючи, — думала Василина, роздягаючись та ховаючи в скриню 
одежу. 

33. Вибір священика. 

(З повісти: „Старосвіцькі батю^мки та матушки^.) 

Широко розкинулось село Вільшаниця, недалеко од Росі, по 
зелених горбах та долинах. Серед села в до.іпні лиснів довгий ставок. 
Коло самої греб.іі проти млина на пригорку стояла стара дубова 
церква з пятьма банями, а коло неї, неначе вгніздивпшсь у густому 
випгаику, стояла ще старіша за церкву, ирисадкувата, широка дзві- 
ниця з стовпчиками навкруги. Проти церкви через дорог)" була оселя 
вільшаницького священика; за старим домом зеленів старий садок. 
І пригорки, і довгі долини, й зелені левади в вербах по-над ставком — 
все зеленіло і лисніло на веселому сонці, а білі чисті хати скрізь 
біііли в зелені, ніби чиясь вередлива рука, граючись, розкидала їх 
в поетичному безладді по горбах та долинах. 

На південь, за пологими левадами та сіножатями, за купами 
вільхи та верболозу, проти синього неба ясно вирізувалась ломана 

XII Читанка. О 



— 130 — 

смуга горяного берега Росі. По горах та западинах мріли лісп: по- 
між лісами ніби тонули в срібній імлі то там, то там села, блищали 
хрести на білих банях церков, мріли на пригорках білі хати. Ви- 
сокий беріг, оповитий прозорим туманом, мрів в далечині, неначе 
поетичний міраж в прозорому синьому небі. 

Дія діялась в двадцятих роках нашого віку. Було літо. Вже 
зайшли жнива. Вже настав гарячий робітній час. Стояла година, ш,е 
й до того був будень. — а в дворі й за двором у священика 
стовпилась сила народу: в Вільшаниці тільки що поховали старого 
священика, ііс^тра Моссаковського. Уся громада зійшлась в його двір 
на поминальний обід. 

Все широке подвірря було заставлене не столами, а дошками, 
покладеними на пеньках та окоренках. Вподовж цих дощок сиділи 
долі довгими рядами парафіяне покійного панотця. За подвіррям стовпи- 
лась сила дітей, хлопців та дівчат і заглядала в двір через тіга. 
Діти повилазили на тин і обнизали його неначе горобці. На городі 
палало троє багаттів, а кругом їх вештались молодиці, сновигали 
баби. В легенькому диму од багаття було видно десятки здорових 
золійників та горшків з усякою стравою для обіду. Незабаром моло- 
диці почали насипати в здорові миски та яндоли страву і ставили 
по доишах, другі виносили з хати в ряднах і розкладали по столах 
покраяний на скибки хліб та книпіі. Коло самісінького порога довгими 
рядами посідали за обід старці та старчихи сливе з усіх ближчих 
сел. Народу було сила. Місця для всіх не ставало: одні ряди, пообі- 
давши, вставали, другі сідали натомісць. Після чоловіків сідали мо- 
лодиці та баби. 

Прислуговуюч:і наймички та молодиці насилу настачали страви. 
Тут обідало ціле село, обідали прохожі, проїзжачі; старці посходи- 
лись з усієї 0К0Л1ЩІ . . . Горілка виходила відрами, та й ще не- 
можна було настачити на всіх. 

Чотирі сини покійшгка отця Петра, — два священики, один 
диякон і один дяк — з здоровими пляшками в руках ходили поміж 
столами і підряд частували усіх. 

Найщедріиіе частували вони парафіян свого панотця, бо знали, 
що громада зараз по обіді почне вибірати заступника на місце ста- 
рого покійного панотця. А їм усім однаково бажалось зайняти бать- 
кове місце в рідному, здоровому й багатому селі. 

На причілку, в холодку під високими черешнями, були пона- 
кривані столи Д.ЇЇЯ духовенства та значніших парафіян-господарів. 
Невістки покійника вітали гостей. 



— 181 — 

Сонце стало на вечірньому пруаі. Священики встали з-за столів, 
а за ними разом повставали усі. люди на всьому інирокому дворі. 
Гомін стих одразу. Настала така тиша, неначе на всьому дворі не 
було живої душі. Стало чути, як щебетали в садку пташки. Стари і1 
сивий священик, обернувшись до церкви, почав правити здоровим 
басом парастас. Його голос розлягався по всьому подвіррі. Старий 
батюшка наприкінці парастасу підняв голос і голосніше покликнув 
„вічную намять" покійникові. І все духовенство, яке тут було, за- 
співало „вічная намять". А в той час староста, сивий, аж білий, 
з довгими вусами, тричі навхрест підійняв вгору здоровий поли- 
вяний червоний жбан снти, придержуючи зверху рукою хліб, котрим 
був накритий жбан. Усі люди, що стояли в дворі і за двором, по- 
чали хреститись та кланятись до церкви: сотні рук замахали, сотні 
голов то нахилялись, то піднімались, сотні уст шепотіли не дуже 
тихо: „вічная намять! вічная намять!" І несподівано, неначе схо- 
пився серед тиші в дворі вітер, і неначе зашелестів на вітрі лист 
в садку на дереві, і той шелест помаленьку стихав, доки зовсім не 
стих ... і знов в дворі і на причілку стало тихо, тихо, аж 
мертво . . . 

Сини покійника з усим духовенством піїнли в покої. Чоловіки 
поздіймали дошки і повносили в повітку: поодкачували під тин пеньки 
та окоренки. Сила людей розсипалась по дворі. Молодиці та старці 
повиходили з двору за ворота. Зосталась в дворі сама громада. По- 
чались вибори нового священика. 

Громада загомоніла: загула, неначе гули бджоли в пасіці пізнього 
літнього вечора після важкого гарячого дня: по всьому дворі люди 
позбивались в купки і стиха ро.змовляли. Насилу було чути то там, 
то там: „А хто пак оце буде в нас за священика? Кого нам вибі- 
рати?" Одні радили, що найкраще бз'ло-б вибрати на парафію одного 
з старших синів покійника, котрі вже були священиками в сусідніх 
селах; другі одзивались за третього сжна-диякона ; але ще тихіще 
ходив гомін, що старші сини покійного панотця не дуже мирять 
з своїми парафіянами, а диякон пє по корчмах горілку і бється не 
тільки з людьми, але часом і з Жидами і навіть з Жидівками. 

— Панове громадо! — спокійним, але твердим голосом про- 
мовив старий титарь, кругом котрого стовпились такі-ж самі старі 
діди, — з-поміж чотирьох цих настоятелів на парафію виберемо собі 
за священика найменшого покійникового сина, Харитона. Він зріс на 
наших очах; ми його добре .знаємо. І чоловік він добрий, богобояпщй, 
не гордий; він і до людей привітний та ласкавий, і гортань має 



— 132 — 

добру. Нема що п казати! З його буде добрий священик. Напишімо 
прошення до владики, даймо йому підводу та грошей на дорогу, та 
й нехай з Богом рушає до Кпїва. Чи так, панове громадо? 

— Так, так! Титарь добре радить! — загомоніли діди кругом 
титаря, і ця гадка, неначе стрілами, полетіла по всьому дворі. 

Титарь вийшов з свого круга, пройшов вздовж і впоперек по 
дворі поміж громадянами, питаючи в усіх і в кожного, чи пристають 
вони на його думку за цього одного з чотирьох теиерішніх настоя- 
телів на Вільшаницьку парафію. Перед титарем люди розступались; 
голови без шапок коливались, і од кінця до кінця скрізь було 
чути: „так, так! це правда! Нехай Харитін буде у нас за свя- 
щеншса!" 

Титарь пішов у покої і оповістив священикам і самому Харити- 
нові, що парафіяпе вибрали його на парафію. Старшим синам покій- 
ника очевидячки стало ніяково. Харитін поклонився покірненько і по- 
дякував за честь. 

— Вийдіть же, пане дяче, до громади! — сказав титарь, ле- 
генько кланяючись Харитонові. 

Харитін вийшов на їанок. Слідком за ним вийшли священики, 
окрім братів. Гомін у громаді одразу стих. Титарь з сходів голосно 
спитав : 

— Чи згоджуєтесь, панове-громадо, щоб мати добродія Хари- 
тона в себе за священика на нашій парафії? 

— • Згода! Згода! — гукнула громада, як один чоловік. — 
Нехай він буде у нас за священика! 

Харитін низько поклонився і подякував громаді. 

— Волимо Харптона! Харитін нехай буде у нас за панотця! — 
знов загуло з усіх боків. 

Харитін знов поклонився і хотів щось сказати, щоб подякувати 
громаді; але уже й перших його слів неможна було почути. Під- 
нявся шум та гам, яким звичайно кінчаються усі громадські збори. 
Громада гула, неначе вітер в лісі. Задні лави заколивались і посу- 
нули з двору. Неначе вода в здорову залпву, що несподівано одразу 
прориває греблю, вони погнали поперед себе купи дітвори, хлопців 
та молодиць, котрі висли коло воріт. Заворушилось і усе стовпище 
в дворі і широкою хвилею полилось із воріт на вулицю, в дворі 
стало пусто і тихо. 

На ґанку все ще стояв щасливий Харитін, високий, тонкий, 
рівний станом, біловидий, з густими русявими кучерями, що спадали 
трохи не до плечей. Він пильно дивився на густу масу чорних шапок, 



133 



схожу на чорну ріллю, доки й останній чоловік не вийшов з двору. 
На його делікатному виду зайнявсь румяжець, як він, провівши очима 
всіх до останку, вертався в світлицю серед сусідів священиків, котрі 
очевидячки спочували до його і були прихильніші до його, ніж до 
його братів. 

— Поздоровляємо вас, Харнтоне Петровичу! — перші загомо- 
ніли проворні матушки, — теперечки-ж ш^тсайте собі десь гарну пані- 
матку, та й нехай вам Бог благословить на парафію сісти. 

Харитонів брат, диякон, глянув сердито на матушок, неначе 
пятака їм кинур, і промовив: 

— В батька ще й ноги не захололи, а ви вже й про ве- 
сілля . . . 

— Та що-ж, брате! Живий живе п гадає! — обізвався най- 
старший брат. — • вже батька не вернемо з домовини. А от вийдуть 
сороковини, то й щасти, Боже, Харитонові й одружитись і висвя- 
титись. 

— Оце правда! Це мудре слово! Хіба-ж у нас не знайдеться 
з ким одружитись, чи що? А гаятись тепереньки з цим таки не ви- 
падає, — задріботіли матушки. 

Вони вже неначе й забули за похорон і почали перебірати та 
иригадувати усіх знайомих паннів в околиці. Одна матушка згадала 
між ігаишми паннами за Онпсю Прокоповичівну. Почувши це ймення, 
Харитін липнув засоромленими очима і знов спустив їх додолу. 
Перед ним в одну мить, неначе блискавка, блиснув Онисин вид. Він 
згадав її і — забув навіть на той час за смерть і похорон батька. 
Раз він бачив п в Богуславі на ярмарку і од того часу не міг її 
забути. І тепер він неначе побачив її серед ярмаркового натовпу, 
на ясному сонці, в шовковому червонястому ґорсеті, в картатій плахті, 
в сорочці з мережаними рукавами, в квітках та мережках, обсипану 
гарячим сонцем, — неначе серед ярмаркового натовпу, шумл' та гаму 
десь узялася райська птиця, перелетіла і впала серед чорних та 
білих свиток, серед смуиіевих чорних шапок. 

Хоч гості вже пообідали і добре випили, але по старпнному 
звичаю на столі знов поставили здорові пляшки настойки та наливок. 
Гості вс^ пили по чарці та стиха балакали. Розмова йшла поважна, 
неголосна, Гості очевидячки шанували память покійника і говорили 
стиха, ніби покій ниі: ще й тепер лежав на лаві, або неначе ще 
й досі не скінчився похорон. Тільки в ряди -годи якась там дуже 
голосна та прудка матушка, забувпіп за похорон, дзеленькала, неначе 
в голосний дзвоните дзвонила. 



— 134 — 

Харитін сидів, похиливига голову і похнюпившись, а думи сну- 
вались н його в голові, як нитей на снівниці. І похорон, і вибори, 
і несподії^ана батьї:івська парафія, і заздрість його братів, — - все 
це воруїішлось в його думах. Він насилу чув гомін у покоях, не 
розбірав навіть ні слів, ні тямкп розмови в тому густому гомоні. 
І чогось йому почувся инший густий гомін: не в покоях, а десь 
пнде, десь неначе на богуславському ярмарку. Чогось його думи знов 
пере.теті:іи до Богуслава, і він неначе побачив ярмарковий натовп, 
ярмаркове вештання. Люди сновигають між возами, між крамницями, 
їгіж ятками, неначе комапгая. Він навіть почутив гарячий од сонця 
ярмарковий дух од куряви, возів, коліс, пахопц трави та переїдів 
од сіна на возах. А з того натовпу знов виглянула до його Онися, 
вся в квітках та мережках. Він ніби вглядів її чудові темні очі: на 
його ніби впав з тих очей гострий погляд. І щось миле, невиразно 
приємне та привітне одразу сповнило його серце. Він почував, що 
п досі памятае той гарний веселий Онисин вид, що й досі не забув 
за ті темні очі. 

— Харитоне Петровичу! Чого це ти так напиндючився та за- 
думався, і по чарці не пєш? — сказав до його старший брат. 

Харитін опамятався і схаменувсь. 

— Ой, що-ж це мені верзеться в голові? Де-ж грішні думки та 
ще й на батьковому похороні! Батька тільки що засипали землек». 
а я уже грішу грішними думками. Цур їм, пек їм, тим думкам! 

Але ті грішні думки все чогось настирливо лізли в голову. Він 
згадав, шс ховали батька, як співали „вічну паиять"*, а грішні думи 
все ворушились в його серці. 

А пишний вид в стрічках та квітках все мрів перед ним на- 
віть в легенькому диму кадила, в прозорощ' повітрі спорожнілоп і 
двора та садка, в важкому повітрі невеличЕих покоїв покійного пан- 
отця. Через недавній спів „вічної памяти" по батькові йому по- 
чувся дзвінкий Онисин голосок на ярмарку. 

— Ой, гріип^! Отже-ж грішу? — подумав Харитін, — а все 
оті цокотухп розворушили мої думки, згадали мені про Онисю. 
А, бодай вас лиха година взяла! Це-ж гріх! Це-ж гріх! 

А той гріх в квітках та стрічках все манячив перед ним і не- 
наче дражнив його богобоящу душу. 

Над вечір один по другому розїхались усі сусіди і знайомі по- 
кійника Моссаковського. Сини, не змагаючись, спокійно поділились 
батьківським добром: старші брати, взявши собі де-що з батьківського 
добра на пимятку про батька, зоставили Харитонові. як найменшому 



— 135 — 

Б семї, ПО народному звичаю на Україні, усе нерухоме добро й го- 
сподарство. Вони попроспли одного старого священика, котрий уже 
не мав парафії, „наблюдати" вільшаницьку парафію, доки Харитін 
висвятиться на священика, а самп поспішали до господи, бо вже 
зайшли жнива. 

Настав вечір. 1 в покоях, і в дворі стало пусто і неначе 
мертво після здорового натовпу, вибірчого гаму та вештання. І дім, 
і двір неначе вмерли разом з померпшм господарем, старим панотцем. 
Зостався в сумних покоях сам Харитін з своїми думами та мріями 
про священство та про Онисю в квітках та стрічках та в червоних 
черевичках. 

34. Дашкович і Воздвиженський. 

(8 повісти: ..Хмщт" .) 

Тим часом, як Сухобрус опоряджував нове хазяйство своїх зятів, 
Воздвиженський і Дашкович складали собі професорську репутацію. 
Даіпкович швидко піднявся між професорами своїми лекціями по історії 
([іільософії. і піддержав репутацію тієї науки, котра все стояла в ака- 
демії дуже добре. З кожним роком його лекції були луччі й луччі, 
з кожним роком росла його репутація. Молоді студенти, приїхавши 
з усіх кінців Росії, вже чули про його, вже ждали Ч(^гось незвичай- 
ного. В старім академичнім корпусі з темними вікнами, з чорними 
партами, в його авдиторії було повнісінько студентів, котрі сиділи 
цілими лавами й купою стояли коло порога, прпйшовпги з инппіх 
курсів. Дашкович входив, сідав на катедрі і не дивився ні на кого: 
його очі десь ніби ховались, заходили десь глибоко, де ворушилась 
мисль. В вічі слухачів кидався тільки чистий широкий лоб. Його 
лоб займав місце очей для слухачів; так на йому було багато мислі! 
Кожний легенький і тоненмгий морпіок між бровами здавався тим 
місцем, де забгалася мисль і світилася звідтіль. Коли-не-т:олп він пі- 
діймав одну руку і пальцем ніби показуючи на абстрактну мисль. 
Неможна забути впливу його однієї репутації на молодих студентів! 
Всі зібрались вперве на лекцію й сиділи лавами кругом авдиторії, 
держачи голови рівно, як під шнурок. Дашкович промовив періпе 
слово, і всі ряди голів неначе по електричному потоку разом схи- 
ли;шсь вперед, насторочившись слухати. І цілу лекцію так держались 
голови, коли-б хто поворушився хоч трошки! тільки карандапгі сковза- 
лись іивидко, швидко по папері! І його мисль .лилася таста, як 



— 136 — 

кришталь! Не було там ані одного слова зайвого, не до діла. Вся 
система яЕого-небудь фільософа випливала з його уст, ніби з голови 
самого фільософа; така вона була чиста, ясна, ціла-непорвана. 

Не в одну голову запала крапля світу й мислі од його лекцій, 
не одна голова стала світліша й ясніша. 

Дашкович недовго й був в академії. Його репутація пішла скрізь; 
і його попросили перейти в Московський університет. Але скучаючи 
додом} й за Київом, він потім перейшов в Київський тверсптет. 

Воздвиженськин не .іюбив науЕИ, не поважав її, мав її тільки 
за спосіб прокласти собі дорогу в житті і яь: можна більше витягти 
з неї і через неї грошей, їжі, напїїтків і всякого добра. Де можна 
було все те дістати иншіїм способом, він не розбірав доброго й не 
доброго способу, і достигав до цілі, кинувши набік науку. 

В авдиторії одчинялись двері і входив Воздвиженськип. Тричі 
'■тупивши через авдиторію, він ставав на підмосток катедри, одну 
ногу держав якось на повітрі, і, повернувшись круто товстими плечми. 
блшцав на авдиторію товстою широкою потп.лицею й сідав на катедрі. 
Потім він виймав старі листи своїх лекцій і клав їх перед собою. 
Ті лекції були написані кілька років попереду, і він не зміняв в їх 
і словечка! Листи були старі, з жовтими круг.лимп плямами, ніби од 
якоїсь страви. Нитки, котрими вони були позшивані, вже пообрива- 
лись і те.ііпалпсь. З замолоду він просто читав лекції з тих листів. 
Але не зміняючи їх ніколи, хоч наука і змінялась, він вивчив їх на 
память од дошки до дошки; але часом силкувався імпровізувати. 
Розпустивши цілу річку фраз, красних, але пустих, він часами аж 
заплющував очі, як півень в час свого крику. Фрази ли.лись, счіплю- 
вались, і він переливав із пустого та в порожне, говорячи те=ж саме 
тільки ііншзами словами. 

Студенти, як звичайно буває, почали заппсрати його лекції, 
але швидко покинули, бо котрий не напише, то й побачить, що там 
нема мислі. Тільки один ту.ляк, земляк Воздвиженського, сидів коло 
самісінької катедри, щоб його роботу було видко, і записував ту 
нісенітницю, маючи падію піти стежкою свого красномовного земляка. 

Авдиторія Воздвиженського спорожнялась. Студенти перестали 
ходити на його лекції, а щоб авдиторія не була зовсім порожня, 
вони ходили по черзі по пять душ. Воздвиженський не' вважав на 
увагу чи неввагу своїх слухачів. 

Зате-ж він дуже вважав на ректорську ласку. Ніхто з профе- 
сорів не запобігав так його ласки! Він умів підступити до кожного 
ректора, }ігів влізти в його душу, прислужитись, потакуючи кожном)^ 



- 137 - 

його слову, постерегающ кожний йоги замір. І виходило так, щи ні 
<:>дин ректор не обходився без нього. Тоді ще не було виборів ні на 
катедри, ні на побічну службу в академії. І Воздвиженський при 
кожному ректорові встигав зайняти скрізь перше місце і р<»зпоряжався 
акадеиичними сумами. І за все те доставав добрі гроиіі. При кількох 
ректорах Воздвиженський. з орденом на іпиї. мав право сказати: 
„академія — то я!" 

Даінкович все глибше й глибше закопувався в книжки. Для 
своїх університетських лекцій йому треба було дуже добре познайоми- 
тись з наукою. Він був цікавий не до однієї фільософії. і инпгі науки 
звертали на себе його увагу. В його шафах і столах лежали товсті 
купи паперу, списані його рукою. 

Раз була чудова тепла погода! Вечір був такий пишний, сонце 
стояло на заході таке червоне та ясне, повітря було таке тихн 
п тепле, що ввесь Київ, все мале й велике, бідне й багате, виси- 
пало з хати на двір. Царський сад, іиосе над Дніпром, гори, все 
те було засипано народом, що гуляв, балакав, веселився, роєм вився 
по алеях саду, де грав орхестр музик. Воздвиженський ходив у сад. 
на гори і. вернувшись з гулянки, зайшов до Дашковича. Дашкович 
Сйдів над німецькою книжкою і виписував де-нісі місця. Вікна ного 
кабінету були позачинені. В хаті тхнуло папером і книжка^ш. Вся 
краса вечора, сонця, неба й Дніпра неначе була десь захована для 
нього під землею. 

— Чи вже-ж ти оце сидиш в кабінеті? — крикнув Воздви- 
женський і плеснув в долоні, вступаючи в хату. 

— Адже бачиш! сижу! — обізвався Даіішович і засміявся. 
Воздвиженський, не розуміючи його, здавався йому зовсім смішним 
чоловіком. 

— Ти смієшся з мене, а я з тебе! — сказав Воздвиженський. 
— - І я не романтик, не покланяюсь квіточкам та пташечкам, 
але глянь, як здорово, як гарно на дворі! 

І Воздвиженський пхнув рукою одно вікно й друге. Повітря 
свіже, як ліс, здорове, яі: степ, так полилося по кабінеті. В мертву 
хату влетів шум, гам, розмова живих людей, рух живого життя. 
Сонце падало на межигорськип бір, і заглянуло червоним кровяшім 
промінням у кабінет, облило рожами твори старих померпшх фільо- 
софів Греції і Германії. Бліде й схудле лице Дашковича помолодшало 
під тим дитячим свіжим промінням, навіть повеселішало. Веселе сонце 
змило тяікку тінь дум з його поважного чола. 



— 138 — 

Дашкович заглянув у вікно і промовив: 

— Г справді на дворі гарно! 

— Чом би тобі не піти, не проходитись? І чого ти надси- 
жуєпіся? І нащо ти мучиш себе? Чи тобі не доволі того, що ти 
знаєш? Чи од тебе хто потребує, щоб ти світ здивував своїми ми- 
слями? 

— Мені мало того, що я знаю . . . Мені треба більше, — 
сказав смутно Дашкович. 

— І нащо все те тобі здалося? Бач, пообкладав себе усякими 
книжками! Чого тут нема! — І Воздвпженський почав переглядати по- 
розгортувані на столах книжки. Там було багато всяких кнпжок: 
фільософських і словянофільських — московських, і всяких. 

— І це, й те! І фільософія і релігія, і народні пісні, і мо- 
сковські писання, і українські збірнігки! І що-ж оце за збірники! 
І нащо вони тобі? Чи ти з його хліб їстимеш? 

— Я, бач, задумав писати де-що своє ... а тим часом сіиадаю 
собі свої пересвідчення, — промовив Дашкович несміливо. 

— Нащо тобі ті пересвідчення? Чи ти з їх чоботи пошивні, чи 
ти їх на гроші переведеш, чи ти з їх ззіси, або випеш? — питав 
його Воздвиженський. 

Дашкович мав його за профана, але такі слова вважав таки, 
як жарти. . ^ 

— Степане Йвановичу! ти жартуєш ... І ти-ж належишся до 
категорії людей вчених. Ти-ж професор! 

— Я професор божою милостю і волею начальства, але як би 
мене хто привязав вірьовками до свого стола в такий вечір, як оце 
сьогодня, то я-б зубами перегриз вірьовки, а таки-б не сидів. 

— Кому об чім ходиться. Як до людини! А я сижу, як бачиш, 
і складаю собі свої власні пересвідчення. І я, і ти, і всі ми жи- 
вемо чужим розумом, жуємо чужі мислі, я хочу мати свій погляд на 
все, свою фільософію, свій світогляд. 

— Ого-го! Отак наші! Вдивляй мир. Боже тобі поможи! Честь 
і слава Київу й Дніпрові, коли обявиться там новий фільософ ! А мені 
здається, навіщо тобі крячкою сидіти, мучити себе? Адже-ж батько 
твій прожив вік без пересвідчень, і я живу так само, і всі живуть 
так с-амо. Одначе живемо, хвалити Бога, і земля нас держить. 

— Тобі все жартп. Я хоч} вгадати ті ідеї, які ко.лись обявляться 
в наїпім племї, і попереду в твоїм великоруськім, коли ваші давні 
царі встигли збудувати міцне царство, а потім в нашому україн- 
ському племї, а потім ідеї мира словяиського . . , Яка то фільософія 



— 139 

васвітить на берегах Неви, Москви, Дунаю, а там може і на берегах 
Дніпра й Чорного моря. 

— Ой, ой, ой! Нащо-ж тобі вже ті Словяне? Чудні ви люди 
вдалися! Тут, голубчику, руські солдати імено ті фільософи! Тут 
москалики більш варті, ніж всі наші фільософи од Талеса й до 
Дашковича! Чи вже-ж не лучче за міліоном списів сидіти нипшом та 
хліб жувати! А прийде час, то ми тих німчиків пхиць у Атлянтику! 
А Словяне . . . Е! що й говорити! З їх в три дні можна поробити 
таких фільософів, як і я, ж і ти! Коли тебе мучать такі ідеї, то 
їй-Богу йди гуляти; лучче зробиш! 

Дашкович сміявсь, що Воздвиженський так химерно розвязав 
його ідеї, котрі так довго неспокоїли його думку. 

— От такого фільософа, як ти, я не знаходив іще ні в якій 
книжці ! 

— І які то ідеї колись випливуть з голов твоїх Черкасців? — 
сміявся Воздвиженський. 

— А може й вип.іивуть. Ось подивись, які чудові пісні укра- 
їнського народу, позаписувані оце недавно? Ось прочитай, коли ти 
зугарний! Яка висока поезія! 

Воздвиженський взяв у руки Збірник українських пісень і почав 
читати голосно, дуже страшно й смішно перевертаючи слова на ру- 
ський лад. Його лоб зморщився. Було видко, що йому українське 
слово в книжках, в літературі, дуже й дуже не сподобалося! Він 
читав далі, і його брала злість. 

— І пишуть же чорт зна що! І записують те, що треба-б 
зовсім скасувати, . вигубити з корінням і насінням, — п]м>мйвив 
Воздвиженський. 

Його широке й плисковате лице почервоніло. Він схоиив('я 
з місця, налапав цілу коробочку сірничків, тернув цілою коробочкою 
об дверці груби, другою рукою ухопив збірник і вкинув у грубу, 
розгорнувши книжку й посипавши її листи огневим дощем. Листки 
зашкварчали й жахнули полуммязі. Дашкович не втерпів, одняв од 
його книжку. 

— Що це з тобою сталося! — крикнув він. 

— Повибивай собі, брате, оці ідеї з голови! 

Дашкович не сердився і тільки сміявся; він знав Воздвижен- 
сьЕого, яіс профана, як чоловіка, зовсім не поважаючого науки 
й ідей. 



V. Опанас Рудченко. 

(Панас Мирний.) 
35. Колядники. 

(З и.івісти: ..Повія'".) 

Де-ж Хрнстя забарилася? Чому не приходить утішати матері 
ітарої, далити з нею її тугу запеклу? 

Хрнстя рада, що вирвалася . . . Бігає з дівчатами по всьому селу 
від двору до двору, від хати до хати. Холодна Різдвяна ніч не 
припона молодечі, тільки заставляє швидче бігати . . . Рипотять швидкі 
ступні по усланій білим снігом землі: молода кров, розгоряючись, гріє, 
бє у лице; говір-клекіт розлягається по опусті.іих ву.лицях; з усіх 
країв села доноситься колядка . . . Радістю і веселош,ами бється серце 
у Христі. ичі грають, як ті зорі на холодному небі. Те лихо, що їх 
туманило, що важким каменем лежало на дупгі, скотилося, коли вона 
переступила за свій двір. 

— Уже-ж і розпущу я свій голос сього дня! — хвалилася вона 
Горпині. — Довго я держалася, та оце п вирвалася... А недобрі 
ви. дівчата: хоч би таки одна прийшла провідати, розказати, що 
робиться на ср.лі, що чується між вами? — щебетала Христя, по- 
спішаючи за подругою на збірку до досвітчаної матері. 

Досвітчана, мати, стара Вовчиха, радо стріла Христю. 

— Здорова, дочко! Та й давно-ж ти у нас була? І Пи.іипівка 
зійшла — не приходила . . . Стидно, дівко . . . Там у вас нещастя 
трапилося ... У кого того нещастя не трап.іяється? День наш — 
вік наш: сьогодня живий — здоровий, а завтра, дивись, уже й не 
стало. Усі під Богом ходимо. Його святая воля! . . . Ну-ж, я на тебе 
ПОДИВ.ІЮСЯ. Іди 6.ЛИЖЧЄ до світла. — І стара, курноса, мов сова. 
Вовчиха, почала повертати Христю на всі боки, заглядати у її лице, 
у вічі. 

— Змарніла, дівко, спогані.ла . . . Жури.лася? Нічого: молода, 
перетерпиш ... А тут нема мені одбою від хлопців за тебе: чому 
та чому, тітко, Христя до вас не приходить? А по чім я знаю — 
Ч0М5? Підіть, кажу, довідайтесь. І сьогодня забігав один ... Чи буде 
Христя хоч у колядці? 



— 1^1 — 

— я знаю хто забігав, — умішалася Горпина. 

— Ні, не знаєш. 

— Так скажи, хто? — спиталася Христя. 

— Ага, хочеться знати . . . хочеться? Не скажу-ж за те, що не 
приходила. 

— Як-же ііого ходити? — виправлялася Христя. — І гріх, 
і мати не пускають. 

— Потурай гріхові ... А матері скажи: хіба вона не була 
молодою? 

Розмову перервали три-чотирі дівки, що, запихавшись, убігли 
у хату. 

— Бач! Вони уже тут; а ми, дурні, за ними бігали. Прибігаємо 
до Горшши, — кажуть пішла до Христі. Приходимо до Христі — 
аж у неї і хата закручена. Поцілувала Химка у ломаку та й назад 
вернулася. 

— Брешеш! Сама цілувала, а на других звертає, — одрізала 
Химка. 

— То Маруся цілувала, — додала третя дівчина, ще підліток, 
указуючи на свою старшу сестру. 

Маруся тільки закопилила губи. Дівочий клекіт на хвилину 
затнувся. 

— Чи ще багато наших немає? — питала, обдивляючись гурт, 
Горпина. — Немає Ониськи та Івги. Знаєте що? Поки вони при- 
йдуть, заколядуймо матері! 

— Давайте! давайте! — підхопили инпгі. Горпина вискочила 
уперед. 

— Благословіть колядувати! — гукнула. 

— Колядуйте! — відказала Вовчиха. 

Дівчата стали у коло; одні питали „якої?" другі відкашлюа- 
валися. Горпина почала . . . 

Зично ґі голос роздався серед хати, мов бреньгіт голосної 
струни, або забій у дзвона . . . Здавалося, то черниця скликала на 
молитву своїх товаришок. Усі притихли, слухаючи того вигуь7 • • . 
Це зразу усіми голосами підхопили: 

Славен єси! 
Ой славен єси. 
Наш мп.іий Боже, 

На небеси! 



— 142 — 

І знову вигук, і знову „славен". Колядка була довга-довга. На 
і:інеіц> нжїпіли і ждані: Ониська — мишаста і Івга — товстуха. 

— Оце насилу врфвалася! — виправлялася Івга. — Забі- 
і'аемо до однієї — иішла, кажуть, туди; до другої — у другий край. 
Як пішли шукати, як пішли бігати, — насилу допита.лися. А тут, 
ідемо до вас — стрівають парубки. — Куди, дівчата, чешете? — 
Ми від їх, а вони — за нами . . . насилу втікли ! 

— А Тимохвія-б то і не бачила? — спитала, усміхак^чись, 
І'оршіна. 

Широке, чорне .лице їв ПІ ще дужче почорніло; очі заблищали. 

— Хай він тобі на шиї повіситься! — сердито одказала Івга. 
Тю-тю, дурна! Я жартую, а вона - навсправжки, — • ви- 
правляється Горпина. 

— От ще погризуться. . . А гріх! — умішалася Вовчиха. — 
Свої, та п не миритеся ... — І стара захитала сивою головою. 

— Чого-ж вона мені очі вибиває Тимохвієм? — не вгамовуєть- 
ся ІВГсІ. 

— Івго! годі! — уміїпалося де-кілька дівчат. 

— Годі вам змагатися: пора збіратись! — підказали инші. 

— Пора, пора . . . Прощавайте, мамо. 

— З Богом, діти, щасливо. А колядку пропивати — до мене. 

— До вас! до вас! — І цілим гуртом повалили з хати. 

Ніч ясна, морозна. Півмісяця високо плаває у чистому небі, 
горить; кругом його стовпились зорі; яі: рій коло матки, як горіїпки 
коло доброго крайця хліба, — так вони витанцьовують, та виблиску- 
ють кругом його; а він, зрадівши, так висвічує на все небо, так 
вистилає своїм світлом укриту бі.лим снігом землю, горить в однім 
місці сизим огнем, у другім зеленим, у третім червоним, аж жовто- 
гарячим. — мов хто розкидав дороге намисто по землі. В повітрі 
тихо, холодно, п морозне стоїть воно і не поворухнеться, тільки 
давить своїм холодом, аж дихати важко, аж встояти не дає. По селу 
скрип, луск, ївалт-лемент . . . Там рипить більше десятка ніг, 
перебігаючи вулицю; під хатою чується: „ б.іагословіть колядувати!" 
а там, з далекого краю доноситься і сама ко.лядка . . . Черідка ви- 
соких голосів мчиться по-над селом, будить застигле холодне повітря, 
веселить криві вулиці, дратує собак по дворах. Живе, гуляє Маря- 
нівка! Світло горить у кожній хаті; у кожного свої гості, а не гості, 
то свято. 

Дівчата, вискочивши з двору Вовчихи, розкинулись на невеличкі 
купи. Горпина і Христя — • одна коло другої. 



— 143 — 

— Про кого то мати натякала? — спитала Христя. 

— Про кого? Звісно, про Хведора! — ■ одказала та й одбігла 
до других. 

Христя трохи одстала ... — Та невже той Хведір так уби- 
вається за мною? — думала вона. — Питав: чи буду я? Підожди, 
стріну я тебе де-небудь, уже-ж правди допитаюся; та вже-ж і за ніс 
поповожу! . . . Коли каже твій батько, що з ума тебе звела, — хай 
не дурно каже! — нахвалялася Христя, їй так гарно, так радісно 
на дуіиі, легко на серці ... 6 той, що і за нею побивається, її 
любить . . . Вона не зробить так, яіс чорна Івга зробила, та ще й 
сердиться, коли їй натжають Тимохвія. Ні, вона не сама оддасться 
до рук, а візьме його в свої руки. Христя усміхнулася, пригадуючи, 
щоб його зробити таке Хведорові, як стрінеться? На неї найшла та 
дівоіі^>ка жартливість, якої вона давно вже не звідувала. 

— Чи підемо, дівчата, до Супруненка колядувати, чи минемо? 
- спитала вона, наганяючи гурт. 

— Підемо. Чого минати? Цей крап обійдемо, та тоді й на 
другий. 

— Ви йдіть, а я не піду, — сказала Христя. 
Чому? 

— Боїшся, щоб Грицько ціпка не дав? — цвіркнула Івіа. 

— Ось піди, піди . . . Чіг й сама від ціпка викрутипіся. 

— А мені за що? 

— За те, що й мені. 

— Ти-ж, кажуть, його Хведора причарувала, — плеще Івга. 

— Чого не кажуть. Он і про тебе кажуть. 

— Що-ж про мене кажуть? 

— Казаному кінця нема, — одказала Христя, щоб не розво- 
дити сварки. 

А тут і Супруненкова хата виглянула з-за комори. Дівчата 
підійіплй до воріт. 

— Нумо, ходімо! — скрикнула Горпина. 

— А як справді ціпка дасть та ще п собакою нацькує? Від 
його усього треба ждати. Та дивіться, уже мабуть і спати повкла- 
дались ■ — світла не видно, — обізвавсь хтось із дівчат. 

— Сліпа, не бач! — крикнула Горшша. — Он же світиться. 
Дівчата поспиналися аж на тин. 

— Світиться, справді світиться. 

— Заходь! — скомандувала Горпина і вскочила у двір. Рябий 
здоровенний собака на привязі біля комори почав гавкати. 



- 144 — 

— От розгавкався! Хазяїн кращий від тебе, та не гавкає! — 
сказала Маруся, постшаючи за Горнпною. Инпгі зареготалися і собі 
— бігом. Передні вже були біля вікна, тоді, як задні топцювалися 
коло хвіртки, ломали ломаку з тину. 

— Благословіть колядувати! — крикнула Горшша, зазираючи 
у вікно. Воно померзло і, окрім жовтої плями від світла, нічого не 
було видно. 

— Благословіть колядувати! — гукнула удруге Горпина, довго 
дожидаючись одказу. 

— Хто там? — донісся з хати голос. 

— Колядники. Благословіть колядувати. 

— Ось я вас поколядую! Гемонські діти! Де-б спати, а вони 
ходять по-під чужими вікнами, собак дражнять. 

Де-кілька дівчат зареготалися, инші кинулись геть навтікача; 
зосталася Горпина з трьома дівками. 

— Та цитьте! — скрикнула Горпина, дослухуючись до гомону 
в хаті. 

— Ось я зараз! Підождіть трохи! — почувся голос Грицьків. 

— 0-0, бачте: підождіть. Він таки впустить, — підохочувала 
Горпина дівчат, що мали були утікати. 

Чутно, двері рипнули, щось зашамотіло у сінях. Собака на при- 
вязі як не розірветься! то кинеться в один бік, то стрибоне уперед, 
аж вірьовка тріщить. 

Сінешні двері розчинились і — висунулася кочерга .'. . Дів- 
чата, зобачивши — дай Боже ноги! — не знали, коли за двором 
опинилися; инпгі, боязкіші - — номчалися вподовж вулиці, одна Христя 
стояла серед шляху і заливалася з реготу. 

— А що здобулись? 

— Я вас! Я вас, бісові старці! — гукав Грицько ... — Бог 
свято дав, ні де, за цілий день нагулявшись, спочивати, а вони 
ходять роти деруть, та добрим людям не дають спокою. Рябко! 
кусі їх! 

— Кусі Рябко лисого! — одгукувались дівчата. 

— А що заробили? — кричала одна. 

— Заробили, аж торба подралась! — одказує друга. 

— Заробили — насилу ноги домчали! — додає третя. 

— Ще й у такого багатиря заробиш! — сердиться Горпина. 
А чорна Івга кривить Горпину: 

— Благословіть колядувати! благословіть колядувати! — носить- 
ся її гук вподовж вулиці. 



— 145 ~~ 

У той саме час Грицько спустив Рябка з цепу. Лютий собака, 
як вітер, помчався вподовж городу, стрибаючи на тип, та аж виє, 
гавкаючи. 

— Тю! тю! — тюкали дівчата, удираючи вперед. 

— Благословіть колядувати! — в-одно теліпає Івга. 

— Хап вам біс! Мені й Рябко заколядує, - — перекривляючи 
Грицька, товсто гукнула Христя. 

Нестямний крик реготу зірвався і, як буря, помчався по всій 
вулиці: Ха-ха-ха! ха-ха-ха! 

Уже й далеко одбігли від двору, уже повернули й в другу 
вулицю, а регіт з смішної Хрпстиної вигадки не вгавав. Веселим 
гуком та криком носився він в морозному повітрі, бунтуючи собак 
по дворах. 

Від Супруненка повернули до багатого козака Отеура. Стара 
Очкуриха з почотом приняла дорогих гостей, вареною частувала, пи- 
рогами годувала, ще й сороківку дала колядницям. Бадьорніші й весе- 
ліші вийшли дівчата з Очкурового двору й напрямилися до батюшки. 
Там прпйшлося разів з шість ко.лядувати: батюшці, матушці, батюиічи- 
ним дітям. Хоч батюшка за те грошей не дав, зате матушка добре 
нагодувала й напоїла; де-які вийшли уже й геть-то з гудючою головою. 
Івга трохи не згубила книіиа, яким матушка обдарила: Івга, як .здо- 
ровіша, була за міхоношу. ІІрийшлося перемінити другій, а чорне 
ІБЖине лице, жартуючи, натіфали дівчата снігом, щоб прочунялася . . . 
Сміх, регіт, жартівливі вигадки ... і знову сміх — регіт. 

Весела пора — ко.лядки. Не даром кожна дівчина, як Бога, до- 
жидає їх: і наспіваеніся, і нагуляєшся, і нарегочешся ... 

На Христю — як насіло: не було того двору, з якого вона 
вийшовпіи, не кривила хазяїв, не сміялася з подруг, не дратувала 
ломачкою об тин собак. 

— Це тобі, Христе, не перед добром. Щось тобі буде таке, — - 
казали дівчата. 

— Як додому вернешся — мати вилає, — одгадувала не- 
величка Пріська. 

— Хай лає, зате нагуляюсь! — одказала Христя і знову 
почала реготп. 

З противної вулиці доносився парубочий гомін. 

— Дівчата! парубки ... — хтось сказав. 

— Хлопці — поганці! Бісова мати того, хто в танці! — 
стеліпнула Христя. 

— Тю! . . . — одгукнулися парубки. 

XII. Чвтанка. Ю 



140 

Тн>-Н)-ю! ... — гуконула Христл. 
— Хрпсте! не :ті1[май: можо чужі. - обіавалась Гориина. 

А як чужі, так іцо^... І ще дужче гукону.іа: тю-ю! 

Трррр! ... - роздалосії го.юсне й ніісоке тиркання вподовж 
ну.іиці. Хрпстії мала ііерекриїттп. — та изіік шатнувся . . . Яа першим 
тирканням ііромчалося друге, там втретє. Чимала ва.лка парубків по- 
казалася :{ вулиці. - у здоровенних біли.х кожухах, у сивих шапках, 
ланок» ІІІНЛ11 вони через вулицк». но(Ч<ринуючп по снігу ногами. Дівчата 
уда))или('п врозтіч. 

.Гови! лоїні! іукну.іи нарубки на всю ву.іицю: піднявся 

г(»мііі. та біганина. Нарубки ловили дівчат, здоровкалися, жартували. 
То були усе знайомі нарубки свої: Тимохвіп, Іван, Грицько, 

<.)нисько. Хведір . . . Хведір так і кинувся до Хрпсті. 

— Ти куди таї: розігнався, роззяво? — скрикнула та. 
Яа тобою. А ти куди втічеиі^ 

Чоі'о я буду тікати? Хіба і ти такий, яі: твій батько? 
Пришили до пог(» зак<»лядувати, а він собакою нацькував . . . Багатирі, 
дуки, ]:а.жете! 

Хрпсте! Не спошшай мені про дім. не калаї нічого за 
батька. Хіба його ніхто не знає? - почав жалібно Хведір. 

— А про мене, що він казав? І не гріх таке плести! 
Хай каже . . . Казаному кінця немає;. 

— Немає;. А совість н! Осоружні! — скрикнула Христя і і[о- 
бігла до г}фту. А Хведір, насупившись, потяг за нею. 

Там уже настав мир; хлопці, зійшовшись з дівчатами, вели 
жа ртівливу розмову . 

— Так підемо купно колядувати? — питали хлопці. 

— Не треба, не хочемо вас. Ви гукаєте дуже, — одмагалисл 
діьчата. 

— А ви не дуже? 

— Все-ж не так. я і: ви. 

-- Та ну! Глядіть, чи не перекричите. 

Хоч і кричимо, та не хочемо. Ми підемо сами. 

- А ми — за вами. Куди ви — туди п ми. 

— А ми втічемо. 

— А ми доженемо. 

— Зугарні! Яапутавтесь у своїх полах, та й попадаєте. 

— Побачимо. 

Змагалися, аж поки не посходилися усі до гурту. То було 
запждішнє; змагання; дівчата бу.тіп ще раді, що парубки з ними, — 



147 



і веселіше, і охвітніше: чи ішне наиадеться, чи собака кинеться — 
к кому одстояти п оборонити. Усі разом посунули далі, де-хто гуртом, 
де-хт«і в царі. Івга наче прилипла до Тимохвія. хоч той більпіе ба- 
лакав .і ііншими дівчатами. Хведір понуро тягся за Христею. Так 
і х<'ди.ш по всьому сел}', забігаючі трохи не у і:ожен двір. 

Уже по других краях села стихла колядка, уже і світло де-не-де 
тільки горілій : а наші колядники все ще бігали та відшукували, 
і:(»му-б заколядувати . 

— Чи були, дівчата, у матерів 

— Були. 

— Бач, а ми не були. 

— Гарні! 

— Певне вона не спить. Ходімо. 

— А ходімо, справді, ще раз до матері, -— сказала Горпина. 

— Пізно буде. Он уже місяць сідає, — одказала Хрпстя. 

— Хай сідає. Хіба і без його не видко шляху? 
-7- Коли боїшся, проведемо. — кажуть [іарубки. 
Христя противилася, — одступав назад. 

— Як Христя не піде, то й ми не хочемо! — упіраються 
дівчата. 

Два парубки підбігли до Христі і. взявиїи за руки. поволокЛи 
за гуртом. 

Місяць зовсім спустився над гору, нач<* иівхліба лежало над 
землею: з ясного та блискучого він став мутним-червоним : по небу 
тільки виблискували зорі, та земля світила своїм білим снігом. Уже 
не ті.льки люди — й собаки утихли: тільки тими вулицями, де про- 
Х0ДИ.1И к'олядники. чулися ще собачі заводи. 

Поки дійшли до Вовчихи, місяць зовсім скрився, і хата Вовчихи 
стояла темна та сумна. 

— Бач, я казала: не йдімо. — мати вже спить. — обізвалася 
Христя. 

— Хіба неможна збудити? — сказав Тимохвій і напрямився 
в двір. 

— Тимохвію! Тимохвію! — загукали дівчата. — Не буди! 
Вернися ! 

Тимохвій став. Парубки настоювали: — збудити матір. — 
дівчата казали: — не треба. 

— Хай стара хоч у свято виспиться. Ми їй і так не даємо 
спати, — доводили дівчата. 

Парубки згодились, хоч ще пристоювали. 



— 148 — 

— Годі! Пора додому, — сказала Івга. — Ти. Тимохвію. 
ідеш? 

Тимохвій мовчав. 

— Хіба Тимохвієві по руці з тобою йти? — опізвалася Іїріська. 
далека Твмохвієва родптаа. 

— А твоє яке діло? — визвірилася Івга. 

— Я Христю одведу, — сказав Тимохвіп. 

— Я не хочу з тобою. Он Івга тобі. — одказала Христя. 

— Тимохвієві Івга! — гукнули дівчата. 

- — Так, так! — згодились хлопці, — Тимохвій Івгу веде. 
Грицько • — Марусю, Ошісько — Горпину, Хведір — Христю, — 
ділили хлопці між себе дівчат. 

— Становись, братця! — І кожен, шдіпшовиш до (-вовї, по- 
вернули назад. Де-яічим треба було іти у ліву руку, другим — у праву, 
третім — прямо. Горппні і Христі до церкви разом, а там ще чп- 
малиБ майдан зостався Христі додому. Гурт розсипався, розбився. 
і, находу прощаючись, розійшлася кожна кушіа своєю дорогою. 

Горпина і Христя — одна біля другої; коло їх з обох боків 
хлопці: Оніїсько. невеличкий, у своєму довгому кожусі, котрий 
трохи не волочився по землі, сміишв дівчат, то вигадку уверне яку. 
то колінце вш:ине. Регіт і жарти не стихають. Зате Хведір, пону- 
ривцшсь, тягне коло Христі, німий — мовчазний. Йому мов і гарно 
коло неї іти і разом боязко; йому хочеться і собі що-небудь сказати, 
чим-небудь дівчат посмішити, та поки надумається, дивись — Онисько 
уже й розсмішігв. Аж плач його бере, — який він несмілий та 
незугарний. Не даром батько каже: дурний. Дурний і є! — думає 
він, мовчки бейкаючись. 

Аж ось і церква показалася, чорніє у сірому мороці иі»чи; круїом 
неї тихо — сумно. 

— Дивись, як- мені страшно, — струснувшись, каже Христя. — 
Оце тобі, Горшшо, вже й дома, а мені ще майданом скільки йти. 
Може-б ти провела? 

— Е ні, сестрице: спати вже хочеться. Та тебе он Хведір та 
Онисько аж додому доведуть. 

— Чого там Онисько, я і сам! — обізвався Хведір. 
Дівчата попрощались і розійшлись. Онисько, повернувши за 

церкву, став. 

— То ти, Хведоре, сам? 

— А то-ж. 

— Так прощавайте. На добраніч! 



— 149 — 

— Прощай. Добраніч! 

Христя і Хведір зостались у-двох. Де-кілька часу йшли мовчки. 
Хведір думав, що-б його Хрпсті сказати; Христя мовчки виступала 
і раз-по-раз струшувалась. 

— Ти. Христе, змерзла? — - надумався Хведір. 

— 1 сама не знаю, що це зо мною, — наче трясця трясе. 

— Коли хоч ... — несміло почав Хведір, — - у мене кожух 
добрий і довгий. 

— То що, скинеш? А сам у сорочці зостанешся? 

— У мене свита ... А хочеш, — поли широкі — полою 
прикрию. 1 в одну мить розстебнув кожух. 

Христя усміхнулася. Хведір побачив, як у Хрпсті очі блиснули . . . 
його серце тьохнуло ... Не пригадає, як і коли Христя опинилась 
під ного кижухом. коло його боку. ЇІому гарно так. і трпло. радісно. 
Проступають обоє, мовчки. 

— Що, коли-б це твій батько побачив, іцо ми так ідемо? — 
і'Піїтала Христя і зареготалася. 

— Христе! — - скрикнув Хведір, придавивши її з боку. 

— Ти-ж не давпси. — - ласкаво обізвалась Христя. 
Хведір затремтів. 

— Поки світа сонци. — - почав він, — поки земля стоїть . . . 
поки сам пропаду, — не забуду я цього, Христо. 

Христя дзвіпі:о ;',ареготалася. 

— Чого це так? — спитала. 

У Хведора дух сперло у грудях, огнем пек.іо коло серця. 

— Ти сміепіся, Христе . . . Тобі байдуже, — знову почав він, 
— а я? я . . . Батько мене лає: д}фний — каже. Я сам чую, що 
-здурів. А тобі байдуже, ти смієшся . . . Го.лубко моя! — тихо про- 
иіептав Хведір і міп,но прптпг Христю до свого серця. 

Вона чула, як воно у його несамовито ісолотилося, як його 
гаряче зітхання гріло лице їй. 

— Не пустуй, ХведореІ — суворо сказала вона. 

— Без тебе мені світ — не світ і люди — не люди! — 
крізь п.іач скрикнув він. — Я не знаю, чого тп моєму батькові не 
люба . . . Та хто йому любий? Усі — то дурні, то вороги ... І за- 
дасться такр! - жалівся Хведір. 

Христя важко зітхну .іа . . . Цей Хведір справді кохає її і щиро 
коха«. Гріх і те сказати, щоб він був і непутящий який. І з себе 
красивий, і добрий, — ■ дума.лося їй. То була хвилина, коли і Христі 
серце обізвалось. ІЦирпії і жалісливий голос Хведорів уразив Гіого. 



— 15(1 — 

Мовчкп ВОШІ пройшли ще чимало. Вона чула, як Хведорова руі;а все 
важче та важче обвпвалася коло її стану, давила її до його . . . Вона 
не противилась. її плече черкалося з його плечем. її пік приходи вся 

коло його серця. 

— Хоч би і вік отак. Хрпсте, — шептав він. — Хоч би 
і вмертп отак. 

Воші стали. Хрпетя мовчала. 

- — Ось уже і двір твій! — журливо промовив Хведір. — 
Господи, як пгвидко! 

Вона зітхну.іа і одкинула по.лу. Хведір побачив її лице бліде, задумане. 

— Спасибі тобі, Хведоре. — тихо подяї^увала вона. — 
Прощай ! — і напрямилася до хвіртілі. 

— Христе! ■ — обізвав він. 
Вона озирнулася. Хведір кинувся. 

— Хоч одно слово . . . .Іюба моя. мила моя! 

Він обхопив її і хотів поці.лувати. Христя мотнулася і в одну 
мить опинилася за хвірткою. Вона сама не знак, чого їй стало смішно, 
смішно . . . Роздався тихий регіт. 

— Ти смівшся. Христе? . . . Смієшся? . . . питак. тремтячи увесь. 
Хведір. 

— Іди вже собі. — з-за хвіртки ск'азала Христя. 

— Господь з тобою! — промовив Хведір і. нїіч»' ниний. по- 
вернув назад майданом. 

У Христі жаль так здавив серце, що аж сп^ози виступили на 
очіх. Вона вже мала була гукнути на Хведора. щоб вернувся, та не 
гукнула. ('хилив]Иіїсь на ворота, вона дивилась, як не твердсмо ходсіь. 
потяг він од неї, криючись у сірих номерках ночп. його білий кожух 
Т(» блисне то зникне. Ось уже не стало й видно: чутно тільі:и. ;іі; 
ступні рипотять у тихому морозному повітрі. Далі і <'туині затих.іп. 

Христя ще постояла, озирнулась навкруги, глянула у небо на 
зорі . . . Тихо та ясно виграють вони. — Христя і5и:кі;(» і їлиооко 
зітхнули і. похнюпивіиись. повернула до хати. 



36. Нема землі! 

(З повісти: ^Хіші ревуть воли, як исла поіші?~ ) 

Життя. і;ажуті.. .зжити — ■ не поле перейти. Життя — щі» пигида. 
•Як серед ясного літнього дня. і:оли сонце аж пече, так гріє: тм 
світить. — дивись: де не взявся вітер, надув — нагнав з усіх 



151 



Сюків чо})ПІ хмміт — ;іак"лу(и>тали('і, ноііи: насупилось небо . . . .{а- 
ховалось сонце — похмурпло . . . ;загуло. закрутило, закуіппнлило 
шляхом . . . злріліула иліісі;авт:а. загуркотав грім . . . і'рнк! трісьі 
Отакечілі й тут. Оцр тпхо й мирно, любо та мило . . . гульк! Не 
вспів озирнутись. — пі: повернуло на негоду . . . 

Ув-осени. тільїси 111,0 позвозив додому Чі[іка хліб з поли й ла- 
годився молотити, сам собі міркуючії яі: тсж^реньк'н бачитись 
з Галею, — на тік до його вскочило лихо . . . Стоїть він на тоі:у 
з ціпом. — аж н]»иходііть дссятниі: з волостії. „Чого йому треба?" 
подумав Чіпка — й іі[)іп:ро глянув деснтниі:ові в вічі. 

— Ходи лиш у во.тость! каже дрситниі; здалеку. Чіпка іцс 
раз ГЛЯНУВ на десятнпка: подумав трохи. та тоді н:к»' :'иіпитав: 

— 'Чого? 

— Не знаю. — одк'азав д^^сятииі:. Кличуть . . . икийсь 
чоловік прийшов з Дону ... 

^ Що за чоловік? . . . Навіщо я йо.му здався? . . 

— Не сісажу. — оді:азав десятник. Прийшов, щось ноба- 
лаісав з писарем. — мене оце й послан») . . . 

- Добре . . . нрппду. - одказав Чіпка. 
Десятник повернувся й пішов повагом подовж вулиці. 

Не пішов, а побіг Чіпка в волость: не зайшов і в хату, по 
сказав нічого й матері. 

Незабаром після того, вернувся додому, та и]»ямісінькі» 

в хату. На той час Мотря поралась коло и^^ч11. 

— Г)так. мамо! — обізвався він. 

— А що. сину? — іштав. не обертаючись. АЬітря. їй- и<»мі- 
тивиїи ні жалю в голосі, ні смутісу на лиці. 

- Приплентався якийсь приблуда... Каже: .Іуцоиків н»'біа: . . . 
Хоче наїпу зем.тк) одбірати . . . 

М<ітря миттю обершлася, глянула на Чіпку, та й отст»;- 

ріла . . . Хоч вона й дивилася, та нічого не бачила, но розуміла. 

— Каже: не оддаси — буду позивати . . . 
Мотря поблідла — і ледви вимовила: 

— Як'іїй небіж . . . звідкіля? . . . 

— Ка:ку-ж: з Дону! - одмовив Чіпка. 

Л Дону?! - яісось боязк'о запитала Мотря, - та й опу- 
стилась на лаву . . . 

Одно невеличке слівце „Дін", як молотком удари.то її І? голову. 
Память у неї зразу проі:инулась — і нагадала, що вжо ц-лл іі]»и- 
йіпла була по неї лиха година з Дону, котра перевернула усе її 



— 152 — 

життя, та іі ];инула бідувати на старість ... „Чн не нова, бува, 
прийшла знову з того Дону?" — думала Мотря, глядючп на сина, — 
хоч нічого й не бачила, бо в віччю в неї почорніло, затуманилось . . . 
Чіпка подививсь на смутну, перелякану матір — й оханувся . . . 
Він бачпв. Ще його звістр;а впала громом на стару материну 
голову. 

— Не журіться, мамо І . . . Не лякайтесь! ... — став він за- 
спокоювати матір. — Хап позиває. . . Нам громада присудила 
зем.лк» . . . Ііайдуже! Ніхто тепер не вирве з моїх рук . . . 

— А і:лоііотп ... а тяганина ... — проказала Мотря, заду- 
мук»чись. 

— Гі.іькись ... А землі не дамо! Зубами держатиму. — 
ир пущу! 

— Оступайсь, сину, за своє добро ... У нас же тільки й ба- 
гатства. ІДО земля та . . . Скільки я попоходила, скільки я попоно- 
сила, поки тоді оддали! ... — згадувала Мотря, як вона добувала 
ту землю. 

— Кажу: не журіться! — одказав Чіпі;а, й пішов із хати на 
тії: молотити. 

Мотря посиділа ще трохи на лаві: ще перекинула в своїй го- 
лові одну думку за другою . . . може-б ще сиділа та думала, як би 
не засичав окріп у печі, збігаючи ключем на черінь . . . Тоді Мотря 
встала, сунула окріп ■ — і знову стала поратись коло печи, як і до 
того поралась. 

Побалакали вони н той день за землю за обідом; побалакали 
за вечерен» й довго балакали, полягавині ввечері спати — н за- 
бу.іись обоє; . . . Іде життя в них протертокі стежкою: як сьогодня. 
так завтра: яі: завтра, так і позавтра . . . Мотря коло печи та 
в хаті, або за корівчиною ходить . . . Чіпка — на току, коло хліба 
порається: молотить, та віє, та околот вяже . . . 

Колп так — тижнів, може, через два після того, як кликали 
Чіпку в волость. — знову прибігає десятник, загадує знову йти 
в волость та вже не самому Чіпці, а з Мотрею. Чіпка не послухав: 
матері сказав сидіти дома, а сам мерщій почемчпкував. 

Не вспів він вступити на поріг у волості, не вспів сказати 
„Добрий день^' — як писарь до його з бумагою: 

— Ось із суду бумага за ваигу зрм.тю! . . . Велено одібрати 
в вас і оддати Луценковому небожеві . . . 

Чіпка — сам нр свій. Дивиться то на иисаря. то на бумагу: 
чл бу.мага бреше, чи писарь? 



— 153 — 

— Нк-же цс' — іінтаї; в писаря. — Адже тоді громада іірп- 
су.міла нам землю . . . 

— Присудити — присудила, — к"аж(' иисарь. — та, бач, иа- 
І)}Г)ЧЄ, є й над громадою старіиі. І'ромада присудила, а суд — одсудив! 

— То це таг: і оддати ^іемлю?! 

— А вже-ж! 

— Та ні, не буде цього! 

Більше нічого нр сказав Чіпка, не иок.'іонивси навіть старишні 
голосній, а повернувся — й пішов, похнюпившпсь, додому . . . 

— Л що тепер, мамо, робпти? — запитав матері, ледвп од- 
хилившп хатні двері. 

— Що. сину? 

— Пропала земля! 

— Як пропала? 

— Кажуть: суд одсудив . . . 

Немов хто гострий ніж вгородив у серце старій Метрі. Як 
гиДіа вона на лаві, на гребені, виводячи тонку нитку, — таї: 
і прикипіла на днииц: заколіло веретено и одній руці, а волокно 
і! пучці — в друї'ій . . . 

— Краще-б мені. сину, в домовині лежати. пі-,к таку чутку 
чути! — ледви вимовила Мотря крізь сльози . . . 

А Чіпка — ие чув. не дослухався до її слів. Він знмл під 
4-обою не чує. Міряв він хату — то вздовж, то впопереі.*, бе об 
поли руками, ніби сам собі приговорює: 

— Та ні, не буде цього!... Б])еиіут]. вони... я вас знаю .. . 
-!Иіік>. бісових сутяг!... Підсипав писареві блудяга... й <; знмля . . . 
Та ні! . . . Мене 1Ц1М не підведеіп ... я сам своє знаю . . . допи- 
таюсь св(ип . . . хоч от ію іі.іо (чо{)кнув по горлянці рукою), — 
а землі не дам! ... 

Порівнявшись з матіркі, став, узявся в боки, глянув на неї . . . 

— Виймайте гроші, як с! — гукнув зопалу. 

— Які гроші? • — здивувалася А[отря. 

— Які в, всі виймайте ... і! і'ород піду — позиватись. 

— Де-ж у нас гроиіі? Хіба ті пять рублів, що за овечат втор- 
гували . . . там у скриньці в сувої заховані . . . візьми, коли треба. 

— Підіть принесіть, я не знаю, де. 

Мотря, стогнучи, встала, відхилила скриню, довгеньі:о ]иі.[ася, 
Поки знайіпла гроші. 

— На. — (ч:аза.іа вона ^Іііпц. подаючи гроигі правою рукою, 
а лівою :гачиняючи скриню. 



— 154 — 

Чіпка взяв гроші, подумав, повертів у руках спнві оузіажку. 
заховав її в кі^сет з тютюном, пхнув у кишеню, зітхнув — і взявся 
за шапку. 

— 11рош;айте-:к. мамо! Сього дня мене не ждіть. — хіба аж 
завтра вернуся ввечері. 

— Щаслпво. енну. — Тп-6 узяв хоч хліба на дорогу. 
Чіпка не чув: він уже зачпняв за собою хатні двері, 
і^осталася Мотря сама — сама, яі: палець, з свовю нерозваженою 

думкою . . . Гіла вона на гребені, не счулася сама, як узяла вере- 
тено: смикнула ь-ужелю. пасмо, вивела ниті.т ... В голові — по- 
лізла всячина, завернула в давне ... У памяті нрокчшулпсь ті 
давні часи. ;п; на чужім п<»лі на людеіі жала, з снопа заробляла. — 
як пять снопів людям нажни, а собі иіостиіі одверни . . . як за 
цілий довгий літній день, од світової зорі до вечірньої, спини не 
розгинав)чп. тількг. двадцять снопів і заробила ! ... А Щ"'-ж їх треба 
іі звозитіг. й змолотити! А тут — к'ругом лиха годпна обляг.га: на 
;\аті оселя нонрогнивала — ь'різь стелю капає:, стіни осінні дощі 
обшмарувалп — голтгми ребра^ші хата світить ... А вже й зіма не 
за го])ами ... І холод ... і голод . . . Пополотніла ^Іотря: ввірвала 
питі:у . . . ІЬп:отились з очей сльози — як горох, .закапали на 
д<>ліі?ку . . . 

Чіпка тільі;и вийшов з двору, так і наліг на свої ноги. Лихо 
:іого мчало в город: йому хотілось нере.іетіти туди. Шлях у Геть- 
мансьі:о лежав поуз його землю, мимо московського хутора. Та не ди- 
вився тепер Чіпк'а пі па чорно-жовту стерню на полі, иі на білий 
верх, що один тільки й виглядав з-за високого парк^ану москалевого 
двору. Чіпка чесав пілЯхом. зак-лопотанпй одною думкон» про 

3<^'МЛК> ... 

>І иді я без землі? — вертілося в його похнюнлоній го- 
лові. - Людський попихач . . . наймит . . . Ііез землі — нема волі . . . 
Земля тебе годує. . . . земля хазяїном робить ... А без землі — все 
пропало ... й моя надія пропала" . . . 

ІЦо-б ви сами пропали, пріп.мяті! — сам не счуіісн. як 
зірвались слова з язика. 

— Кому то ти Добра такого жичіїїи? — любеньїсо обізвалась 
Галя до його, на хвірточці стоячи. 

Вона вже давно його нагляділа, — тільки він не примічав її. 

Несподівана зустріч - як обва})Ила Чіпку. Він підвів голову. 

подивився, д»' НІН. г;іянув на Галю — і не міг слова вимовити . . . 



155 



Галя стояла — й <'п(я дивилася на \\иі\к ніоп -і усміїпісок». —■ ні^и 
раділа, іцо таї: ннсіюдівано здхоїінла Чіпі.т. що він змішався. 

— А иач: іи'])(>ляі:ався й ти! . . . А ще ііа|>уиоі;! - :<аіі.иі;и- 
тала вона. 

Чіпка сердито ;5іірі;пуі! на ікм -~ й наче :иуи иссс.іу усмІ!(іі:у 
;з її веселого личі;а. 

.І11ХПМ .іюдям. Галю ... — нонпжуючл голос. лел,віі одмовив 
Чііп;а на ііе]ине нптании, та й нове])нув до хвіртьмі. 

Га.ім сооі повернулася, сісочнла в дві|». :іаідіітули хвіртку — 
й тільілі чутно ;5а);он<ггіла двором. 

- і вона втіі;ла!... - гірк"о промовін} Чіні.а. ііс піл.ождала . 
не попалаїиїла . . . 

Поглянув він на ворота, на хвіртку мив оіі поглядом -'нііс 

їх: нохптап л:урлігво головокі: повернувся й ;иіову п«»чесав 

далі ... 

Сонце вже стояло па і!ечі)>пі.ому прулі. ЯК' ііід\оДИ'5 Чіпка Дч 
1>тьманськ'оп». Череда :5 поля пустилася додому: і;о)»(іви посніїиаліг 
побачитись -і телятами, й ;іа:иалеіоди подавали про ссис ністк'у и[іо- 
тяжннм ревом. Череда нагнала пта|)у й пе])»^міпіалася . . . Овечілі бо- 
кали та мекали. ]»о:5(М;ак"увалисі, на всі биі:и і нідніма.іи .'. шляху 
ст])апіеііну пи.ікігу . . . Вона стояла сі|Иім стовпом. навп|іоти соніиі 
здаваласії черві »но-димчата. Вона ;5аі:|)ивала собон) іорпл.. тількчі 
й видно було ;{-на її і'устого пол<»іу горіла на сонн,і ;'.олота баня 
на п,е])і:ві . . . 

Чінк"а ні до чого не додивлявся. Ііін ішов собі. ПОХНЮПИІЯІПІСЬ. 
тихо, ногу :'.а ногои) посилаючи. Не блй:ткий світ Гетьманське. Набив 
іоб]»(' йоги, натомив і.умі:ами голову: втомився т|)о\и. Йому '.тдума- 
лось спочити: він став мі])кувати. де йол» па піч іі|іитулитись' 
.\ж ось і город . . . 

.V царині наглядів Чіііі:а пи^зенького. натоіггувані>г<і чоловіка. 
.{ і;)>уі:іим :ишухлим лицем, -і ііудимн товстими усами. На илечах 
у його наопаїики була накчінута сі])а московська шинеля, унизана 
блискучими гудяпками, з зеленими пашивками на комірі. .Москаль — 
не москаль, а службою пахне. Стояв він серед двору, без ві»ріт. 
і. іі)іикріівпііі рукоіо від ('(інця очі. поглядав на Чіпку. Той пове|>ну!; 
до двору. Чоловік побачив і собі відійшов до немазаної хати. 

Ианявіпи на ліїсті іигаїелю. і'.ін став коло одного стовпа од воріт. 
підпє]) його одним плечем — і обернувся До Чіпки: 

— Л що скажеш? Чи не по ділу? . . . 



— 156 — 

^Сам Біг насилаь", — ■ иодумав Чіпка, здіймаючи шапку. 

— Скажіть, будь ласка: чи ви не знаєте — де тут жпве се- 
кретарь Чижик? 

У чо.ювіка аж ооидва уси затіпались; таранкувате лице м<>в іц*^ 
дужче порябіло. 

— Чого тобі до секретаря? — сам себе здержуючи, питає чо- 
ловік. — - Секретарь таких, як ти. не приймає ... А коли чого 
треба, — - то п я тобі напишу... Що в тебе за діло? — приставав 
він до Чіпки. 

— ■ Та діло, бачте, ось яке . . . 

І даваґі Чіпка, викладати свою пригоду. 

— Так . . . еге . . . треба справки наводігги . . . копії брати ... — 
понуро дивлячись, як великий дока в цьому ділі, одрубував чоловік. — 
Треба прошеніе . . . еге . . . так-так . . . Так і напишемо . . . 
А гроигі-ж у тебе є? — спитав він і глянув прямо в вічі Чіпці. 

— А багато на те треба? — іпівіряє Чіпка. 

— Та рублів пять на першпії раз треба ... а там — поба- 
чимо, що буде: чи можна вести діло, чи. може, наплювати . . . 

Чіпка стояв — і роздумував: чи не бреше він? он на ііому 
яка лиха одежина! Може хоче впдуритп гроші . . . бач: пять рублів 
щоб тільки дізнатися . . . всі гропгі на те тільки, щоб знати: чи 
можна вести діло, чи неможна? . . . Ото .здирство! . . . 

— Ну. так ходім до хати . . . 

— Ні. — замився Чіпка. — ирощавайти . . . 

— Слухай! . . . Постой! . . . Чув? . . . Постой! 
Чіпі:а став. 

— Знаєш що? — Я тобі за три і:арбованп,і напишу . . 

— Не хочу, спасибі вам. — та п іде далі. 

— Постой! Постой! — спиняє його чоловік. — -Яі:ти прозпваєпіся? 

— Варениченко. 

— Ти козак, чи хто? 

— Мій батько москаль. 

— Ага ... от, бач, і на бумагу не треба, — на простій 
напишу . . . хоч? За рубля напииіу. Ніхто тобі за рубля не напише, 
а іі наиишу . . . 

— Та Бог з вами! — одгрібався Чіпка, не рад. що й зачепив 
таку причепу. 

— Ти думаєш, я тебе од^фю?... Ні, ще Василь Порох нікого 
не обдурківаи ... ти чув про Пороха? Через Пороха й секретареві 
твоєму не раз доставалося! 



— 157 — 

Чіпка сиравді чув про Пороха: пісчанр хвалилися, що Порох 
не раз писав проиіеніе, кому треба. Чіпка -іадержався — - й ще раз 
обдивився Пороха. 

— Ну, от же тобі за твою неймовірність, — пристав Порох, 
узявшись за боки, — - щоб ти на другий раз знав Пороха, дурно 
тобі напишу ! 

— „Чи йти, чи ні?" — подумав Чііша. 

— Слухай, ходім! 

Чіпка повернув за Порохом у двір. 

— Я це тільки тобі дурно пишу, — проказував Порох, ідучи 
вперед, — перше зроду пишу дурно! За те ти мені хоч мого- 
ричу купи. 

— Добре, — одказав Чіпка. 

— То он, — дивись. — пляпша над хатою висить, — по- 
казав Порох через дорогу, — то — • шинок . . . Піди могоричу 
принеси ! 

Чіпка повернув до шинку; Порох пішов у хату. Незабавом 
Чіпка вернувся з пляшкою горілки в руках. Порох стрів його на 
порозі, ввів у хату. 

' Хата вдарила Чіпці в вічі своєю неохарністю. Стіни пооблуплю- 
вані, чорні, аж поцвіли; долівка була колись на помості, тепер тільки 
недоколоті під стінами дошки про те нагадували; посеред хати вибої, 
повні сміття; вікна темні, аж чорнувато-зелені, пропускали в хату 
якийсь темний світ. Гидко, непривітно! У самому кутку, на покуті, 
стояв невеличкий стіл з двох дощок, на палець одна від другої . . . 

— Здорові в хату! — привітавсь Чіпка. 

— Здоров, здоров, — весело задріботав Порох. — Сідай! — 
і ткнув пальцем на триніжок, що стояв коло столу, а сам мотнувся 
до груби. 

У хаті була панська груба. Порох одчинив дверці, виняв звідти 
чарку п краєць черствого хліба, покаляного в пошл, 

— Оце приходиться ховатись од проклятої сарани з святим 
хлібом! — задріботав Порох. — Як та ирожора жере! Не заховай 
тільки . . . Засох трохи, та сількись . . . повалявся ... — і почав 
хліб обдувати та обтирати. 

— А де-ж горілка? — обернувся до Чіпки. 

Чіпка підвівсь, щоб дістати: він поставив пляшку в кутку 
коло порога. 

— Сиди, сиди! — защебетав Порох, наглядівши горілку. — - 
я сам. я сам! 



— і:)8 - 

У-.улв він пляшку, иалиіі чарку, иилляв у рот. ісутуляв. кутуляв, 
)и..зводпвшіі якось чудно очнма. - ковтнув, ноилямкап: :^нову на.тав 
ча]»і:у. і :Ш(»ву віілпв у ])от. лакутуляв. і.мвтнув . . . 

Хто ц»' даі^ап.' спитав пісім другої. 

Жіідівка. 

То-то. чортовя душа ііоіалої да.іаі . . . <>т гасиадська 

І^мвка! Що таки Оврам говісніїїір. а ню нжр Ривка . . . ось по- 
і:уштуп ! 

Ні. не Хочу. 

Чому? Не іклн? 

'['а таїлі \\ іи* ний досі . . . 

То по .яіакпі. яка й на смак? 

Не знакі. 
Тільки що Порох став наливати чарку, двері прожогом розчи- 
нилися і'і у хату вскочила жінка не жінка, дівка — не ,хівка: 
голова не покрита, як у дівки, а .і;оси наборсані в мичку, немоіі 
жінка :<иіралася сховати їх під очіпок, та :твя;^ала на тімї. а вони 
й розсинались . . . Гама не стаї^а иі,('. висока, суха. худа, щоки 
усмоктались у середину, вид боліянпй. жовтий. тільки одні очі 
чорні, ні; те]»ен. олипі.али якимсь божевільним світом. •• 

.V:1:(' пі: . . . уже не! ІЦоб тебе крон гаряча сшіла І . . . 
'Крикнула вона таьчгм несамовитим голосом аж у По})оха руки 

•ттіпались . . . їсти мі крихти нома. дітім)іа п.іачс. а ній іо- 

]и.п:у ду.і.иїть! . . . 

1.1.11 соні І ІЛ.И. іди. яайднкав Порох. - Мені ніколи. 

\\ щулл Чоловікові писатиму нрошенік . . . іди собі! 

ІДоб тсос писачка списа.іа. п]ки:лятпп! Мені жіггти череві 
тнои нема ... 

— Хто--,і: теое держить.' Я тобі давно калсу: чн.м імопохати 
.мнні' :і своїми дітьми. — іиїла-о собі, ь-уди сама :]на.іа . . . так. бач. 
пікода москаля кидати! 

— Авже-ж пікода ! . . . — і якось страшно ;}асвітила очима. 
По]ляд Гі унав на кравць хліба. Вона .затіпалась і. як- та звірюка, 
кинулась до столу — аж Чіпка подався в біі:. 

— Бач. прок-лятий! Казав — хліба нема, аж ось скільки ие- 
реховував. 

— Ну. бери, бери . . . та йди собі! — одказав Порох, хо- 

У:й}4>ЧИСЬ з пляшкою. 

Вона страшно провела очима — й повагом вийшла з хати. 

— Хто це? — запитав Чіт;а. 



— 159 — 

— Сестра ... не всі, бач, дома — божевільна. 

Чіпці так стало шкода божевільної сестри Пороха. її ма.іих 
діток! . . . ,,Може, вони голодні й холодні", — думав він. — „От, 
як би багатство, — чп діі1шла-б вона до цього ^ ... Як би то ба- 
гатство! ... А то останню землю одбірають'* . . . Знов повернула 
іїого думка на .землк» — І1 почала неред ним свої виводи ви- 
водити ... 

— А що-ж: будемо нрошенів писати. — перебив Порох. 
Чіпка кинувся. 

Порох побрався анову в грубу: витяг звідти недогарок ша- 
башкової свічки, каламарь з помадної баночки, перо: поставив усе це 
на столі, а сам вийшов з хати. Незабаром вернувся з папером у ру- 
ках, з окулярами. Перше всього — заправив свічку н розколену 
пляшку. 

— Яі; нотемніь, то запалимо, щоб не шукатися. — сказав 
він. — А тепер пусти мене на своє: місце, а сам сядь на лаву, 
або-що. 

Чіпка пересів на другий триніжок. Порох присунув свій три- 
ніжок до столу, розложив папір і, осідлавши носа окулярами, почав 
писати. У хаті стояло тихо-тихо, — ті.тьки коли-не-коли якось сер- 
дито одгаркувався Порох, та чутно було скрип пера, або одрубні 
вимови Пороха — то: „так'', то „ага . . ." „еге . . ." „добре ..." 
„ну, а далі? . . .'^ І далі Порох, подумавши трохи, знову писав, аж 
стіл ходив ходором, знову одгаркувався, агакав, то егекав . . . Ве- 
чірнє сонце, сідаючи за хмари, кинуло червону стяжку крізь мутну 
шибку — й обдало червоним світом круглу лису Порохову голову, 
перерізало на двов білий напір, і довгою й широкою попругою .тягло 
через усю хату, а заховалося крайком аж десь за грубою... Облита 
світом, і без того червона, голова Порохова, тепер стала цілком 
червоно-гарячою . . . Чіпці здавалося — крівава голова писала кріваву 
жалобу . . . 

Порох скінчив, положив перо; взяв папір у руки: підійиіов до вікна. 

— Слухай, чи так буде? — і став читати. 

— Що, так? — ■ запитав знову, перечитавши. 

— Так, — одказав Чіпка, не знаючи сам — чи так. чи ні. 

— Ну, оце-ж тобі й просьба. Тепер — коли до просьби ви- 
іп'.!і!. то й після просьби не завадить». 

— Добре, — згоджується Чіпка. — На щастя, значить? 

— Еге-ж, — сказав Порох; покректав, потягся й випив одну 
за другою аж дві чарки. 



— 160 — 

Підніс Чіпці. Вішив і Т0І1 — і став спльовувати. Сонце вже 
зовсім сіло; в хаті стало темно; Порох свічки не засвічував, а ходив, 
мовчки, з одного кінця хати в другпіі. Чіпці ста.іо ніяково. 

— Ти в нас заночуеіи, а завтра й у суд. — сказав Порох та й замові:. 

Уранці встав Чіпка з досадою в серці, з дурманом у голові. 
Узяв просьбу, поклонився Порохові, пішов у суд. Ще було дуже 
рано і нікого з судовиків не було в суді; тільки один сторож під- 
мітав скрізь по хатах порозкидані шматочки нікчемного паперу, п цілу 
і:оробку його, разом з сміттям, висипав у грубу . . . 

— Та п ранній же! — сказав він. побачивпш Чіпку. — Пі- 
дожди лишень . . . Ще нікого нема. 

Чіпка сів на рундуці. Після недоспаної ночи, після згаги, 
осіння ранкова прохо.лода здавалася йому такою хорошою — наче 
ожігеи.іа його. — ■ Голова потроху одходи.ла; веселіші думки проки- 
далпся . . . Ранішнє сонце обливало його мягким світом, пестило йоги 
вид, очі, нагонило сонне забуття . . . Чіпка захитався — задрімав, 
його розбудив якийсь гомін. Розплющив іии очі, він побачив, — ціла 
купа людей увалила в двір. В одного з-за пазухи виглядав крайок 
паперу; в другого на грудях — наче горб вп})іс; то оддимався 
цілий хліб, узятий з дому на цілий день: у третього за плечима 
торбина . . . кожен щось розказував другому: инший розмахував ру- 
ками: всякого клопотало своє діло . . . Чіпка сидів мовчки; навіті, 
не дослухувався до людського гомону : в його гомоніло своє, лихо . . . 
Якось незнарошне погляд його впав на одного чоловіка. Нарізно 
стояв він під парканом — зажурений, похнюплений. Другі посідали, 
сміялись, балакали ... А він стояв, мовчки, як одшиблений, і, зда- 
сться, нічого не чув, не бачив . . . Чіпка подумав: мабуть не аби 
яке діло і в цього! . . . 

Аж ось хтось крикнув: „Секретарь! Секретарь іде!" Усі повста- 
вали, насторопшлись. Підвівся й Чіпка. У воротях показавсь сухим, 
перегнутий утроє, панок з зеленим коміром, з блискучими ґудзи- 
ками . . . Чіпка глянув на його. Борода йому була г.іадао виголена: 
як та сокирка, видалась вона вперед, ховаючи в прогалині мілс 
довгим носом і собою запалий рот, з сухими тоненькими губами; 
голова трохи подалась назад; довга шия випялась так, як у вола, 
коли його в ярмо запрягають; на грудях одтопірплись верхні краї 
форменного сертука, застебнутого внизу на два і^дзики — й ро- 
били ніби горб, а на спині був справжній горб — аж до самих 
плечей до тонкого, перегнутого, стану ... 



— 161 — 

^Ну, п цього иерегнуло!^^ — подумав Чіпка. 

Секретарь Чпжик, — то був він сашіп, — увійшов у двір, 
обпіраючпсь на довгий ціпок, — як обпіраються старі. Людп позні- 
мали шапкп. Він озирнув усіх своїм мишачим поглядом — і підступив 
до людей. 

— І ви до нас, Осип Хведоровпч? — осміхнувшись, про- 
мовив до одного, видно, полупанка, ш,о стояв тут же таки між 
народом. 

Той поклонився, розказав своє діло. Секретарь підступив до дру- 
гого, до третього — до всіх по черзі. Знайомих величав на ймення; 
незнайомих . прямо запитував: „А чого?" Дійшов і до Чіпки: 

— Ти чого? 

— З прошені єм. 

— Об чім? 

Чіпка подав до рук прошеніе. Секретарь шморгнув носом; витяг 
лівою з-за пазухи, з червоними розводами, чорну хустку; обтерся 
і став потихеньку читати прошеніе . . . 

— Нічого не буде! — віддаючи назад прошеніе, одказав він, 
навіть не глядячи на Чіпку. 

— Як? — здивувався той. 

— Так . . . документів нема! 

— Та нам же громада цю землю одсудила . . . 

— То що, що громада? . . . 

— А в його хіба є? — запитав Чіпка про свого супро- 
тивника. 

Секретарь глянув, як нятака дав, і знову шморгнув носом. 

— Підожди, — сказав він Чіпці, ідучи в хату. 

Жде Чіш:а годину, жде дві, жде вже й три . . . Бачить він: 
люди то приходять, то виходять з суду, а його все не кличуть . . . 
'"іере його нетерплячка; нудиться він . . . коли це виходить сторож: 

— Іди до секретаря! — ■ сказав — і повів Чіпку аж через 
три хаті, де сиділо багато судовігків: одні за ділом, другі без діла. 

— 0-0 ! вже повів . . . чує муха, де струп! — смія.лись вони 
вслід Чіпці. 

Чіпка ввійшов у невеличку хатку, де сидів секретарь, обложений 
їфугом ділами. Сторож вийшов — і прихилив двері. Остався Чіпка 
з секретарем віч-на-віч. 

— Ага! — глянувши на Чіпку, сказав секретарь, та й знову 
очі вняв у діло. 

Чіпка стояв з порога: мовчав. 

XII. Читанка 11 



— 162 — 

— То тобі Поізох просьбу писав! — не дивлячись у вічі, 
спитав знову секретарь, нахилившись над ділом — і щось черкнувіпи пером. 

— Порох. 

Мовчанка. Чіпці аж важко стало . . . 

— А що дав? 

— Нічого не дав. 

Секретарь неймовірно глянув на Чіпку. 

— Знаєш що? . . . почав він — і запнувся. — Як пять- 
десять рублів. — то й діло можна поправити . . . 

— Хе-хе ! . . . хекнув Чіпка, не то усміхаючись, не то дивуючись. 

— Чого ти хекаєш? 
Чіш;а мовчав. 

— А де-ж та правда, ко.ли так?! — у голос подумав він. 
Секретарь зміряв його з голови до ніг своїм мишачим поглядом. 

котрий, здавалось, казав: „Ой, який же ти молодий та зе.іений!" 
Чіпка глянув на секретаря: очима вони стрілись. Мишачий по- 
гляд не видержав палкого та гострого — і в одну мить перебіг на ді.іо. 
Знову мовчанка. 

— Ну чого-ж ти стоїш? ... І мене не держи і себе . . . 

— Рука-б мені одсохла от по цю! . . . — скрикнув Чіпка, по- 
казуючи на .лікоть правої руки, — та й повернув з хати, не до- 
казавши. 

— Ов-ва! — гукнув секретарь у слід йому. — Гарячий який . . . 
гляди лиш, щоб не опікся! — докінчив він, ідучи за Чіпкою. 

Судовики спершу витріщились на секретаря; потім провели 
очима Чіпку. 

Чіпка гордо й швидко ішов через хату. Він бачив, як усміха- 
лись судовпї:п. перег.лядуючись між собою й показуючи очима на 
секретаря. 

— Сутяжище! — бовкнув Чіпка в голос, вийшовши на двір. 
Кров прилила йому в голову; серце затіпалось; на виду зб.іід, а очі 
світили, як у вовка. Люди, глядячи на його, розступалися: давали 
йому дорогу . . . Він потяг напрямки до Пороха. 

37. Спомин з ґімназії. 

(З повісти: „Лихі люди^'.) 

Не швидко вже Петро Федорович розкрив очі . . . 
І знову рожевим світом глянуло на його перевите залізними 
штабами вікно. На дворі розцвітав ранок. Знову кривоногий сторож 



— 163 — 

уніс мвску і кухоль з водою. Знову умивання, снідання, до котрого 
не доторкалася Теленнева руі:а ... То б}^ сухий і блідий Петро 
Федорович, а то аж почорнів. Гаряча згага попалила його уста, — 
вони були чорні; огонь трівоги вилизав глибокі западини в щоках, 
— аж усмокталися вони в середину, вилиці і кістки гостро пови- 
дпііалися з-иід сухої жовтої ші:ури; одні очі горіли болізним світом; 
білки їх були мутно-жовті, перевиті, як павутиною, крівавими жилоч- 
ками; зіниці тліли, як пот}"хаюче угілля. Страшно було глянути на 
Петра Федоровича! Він ледви-ледви на ногах держався. То не чоло- 
вік, а тінь чоловіка слонялася по хаті: їй не було спокою на цім 
світі, і не приймала її сира земля! 

Поснувавшися но хаті, тінь знову лягла, — і в рожевому 
ранішньому світі знялися Гі чорні думки: як голуби-вертуни, закру- 
тилися вони но хаті; як сніг у завірюху, заграли свого веремія. 

І знову йому привиджується знайома велика хата у великому 
місті. І знову він з своїми давніми товаришами. Тільки все це пере- 
мінилось, — підросло. Шестірнип дивився уже паничем, тендітним, 
чистим панпчем; на йому сорочка ■ — яі: сніг: каптанок — яі: з го.лочки; 
усе ва йому чистеньке-гладеньке, як і лице Шестірного — біле- 
румяне; одні тільки очі та зуби не перемінилися: очі — з зеленим 
виблиском; зуби — яі; перли. Зовсім навпаки йому був Жук: такий 
же чорний, такий же розвальнуватпй, такий неохайний коло себе, як 
і давно! Кантан у пірї, в пи.лу: сорочка чорна, помята: обличчя, 
правда, подовшало трохи, та очі ще більше позападали в середину, 
зробилися і хмурі і непривітні. Попенко — у червонуватому сертуці, 
у рябій жилетці, у полосатих штанях, приглажений, як киця, при- 
иомажений, надушений*) . . . Сам Петро теж перемінився — підріс 
геть. Він уже у пятому клясі; Шестірний та Жук — у сьомому; 
а Попенко — в богословії. 

Ніч на-дворі — холодна зімова ніч, у суботу проти неділі. 
Такі ночі завжди зганяють людей у теплу хату, до ясного світла, 
до блискучого самовару. І ко.ли на-дворі вітер віє, розносячи снігові 
замети, обдаючи пізнього прохожого холодними поцілунками, — там 
у хаті, у теплому затишку іде тепла розмова . . , Очі любо грають; 
з уст не сходить весела балакуча усмішка — і всі занивають її 
теплим та пахучим чаєм. Такі вечори часто проводив Петро у своїй 
рідній хаті. Тепер не те. Кругом номерки, світла немає; червоне 
проміття полумя гоготить з пузатої порепаної груби — і світить на 



*) Наперфумований. 



— 164 — 

всю хату, усе скрашуючи в червоний колір: стіни, долівка і шибки 
— все миготить, мов розтоплене золото . . . Усі сидять коло груби 
і дивляться на огонь, на ііого огненні язики, п],о, снлівшись укупу, 
лижуть з усіх боків сухі дрова. Дрова тріскають від того гарячого 
лизання, лопотять огненними искрами і зливаються в одну хвилю 
вогню . . . Тремтить та хвиля, — то піднімаючись високо вгору,, 
то схиляючись набік, — і разом з нею тремтить по хаті червоний 
світ, а в світові колишуться і бігають довгі тіні . . . Тінь 
Жукова, як і хазяїн її, лежить серед хати на рядні — труситься, 
мов од холоду; Шестірного — сидить на стільці і, схиливши 
голову, переходить то в одну то в другу сторону, куди повійне 
огненне проміття. Петрову тінь мов хто поставив серед хати; — вона 
то підскакує вгору, то опускається униз; а тінь Попенка ні всидить, 
ні встоїть, ні влежить. То вона опиниться коло тіні Жукової, за- 
дравши догори одну ногу: то сяде і колихається нарівні з тінню 
Петровою; то згорбиться — мов хоче поцілуватись з тінню Шестір- 
ного; то заскаче і забігає по всій хаті, по всіх кутках . . . Коли 
тіні стрибають, скачуть, трусяться, товариство, не дивлячись на те, 
веде мирну розмову. Попенко розказує про своїх знайомих бурсаків; 
про їх завзяття, про їх погулянки, про розбій цілої валки обходу, 
про сельських попівен, попів, матушок ... 

— Попенку! — обірвав його Жук, — Оце ти розказуєш нам 
про свою братію — смієшся, глузуєш з неї. А п],о ти думаєш за 
себе? Де ти себе приткнеш, куди подіси? Мабуть так, як і дід, пра- 
дід та батько поюртуєшся, покрутишся, поки молодий, а там — 
і собі тією-ж стежкою . . . Візьмеш за руку яку попівну, поведеш її 
в церкву, наречеш своєю жінкою, станеш попом, зівєш своє кубло, 
та і будеш Божу службу правити, нарожденних хрестити, померших 
ховати, а молодих вінчати? ... Чи як? 

— А то-ж! — одказав Попенко. — Учись, учись у цій про- 
клятій бурсі, та й покинь так на самім кінці? Це-б то плпви-пливп, 
а на березі, візьми і втопись?! . . . Може і погуляю який рік-два, 
поки вишукаю багатшу попівну та кращу парафію; а там ... по- 
стрижуся . . . Нам один шлях! 

— А далі вчитись? — питає Жук. 

— В академію? — Ну її, — п];е в ченці пострижуть . . . 
— ^ А в університет? Тепер же й вам можна ... 

— Чого я піду туди? Чого я там не бачив? Хіба мені уні- 
верситет хліба дасть? Тут уже певне знаєш, ш;о хліб буде; а там — 
попошукай його? Багато я бачив студентів, що в драних штанях ходять. . . 



— 165 — 

— Так! — одказав Жук, і замовк, щось думав... — Та, воно, 
і попом бувши, можна добро робити, — трохи згодом каже. — Та 
ще, дивись, чи не більше, ніж кому иншому, бо піп так близько до 
народу; люди привикли попа батюшісою звати ... От і будь їм за 
батька, Грицьку! Заведи шко.іу — дітеіі учи; у свято — народні 
()есіди, поучай людей уму-розуму . . . Погано, що у вас медицини 
не вчать; воно-б як-раз пригоди.лося попові. 

— Ту-у-ди! — розтягаючи, одказав Попенко. — Ради чого 
я буду це все робити? Що воно мені — хліба дасть? грошей 
дасть? . . . Мужик ще поки темний, то і у Бога вірує; а вивчиться 
він і церкву твою забуде, і про батюшку — поминай, як звали. 
Прийдеться йому коли не з голоду здихати, то над сухарем давитися. 
І поученій твоїх не буде слухати! 

— Зовсім не так, Грицьку . . . Зовсім не те . . . Народ 
ніколи не забуває того добра, що йому зробиш . . . Тільки роби добро 
яке йому; не шукай слави та грошей через те добро . . . Школу 
поведи так, щоб виходили з неї не писарі-пявки, а грамотні 
люди . . . 

— Та ради чого я це буду робити? — скрикнув Поненко. 
— У мене, може, будуть свої діти, котрих треба до розуму довести! 
€инам освіту дати, дочкам придане надбати ... бо хто тепер 
бере безприданок? Хто-ж мені усе це дасть? Твоя школа, твій мпр?! 

— То і ти думаєш, — усміхаючись, вмішався ПІестірний, — 
що громада сама своїми силами вибється? 

— А то-ж. Від кого-ж -їй помочп ждати? 
ПІестірний зареготався. 

— Чого-ж ти смієшся? Ну, кажи, що ти думаєш! 

— Я? — сказав Шестірний. — Я думаю так: попадись ти 
з оцим словом кому-небудь, то й буде тобі на горіхи . . . Гулятимеш 
там, де Макар телят ганяє .... 

— Чого? що-ж я кажу таке? 

— Як що? Хіба не видно, куди ти стрижеш? Громада сама 
себе знає ... їй не треба ні старших, ні . . . 

— Воно, коли хоч, то краще-б було, як би були усі рівні. 
Отже поки цього ще немає, то я нічого й не кажу про це. 
Я каясу тільки, що громаді нічого від старших добра ждати. Коли 
сама вона не придбає, то даремні її надії! 

— Як же вона сама придбає? 

— А ось як . . . По-моєму, всякий, хто хоч трохи вище став 
од сірої маси народу, — не лізь у пани, не висисай з народу крови. 



— 166 — 

а віддай йому й те, що через народ придбав! — Це кажучи, Жук устав 

— і погляд його світив на всю хату. 

— Що-ж я через народ придбав? — допитувався Шестірний. 

— Науку дав мені народ? 

— Дав! — з запалом відказав Жук. — Він гроші дав, щоб 
тебе навчили! 

— А віддай йому назад ті гроші, то думаєш, він науку заведе 
на них? У шинку пропє! 

— Що ти цим хочеш сказати? 

— Що без правителів твій народ ні к бісу не годиться! 

— Хто-ж проти цього спорить? Ти мене не розумієш ... На 
що і правителі, як не на те, щоб вести народ уперед? Знай же 
це! Тільки-ж знай і те, що правитель твій ніколи не віддасть усього 
своєму народові. Він ніколи не зречеться ні своєї власти, ні свого 
права — ні тоді навіть, коли власть його зовсім непотрібна буде! 

— Такого часу ніколи не буде! — одказав Шестірний. — Завжди 
будуть розумні люди і середні люди . . . Розумні завжди будуть пра- 
вити середніми . . . 

— Чи правити-то?! А чи не робити одно добро, без твого 
правежу? 

— То-ж — і робити добро . . . 

Жук, як опарений, скинув свій погляд на Шестірного. 

— Ти, певно, в управителі по.іізеш? — якось глухо скрикнув він. 

— А то-ж! Ширше постати — більше нажнем. 

Огонь у печі потухав; перегоріле угілля тліло, та вже не давало 
огню. Ще спереду виднілись темні постаті товариства, — зате за 
спиною стояла ніч і заливала все темнотою! При останніх словах 
Шестірного у печі якось невідомо схопився тонкий струмок вогню, 

— видно, знайшовсь десь неперегорі.тий прутик, — і огонь освітив 
усю хату. Лице Шестірного виступило ясне, моложаве, з білими ви- 
щиреними зубами, наче збіралось унястись ними у кого-небудь. Лице 
Жукове було хмуре-чорне, а очі кидали гнівний гострий пог.тяд. За 
спиною, як стовпець, стояв Попенко з заложенимп в кишені руками; 
а Петро сидів рядом з Жуком і добрим поглядом дивився на його, 
немов збірався сказати: „Годі, перестань! тут не знайти тобі теплого 
привіту . . . Бач, який холод навкруги ! " То було на хвилину. Прутик, 
згинаючись у три погибелі, згорів — і світ потух; білий попіл 
прикрив зверху червоне угілля . . . Повіяло справді холодом; обдало 
темнотою, забуттям... Петро Федорович закрив очі. Чи то був сон, 
чи мана його? Навряд чи сон, — бо Петро кинувся, мов опечений. 



— 167 — 

Він хотів щось сказати, — та язик не повертався у роті — задубів ; 
важке зітхання сперлось у грудях. Він захлинувся ним, як захли- 
нається чоловік водою: а перед очима стояла вже нова мана . . . 

Стояв цілий збір учнів, учителів, інспектор, директор . . . 
На столі лежала книжка у жовтій палітурці: — та сама книжка, 
котру часто читав Петрові Жуїс, і котру у його взяв надзиратеіь. 
Як він про неї дізнався і як вона перейшла з самого споду скриньки 
до божниіц, — про те ніхто не знає; знає тільки Петро, що з вечора 
Жук з ПІестірним за щось довго змагались, а на другий день при- 
йшов надзиратель і поліз до божниці . . . У зборі усі були похмурі; 
усі дожидали страшного, — наче усі були на кару виведені . . . 
Ось — прочитали провину Жукову . . . Ось оддали йому щось 
у руки . . . Цілий збір заколихався — і Жуї: вийшов з гі- 
мназії ... 

Як вернувся Петрусь додому, то Жук укладав уже свої по- 
житки. Він був якось чорний і ясний, і трівожно буботав: 

— Петре! тепер мої руки розвязалися. Сім рік вони були 
спутані. 

— Як же тепер думаєш бути? — питав його Петро. 

— Так, як і всі люди . . . Що-ж? Доступу мені в університет 
нема . . . Подякуєш за це від мене Шестірному; скажи йому, що він 
не забариться високо піти угору! Це не останнє наше роз- 
ставання . . . мп з ним новинні зустрітись знову І — може в таких 
вузьких суточках, де вже не розминемось так . . . Одначе хоч і не 
кажи; він сам добре знає! А сам ти, Петре, бережи своєї душі та 
свого серця. Коли тобі як-небудь прийдеться круто на цьому 
широкому світі, — знай; — оця руїч"а, хоч не багато, а запоможе 
тобі! 

Жук подав руку Петрові — здорову, чорну, гарячу руку . . . 
Петро плакав. Обнялися, поцілувалися. Жук зложив свої пожитки 
на віз, сів — і поїхав . . . Мов хто льоду приложив до серця 
Петрового, коли новозка Сїфилася з очей; мов хто здавив його за 
горло руками; сльози у три ручії облили його лице . . . Він унав 
на постелю і довго плакав, важко плакав , . . аж поки не 
спустилося сонце за гору, не обгорнула ніч землю; аж поки не 
прийшов ПІестірнип з гостей, червоний, веселий. Від його страшно 
несло хмелем ... За ним незабаром убіг Попенко. Він десь цілий 
день скривався. 

Ускочивши в хату, він ^хотів щось сказати Жукові — і великим 
дивом здивувався, як почув, що Жука нема — і не буде. 



— 168 — 

38. Морозенко. 

(З оповідання.) 

— Пилипку! синочку мій! Що ми будемо завтра їсти? — 
скрикнула мати, п гарячою течією гірких сліз полилися ті кипятки 
з очей додолу . . . 

Пилинко підскочив до матері, припав до її обличчя і тихо 
промовив : 

— Цить, мамо", цить! Завтра, мамочко, новий год ... Я завтра 
піду до хрещеного батька посипати . . . Дасть мені батько сороківку 
грошей, а дядина велику паляницю, ще п ковбасу на придачу . . . 
От і буде нам що їсти! А за гроші тонлива купимо . . . багато- 
багато, щоб на всю зіму стало! 

Катря втихомирилася. Та як було й не втихомиритися, коли 
спн обіцяє такі багаті приноси? 

А Пилинко, як тільки знову заклопоталася мати, вже й з хати 
махнув.''^ 

— Куди ти, розхрістаний та неодягнений? Мороз на дворі 
лютий! — крикнула мати йому навздогінці. 

— Я на хвилиночку, мамо ... Я зараз вернуся. 

Справді Пилинко не забарпвсл. Вскочив у хату, як пуп, синій, 
зубами цокоче. 

— А що, я тобі казала: не йдп? І куди ти ходив? 

— Я за пашнею, мамочко, бігав. 

— За чим? 

— За пашнею. Сусідній хлопець обіцявся пашні на посипання 
дати. Я до його бігав. Ось вона, так з рукавичкою п оддав, — 
хвалиться син, показуючи матері рукавичку. — Та тут, мамо, не 
тільки пашня — горох є, і квасоля: всього насипав Федір! 

-*- І куди ти, сину, підеш по такому холоду? 

— Як куди? Кажу-ж, до хрещеного батька. 

— Господь з ним, дитино моя! Хіба близький світ до його 
тьопатпся? Як через ліс, то тут, а шляхом пять верстов буде . . . 
Ще замер.знеш у дорозі! 

— Я замерзну? ... Та я літом, було, на одній нозі до його 
дострибаю ! 

— То літом, сину, а це зімою. Шляху немає, сніги глибокі, 
загрузнеш де-небудь, та й не вилізеш. Ш ходи, мій голубе! Хай, як 
потепліє, тоді підеш. 



— 169 — 

— А що-ж ми завтра будемо їсти? чим хату натопимо? — спитався 
син, зазираючи матері в вічі. 

Вона аж стрепенулася, мов хто колючу голку встромив в її 
серце. — Боже мііі! у такі літа та чим свою голівоньку він кло- 
поче?! — подумала вона, ледви здержуючи сльози. І, пригорнувши 
сина до себе, почала його умовляти: 

— Не клопочи, сину, про завтрішнб, — Господь милосердний 
об нас поклопоче. Ти в мене малий, одна в мене втіха й надія. Не 
доведи, Боже, лучиться що з тобою недобре, навіщо тоді і мені на 
білому світоньку жити? Не ходи, синку! ... Не ходи, моя дитино рідна! 

— Я-б, мамо, п не пішов, та як же Федорові рукавички назад 
вертати? Ти, скаже, не ходив; ще сміятися буде. 

— Ми пашню висиплемо, а рукавичку оддамо. Не ходи, мій 
голубчику! Ти-ж в мене слухняний, послухайся мене: не ходи! 

І почала голубити Пилинка. 

— Ну, добре, не піду вже. тільки не вбивайтесь так, мамочко! 

— упрохував вже Пплппкс матір, цілуючи її в лоб і в щоки. 

Катря наче заспокоїлась, а проте неймовірна думка не кидала 
її голови, клопотала Гї. Вона знала свого Пилипка, який він ураз- 
ливий до чужого горя. То-ж до чужого, — а до свого? Хіба він не 
чув, яким вона несамовитим голосом заволала, останні запаси ви- 
трушуючи на сьогодня? Хіба він не бачив по і"і заплаканих очах, 
яка різуча мука на стократь крає її серце? Хіба вона не знає, як 
ті сльози і та мука боляче впинаються в його жалісливе серце? Та 
він на що хоч ніде, аби його мати не плакала. Він і обдурити 

— обдурить, аби її заспокоїти. 

Вона не помилилася. Пилинко, вмовляючи матір, тільки заспо- 
коював її. В його малій голівонці гвіздком стреміла думка: от хоч би 
що, а піти посипати! І торік він ходив, ще меншим. Хрещений 
батько дав йому сороківку грошей. Шагів з пять він випосппав по 
селу. То-ж торік було: тоді він був малим, а тепер! . . . Тепер він 
дядині скаже, що в їх нічого їсти. Дядина добра людина, — надає 
йому п хліба, й ковбас. Ото він звеселить матір, як нанесе додому 
подарунків! — Мати страшає, що я замерзну. І чого-б я замерз? Та 
я як чкурну, аж закурить! Мені аби з хати вибратись, щоб не за- 
примітила мати, а там . . . 

Бралося далеко за північ. Позасипали люди по своїх теп.іих 
захистах; спить-дрімає " земля під глибоким снігом; знемігся вітер 
утомилося й Віхало, затихло. Не сплять тільки зорі в далекому небі, 



— 170 — 

та не спить топ старий дідуган Морозенко, яеим Катря лякала свого 
Пп липка. Білим инеєм чіпляється він за дерево, гладенькою кригою 
вистилає собі слід по снігу, дише в повітрі таким холодом, що аж 
кишить усе кругом ііого. Розходився сердитий, немилосердно давить, 
колеться від його натовпу чорна земля, тріскається на їй снігова 
кора, ділиться на шматки товста крига над водою. Глухий бренькіт 
від того йде по-над землею, розпросторюється в холодному та густому 
повітрі, а дійшовши до лісу, стукається об кожну деревину. Там, 
у його темній гущавині, виють вовки-сіроманці. Сумно всюди, 
холодно і страшно. Кругом впспть морок та мла непроглядна буяє, 
тільки сніги вп.іискують трохи та глупіють зорі в високому небі . . . 
Аж ось виплив з-за гори Во.іосожар і почав виблискувати своїми 
зірочками, немов танцював перед світом ... У той самий час злегенька 
скрипнули сінешні двері в Катриній хаті й замовкли. Трохи згодом 
рипнули й надвірні, випускаючи Пилинка на двір. Загорнений у довгу 
материну свитку, закутаний її чорним платком у шкарбунах на босу 
ногу, з рукавичкою в руках, він, мов заяць, вискочив з сіней та 
й полинув прямо з села на ліс. Серце його, як у невеличкої пташки, 
стукало — билось, дух затинався в грудях; а малі ноженята, бай- 
дуже про непомірпі чоботи, своє робили: він ними швидко чекрижив 
усе вперед та вперед. 

І який він радий, що прокинувся зарані, який веселий, що 
мати не чула, як він встав, узувся, одягся і вийшов! От як би йому 
так і вернутися, щоб мати ще спала. Він би багаті приноси положив 
па столі, а сам приліг біля неї. Он уже й світ бовваніє на дворі, 
бі.іуваті смуги пробиваються крізь намерзлі пшбкп в хату. Він вдає, 
що спить, і мама вже проснулась. — „Синочку! пора вставати", 

— шепче вона йому тихо. А він, мов не чує, ще дужче зажмурює 
свої очиці, потягається, наче й геть то розіспався. — Бач, як міцно 
заснув, — дивується мати. - — Поспи, синку, поспи ще трохи, поки 
я приберусь, — каже вона, злізаючи з печі. — А то де взялось?! 

— скрикнула мати, вглядівши на столі хліб та ковбаси. А він схо- 
пився, визирає з-за комина та давай реготати ... А що, мамо, 
злякався я вашого Морозенка?! що, злякався? — І він миттю пли- 
гнув з печи на піл, з полу додолу. Мати його підхопила, пригор- 
нула до себе. — От як би то так сталося! — запобігає вперед 
думкою Пилинко та знай налягає на ноги, поспішаючи до .іісу. 

Ось він вибіг уже й за село, на широке роздо.іля. Перед його 
очима манячпть ліс, притрушений инеєм зверху та прикритий снігом, 
наче страшенна біла гора бовваніє він здалеку . . . Подихнуло на 



— 171 — 

Пилинка вільним холодним повітрям, ущипнуло за ніс, аж покотилися 
сльози з оч^й, і невеличкі крижинки зразу на віях зависли. — Та 
ну, не страши: не боюсь я тебе! — промовив Пилипко, струшуючи 
рукою крижинки з очей. — То тільки мати лякала. І він не пішов, 
а побіг підтюпцем. Ось він добіг уже до лісу. Не сніговою горою 
тепер він здававсь Пилникові, а темним страшидлом з чорними ко- 
рявими ногами, білими лапатими руками та величезною закутаною 
снігом головою . . . Скі.іьки в того страховища ніг та руь:? І не 
перелічити! . . . Ось воно одну ногу підставило під Пи.лппргові шкар- 
буни, мов перечепити збірається. Пилипко ухильнувсь, обминув. Ось 
другу знову засилає і третя з снігу вилазить. Ось лапата рука за- 
чепила його за голову і зразу обтрусило всього снігом. Він, як 
опечений, одскочив. Щось десь луснуло, посипало, наче горохом. Он 
друга рука наставляється, третя здалеку на його киває, мов пере- 
стерігає, не ходи далі! . . . Пплипкові зробилося страшно: чорні 
кружала заходили перед очима, на голові піднялося волосся вгору, 
наче джмелі загули у вухах. Серце, як не вискочить, бється, дух 
запинається в грудях. Він застановився. 

— Морозе, Морозеночку! — замолився він тихо, — пусти 
мене до хрещеного батька. Я тільки до його одного піду посипати 
і що посипаю, оддам тобі половину. 

Недалеко від його сич засичав, сова зарепетувала, а йому здалося, 
що то Морозенко регоче. 

— Хіба тобі мало половини, що ти регочеш? То я все тобі 
оддам, усе — і гроші п ковбаси. Пусти тільки! 

— Пу-гу-гу-гу ! — застогнав пугач серед лісу, а Пилипкові 
здалося, що то загукав Морозенко: — не пущу! 

— Бач, який ти лихий та недобрий! — почав докоряти 
Пилипко. — І що-б тобі сталося від того? Я-ж не твоє братиму, 
а буду прохати в хрещеного батька. Он бідкається мати, що в нас 
на сьогодня нічого їсти, нічпм протопити в хаті. Пусти, голубчику! 

— Ха-ха-ха-ха-ха-а-а ! — знов зарепетувала сова, й гучна луна 
з того скаженого репету по всьому .лісі розляглася. 

— То ти ті.льі:и вшєш реготати? — скрикнув Пилипко. — 
Так не боюсь я тебе! І, піднявши кулачата вгору, він подався 
вперед. 

Так цвірчить і стрибає горобець перед котом, що вловив горобя 
і, міцно .здавивши зубами, покручує довгим хвостом та висвічує хижо 
очима. Ой стережися, невеличкий горобчику, того .лукавого викручу- 
вання та хижого висвічування! Лети собі мерщій в своє гніздечко 



— 172 — 

виЕлакратп своє горенько з своєю дружиною. Стережися п ти, не- 
величкий Пилинку, свого лютого ворога, що тобі з ним боротись не- 
сила! Вернися мерщій у свою голодну та холодну оселю, де тебе 
ненька рідненька пригріє і потурбується про твої недостатки. 

Не встерігся знічевя горобець, не встиг і цвірінькнути в-останнє. 
як накрив його кіт своєю пазуристою лапою. Не встерігсь і Пилинко 
свого ворога, що заманив його аж у середину глухого лісу, де він 
збився з шляху і різався трохи не по пояс глибокими кучуругамп 
снігу. Не лічив Пилинко, скільки разів нриходилось йому надати й на- 
бірати снігу не то що в шкарбуни, а й за пазуху і за чорний илаток 
на го.лові. Сількісь! Сніг він отрусить, та й знову дере вперед, дурно- 
верхе завзяття його підганяє. Ліс перед ним мов вироста, і він давно 
вже вскочив у його і повинен би був перейти, а от йому кінця- 
краю немає. Мороз уже не раз, мов опік, боляче вщіпнув його за 
ноги в лихих шкарбунах, за голі, малі кулачата і за личенько біле, 
рожеве. Не потурає на те Пилинко, застановиться перепочити, потре 
те місце, де болить, похухає в ма.лі рученята, та й знову підтюпцем 
далі. 

Ось він вибравсь на чисту поляну. Кругом .ліс обступив її, а 
вона, чиста та біла, лежить собі, відпочиває під холодним снігом. 
і тільки зірочки виблискують по ній своїми синьо-жовтуватими искор- 
ками. Де це він? куди забрів? Скільки разів доводилось .літом 
бродити йому по .лісі, а він не прппамятає такої по.ляни. Чи не 
Морозенкова це, бува, горниця? Чи не за-д.ля себе він прибрав її так 
чепурно, чисто? Кругом обставив деревом високим з кучерявими вер- 
хівями, пообтиі:ав невелпчі:і нолянки поміж деревом кущами тонкої 
ліицгаи, од вітру холодного закриває. Певно це його світ.лпця. Он 
під кожною деревиною по пеньку чорніє: то за-для гостей, що як 
знайдуть, щоб було де перепочити. Чом же тепер нікого немає? Чи 
були та порозходились, чи ще й не приходили? 

— Сісти лишень тут і собі та відпочити, — промовив голосно 
Пилппко. — Здорово ухоркався, аж піт проймає. Сяду та перепочину. 

Пилинко вибрав найзручніший пеньок і сів на йому. 

— Ну, та й добре сидіти: є куди простягти ноги і спиною об 
віщо опертись, — подумав Пилинко, простягаючи натружені ноженята 
й прихиляючись головою до товстої деревини. 

Йому було так хороше. Холоду він не ночував, руки й ноги 
терпли — німіли, неміч чи сон колисав його стиха . . . 

— Відпочину та й знов ніду; хоч світом дібюсь до хрещеного 
батька. Докажу таки матері, що Мороза Гї не злякавсь. Не страшний 



— 173 — 

він мені, хоч спершу було наче страшно. А тепер? ... ні . . . не 
боюсь ... не страшний. 

ІІплппі:о затпх, наче заснув. Що це таке? Він почув, наче п],о 
стрельнуло в йому і голова ходором заходила, посппалпсь пскорки 
з очей, і разом все перед ним освітилось. 

Загорілася вся поляна сивим світом. Серед того сивого сяйва 
почали сніжинки ворушитись, почали підніматись, вставати. Та які 
вони невеличкі, тендітні та бі.іі! Личко в мачпне зерно, самі в го- 
рошину, а рученята та ноженята, наче волос, тоненькі. 

— Годі нам спочивати, — загомоніли. — Швидко світ буде, 
дідусь наш прийде. Погуляймо та в довгої лози пограймо! — І по- 
чали ставати одна до другої спиною. — Разом! — хтось гукнув. 
Руки поспліта.іись, задні посхилялись і передніх підняли вгору; 
далі передні пригнулись, піднімаючи задніх, і пішло, пішло . . . Все 
кругом колесом так і заходило! — Та п проворні які! — подумав 
Пилипко. 

— Буде, погрілись! — хтось кріп:нув. — Давай танцювати, 
нашого гостя дивувати! - — Якого? — Хлопця малого, ш;о йшов до 
хрещеного батька посипати, та присів у нас на пеньку одпочити. — 

Ха-ха-ха! ха-ха-ха! 
Як би то нам жениха . . . 
Невеличкого малого 
Хлопяточка молодого ! 

— Дивись: ще й глузують! — думає Пилинко. А вони кругом 
його, яіс той ріп заходили. Крутяться, немов завірюха знялася. 

— Шкода, що немає музики! — знову чує Пилипко. — Де 
в гаспида подівся наш музика? Видно вихи.лив чимало, стрічаючи 
новий рік, та й за.ііг в дуп.іі одпочивати. Ходімо, його збудимо. 

Де-кілька пар кинулося ген до дуплинастого дуба. Закрутилися 
над дуплом' та незабаром в йому й зникли. А ті, що зостались біля 
Пилинка, заспівали: 

Вставай, вставай, музиченьку! 
Годі тобі спати. 
Заграй ти нам на скрипоньці. 
Дай потанцювати. 

Незабаром з дупла показався чорний цвіркун, на ввесь рот по- 
зіхаючи та ногою голову почухуючи. 



— 174 — 

— Прочумайся! Ач, як розіспався! — кричать до його 
сніжігакп. 

— Знаємо мп, відкіля той сон! Цілу ніч у попа гуляв, попову 
дочку звеселяв. Прочумайся та грай мерщій! 

— У попа і без мене були свої музики. Віддає дочку після 
Водохрестя, то там такого гостей зібралося, що й протовпитись ніяк. 
Цілу ніченьку гуляли. Музика тне, а всі танцюють! 

— От і ти нам заграй, щоб і ми потанцювали. 

— А плата буде? 

— Буде! 

— Яка! 

— З инею водиця цупка! 

— Подавіться ви нею! — скрикнув цвіркун. 

— Ну годі, не комизься та мерщій проспися. Бо як повернеться 
наш дідусь Морозенко, то буде тобі лихая ненька! 

— Ви так і звикли про все доводити дідові! . . . Цокотухи! 
Становіться вже, буду грати. 

І, надимаючись, він почав: 

Цвірінь! Цвірінь! 
Як би теплий черінь 
Та гаряче просо. 
То спав би я досі! 
А тут мені холодно, 
Жити мені голодно. 
Бух! 
Піти надіти кожух. 

І цвіркун мерщій плигнув у дупло. Всі сніжинки зареготались. 

— Дивись, які тут дива! — промовив, чи подумав Пилинко. 
— - Ще й не такі побачиш, — хтось до його обізвався. 

Це зразу щось як загуде! — Тонко та голосно запищало, наче 
хто в невеличку дудочку заграв. 

— Це наше Віхало йде 
Та музики за собою веде! 

— скрикнули разом сніжинки і закрутилися серед поляни. Захитались 
гильки на високому дереві й почали струшувати з себе иній. То не 
иній, то ледви примітні білі, голенькі хлонята злітали з гильок, і кожне, 
вхопивши за руку сніжинку, почало біля сніжинок крутитися та 



— 175 — 

гопака вибивати. Сніжинки собі, зіпявшись на пальчики, дрібно ногами 
вибірали, і сухе листя на ліщині надималося, ..гуло, деренчало, і ліщина 
об ліщину терлась, скрипіла, а вітер поміж гильками так завивав, 
що в Пилинка аж в вухах пищало. Сніжинки з инеєм крутилися, 
збивалися в купу, і та росла, більшала і, наче стовп, піднімалася 
вгору. 

Віхало, Віхало! 
Наше любе втіхало! . . . 
Прийди ти до нас 
Звеселити нам час! 

— все кругом пищало, верещало, гуло . . . 

Аж ось зявилося і Віхало. Товсте та кругле, наче здоровенна 
копиця, воно десь з-за дерева взялося і, вхопившись за верхівя 
гильок цупкими, лапастими руками, почало спускатися серед поляни. 
Товсті, як лантухи, його ноги в повітрі гойдалися, снігова одежа на 
йому крутилася, лопотіла, а кустрата голова на всі боки майтолалася. 

— Помочи дайте! помочи дайте! Піддержуйте, щоб не впав, 
бува, я та не забився, — товстим хриплим голосом загуло Віхало. 

Сніжинки з ИНЄ6М ще більше закрутилися, стовпом здіймаючись 
угору, і той стовп підвели під Віхало. 

— Ху-ху! заморився! — сказало Віхало, і по стовпу почало 
спускатися на поляну. 

— Гу-гу-у-у! — загуло Віхало і все кругом його закрутилося. 
У Пилинка потемігіло в очах, голова кругом заходила, в вухах 

дзвонило, мов в дзвони, гадки почали мерхнути, зншсати. Його щось 
хитає, колише. 

і^асни,^засни, мій синочісу.| 
Малая^дитино»! 

— І чує він, наче крізь сон, чийсь .любий голос. То мати>шад ним 
котиї:а співає, чи хто инший? Ні, то не матусин голос,'! то хтось 
другий над ним нахилився. — Чого-ж воно тісно так стало? Хто це 
на мене таким холодом дише? — плутається в Пилипковій голові. 

— Це ти, дідугане Морозе? це твої лихі вчинки? 

На щастя на здоров.ля на новий рік.! . . . 

— загуло в Пилинка в вухах, тисячі свічок засвітило в очах, і він побачив 
дідугана Морозенка. Здоровенна, наче винницький казан, голова його була 



176 



зактстрана цілша оиерешсом білого сшгу і довга, як помело, борода 
вішлетена з товстпх віскряків крпгп; товсті настобурчені бровп, 
густо покрпті білті пнеем, а сірозелені очі, наче Волосожарп, ви- 
блискують холодним світом. Тихо схилився він над Пилником, по- 
дививсь, мов милувався, на його .личенько біле покііїне і, світнувшп 
хижими очима, приложивсь до теплих ще устоньків ІІилиикових своїми 
холодно палаючими устами. Не зітхнув Пи.іиико. не струснувся!... 
Все в ііому н кругом його затихло, покрилося темним, холодним 
спокоєм . . . 



VI. Борис Грінченко. 



39. Квітчані сльози. 



Сонечко ясно встає, 
Теплжм промінням своїм 
Гладить квітки та пестить. 
Сльози обсушує їм. 

Сльози бренять у квіток 
Чисті, як перли ясні: 
Сон їм негарний приснивсь, 
Плакали квіти вві сні. 



Може ім снилися ми, 
Наше життя без надій, 
Кров і кайдани п брехня. 
Голод і холод тяжкий .... 

Хто-ж би того не злякавсь? 
Після тих снипцв страшних 
Досі вони ще тремтять, 
Досі шіє сльози у їх! . . . 



40. Вона співа. 



Вона співа — і серця поривання 
У згуки ті вона перелива; 
Горять огнем безмірного кохання 
її пісень пекучії слова. 

Вона співа — і очі жолодії 
Ясніш од зір засяли із-під вій . . . 
О, скільки в їх незломної надії, 
О, скільки в їх на пі;астя любих 

мрій! 



Нехай співа, нехай ті співи 

ллються, 
Хай очі ті і сяють і сміються, 
І хай огонь кохання в їх горить! 

Нехай співа! Удруге вже такая 
Не зацвіте весна їй золотая, 
Яка цвіте в душі і"і в цю мить 



41. І молилася я . . . 

І молилася я, й сподівалася я, 
Чи не гляне хоч раз любо доля моя. 
І минали літа, дожидала Гї, 
Та даремні були сподівання мої. 



XII Читанка. 



12 



178 



Не діждалася я ... І минули літа — 

В серці пустка німа, я тепер вже не та. 

На роботі тяжкій звікувала життя. 

Воно марно пішло, все пішло без пуття. 

І недоля моя й досі давить мене, 

І та праця тяжка стан недужий мій гне: 

І вже сліпнуть од сліз очі карі мої, 

А все долі нема — не діждалась її! . . . 

Ні родини нема, ні дружини нема. 

Світ широкий усім, а мені він тюрма! 



42. Вітер виє . . . 

Вітер виє, плеще хвиля, Сонце СЯ6. вабить душу. 

Човен хоче потопить, — Усміхаючись, земля, - 

Ти-ж керуй туди спокійно, Ти-ж керуй туди спокійно, 

Де твоя мета горить. Де горить мета твоя. 



43. За вікном вітер виє . . . 

За вікном вітер виє і бє і шумить. 
Аж убога хатина тремтить і дріжить. 

Не хотів би я в полі тепер пробувать; 
Хоч не хочу, та треба йти до.іі шукать. 

Хоч знайду, не знайду, світ за очі піду, 
Тільки темно іти — чи до краю дійду? 

Не лякай мене, ніч! Наша доля усіх — 
Серед темряви йти і хуртовин страшних. 

Не лякай мене, ніч! Не злякаюся я! 
Я на те народивсь, така доля моя. 

Не лякай мене, ніч! Не злякаюсь, піду: 
Може долю знайду, а скоріш пропаду. 



179 - 



44. Блискучії зорі . . . 

Блискучії зорі, небесні світила, 

І очі ясні ; 
Троянда пахуща, коханая мила, 

Квітки і пісні! . . . 

Природо . . . кохання . . . душі раювання 

О, знаю я іі вас; 
Але в мене инші в душі почування 

Живуть у цей час. 

О, зорі, трояндо і мила єдина! 

Все серце в крови: 
В неволі ще й досі вся наша країна, — 

Невільниці п ви! 

В неволі країна, і все умірае, 

Ввесь край мій — труна, 
І зорі згасають, троянда всихає, 

І мила смутна. 

Природа . . . кохання . . . душі раювання 

Квітки і пісні! . . . 
Я-ж бачу кайдани, я-ж чую — стогнання 

Рвуть душу мені! . . . 



45. Весна. 

Весна! . . . Відживає і небо, й земля 
Квітки на ЗЄМ.ЇЇІ, а на небі проміння; 
Почувши живого життя тріпотіння. 
Цілуються з сонцем гаї та поля. 

Весна! ... А тобі все немає весни. 
Країно, забита в невільницьке путо, - 
Імя твоє навіть усюди забуто, 
Хоча не забуто зміцнять кайдани. 



— 180 — 

Весна! ... А тобі іще іі досі зіма: 
Замісто веселих проміншв з квітками, 
Панують і досі морози з снігами — 
Сторіччя минають, а сонця нема! . . . 



46. Я чую . . . 

Я чую: неначе вітри зашуміли, — 
То- волі дихання усюди: 
Скидають кайдани здавен занімілі, 
Неволею гнічені люди. 

Де сила і примус топтали ногами 
Усяке живе поривання, — 
Там поле широке рясніє борцями. 
„До бою!" — лунає гукання. 

Усе це я здалеку бачу і чую, 
Навкруг же, у рідному краю, 
Я, мучучись, тільки покору німую, 
Невольнпцькпп стогін стріваю. 

Вже инші дійшли до свого визвоління. 
А ми, як колись, так і нжні. 
Гартуємо, мовчки, безмірне терпіння, 
І тихо, і глухо в країні . . . 

До инших дійшла вже їх черга бажана: 
Неволя у їх уже гине; 
А ти ... ти в кайданах і досі, кохана. 
Безщасна країно-рабпне ! 



47. Не лякайсь . . . 

Не лякайсь, що й досі хмари. Не лякайсь, що темні ночі 

Страх згори на все навис, Засліпили кволим очі. 

Що навкруг погрози й свари Руки впали в немощних 

І притихло поле ліс: І несміливий затих! 



— 181 — 



Там, де хмари, там і бурі: 
Вдарить буря й розімчить 
Всі страховища похмурі. 
І засяє знов блакить, 
Засміється, ясно гляне, — 
Все прокинеться приспане, 
І воскресне пишний день 
Праці, щастя і пісень. 

Все, що чується на си.лу. 
На порозі крацщх літ 
Вгору голову похилу 
Підведе і сміло в світ! 



Все нечисте, нице, темне, 
Все гнітюче, все нікчемне, 
Все, що жпвить рабськиіі страх,- 
Все розібється на прах. 

Майте-ж прапором, надії! 
Знов озвись, оживши, сміх! 
Ділом стануться всі мрії 
Літ найкращих молодих! 
Воскресайте, сонця діти. 
Розсипайте щастя квіти, — 
Хай сміється всім блакить 
І звитяжський спів дзвенить! 



48. Прийде! 



О', прийде запевне той день, 
Що ми відпочинем од мук 
І скинем заліза важкі 
З ізвязаних стомлених рук, 

О, прийде запевне той день. 
Що гніт і неволя, і кров — 
Все зникне навіки й тоді 
Подужа святая любов. 

Безсилий не знатиме більш 
Од дужого в час той наруг. 



Народові руку подасть 

Народ — його брат, його друг. 

0. прийде він, прийде той день, 
І хвальний та радісний спів 
Поллється по світові скрізь 
Із уст у .людей, у братів. 

Про во.лю і щастя й любов 
Казатимуть дивні пісні, 
Віщуючи людськости їх 
На довгі, довічнії дні! . . . 



49. Серед поля. 

Блакитними небо сия глибинями, 
Поля по-під небом просла.лись безкрайні; 
Іду я обміжком — шумлять колосками, 
Шумлять і хвилюють лани урожайні. 

Назад озирнуся, там далі високі 
Сияють-мигочуть блискучі палати, 
І тільки-що мріють у ба.іці глибокій 
Убогі, обдерті, похилені хати. 



! 



— 182 — 

А передо мною за хвилями хвилі 
Аж ген до край-неба пливуть без упину, 
Сияють під сонцем, мов золото, спілі, 
Сияють і плещуть, де оком ні скину. 

Поля мої рідні, найкращії в світі. 
Багаті на силу, на пишную вроду, 
Засіяні хлібом і потом политі. 
Робітницьким потом мойого народу! 

Родючі та щедрі, в золочені шати 
Свого хлібороба могли-б ви окрити, — 
Чого-ж то так часто на йому ті лати? 
Чого-ж то в тих хатах змарнілії діти? 

Тими колосками, що повні та спілі 
Схиляються низько від -зерна важкого, 
Кого в ріднім краї годуєте, милі? 
Куди ваша сила зникає, для кого? 

Хвилюються мовчки поля за полями, 
Сіріють у балці убогії хати: 
І високо знявшись вгорі над хатками, 
Блищать і питають високі палати. 



50. Хлібороб. 



Я убогий родивсь, і в ті дні, 
Як вмірать доведеться мені. 
Тільки горе та стомлені руки 
Та ще серце, зотлілеє з муки 
Я зложу у дубовій труні. 

Не велике я поле зорав, 
Та за плотом ніколи не спав; 
Що робив, те робив я до краю 
І всю силу, що мав я і маю. 
На роботу невпинную клав. 



На тім полі каміння було. 
Поле все буряном заросло. 
Зупинявся мій плуг на тім полі, 
Та не кидав робить я ніколи, 
А гострив свій леміш, чересло. 

У годину, в негоду я там: 
Без роботи погано рукам! 
Нехай дощ і крізь драну свитину 
Січе згорблену працею сйину, 
А спочинку собі я не дам! 



— 183 



Скільки поту свого я пролив. 
Скільки сили я там положив! 
Та дарма ! бо поорана нива 
Нам давала багатії жнива: 
Я не дурно невтойгао робив. 

Такі жнива зазнав я не раз, 
А тепер вже іішнувся мііі час, 
Я вже чую: останнєє літо 
Бачу я золоте своє жито, 
Бачу, ниви широкії, вас. 

Мої діти зберуть урожай . . . 
Усьому наступає свій край, 
Він прийшов і мені: в домовину 
Я іду і на віки спочину, — 
Мої-ж діти зберуть урожай! 



Мої діти — дочки і сини — 
Усі в купі зібравшись, вони. 
Як почнуть до обіду сідати, 
Будуть хліб, що придбав я, ламати 
І згадають мене у труні. 

І за те, що, працюючи, зміг 
Згодувати і викохать їх, 
То про мене в їх згадка не згине : 
Після мене ще довгі години 
Моє діло не вмре серед їх. 

Так, я вбогий родивсь, та в ті дні. 
Як вмірать доведеться мені, 
То не сором ці стомлені руки 
І це серце, зотлілеє з муки, 
Положити в дубовій труні! . . . 



51. Мати. 



Ізіпшло багато ночи, 
Сплять великі і малі, 
А каганчик все мжгоче 
В хаті вбогій на столі, 
То на мить мов погасає. 
То ізнов заблима він. 
Вбогі стіни осяває. 
Стіл та лави коло стін. 
Вбого, тихо у тій хаті, 
Тільки прядка торохтить : 
Не .лягла ще досі мати, 
Син давно спокійно спить. 
Світло иноді освіте 
Піл, де сон його повив: 
Спить хлопя, рядном укрите. 
Спить і бачить безліч снів: 
Сниться хлопцеві пахучий 
Ліс і луки у квітках 
І пташок рої співучі. 
Сонце сниться в небесах, 



(уНЯТься забавки без краю, 
Сняться радіснії дні . . . 
І щасливий усміх грає 
На губах йому вві сні. 
Спить хлопя, щасливе снами. 
Прядка-ж тихо торохтить. 
Наболілими руками 
.Тедви можучи робить. 
Довгу нитку витягає 
Вбога мати удова; 
В хорих грудях заниває, 
Як під гнітом, голова, 
Та не кидає: на сина 
Заробляти треба їй . . . 
За годиною година 
Йде, усюди супокій: 
Каганець самий у хаті 
Ледви-ледви миготить . . . 
І пряде бездольна мати. 
Син, щасливий снами, спить! 



184 - 

52. Зернятка. 



Щастя хочеш ти зазнати? 
Щастя дурно не дається: 
Тільки той його придбає, 
Хто за його в бою беться. 



У велшсім нашім бою 
За нового дня світання 
Тільки п можна мати щастя. 
Варте людського бажання. 



Як мала у тебе спла, 
То з гуртом єднайся ти: 
Вкупі більше зробиш діла. 
Швидше дійдеш до мети. 



Як на силу ти багатий, 
Не єднайся ти з гуртом: 
Буде силу він спиняти: 
Сам іди своїм шляхом! 



Говорять люди: не зітхай, 
Чого нема, то й так нехай! 
І я говорю: не зітхай. 
Коли нема, — борись, придбай! 



Краще кривду вже терпіти. 
Ніж самим її чинити, 
А ще краще, пане-брате. 
Ні чинить, ні зазнавати: 
Сил набравшись і надії, 
Не терпівши, скинуть з шиї! 



Хвилі не вірь ти мінливій: 
Вітер де віє, туди вона й бє 
Беріг твердий незрадливий — 
Він тільки певний притулок дає, 



Слову не вірь ти людському - 
Хвилі у морі хисткім ;}абуття: 
Ділові вірь ти міцному. 
Грунтові зросту, основі життя. 



Народ-герой — героїв появляє, 
Шануючи, він їх вінцем вінчає: 
Високий дух високість признає. 

А раб-народ, як є герой у його, 
Він на борця величного свойого 
Грязь кидає, його камінням бє. 



— 185 



Тп один, а їх багато? 
Ну, так що тобі? Байдуже І 
Більше буде в тебе свято. 
Як подужаєш їх, друже. 



Де багато — ш;е не сила, 
Дужість міряй не лічбою: 
Перевага там, де сміла 
Сила духа в правім бою. 



Твердо гордий дуб стоїть: 
Ані лютії морози, 
Ані бурі, ні погрози 
Не змогли його звалить. 



Як той дуб, ти гордо стій: 
Хап ні зради, ні догани. 
Ані муки, ні кайдани 
Дух зломить не зможуть твій. 



53. Смерть отаманова. 

На ліжку твердому — на голій землі, 
Вгорнувшись в козацьку кирею, 
Лежав, головою на простім сідлі. 
Отаман козацький і ждав, щоб прийшли 
Хвилини розлуки з землею. 

І подруга вірна край його була — 
З життям при їй лекша розлука — 
Багато походів вона відбула, 
Багато голів з пліч могутних стяла — 
Важенна козацька шаблЕжа. 

Не раз же він плавав під Турка в чайках, 
Не раз і з .Іяхами стпнався. 
Не раз, по широких гулявиги степах, 
Щербив на татарських її головах 
І часом з Волохом рубався. 



Багато за волю він кровн пролив, 
За Січ і за рідну Вкраїну: 
На дужому тілі він ран не лічив, 
Живий повертався із лютих боїв. 
Хоч бивсь завсігди до загішу. 



— 186 - 

І отже: не в чесних вояцьких боях, 
Де крови без міри лилося, 
Не в лядських л)тавпх зрадливих руках. 
Не в герці з Татарами в чистих степах 
Емірати йому довелося. 

Він сам умірає в цьому куріні. 
Лежачою смертю вмірає . . . 
Навкруг тільки стіни похмурі й сумні. 
Та джура, ховаючи сльози дрібні, 
На його, сумний, поглядає. 

І тяжко старому. І джуру тоді 
Він кличе до себе рукою 
І каже він: -Джуро мій вірний, піди. 
До мене ти хлопців моїх приведи, , — 
Прощаться хай прийдуть зо мною". 

І стало козацтво круг його смутне. 
І ждуть всі останньої мови . . . 
„Спасибі вам, діти!" — він каже — .,иене 
Зла ДО.ЇЇЯ в даV^еку дорогу жене. — 
Врайте ви, діти, здорові! 

.,Але умірати в цьому куріні 
І лежнем лежати — несила! 
Степ скрізь оживає тепер по весні. 
Лунають ячання і дзвонять пісні, — 
Мене-ж тут недоля побила. 

„Вволіть мою волю в останній цей час: 
Мене на коня посадіте . . . 
Хай, поки ще світ мені божий не згас. 
Вступлю я в стремена і гляну ще раз 
На батька на степ, мої діти!" ... 

1 загад останній почувши сумний. 
Козацтво коня вже сідлає, 
І батька старого садовлять вони, 
1 тихо рушають у степ у рясний. 
І тихо кінь вірний ступає. 



— 187 — 

І їдуть всі мовчкп. Степи навкруги, 
Як море безкрає, хвилюють, 
І здалеку ледвп маячу ть луги, 
І мріють Дніпрові круті береги. 
Могили високі сумують. 

І їдуть всі далі . . . Кивають рясні 
Квітки головками своїми; 
В високій ширяє орел далині, 
І птаство щебече безжурні пісні, 
І чайка кигиче над їми. 

І їдуть все далі ... В траві промайнуть 
Сайгак, чи коза швидконогі 
І зникнуть безслідно ... І ось уже чуть, 
Як виють і плешіуть, і бють, і ревуть 
Дніпрові далекі пороги. 

І далі ізнову . . . Смутні козаки 
Ні слова іш;е не сказали: 
Отаман мовчить, похиливсь до луки. 
Стиснувши свій повід, не рушить руки 
І їде все далі та далі. 

І тихо спитався з козацтва один: 
„Чи, батьку, не час нам додому?" 
Але не відмовив нічого їм він, 
І знову всі їдуть ще кілька хвилин, 
Він знову нічого нікому. 

І коней тоді зупинили вони; 
Отаманів кінь зупинився, 
Отаман одразу схитнувсь на коні: 
Заснувши в останнім довічному сні. 
На рур:п "їм мертвий схилився. 

54. Сестриця Галя. 

(Оповідання.) 

Старий Іван Лаврусь скинув сльозу, що пробігла по усьому 
видові і повисла йому на довгому, сивому вусові. Він скинув сльозу, 
сердячись, бо хіба-ж подоба плакати старому дідові, що вже йому на 
пятий десяток звернуло? Ні, це бридня! Де люлька? 



~- 188 - 

І він знову почав розпалювати свою люльку, що тричі вже її 
розпалював, і тричі вона гасла. Але-ж і цього разу не довго вона 
г'треміла в зубах у Йвана. Знов облягли чорні дузш сиву йому го- 
лову, і похилилася голова над столом. А люлька, знов забута, ле- 
:кала досі вже під ногавш, і Йван її не бачив: він тепер нічого не 
''•ачіів у дій хаті, бо неначе якийсь туман застеляв йому очі, не 
давав глядіти. Ось він усе більшає та бі.тьціає цей туман, ось уже 
він зовсім заслонив йому очі, і щось гаряче пробігло по щоці і знов 
повисло на сивому вусові. Еге. пятий десяток доживає, немало років 
прожив, та не плакав ніколи Йван. — хіба ще як хлопцем малим 
був, — а тепер довелося заплакати І 

Та й не дурно-ж старий плаче: його дружини, що з нею він 
мало не тридцять років прожив, як риба з водою прожив, — тепер 
її нема, вона лежить мертва у холодній ямі. Що він старий тепер 
ліятпм*' на світі сам, одинокий, та ще й з трьома дітьми малими? 
Не дав же Господь йому щастя: всі великі повміра.іи, а то в со.лдати 
пішли. — зоста.лися дома тільки малі: дванадцятий рочок найстаршій 
дівчині Галі. Осьде вони всі троє сплять тихо, спокійно; тільки 
}■ Галі знати ще сльози на личку; мабуть і вона вчора, яіс матір 
поховано, до півночи плакала так, як оце тепер він, старий, плаче. 

І знов щось гаряче по щоці — кіть-кіть. Але він того вже 
не ті'є. ..Двадцять і шість років з тобою. Насте, прожи.ли; а тепер 
довелося розлучитися" . . . 

І почало йому, старому, згадуватися все. що тоді ще, давно, 
було. Як-то воно молоді .літа згадуються так легко! Ось тепер — 
сьогодня що зробиш, - завтра вже п забув. А ті, да.лекі літа не 
забуваються . . . 

— Мамо! — скрикнув спросоння невеличЕий хлопчик, що 
спав на по.іу. — Мамо! 

І він розп.люшдв очі, подививсь навкруги і, напів ще сонний, 
підвівсь і сів на по.іу. 

— Мамо! Де мама? — питавсь він. 

Да.лі хлопя замовкло на хвилину, а потім мабуть відразу йому 
згадавсь учорашній похорон, і він скрикнув знову: 

— Мамо! Я хочу мами! — і обливсь слізьми. 

Дві дівчині: бі.льша — Галя і менша — Одарка, теж попро- 
кидались від його голосіння, і повставали. Одарка зараз же поча.іа 
удвох з братом кликати маму й плакати. 

Цей випадок розігнав Іванові мрії. Він підійшов до плачучих 
дітей. 



— 189 — 

— Не платге, дітки, годі! — промовляв він, голублячи їх. 

— Я мами хочу! — не вгавав малий Василько. 

— Мами нема, дітки ... — тихо ледви иромовив батько. — 
Мами нема: вона ніпіла до тітки Марусі. Ось підождіть, скоро вернеться. 

— Ні, ні! — голосив хлопець. — Тато не так кажуть: мама 
не пішли, мамусю у яму закопано вчора. О! навіщо у яму! Я не 
хочу так, — там холодно мамі! 

І діти знову облилися дрібншш слізьми. Тільки Галя, сидячи 
у кутку, хоч і плакала, але тихо, силкуючись здержувати сльози, 
що так і сипались з карих оченят і текли по білому схудлому ви- 
дочку. Нарешті, мов перемігши себе, вона утерла сльози і сиділа, не 
ворушачись, тільки її маленьке тільце раз-по-раз здрігалося то з жалю 
тяжкого, то з холоду, що панував у нетопленій хаті. А Василько 
з Одаркою все плакали, голосно кличучи маму. Це тяглося з пів 
годиніт. Іван не знав, що й робити. Коли це Галя устала, ще раз 
утерла останні сліди від сліз і пересіла до дітей. Вона обвила їм 
шийки своїми тоненькими рученятами, пригорнула їх обох до себе 
і почала розважати. Іван не чув усього, що вона їм тихенько ше- 
потіла на вуха, він почув тільки де-яіа }фивки. 

— Не плач ... Я кашки зварю . . . Ну, ну — годі ... Я тобі 
ляльок нароблю і „котка" заспіваю . . . 

І бідна маленька дівчинка, сама ледви здержуючи сльози, почала 
співати „котка", ту саме пісню, що так недавнечко співа.іа над нею 
мама, люба мама, що .лежить тепер у холодній, снігом заметеній 
ямі . . . І як її колись бавила мама цією пісенькою, так і вона роз- 
важає тепер нею своїх маленьких „братіка й сестричку", що так, 
як і вона, зосталися без мами. 

Спершу діти мало Гі слуха.лп, але потім иоча.іи п.іакати тихше, 
а далі й зовсім замовкли і тільки хлипали раз-по-раз. І вже тоді, 
як хлипання стихло, і Галя утерла обом сльози, Василько промовив: 

— Я вставати хочу! 

Галя почала його одягати, обувати чоботи. Незвик.лі до того 
рученята все поми.лялися і не так робили, як треба. Гаразд напра- 
цювавшися з Васильком, Галя заходилась біля Одарки. Тут діло було 
лекше, і незабаром вона вже вмивала обох дітей. Василько сперіш" 
почав був змагатися, кажучи, що він не хоче вмиватися, бо холодно, 
і треба було довго умовляти його, поки він згодився на вмивання 
і на чесання, що він його теж не любив за те, що „тоді скубеться". 
Але потроху Галя поборола всі ці труднощі, виявляючи дивну тер- 
плячість будучої матері. 



— 190 — 

— Тату! Я їсти хочу! — тихенько промовила Одарка, хапаючи 
батька за рукав. 

— І я хочу, снідати хочу! — завів і собі Василько. 
Бідолашний батько поліз на полицю по хліб. 

— Я не хочу хліба, я хочу кулешику! — не згожувавсь хлопець. 

— Синку, нема кулешику: ось підожди — я зварю. 

— Я не хочу — підожди, я зараз хочу! 

І знову сльози. Старий не знав, що й робити. Тут знову до- 
велося Галі розважати дітей. Чи про кулешик вона їм шепотіла, чи 
про що инше, — тільки вони й цього разу почали потроху затихати. 
Зрідка тільки чути бу.іо Василькові вигуки: 

— А я так не хочу! Я хочу отак! 

Та скоро і він замовк. Діти почали гризти хліб. Василько, на- 
супившись, ухопив обома руками окраєць і з усієї сили кусав його 
своїми білими зубами. Він ще не покинув дути губи і очевидьки за- 
хожувавсь щось вигукнути. До того ще у хаті було так холодно, що 
в дітей посиніли руки. 

— я змерз! — зарепетував хлопець. 

Галя миттю кинулась,, знайшла юпчину, одягла брата й сестру. 

— І соли нема! ... — давав він далі, показуючи Галі 
свій хліб. 

— І мені соли! — попрохала Одарка. 

Галя густо насолила дітям хліб цупкою сірою сі.ілю. 

Тепер уже поки-що не було чого голосити, і діти на який час 
зовсім заспокоїлись і мовчали. 

А Іван тим часом думав про те, як то він буде поратися. 
Діти голодні, їм треба чогось зварити. 

І він пішов з хати, нарубав і вніс дров, далі почав розтопляти 
у печі. Що-ж його варити? Кинувсь шукати чого-небудь, — ледви 
знайшов шпона. 

— Зварю хоч кулішу, — думає. 

І він почав змивати пшоно. Змив, у горщик усипав. 

— Е, дурний! Нащо-ж я усипав? Треба спершу окріп нагріти. 
І він висипав пшоно з горшдка. Далі . . . 

Дві маленькі рученьки зненацька обхопили йому шию, добрі 
карі оченята, трохи заплакані, глянули йому в вічі. 

— Тату, киньте, — я зроблю ... Я знаю ... 
Іван, дивуючись, глянув на Галю. 

— Годі-бо, тату, не займайте, я сама упораюсь, — казала вона. 

— Куди тобі, дочко, ти ще мала, — відмагався батько. 



— 191 — 

Я хоч мала, а я знаю ... Я навчусь ще, а тепер як-не- 
будь — мами нема . . . 

Дві сльозиніж знову заблищали у дівчини на очах. 

Іван мовчки одійшов від печи і сів біля столу. Одарка та Ва- 
силь сиділи у кутку на полу і мовчки дивилися то на батька, то 
на Галю. 

А вона тим часом не гаялася. Вона поперемивала горщики, по- 
наливала, як і треба, і почала становити у піч. Один горщик важкий 
був їй — вона покликала батька: 

— Тату, поможіть! 

Іван схопивсь і поставив горщик у піч. 

Да.лі маленька господиня знайшла десь капусти, сала й увесь 
хазяйчин надібої: і почала поратися, як справжня господиня. І тут 
маленькі рученята не зовсім спершу слухалися, а далі нічого, звикли. 
Іван довго мовчки дививсь на неї. 

— Хазяйкою буде! . . . . іірко усміхаючись, промовив він 
і пішов з хати. 

А діти й собі, дивуючися, дивились на свою маленьку сестру. 
Ще позавчора вона з їми у .ляльки гулялася, а тепер он уже по- 
рається. І одягає. їх, і годує, і варить — ну, зовсім, як мама. 

— Галю, кожух зсунувсь, — озивається брат. 

Галя кинула піч і побігла одягати його. Він учепивсь їй 
за шию. 

— Галю, ти мені кулешику звариш? — питався хлопець, за- 
зираючи їй у вічі. 

— Зварю, зварю, — казала вона, гладячи його по голові. 

— Ти мене отак, як мама погладь! — казав Василько, на- 
правляючи їй руку. 

І вона гладила його, а в самої сльози на очах бреніли. 
Маленька Одарка теж сіпала її за руку й жалілася: 

— Хліб твердий: я губу собі вдряпнула, — болить. 

І вона підставляла свою голову під сестрину руку. І сестрина 
рука гладила тоді обох. 

- А скоро кулешик? Я кулепшку підожду, — казав голодний 
хлопець. 

- Підождіть, підождіть, ось я зараз ! — відмовляла Галя 
і знов кидалась до печи, але не на довго, бо раз-по-раз то брат, то 
сестра чогось плакали та домагалися. І Галя то цим, то тим вдо- 
вольняла дітей. 

Сумно тягнеться день. 



— 192 — 

Батько то увійде в хату, то знов піде, — видко, що він не 
знайде собі діла. Він і не говорить нічого, бо все, про віщо ні за- 
балака. нагадує і йому, й дітям дорогу втрату. Тільки иноді він 
скаже їм яке слово, як вони про віщо-небудь у його спитаються, 
або пожалує їх мовчки. 

Діти, теж смутні-невеселі, не граються навіть. Одарка витягла 
була черепок з своїми ляльками і почала їх садовити на лаві. Вона 
хотіла гулятись так, як і раніше : мати пустила дітей у .ліс по 
ягоди, там їх напав вовк — ледви втікли. Вона вже почала була казати 
за дітей: 

— Мамо, пустіть нас ... 

Але те слово „мамо" знов нагадало їй забуте на хвилину 
власне горе, і вона голосно заплакала, кинула ляльки і залізла на піл 
у куток. 

Галя поралась, нагодрала дітей сніданням, потім обідом — 
батько не їв нічого. 

По обіді Василько підійшов до батька, що сидів на лаві і мовчки 
думав свої невеселі думки. 

— Тату! — почав він, вчепившись йому за руку. — Тату! 
Його личко зробилось зненацька якимсь поважним, зовсім не 

так, як 'у дитіпти. 

— Що, синку? 

— Тату, Галя нам тепер мамою буде, — промовив хлопець, 
показуючи на сестру. 

— Буде, буде! — шепотів батько, ледви удержуючись, щоб 
знову не заплакати. 

— Вона як мама, ■ — знов розказував хлопець, — вона ку- 
лешику наварила, вона одягла мене . . . 

— Так, синку, так, — вона тобі усе зробить, а ти не плач, 
грайся — усе буде . . . 

Уже повечеряли. Сумно повечеряли — перша вечеря без матері. 
Старий батько ліг на печі, діти й собі почали лягати. 

— Галю, роззуй мене! — прохав Василько, сидячи на полу 
і простягаючи до сестри обуту ногу. 

— Зараз, Васильку, зараз! 

— Галю, а мені одіж скинь, а то затяглась вузлом, так не 
розвяжеш! — - озивалась Одарка. 

І Галя, не можучи подужати руками, зубами починала розвязу- 
вати затягнений вузол. 



— 193 — 

Нарешті послалися і пороздш^алвся, Галя повкладала і повкри- 
вала діти. 

— А ми/ Галюсю, не хочемо спати, — розкажи нам казочку! — 
прохали вони. 

— Про трьох сестер та про калинову сопілочку, — додаваV^а 
Одарка. 

І Галя, примостивишсь біля їх на полу, почала казку: 

— Був собі, жпв собі дід та баба, і було в їх три дочки 
і що-найменшу Галею звали . . . 

— Галею? Як тебе?. — перехоплює хлопець. 

■ — Еге, як мене ... От і пішли вони одного разу улітку 
по ягоди. То ті сестри рвуть та їдять, а Галя рве та в глечик 
кладе, каже: „Понесу додому татові п мамусі . . .'^ 

— Так, як ти, — знов каже хлопець, — і ти так нарвеш ягід 
і нам принесеш. А ягоди такі солодіа! 

— Ну, цить-же, не перепиняй! ... То ті сестри й кажуть: 
„Як ми додому вернемось? У неї скільки ягід, а в нас нема. Давай 
убємо її, а ягоди заберемо ..." — розказувала Галя, а діти все 
слухали. Маленька Одарка підвелась трохи, і зіпершись пцчкою на 
руку, дивилася зампслешімп очима на сестру, а Василько й собі 
притих і тільки, не одриваючж очей від сестри, пильно, жадібно 
слухав, бо це така гарна казка! 

Он Галю вже убито — бідна вона! — і в землю закопано. 
А на могилі калина виросла. А вівчарь сопілку з калини ви- 
різав, іфав: 

„Ой, помалу-малу, вівчарику, грай. 
Та не врази мого серденька вкрай: 
Мене сестри зарубали, 
Під купщком поховали, — 
Ще й ногами притопта.іи . . . 

Слухають діти, як Галя співає, а далі знов тихі слова з казки 
немов ллються одно за одним у чудовій дитячій вимові. Довго тягнеться 
казка, а там і друга. І потроху очі зашлейфуються, тихий сон опо- 
виває діти, і схиляється Одарчина голова на подушку поруч з братом, 
що теж заснув уже під Галино оповідання. 

Заснули діти, навіть старий батько заснув. Тільки Галя не 
спить, це маленьке, худеньке дівчатко з карими оченятами, ця нова 
мама для цих дітей. Вона тихо встає і йде насеред хати. Вона ще 
не молилася на ніч і зараз мо.титпся буде. І стає дівчина навколішки 

XII Читанка. І'"» 



194 



1 тихо ііісіючс М(»лііті!іі. ЦС рісп-шючи ЇХ. іиі.іічучц слов;і. але-ж. оез 
і;і)аю иірячм. і:;гл:(' їх. (Ь-ь вона іірока:зала Отче-наша, Богородицю. 
Більш вона не іміас ні однінї молитви. 13і»на тепер таї: номолитьси. 
смма від сепс но.молнтьгя. 

Г)іл(»лпіиіГі -МІСЯЦЬ тихо плив вигоки.м небом, розливаючи своє; 
(•]»іГінр проміння. ІІЛІ1В і оглядав світ іиирокиіі, а, оглядаючи, зазирнув 
у мал»'пьі;у хатину, де маленько дівчать'о тихо іиеиотіло мо.їитви. 
стоячи иаві;олііт;!іх. 

Госнол,іі 1 ві:'.ьми мою миму ДО себе З ХОЛОДНОЇ ЯМИ. нехаі1 
їй у теое гирИіі пуде. І мені даі1. Господи, щоб робити навчилась, 
іиоб з!імісп,ь мами стала братікові Гі сестричці . . . 

Глянув місяць Неї дівчатко і. зачудований у святому здивованню, 
но.мов зунинився на небі, обливаючи малені>ь"у дівчинкт. що мо.лплась 

серед хати, морем свого сріблястого ІІ})ОМІНІЬЧ. ^ІИ бачив він. ВІЧНИІ1 

без ];раю. коли-небудь таку дівчинку, чи чув гіи;у мі»литву? (). і:оли 
бачив і чув. ті> чом л;е досі Бої'ові не відніс тісї молитви, щоб Він 
обітер сльози на схудлому обличчі? 0. чом 'л^' НІН тепер не віднесе 
її, цівї молитви, туди перед н])естіл Довічного і не положить і1ому 
до ніг. як наіічистіїие і найсвятіпіе почування маленького дитя- 
чого серденька? 

А вона все молилась, у місяіиному світі стоячи, мов ясний не- 
земний дух чистої любови. А потім, ноложивіип три поклони, устала, 
підійшла .10 брата й до сест]»и. ві\)])нула їм ноги кожухом і сама 
ляі'ла біля їх. накчінувіпп па плечі свитину. 

І довго стояв місяць зачудований, довго дививсь у вікно, ллючи 
небесний світ у хату, аж поки я[;ась хмарка не набігла і п»^ схо- 
вала його. 

55. Марко Кравченко. 

ґ•-^ повісти: ..( 'оняиіниіі проміні,." / 

<'онце стоило посеред н(н'іа і пеімо добре. — як тільки може 
воно пеігги в паипіх степах в травні місяці. Навкруги не було ні 
деревця — рівний голий стен. ІЦе ненокоіиена трава степова та 
буйні л;пта та піиеннці блищали ясними ([іарбаміг під золотим со- 
няіиним дощем, брали очі. Але той, хто їхав оце тепер добре второ- 
ваним мьіїгхом. не міг нічого того бачити. Густа хмара сірого доїдли- 
вог<» пи.іу заі;ріівала від його все, лізла йому у вічі, у ніс. у вуха. 
Не вважаючи на те, що верх у фаетоні піднято — а може й саме 
через це — подорожний ледви міг дихати. 



— 195 — 

— Чіг скоро доїдемо? — спитавсь вік иар<мііті у візника. 

— А ось уже скоро! — відмовив візит: і махнув иатмгом 
на коней. 

Коні побігли інвпдче, а иодорожний почав дожидатися того 
„скоро". Він уже к'инув обтрушувати свою одежу, а си.ікувавсь 
тільки, схилившись у куточог:, хоч мало-небагато яберегтіг від иилу 
очі та ніс. А сам думав тим часом: 

— Ну, марою ириїду до панів! 

Пани, до к'отрих він їхав, це були Городинсьі:і, багаті пани, 
що мали т]ісич до десяти десятин землі, жили здебільшого на селі 
і ті.льки взізіку, місяців на три приїздили до ґуберніяльного міста, 
з котрого оце їхав нані иодорожний, студент останнього курсу істо- 
рнчно-фільольоїпчного фак'ультету. Марко Кравченлсо. Він цього року 
к-інчав університет, і тільки де-які екламени відс^ліено було на осінь. 
Старий пан Городпнський надрукував в часопису оповістку, що бажає; 
мати учителя для сина, ґімназпста, що не здав ек'замє'ну і в-осени 
мусів здавати його вдруге. Марко Кравченко приніс йому добрі ре- 
комендації і пан поклпЕав його до себе на літо. Маркові однаково треба 
було на літо кудись їхати, бо він з того тільки й жив і себн в уні- 
верситеті держав. и;о заробляв, учачи недотепних гімназистів. Це 
була важка робота. Всіань вранці, біжи в університет, а, вийшовиїи 
з його, поспішайсь верстви за три до одного хлотпщ з третього іслясу 
реальної ИІКО.ЛИ. Хлопець нерозумний, до того лінивий, — вчити 
його — лишенько: але що-ж робити? — це давало Кравченкові де- 
<'я ть рублів на місяць, а де-яі:і його товариші робили те-ж саме й за 
ііять. Та і в його був ще другий учень — геть-геть а;к на тому 
к'ряї міста — і той уже за пять руб.лів. Цтгми пятнадцятьма рублями 
на місяць він і жив усю останню зіму, покчі су:інчилося вчиття. 
Звісно, їх не дуже ставало на життя, часто й густо доводилось не 
обідати, а живитися самим чаєм, алр Марг:о Кравченко до цього вже 
звик. Чи таки-ж йому, синові міського чоботаря, .лякатися того? 
Бать];о тягсь з останньої к-опійки, щоб вивчити сина, посилав йог.) 
до початк-ової пп:оли. тоді віддав до повітової. Там побачили, що 
в Марка є голова, і порадили батькові віддати його до гімназії. Довго 
чухавсь батько (матері не було — - вже давно вмерла, застудивпптсь 
на річці, де прала бі.птзну. бо була правша), довго думав, а да.ті 
сказав: 

— Він жн в мене один! Може колись подякус. 

І він віддав свого Марка до Гімназії. Пять роі:ів ш,(' робив він 
з усілії сили, віддаючи увесь свій заробітот: на сина. 



— 190 — 

Матері смерть була иериіим ве.іііілі.м Марковим горем. 'Годі було 
ііому вісім років. Він зоставсь сам без ласкавого материного песту- 
вання. Батько був добрий, але батько був не мати. І це була перта 
хмара, що лягла на хлопцеву душу. Друґою хмарою було те, що 
батько почав пптп. І він мучігесь. дпвляшісь на батька, і це зробило 
хлопця дуже рано серіозним. замисленим. З тринадцяти років почав 
уже він думати про таке, що ігаїипії про його не думає і в двадцять. 

Не відразу зявпвся в його такий погляд. Його дитяча голова 
довго мучилась та думала, поки що змогла надумати, але як це 
сталося, — Марко закохавсь в освіті, почав бачити в їй усю мету 
свого життя. Він не тільки вчивсь того, чого вчили в гімназії, але 
чптав багато, добуваючи книжки, де тільки міг. Читання було без- 
системне, але все-ж де-що давало хлопцеві, давало хоч невеличку за- 
га.іьну освіту, розвиток, котрого не мали його товарииіі-гімназисти. 
І що-далі він читав, то більш розсувалась перед їм завіса, що хо- 
вала від його де-які цікаві йому питання. Але тут трапилося неспо- 
діване лихо: нянип батько впав на улиці і не вернувсь усю ніч до- 
дому. Вранці його знайдено замерзлого. 

Страшний вплив зробило це на душу шіснадцятирічному хлоп- 
цеві. Скільки він перемучивсь за той час, поки це хоч трохи за- 
булося, — він і тепер не може снокіпно згадувати. Але одно зо- 
сталося і ніколи не забудеться: те, що він намислив, сидячи над 
батьковим трупом. Він думав: 

— У тяжкій роботі звіі:ували свій вік мати й батько. Мати 
і вмерла з тієї роботи. Батько-ж робив ще, не покладаючи рук. Він 
робив свою важку нецікаву працю що-дня, і з чого він міг розва- 
житися? Не з цієї, запевне, праці, — але й пншого нічого не бул(\ 
Батько був неписьменний і навіть книжки не міг прочитати. 

І Марко, здрігаючись з остраху, уявляв собі темне безпросвітне 
батькове життя: праця, праця, праця — і більше нічого. Нащо-ж 
та праця? Яка її мета? Яка мета усього батькового .:киття? 

Марко згадував, що так живуть усі міські робітники. Він не 
знав, як живуть селяне, але думав, що й там те-ж. І він починав 
лякатись. Нащо-ж таке життя? Його батько навіть про Христову 
науку дізнавсь тільки від сина, а то тільки знав одно: що був 
Христос . . . Нащо-ж таке життя? І до чого таке життя доведе? 
І Марко думав, що таке життя доведе до здичіння . . . 

Як же запобігти цьому? Де вихід? Марко знов бачив його тільки 
в одному — в освіті. Він ще мало думав тоді про соціяльні та еко- 
номичні обставини, а все складав на освіту. І з того часу він 



— 197 — 

зробивсь борцем за неї. Він заприсягавсь в дуиіі віддати своє життя на 
служення просвіті . . . Потім ііого погляд пошігршав. Він побачив, 
що тут бу.іи ще й инпгі причини — соціильні та економичні. Він 
і їх почав мати на увазі, але-ж пі трохи не їсинр бути прихильником 
просвіти. 

На сімнадцятому році він прошітав „Кобзаря'^. Дивний вплив 
зробила на його та книги. Досі він читав ті.тьки мосі:овг^ь[:і книжки 
і ту мову, котрою писано „Кобзаря", уважав простацьким жарґоном, 
навіть прикметою неосвіти. Але-ж погляди, що висловлював поет тією 
простацькою мовою, були часто п густо Маркові пог.іяди, або — краще 
сказати — натхнене поетове слово робило такий вплив на впечат- 
лпву душу у молодого хлопця, що він мусів віддаватися йому затого 
без бою. Щира любов до матері та до батька у Марка ще побіль- 
іиплась любоБЮ до їх, як до нещасних, затоптаних жпттям людей. 
Цю любов він переносив потім на усіх убогих та знесилених, працю- 
ючих та знатуженнх. Це був несвідомий поки йому самому демокра- 
тизм. Не дивно-ж, пі,о як до його дупгі доторкнулася демократична 
течія в формі високого поетичного слова — цей несвідомий демокра- 
тизм мусів статися самосвідомим. Але як Марко прочитав: 

І день іде, і ніч іде, 
І, голову схопивши в руки. 
Дивуєшся, чому не йде 
Апостол правди і науки, — 

він забув, що це писано нростацьким жарїоном. Де-кілька книжок 
з історії вкраїнської доробили Шевченкове діло: Марко Кравченко 
зрозумів, хто він і якої просвіти мусить бажати тому темному наро- 
дові, про котрпй він думав . . . 

Важко було жити Маркові після батькової смерти. У його зо- 
сталася поганенька батькова ха-лупка, в котрій вони з батьком жили, — 
та й тільки-ж. Тоді-то почав він жити приватними лекціями, та живе 
їми й досі. Того й тепер їде до пана Городинського. Пятнадцять 
руб.лів на місяць, кватиря, харч — чи що-дня-ж трапляється така 
річ? І Марко Кравченко був радий, що так добре склалося. Він ви- 
їхав вчора вранці, попрощавшись із своїм іцирті другом, товаршпем- 
стздентом. Семеном .Тісовським, з котрші він в місті й жив укупі, — 
і оце тепер незабаром уже й приїде до панства. 

— Та чи скоро-л: >ш доїдемо? — знов спитавсь він у візника, 
ііроісинувінись від своїх думок. 



— 198 - 

— А ось :}арая! — нідмовпи Гіому ніяіпік і показав ]:уднсі> 
батопоі: — он! 

Марко глянув і побачив поблизу вже слободу п балці. ІІохитую- 
чпс], по сі:йлястіп поритій дорозі, фаетон зїхав у ту балку і иівидісо 
пробіг невеличку слобідку, що, яі: і всі степові села, була вбога на 
дерева та багата на глину та на к'а.мінь. На крап слободи, у велп- 
і:()5іу саду, вздрів Марко білпії панськчііт будинок. Еоні іпвидко під- 
бігли під рундук. Марко вис^:очив з фаетону і зараз же побачив не- 
високу та огрядну гкк'тать у літнііі палевій одежі та в соломяному 
брилі. Пан топ стояв трохи набік від рундук'а спиною до Марк'а 
і з і.чімсь балакав. ІТочувиїи гд^зкіт від повозу, він обернувсь, і Марк"0 
пізнав самого пана Городинського. Його смугляве чепури*^ обличчя 
кінчалось двома довгими бакенбардами, чорними, аж блискучими. п]»о- 
міл: і:отрими містилося сите, чисто виголене підборі,ця; карі очі були 
іпвііді;і п блискучі — дарма, иі,о панові було більиі пятидесяти років; 
1 ілі>і,-!і ч<чіурно сформована го.кіна була трохи лиса. Він моторно тгіпіов 
ю Марка. 

— Просимо! просимо! ,і,у,і:(' раднії! — !і}іі)Мовіін він до його, 
гтиск'аючи руку. — Просимо! 

І він повів був його на рундуі:. Але, і'лянувши на Маркове об)- 
личчя та й на всю одежу, зупинивсь. 

— Одначе! ви відразу добре познайомились з наппім пилом. 
Коли так', то думаю, що вам більш тепер хочеться піти в свою хату. — 
Іригорій! — гукнув він на льокая, — проведи їх у фліґель! -- 
і додав Ма])кові: — Як тільки приберетесь, просимо до обіду! 

Виголений .п.ок-ай узяв з фаетону легенький Марків чемодан, 
на ];от])ий він і.іянув трохи скоса, і повів Марка через двір у не- 
В(\'іичкий старий будиної:, иі,о звавсь фліїелем. В йому піхто не жив. 
хіба гості пноді ночували, і оце там впготовано хатку Марк^ові. 

Марк'о, звісно, попрохав умиватися. .Іьокай сказав: — „Доб])('" 
і вийшов геть. Через скільі:а хвіїлин хлопець уніс в хату вмивання. 
Марі:о, під товстим иіаром пилу, справді скидався на араиа і за- 
любки вимивсь і передягсь. Скоро ст;інчив те. почув. иі,о і:о.[о бу- 
іпнку задзвонено в неве.іичкий дзвін. 

— Що то? — спитавсь він у хлопця. 

— Обід. Скликають усіх — зюже хто в саду або ні,»' .і.с 
■ Марко пініов до панського будинку. 



VII. Іван Франко. 
Лірична поезія. 

І. з ВЕРШИН І НИЗИН. 

Із цііи'.по : < онвтп. 

56. Народна пісня. 

Глянь на криницк», що із стіп могили 
В степу сльозою чистою журчить: 
В пі оці лпчко місяця блищить 
І сонця промінь ]'р;іе; в чистій хвили. 

8 грудеіі землі бють водинії жили . . . 
('труї живої рух не кінчиться І1 не снить, 
Вода-Их погожа тисячі живить 
Весни дітей, иц") в круг іТ обсіли. 

РСриннця та з чудовими струями. 

То люду мого дух, що хоч у сум повитий, 

Співа до ('^^])гі;я серцем і словами. 

Як П(^чаток тих струй. усім закритий. 
Таї: з темних жерел ті слова повстали. 
ІЦоб чистим жаром серце запалити. 

Із циклю: Леоіяиюі. 

57. Дивувалась зіма. 

Дивувалась зіма, Дивувалась зіма, 

Чом це тають сніги. Чом так слабне вона. 

^Іом льоди присли всі Де той легіт бересь, 

Ка іиирокій ріці? ІЦо теплом пронімя? 



— 200 



Дивувалась зіма, 
Як це скріпла земля 
Налжваєсь теплом, 
Оживає що-дня? 

Дігвувалась зіма, 
Як посмілії над сніг 
Проклюнутись квітки 
Запахущі, дрібні? 



1 дунула на них 
Вітром з уст льодяних. 
І пластом почала 
Сніг метати на них. 

Похилились квітки. 
Посумніли, замклись; 
Шуря-буря пройшла, - 
Вони знов піднялись. 



І найдужче над тим 
Дивувалась зіма, 
Що на цвіт той дрібний 
В неї сили нема. 



58. Не забудь юних днів. 



Не забудь, не забудь 
Юних днів, днів весни, - 
Путь життя, темну путь 
Проясняють вони. 

Злотих снів, тихих втіх. 
Щирих сліз і любви, 
Чистих поривів всіх 
Не встидайсь, не губи! 

Бо минуть — далі труд 
В самоті і глуші, 
Мозолі на])остуть 
На рут-сах і душі. 

.ІИПІ хто любить, терпить. 
И іам кров живо кипить, 
В кім надія п];е лік, 
Кого бій ще манить, 
Людське горе смутить, 
Л добро веселить, — 
Т(Ш цілий чоловії:. 



То-ж, як всю життя путь 
Чоловіїсом цілим 
Не прийдесь тобі буть. - 
Будь хоч хвилечі:у нпм. 

А в поганії дні. 
Болотянії дні, 
Як надія пройде 
І погасне чуття, 

Як з великих доріг' 
Любви, бою за всіх 
На вузькі та круті 
Ти зійдеш манівці. 

Зсушить серце жура, 
(^жолють ноги терни, — 
О, тоді май життя 
Вдячно ти спомяни! 

О, тоді ясні сни 
Оживлять твою путь . . . 
ІОнпх днів, днів весни 
Не забудь, не забудь! 



— 201 — 

59. Ще щебече у садочку соловій. 

Ще іцебече у садочЕу соловій 
Шсню любую веснонці молодій, 
Ще щебече, як віддавна щебетав, 
Своїм співом весну красную вітав. 

Та не так тепер в садочьсу, як було: 
Вечір в маю, співом все село гуло, 
По вулиці дівчатонька, наче ріп, 
На віппенці висвистує соловій. 

Не так нині, яі: бувало! Півсмерком 
Не йдуть селом дівчатонька ходірком, 
Не виводять співаночок на ввесь двір 
Соловівві на вишенді всупір. 

Ось з роботи перемучені спішать, 
Руки й ноги, мов відрубані, болять. 
Не до жартів їм сердеіпнті та пісень, 
Лиш спочити-б. наробивпінся ввесь день! 

Важко яісось соловію щебетать. 
Важко весну, хоч як красну, зустрічать, 
Голосить природ п радість на ввесь мір. 
Наче людському нещастю на докір. 

А ще :каль йому й супірниць, що їх спів 
По селу враз з його свистом гомонів. 
Що то жде їх? . . . Шлюб з нелюбом, рій дітей, 
Та вїдлпвая свекруха й муж лихий. 

60. Весно, що за чудо твориш! 

Весно, що за чудо ти Що-ж це за нова зоря 

Твориш в моїй груди! Мені блисла нині? 

Чи твій поклик з мертвоти Дивний голос мя^) кудись 

Й серце к жизні^') будить? Кличе — тут то. ген то: 

Вчора тлів, мов Лазарь, її „Встань, прокинься, пробудись! 

В горя домовині — Уіуеге тетвіі1;о!'' 



') життю. ^; мене. 



— 202 



Вітре топлиГі. прате мій. 
Чи твоя це мова? 
Чи на іірді світляній 
Так ш}тпіть діирова? 
Травко, чи ц*^ може ти 
Втішно так иіептала. 
111,0 з-під криги .мертвоти 
Знов на світло встала? 
Чи це може піемріт твій. 
Річі:о. срібна ленто, 
Змив мій смттої; і застій? 
Уітеге теглепіо! 



Всіодії чую лтопіїй глас,^) 

Клш: життя могучий . . . 

Весно, вітре, ліоі'їлю вас. 

Гори, ріки, тучі! 

Люди, .іюди! я ваш брат, 

/ї для вас рад жити. 

Серця свого кровю рад 

Ваше горе змити. 

А що к'ров не зможе змпть, 

Г палимо огнем то! 

.Іиш боротись значить жить 

Л^іуеге тетепіо! 



Із циклю: Осінні думи. 



61. Паде додолу листя. 

Паде додолу листя з деревини. 
Паде невпинно, чутно, сумовито. 
Мов сльози мами, що на гріб дитини 
Прийшла і плаче, шепчз'чп мо.дитов. 

Осики лист крівавпй із гпліши 
Паде, немов ножем його пробито; 
Жалібно жовте листя березини, 
Здається, шепче: літо, де ти. літо! 

Лиш дуб могучий, жо.іудьмп багатий. 
Спокійно в темну, зімну даль г.дядить, 
Та-ж він не дармо тепле літо втратив! 

Най вяне листя, най мєті.їїь гудить. 
Це гпл його не зможе підірвати, 
А плід його ириймесь і буде жить. 



1) Голос. 



— 203 — 

/.,• иик.ікі: Нічні д>/.ми. 

62. Непереглядною юрбою. 

НеперйГЛЯДНоН » ЮрпОН) 

Ідуть за днями дні мої. 
Так ст])аііін<> одногтяіїиі всі. 
/ІЕ олопяні хмари ті, 
ЇЦо яві.іі.на линуть над<» мнпю. 

Без діл. з заі:утими ]>уі.-ями. 
Без мпслеіі. деревію и, 
Минає молодість моя. 
Мов чиста річі:а степмва 
Безслідно гине мі'л; пі<'і;ами. 

Гинь. іпнь. хоч --ілпи ин' не вснів. 
І с.іід загине за тобою. 
1'озслизнеться. М(»в сніг весною. 
."Іиш в серці тиск важкого болн) 
вдпБий слід минувиїих днів. 

/.! ігпкліо: К.г'-і'І^іог 

63. Наймит. 

в устах тужливий снів, в руі;ах чічіігп плуї'а 

Так бачу я його: 

Нестатої: і тяжка ])обота і натуга 

Зорали 'зморіиками чп.іо. 

Дупіек) він дитя, Х(іч голову схилив. 

Мемов дідусь слабий, 

Бо від колиски він г. нндо.іі п^^режив 

І в труді вік цілий. 

Де илуг його п]>ойд<'. залізо ДР ])03рИЄ 

Землі н.іідної п.іаст. 

Там незабаром лан хви.іисті' жито нь-рпк. 

Свій плід землиця дасть. 

Чому-ж він зрібною (•о]ючі:он» окритий. 

Чому сіряі:. чуга\) 

'і І'ід иерхньиї ііде-.і;і мешканців га.тиіі,ькііх гір. 



— 204 — 

На нім. МП15 на старці, з поіііарпаної свити? 

Бо наймит він, слуга. 

Слугою родиться, хоч вольнті окричали 

Багатирі ііого: ^ 

В нужді безвпхіднііі, погорді і печалп 

Сам хилиться в ярмо. 

Щоб жити, він життя і волю власну іі силу 

За хліба кусник продає, 

Хоч не кормить той хліб і стать його похилу 

Не випрямить і сил не додає. 

Сумує німо він, з тужливим співом оре 

Те поле, оре не собі, 

А спів той, наче брат, що гонить з серця горе. 

Змагатись не дає журбі. 

А спів той, то роса, що в спеці підкріпляє 

Напів ЗІБЯ.ЛИП цвіт; 

А спів той — грім страшний, що ще липі глухе і-рае. 

Ще здалеку гремить. 

Та поки буря ще нагряне громовая. 

Він хилиться, проводить в тузі дні, 

І земельку святу, яі; матінку, кохає. 

Як матінку сини. 

Байдуже те йому, що для добра чужого 

Він піт крівавий ллє. 

Байдуже те йому, що потом труду свого 

Панам пановання дає. 

Коб лиш земля, котру його рука справляла. 

Зародила опять, 

Коби з трудів його па д])угих хоч спливала 

Небесна благодать. 

Той наймпт — наш народ, що поту ллє потоки 

Над нивою чужою. 

Все серцем молодий, . думг:ами все високий. 

Хоч топташій судьбою. 

Своєї доленьки він довгі жде століття. 

Та пі,е надармо жде; 

Руїлн перебув, їатарсьь'і лихоліття. Л 

І панщини ярмо тверде. * 

Та в серці, хоч і яр: недолею прибитім. 



— 205 — 

Надія кращая жие; 

Так часто під скали тяжезної Гранітом 

Нора холодна бє. 

Лиш в казці 30Л0ТІІІ, мов привид гну чудовий. 

Він бачить доленьку свою, 

І тягне свій тягар, понурий і суровий 

Волочить день по дню. 

в століттях нашіту його лиш рятувала 

Любов до рідних нив; 

Нераз дітей його тьма тьменна погибала, 

Та все він пережив. 

З любовю тою він, мов велитень той давній. 

Непоборимий син землі. 

Що, хоч повалений, опять міцний і славний 

Вставав у боротьбі. 

Байдуже, для кого, — співаючи, він оре 

Плідний, широкий лан: 

Байдуже, п];о він сам терпить нужду і горе,. 

А веселиться пан. 

Ори, ори й співай, ти, велитню, закутий 

В недолі й тьми ярмо! 

Пропаде пітьма й гнет, обпадуть з тебе пута- 

1 ярма всі ми порвемо. 

Не даром ти в біді, пригноблений врагами, 

Про силу духа все співав. 

Не даром ти казок чарівними устами 

Його побіду величав. 

Він побідить, порве шкарлуиїі пересуду, 

І вільний, власний лан 

Ти знов оратимеш — властивець свого труду 

І в власнім краю сам свій пан. 

64. Каменярі. 

Я бачив дивний сон. Немов передо >шою 
Безмірна та пуста і дика плопщна, 
А я, прикований ланцьом залізним, стою 
Під височенною їранітною скалою, 
А далі тисячі таких самих, як я. 



— 20С) — 

У і;<»жипг(і чи.іи ;кіітт:і і лсаль порили. 

І в оді і;о:кноги і'орпть лки'кіті ;і;а|і. 

Л руки в км'.кноі'о Лсшл,і. мов ]'адь. оовили. 

\ плечі к'ожного додолу похилились. 

Бп давиті. всіх іідіін стриіиніїй ;ікпіісі> тягар. 

.V ІіоЖИпі'о І! |іуі;аХ Т!ГЛ:і;иГІ :5а.іІ:И1ПЙ .Мі>Л(>Т. 

1 голос сіі.іьниГі нам •'. гори, мив грім, громить: 

„Лупайте пю сі:алу! Нехаіі ні жар. ні холод 
}\е сппнлть вас! Зносіть і труд і спрагу І1 голод. 
Бо вам ііри:піачопп скалу оцю розбить.'' 

І ВСІ ми. ті один, підпили вгору руклі 
І тисяч молотів о камінь заі'уло. 

1. Б тисячні боїЛІ ро:{П}іИсі;аЛИС!1 ГіГГуК'П 

Та відривки ска.іи: ми ■', силон) роїиіуки 
Раз-но-рая г]»пмали о ь-аминс чоло. 

Мов водопаду рев. мов битви гук крівавий. 
Так наші молоти і'реміли раз-у-раз. 
І пядь за пядею ми місця здобували. — 
Хоч не одного там і;алічпли ті скали. 
Ми далі йіплн. ніи],о не спинювало нас. 

І }:о:кпий з пас те знав. иі,о слави нам не буде. 
Ні памяти в лкдей за цей крівавий труд. 
!Цо ал: тоді підуть и»» цііі дорозі люди. 
іГк ми пробвм її та іиірівнявм всюди. 
Як иапіі кости тут під нею зогниють. 

Та й славп-ж людської :5овсім ми не ба;к-алп. 

Бо не герої ми і не багатирі. 

Ні. ми невольніи.и. хоч добровільно взяли 

На себе пута. Ми рабами волі стали: 

На шляху поступу мп лінії кчіменярі. 

І всі ми вірили, що своїми руі:амн 
Розібемо скалу, роздробимо граніт. 
Що к'ровю власною і власшош кістками 
Твердий змуі>убмо гостинець, і за нами 
Приііде нове життя. Ді>бро нове у .світ. 



— 207 — 

1 ;зналіі -МИ. що там далеі:о дрсь у світі. 
Еотрпїї ші і:ішуліі для ираді, поту І1 мук. 
За нами сльози ллють мамп, жіш:п і діти. 
ІЦо другп й недруги гнівнії і сердиті 
І нас і намір наш і діло те клігнуть. 

Ми знали це. і в нас не раз душа болі.іа. 
І серце рвалося, і груди жаль стискав. 
Та сльози, ані жаль, ні біль пекучий тіла. 
Ані прокляття нас не відтяглп від діла, 
І молота ніхто із руї: не випускав. 



Отак ми всі йдемо, в одну громаду сісуті 
Святою думкою, а молоти в руках. 
Нехай прокляті ми і світом позабутії 
Ми ломимо скалу, рівняєм правді путі. 
А щастя всіх прийде по наших аж іастг.-.іх. 



Із циклю: Поет. 



65. Чим пісня жива? 



Кожна пісня моя — 
Віку мого день. 
Протерпів її я. 
Не зложив лишень. 

Кожна стрічка її — 
Мізку мого часть, 
Думи — нерви мої, 
•]вуки — серця страсть 



Що вам душу стрясе. 
То мій власний жаль. 
Що горить в ній. то це 
Моїх сііз хрусталь. 

Бо напятий мій дух. 
Наче струна прім: 
Кожний вдар, кожний рух 
Г)удить тони в нім. 



І дарма, що пливе 
В них добро і зло, — 
В пісні те лиш живе. 
Що життя дало. 

Із цшслю: Зна'номим і )івз)іпі(0мам. 

66. Молодому другові. 

Чом головку ти схилив додолу. 
Спер на ручку екрані, ти марму|)ову, 



— 208 - 

А очима в далі десь блукаєш, 
Наче в далі доленьки шукаєш? 
Що завис на тобі сутінь суму? 
Що задумавсь, молоденький друже? 
Ой не думай, голубе, ту думу, 
Бо та дума зрадливая дуже! 

Зразу сяє, мов сонце весною. 

Наливає світ у?есь красою 

І чарує твоє серце п очі, 

Наче любка у весільнім строю, 

Наче зірка моргає з дна ночи. 

Наче бджілка мед з квіток громадить: 

Та яь: того меду покоіптуєш, 

Жар незнаний в серденьку почуєш, 

І тоді вона тебе ізрадить! 

Сонця блиски на дрібки розпцпле. 

Зорі в бездну темную розсипле, 

в цБІтів барві вкаже страсть кипучу, 

В птахів піснях вкаже зойк розпуки, 

У погоді вкаже скриту тучу, 

У роскоші вкаже скриті муки, 

В кожній перлі на красавиць шиї 

Вкаже зсілі нещасливих сльози, 

І твої всі втіхи молодії, 

Мов мороз нещадний, поморозить. 

Ох, і зблідне щічка та румяна, 
А чоло, що добра доля зрана 
Цілувала, стратить блиск слоновий 
І пооресь зморщинами живо, 
А твій зір свобідний, лазуровий 
Потемніє — самому на диво. 
Бо важкий, колючий шлях розуму. 
Кожний крок щемить у серці, друже! 
Ей, не думай, голубе, ту думу. 
Бо та дума зрадливая дуже! 



— 209 — 

II. ЗІВЯЛЕ ЛИСТЯ. 

ІІершгій жмуток. 

67. Так, ти одна моя любов. 

Так, ти одна моя правдивая любов 
Та, що не суджено в житті їй вдовольниться; 
Ти найтайніишп той порив, що бурить кров, 
Підносить грудь, та ба — ніколи не сповниться. 

Ти той найкращий снів, що в час вітхнення сниться, 
Та ще ніколи слів для себе не знайшов; 
Ти славний подвиг той, що я-б на нього йпіов, 
Еоб віра сильная й могучая десниця.^) 

Як згублену любов, несповнене бажання, 
Невиспіваний спів, геройське поривання. 
Як все найвищее, чим душу я кормлю. 

Як той огонь, що враз і гріє й пожирає, 
Як смерть, що забива й від мук ослобоняє^) 
Отак, красавице, і я тебе люблю. 



68. Твої очі, як те море. 



Твої очі, як те море 
Супокійне, світляне: 
Серця мого давне горе. 
Мов пилинка, в них тоне. 



Твої очі, мов криниця 
Чиста, на перловім дні, 
А надія, мов зірниця, 
З них проблискує мені. 



69. Безмежнеє поле. 

Безмежнеє поле в сніжному завою, 
Ох, дай мені обширу й волі! 
Я сам серед тебе, лиш кінь підо мною, 
І в серці нестерпнії болі. 



1) Права рука. 

2) Увільняє. 

XII Читанка. 



14 



— 210 — 

Неси-ж мене, кошо, по чистому полю, 
Як вихор, що тутка гуляє, 
А чень^) утічу я від лютого болю, 
Що серце моє розриває. 



70. Не раз у СНІ ЯВЛЯЄТЬСЯ мені. 

Не раз у сні являється мені, 

люба, образ твій, такий чудовий. 
Яким яснів в молодощів весні, 

В найкращі хвилі свіжої любови. 

Він надо мною хилиться, страшні 
Полошить мари ... З трепетом, без мови, 
Я в тії очі знов гляжу сумні. 
Що жар колись ятрили в моїй крови. 

1 на моє бур.ливе серце руку 
Кладе той привид, зімну, як змія, 

І в серці втишує всі д}ііШ п муку. 

На привид тихо, не змигн^^пш, я 
Гляжу. Він хилиться, без слів, без згуку 
Моргає: „Цить! Засни! Я смерть твоя!" 



71. Я не жалуюсь на тебе, доле! 

Я не жа.іуюсь на тебе, доле! 

Добре ти вела мене, мов мати. 

Та-ж де хліб родит-и має поле. 

Мусить плуг квітки з коріннжй рвати. . 

Важко плуг скрипить у чорній скибі, 
І квітки зітхають . у сконанню . . . 
Серце рвесь, уста німі, мов риби, 
І душа вглибляесь в люту рану. 



1) Може. 



211 



А ти йдеш з СІВНеЮ Й тихо СІ6Ш 

в чорні скиби і незрослі рани 

Нове сімя, новії надії, 

І вдихаєш дух життя румяний. 

72. Епільоґ. 

Розвійтеся з вітром, листочки зівялі. 
Розвійтесь, яі: тихе зітхання! 
Незгоєні рани, невтишені жалі, 
Замерлеє в серці кохання. 

В зівялих листочках хто може вгадати 
Красу всю зеленого гаю? 
Хто взнає, який я чуття скарб багатий 
В ті вбогії вірші вкладаю? 

Ті скарби найкращі душі молодої 
Розтративши марно, без тями, 
Жебрак одинокий, назустріч недолі 
Піду я сумними стежками. 

Другий ^кмуток. 

73І Полуднє./ 

Полуднє. 

Широкеє йоле безлюдне. 

Довкола для ока й для вуха 

Ні духа! 

Ні сліду людей не видать . . . 

Лиш трави, мов море хвилясте, 

Зелене, барвисте, квітчасте, 

І сверпщки в травах тріщать. 

Без впину 

За річкою геть у долину 

І геть аж до синіх тих гір 

Мій зір 

Летить і в тиші потопає, 

У пахощах дух спочиває, 

У душу тепла доливає 

Простір. 



— 212 — 

Втім — цить! 

Яке-ж то тихеньке ридання 

В повітрі, мов тужне зітхання, 

Тремтить ? 

Чи це моє власнее горе? 

Чи серце стріиалося хворе? 

Ах, ні! Це здалека десь тільки 

Поноситься голос сопілки. 

І ось 

На голос той серце моє потяглось, 

В тім раю без краю воно заридало 

Без слів. 

Тебе, моя зоре, воно спогадало 

І стиха до строю сопілки 

Поплив із народним до спілки 

Мій спів. 



74. Зелений явір. 

Зелений явір, зелений явір. Золоті зорі в небеснім морі 

Ще зеленіша ива; Моргають серед ночи, 

Ой між усіми дівчатоньками Та над всі зорі внизу і вгорі — 

Лиш одна мені мила. її чорнії очі. 

Червона рожа, червона рожа Голосні дзвони, срібнії тони, 

Над усі квіти гожа; Слух у них потопає, 

Не бачу рожі, не бачу рожі. Та ї"і голос — пшеничний ко.лос. 

Лиш її личка гожі. Аж за серце хапає. 

Широке море, ве.лике море. 
Що й кінця не видати. 
Та в моїм серці ще більше горе: 
Я навік її втратив. 



75. Ой ти, дівчино. 

Ой ти, дівчино, з горіха зерня. 

Чом твоє серденько — КО.ЇЇЮЧЄ терня? 



213 



Чом твої устонька — тиха молитва, 
А твоє слово гостре, як бритва? 

Чом твої очі сяють тим чаром. 
Що то запалює серце пожаром? 

Ох, тії очі, темніші ночи, 

Хто в них задивиться, п сонця не хоче! 

І чом твій усміх — для мене скрута, 
Серце бентежить, як буря люта? 

Ой ти, дівчино, ясная зоре! 
Ти мої радощі, ти моє горе! 

Тебе видаючи, любити мушу. 
Тебе кохаючи, загублю душу. 



76. Червона калино! 

Червона калино, чого в лузі гнешся? 

Чого в лузі гнешся? 
Чи світла не любиш, до сонця не пнешся^ 

До сонця не пнешся? 

Чи жаль тобі цвіту на радощі світу? 

На радощі світу? 
Чи бурі боїшся, чи грому з блакиту? 

Чи грому з блакиту? 

Не жаль мені цвіту, не страшно і грому, 

Не страшно і грому, 
І світло люблю я, купаюся в ньому, 

Купаюся в ньому. 

Та вгору не пнуся, бо сили не маю. 

Бо сили не маю. 
Червоні ягідки додолу схиляю, 

Додолу схиляю. 



— 214 — 



Я вгору не пнуся, я дубам не пара, 

Я дубам не пара; 
Та ти мене, дубе, отінив, як хмара, 

Отінив, як хмара. 



77. Ой ти, дубочку! 



Ой ти, дубочку кучерявий. 
Ой а хто-ж тебе скучерявив? 

Скучерявили густі лози, 
Підмили корінь дрібні сльози. 

Скучерявили темні НОЧІ, 

Зранили серце чорні очі. 



Вже-ж моє серце сохне, тане, 
Вже-ж моя краса вяне, вяне.| 

Вже моя сила слабне, гнеться. 
Вже мені весна не всміхнеться. 

Падуть листочки звялі, звялі — 
От так і сам я впаду далі. 



Чорнії очі, пишна врода, 
Гордая мова, непогода. 

Гордая мова — вітер зимний. 
Вічна розлука — жаль нестримний. 



Решту красоти, решту сили 
Поріжуть живо гострі пили. 

Гострії пили, людська злоба. 
Стопче байдужність, як худоба. 



78. Ой, жалю мій, жалю! 



Ой, 

Гіркий не помалу! 
Упустив я голубочку. 
Та вже не спіймаю. 



Як була близенько, 
Я ще вагувався, 
Щоб так швидко улетіла, 
Я й не сподівався. 



Як була близенько. 
Не дав їй принади, — 
А тепер я не знаходжу 
Для серця розради. 



А як улетіла. 
Вернуть не схотіла. 
То забрала за собою 
Мою душу з тіла. 



Забрала всі мрії. 
Всі втіхи, надії, 
Як весна бере з собою 
Квіти запаїїшії. 



— 215 — 



79. Чому не смієшся ніколи? 



Чому не СМІ6ШСЯ школи? 
Чи в твоєму серці зіма 
І горе зморозило душу, 
Що сміху у горлі нема? 



Чому не смієшся ніколи? 
Чи може лежить який гріх 
Великий на твоїм сумлішгі, 
І здавлює радісний сміх? 



Лежить якийсь смуток таємний 
На твоїм чудовім чолі, 
І усміх твій — наче під осінь 
Всміхається сонце у млі. 



80. Чого являєшся мені. 



Чого являєшся мені 

У сні? 

Чого звертаєш ти до мене 

Чудові очі ті ясні, 

Сумні, 

Немов криниці дно студене? 

Чому уста твої німі? 

Який докір, яке страждання. 

Яке несповнене бажання 

На них, мов зарево червоне. 

Займається і знову тоне 

У тьмі? 

Чого являєшся мені 

У сні? 

В житті ти мною згордувала. 

Моє ти серце надірвала. 

Із нього вирвала одні 

Оті ридання голосні — 

Пісні. 

В житті мене ти й знать не знаєш, 

Ідеш по вулиці — минаєш, 

Вр;л0нюся — навіть не зирнеш 



І головою не кивнеш, 

Хоч знаєш, знаєш, добре знаєш. 

Як я люблю тебе без тями, 

Як мучусь довгими ночами, 

І як .літа вже за літами 

Свій біль, свій жаль, свої пісні 

У серці здавлюю на дні, 

ні! 

Являйся, зіронько, мені 

Хоч в сні! 

в житті мені ввесь вік тужити — 

Не жити. 

Так най те серце, що в турботі, 

Неначе перла у болоті. 

Марніє, вяне, засиха, — 

Хоч в сні на вид твій оживає. 

Хоч в жалощах живіше грає, 

По-людськи вільно віддиха. 

1 того дива золотого 
Зазнає, щастя молодого. 
Бажаного, страшного того 
Гріха ! 



216 



81. Оце тая стежечка. 



Оце тая стежечка, 
Де дівчина йшла, 
Що з мойого сердечка 
Щастя унесла. 

Ось туди пішла вона 

Та гуляючи, 

З иншим, своїм любчиком, 

Розмовляючи. 

За її слідами я. 
Мов безумний, біг, 
Цілував з сльозами я 
Пил із її ніг. 



І, мов нурок перли ті 
На морському дні. 
Сквапно так мій слух ловив 
Всі слова її. 

Оце тая стежечка 

Ізвивається, 

А у мене серденько 

Розривається. 

Залягло на дні його 
Те важке чуття: 
Тут навіки згублений 
Змисл твого буття. 



Наче потопаючий 

Стебелипочку, 

Зір мій вид її ловив 

На хвилиночку. 



Все, що найдорожшеє, 

Найулюблене, 

Чим душа жива була. 

Тут загублене! 



Чим душа жива була, 
Чим пишалася . . . 
Оце тая стежечка, 
Щоб запалася! 



82. Як би я знав чари. 

Як би я знав чари, що спиняють хмари. 
Що два серця можуть ізвести до нари. 
Що ламають нута, де душа закута. 
Що в поживу ними зміниться отрута! 
То тебе би, мила, обдала їх сила, 
Всі би в твоїм серці искри погасила. 
Всі думки й бажання за одним ударом, 
Лиш одна любов би вибухла пожаром, 
Обняла-б достоту всю твою істоту, 
Мислі-б всі пожерла, всю твою т}^боту, 



21' 



ТІЛЬКИ мій там образ і ясніє іі гріє . . . 
Фантастичні думи! Фантастичні мрії! 

Як би був я лицарь і мав панцпрь добрий, 

І над всіх був сильний і над всіх хоробрий, 

Я би з перемоги вороги під ноги, 

Що мені до тебе не дають дороги! 

Я-б добувсь до тебе через мури й стіни, 

я побив би зміїв, розметав руїнп, 

Я-б здобр всі скарби, що їх криє море, 

І до ніг би твоїх положив, о зоре! 

Де-б тебе не скрито, я-б зломав верії . . .^) 

Фантастичні думи! Фантастичні мрії! 

Як би я не дурень, що лиш в думах кисне, 

Що співа і илаче, як біль серце тисне. 

Що, будуще бачить людське і народне, 

А в сучаснім блудить, як дитя голодне, — 

Що із неба ловить зорі золотії, 

Але до дівчини приступить не вміє, . — 

Ідеали бачить геть десь за горами, 

А живеє щастя з рук пустив без тями 

І тепер, запізно, плаче і дуріє — 

Фантастичні дуіуш! Фантастичні мрії! 



83. Як почуєш вночі. 

Як почуєш вночі край свойого вікна. 
Що щось плаче і хлипає важко. 
Не трівожся зовсім, не збавляй собі сна, 
Не дивися в той бік, моя пташко! 

Це не є сирота, що без мамп блука. 
Не голодний жебрак, моя зірко. 
Це розпука моя, невтишима тоска, 
Це любов моя плаче так гірко. 



1) Ворітлиця, стовп у воротях. 



— 218 — 

84. Хоч ти не будеш цвітною.] 

Хоч тп не будеш цвіткою цвісти, 

Левкоєю пахуче-золотою, 

Хоч ти пішла серед юрби плисти 

У океан пі;одешцини й застою, 

То все для мене ясна, чиста ,ти. 

Не перестанеш буть мені святою, 

Як цвіт, шіо стужі не зазнав, ні спеки. 

Як' ідеал все ясний — бо далекий. 

Я понесу тебе в душі на дні, 
Облиту чаром свіжости й любови. 
Твою красу я переллю в пісні, 
Огонь очей в дзвінкії хвилі мови, 
Коралі уст у ритми голосні . . . 
Мов золотая мушка, в бурштиновий 
Хрусталь залита, в нім віки треває, 
Цвістимеш ти, покіль мій спів лунає. 

85. Сипле сніг. 

Сипле, сипле, сипле сніг. Білий килим забуття, 

З неба сірої безодні Одубіння, отупіння 

Міріядами летять Все покрив, стискає все 

Ті метелики холодні. До найглибшого коріння. 

Одностайні, мов жура. Сипле, сипле, сипле сніг, 

Зімні, мов лихая доля. Килим важче налягає . . . 

Присипають все життя, Молодий огонь в душі 

Всю красу лугів і поля. Меркне, слабне, погасає. 

Третій жмуток. 

86. В алєї нічкою літньою. 

В алєї нічкою літньою 
Я йшов без тями, наче тікі>. 
Горіли зорі надо мною 
І неба темная глибінь. 
Мов океан тиші, спокою, 
Лилася в душу. Як же я 



— 219 — 

Ще вчора вас любив, о зорі, 
Тебе, блакитне! Як моя 
Душа в безмірному просторі 
Купалася, на ті прозорі 
Луги летіла, де цвітуть 
Безсмертні квіти, де гудуть 
Несказано-солодкі співи ! 
А нині темні і тяжкі ви 
Для мене, ввесь ваш чар погас. 
Ненавижу я нині вас! 
Ненавижу красу і силу 
І світло п пісню і життя, 
Ненавижу любов, чуття, — 
Одно жоблю лиш — забуття, 
Спокій, безпамятну могилу. 

В алеї нічкою літньою 

Я йшов без тями, наче тінь. 

Поперед мене, по-за мною 

Снували люди. Дзінь-дзінь-дзінь ! 

Дзвонив біцшшь. Неслися шепти 

Любовних нар, далекий спів . . . 

Та в серці моєму засів 

Біль лютий, на який не вспів 

Ніхто ш;е видумать рецепти, 

Я йшов, та знав, що я — могила, 

Що нерв життя у мене вмер, 

Що тут, в нутрі на дні тепер 

Душа моя похоронила 

Всі радопц і все страждання, 

Ввесь спів, п];о вже не встане знов, 

Своє найвшцеє бажання 

Свою останнюю любов. 

87. Пісне, моя ти підстрелена пташко! 

Пісне, моя ти підстрелена пташко. 
Мусиш замовкнуть і ти. 
Годі ридати і плакати тяжко. 
Час нам зо сцени зійти. 



— 220 — 

Годі вглиблятись у рану затрутую, 
Годі благать о любов; 
8 кожною строфою, з кожною нутою 
Капає з серденька кров. 

З кожною строфою, з кожною нутою 
Слабшає відгомін твій . . . 
Пісне, напоєна горем-отрутою, 
Час тобі вже на спокій. 



88. Даремно, пісне! 

Даремно, пісне! Щез твій чар — Даремно, пісне! Тихо будь! 

Втишатп серця біль! Не сип ще муі: до мук! 

Не вирне сонце вже з-за хмар! Без тебе туга тисне грудь, — 

Пропала ярь ! Пропала ярь ! Ти ти в ту-ж путь, та ти в ту-ж путь 

На душу впала цвіїь. Несеш жалібний згук. 

Даремний снів! В акордах слів 
Не БИЛЛЮ своїх скрут. 
Як мовчки я терпів, болів, 
Так мовчки впаду без жалів 
В Нірвани темнпй кут. 



ПІ. МІЙ ІЗМАРАГД. 

Із циклю; Поклонхі. 

8у. Важке ярмо твоє, мій краю! 

Важке ярмо твоє, мій рідний краю. 
Не легкий твій тягар! 
Мов під хрестом оце під ним я упадаю, 
З батьківської руки твоєї допиваю 
Затроєний пугар. 

Благословлю тебе! Чи ждать тобі ще треба 
Поваги й блиску від будущини. 
Чи ні, — одного лиш тобі благаю з неба, 
Щоб з горя й голоду не бігли геть від тебе 
Твої найліпшії сини.:. 



221 



Щоб сіячів твоїх їх власне покоління 
На глум не брало і на сміх. 
Щоб монументом їх не було те камінвя, 
Яким в відплату за плодючеє насіння 
Ще при житті обкидувано їх. 



90. Як би само страждання. 

Як би само великеє страждання 
Могло тебе, Вкраїно, відкупити, — 
Було-б твоє велике панування, 
Нікому-б ти не мусіла вступити. 

Як би могучість, щастя і свобода 
Відмірялись по мірі крови й сліз 
Пролитих з серця і з очей народа, — 
То хто-б з тобою сунірництво зніс? 

о горе, мамо! Воля, слава, сила 
Відмірюються мірою борби! 
Лиш в кого праця потом скрань зросила. 
Наверх той вибєсь з темної юрби. 

Та праці тої, мамо, в нас так мало! 
Лежить облогом лан широкий твій, 
А скільки нас всю си.іу спрацювало. 
Щоб жить, без дяки, з каторзі чужій! 



Із циклю: Паренетікон. 

91. Не слід усякого любити. 

Не слід усякого любити без розбору. 
Як добрі щепи садівник плекає? 
Так, що всі зайві нарости втинає. 
Щоб добрі соки йшли все вгору, вгору. 



— 222 — 

Господь сказав: „Яка тобі заслуга, 
Коли кохаєш свого брата, друга? 
А ви любіте своїх ворогів!" 
Подумай добре, що Господь велів! 

Не мовив: „Моїх ворогів любіте!" 
Оце, брати, ви добре розумійте, 
Що ворог божий, ворог правди й волі 
Не варт любови вашої ніколи. 



92. Гнів — це огонь. 

Гнів — це огонь. Чим більше дров кладеш, 
Тим ярче полумя лютує ясне; 
А перестань докидувати дров. 
Як стіп загасне. 

Як моряки в час бурі все з судна 
У море мечуть, щоб судно влекшитп, 
А стихне буря, жаль їм стане страт. 
Почнуть тужити, — 

Так і гнівний у лютому розпалі 
Не тямить, що здорове, що боляче; 
А гнів мине, — згадавши, що накоїв, 
Запізно плаче. 



93, Немає друга. 

Немає друга по-над мудрість, Вона маїнит посеред моря, 

Ні ворога над глупоту Найвищий скарб, безцінний дар. 

Так, як нема любови в світі Огнпще тепле в студінь горя, 

Над матірню любов святу. Холодна тінь під страстей сквар. 

Не ділиш мудрости з братами. Без неї все життя пустиня 

її злодії не вкрадуть. Так, як пустий без друга шлях, 

її не згубиш по дорозі, І як твій дім пустий без сина. 

Вона є вільна серед нут. І як пустий дурного страх. 



— 223 — 

94. Себе самого наперед. 



Себе самого наперед 
Застав робить, що слідує, 
А лиш потому инших вчи. 
Тоді з дороги не схибиш. 



Хто сам себе опанував, 
Найтяжчу річ він доконав; 
Хто сам себе оберіга, 
Той безпечніший БІД усіх. 



Ти сам себе таким зроби. 
Щоб инших ти навчати міг; 
Сам. над собою запануй, 
То запануєш над .людьми. 



Не кидай власної мети. 
Щоб за чужою десь іти, 
А власну ясно ціль пізнай. 
До неї просто поспішай. 



95. Не високо мудруй. 



Не високо мудруй. 
Але твердо держись, 
А хто правду лама, 
З тим ти сміло борись-! 



Не бажай ти умом 
По-над світом кружить; 
А скоріш завізьмись 
В світі праведно жить. 



96. Як промінясто гарний цвіт. 



Як промінясто гарний цвіт. 
Барвистий, та без занаху. 
Так гарні та пусті слова 
Того, хто не сповняє їх. 



Як промінясто гарний цвіт, 
Барвистий, любо запашний, 
Так гарні та плідні слова 
Того, хто чинить після них. 



97. Хто в першій чвертині життя. 



Хто в першій чвертині життя 
Знання не здобув, 
А Б другій чвертині життя 
Майна не здобув. 



А в третій чвертині :еиття 
Хто чесним не був, 
Той скаже в четвертій: „Бодай 
Я на світі не був!'^ 



— 224 — 

98. Строфи. 

Не пливе супроти вітру 
Запах цвітів і кадила, - 
Але йде по всіх усюдах 
Добра слава, добрі діла. 



Бережи маєтоЕ про чорну годину, 

Та віддай маєток за вірну дружину; 

А себе найбільше бережи без впину; 

Та відцай майно і жінку й себе за Вкраїну. 



Та й глупі-ж ті багатирі, 
Що люблять спать на подушках ! 
Я спав лиш на однім пері, 
І твердо так було, що страх! 



Мухи сідають на ранах, 
Бджоли на квітах пахучих; 
Добрий все бачить лиш добре, 
Підлий лиш підле у других. 



Книги — морська глибина: 
Хто в них пірне аж до дна, 
Той хоч і труду мав досить, 
Дивнії перли виносить. 



Купа дров і жура — • 
Що з них двох тяжче 6? 
В дровах труп лиш згара, 
А в журі все життє. 



Із циклю: Притчі. 



99. Притча про приязнь. 

Вміраючп, покликав батько сина, 
Що був його єдиная дитина, 

І мовив, звівши голову стару: 

„Шй синку, швидко я, мабуть, умру. 

„Дав Бог мені прожити много літ. 
Добра надбати і пізнати світ. 



— 225 — 

„Добро тобі лпіиаю. Не марнуй 
Його, та й ііо-над міру не нднуй. 

^Не думай в нім мету життя знайти, — 
Це сходи лиш до вищої мети. 

„Та крім добра ти маєш, синку, те. 
Що найважніше — серце золоте. 

„Досить науки і здоровий ум, 
І вже нройшов ти молодости шум. 

„Одного лиш бажаю пі,е тобі. 
Щоб мав ти друга щирого собі'^. 

Гіш мовив: „Татку, дяка вам і честь! 
Та в мене другів щиїзих много єсть". 

„О синку, много при їді й вині. 
Та в горі помогти — напевно ні! 

„Я, сімдесять пять літ проживши, вспів 
Знайти одного лиш — та й то панів". 

„Ні, татку, — мовив син, - з моїх друзяк 
Піде за мене кожний, хоч на гак!" 

Всміхнувсь отець. „Щасливий, сипку, ти. 
Та я би радив пробу навести. 

„Заріж теля і запакуй у міх, 

А ніччю йди з тим до друзяк своїх. 

„Скажи: біда! Я чоловіка вбив! 
Проси, щоб захистив тебе і скрив. 

„Своїх так перепробуй, а потім 
Застукай і в мойого друга дім". 

XII Читанка. 15 



— 226 — 

Послухав син. Як смерклося цілком, 
Пішов важким навючений мішком. 

До друга найлюбішого воріт 
Застукав: „Живо, живо, одчиніть!" 

Явився друг. „Це ш,о тебе жене?" 
„Я чоловіка вбив! Сховай мене!" 

Та цей, не відчиняючи воріт. 

Сказав: „Тікай! Чп ще мене й мій рід 

„Ти хочеш у тяжку біду вплескать? 
Адже-ж коли почнуть тебе шукать, 

„То де-ж підуть насамперед? Сюди! 
Бо знають, що я друг твій! Геть іди!" 

Пішов по инших своїх другах син, — 
Не скрив його, не втішив ні один. 

А де-хто мовив: .,3абірайся ти! 
Я зараз мушу властям донести. 

„Адже-ж всі знають, як дружили ми, — 
Ще скажуть, що до спілки вбили ми". 

Отак всю ніч продвигавшн свій міх. 
До батькового друга він прибіг. 

„Рятуйте, дядьку! Я людину вбив, 
Та вже й у місті шуму наробив! 

„Ось труп! Там десь погоня вже жєнр! 
Ой, пробі, скрийте трупа і мене!" 

Старий живенько замки відкрутив 

І з міхом парубка в свій двір пустив. 



22; 



„Иу, ну, небоже, скринся тут! 

А трупа десь я впру в безпечний кут". 

Замкнув ворота, взяв на плечі міх — 
Та парубок упав йому до ніг. 

„Гпаспбі, дядьку! Не турбуйтесь, ні! 
Ніяке зло не сталося мені". 

І він сказав йому батьківську річ 
І все, що діялося з ним цю ніч. 

І як подвійно тут він скористав: 
Фальшжвих другів збувсь, а вірного пізнав. 



100. Притча про смерть. 

Асока. царь премудрий, милосердний — 
Були колись такі царі на світі — 
З цілим двором раз їхав через місто 
І вздрів аскетів двох — худих, блідих, 
В одежах із кори та бзряну. 
Швиденько зсів з коня могучий царь 
І підійшов до НЕХ і поклонився 
їм до землі і цілував їх ноги, 
Благаючи благословенства в них: 

Не любо це було його дворянам. 
„Занадто царь унжжує себе 
Перед неробами та жебраками!" 
Та не посмів ніхто цареві в очі 
Сказати це. А був там царський брат, 
То цей почав цареві докоряти. 
Мовчав Асока, не сказав ні слова, 
І вечером у двір вони вернули. 

А був у краю звичай старосвітський: 
Ко.іи кого на смерть засудить царь, 
То перед дім його шле трубача; 



— 228 — 

І перед чиш домом цей затрубить. 
Тому назавтра треба смертп ждатп. 
То царь Асока ще в топ сампп вечір 
Шле трубача з смертельною трубою 
Перед свойого брата дім. Заграла 
Труба зловіща. Похололо в серці 
У брата царського. Хоч він не чув 
Ніякої провпнп за собою, 
Та знав, що царська б незмінна воля. 

Всю ніч не спав нещаснпп, все тремтів. 
Ридав, зітхав, робпв порядок дома. 
А рано у невольницькій одежі. 
Присипавпіи волосся пилом, иінур 
На ПІШО заспливпіп. він пішов 
У царський двір і став перед царем. 

„Це що такого?" — запитав Асока. 
Ніби дивуючись. — „Чого ти, брате. 
Ідеш в такій нево.тьничій подобі? ^^ 

.,Тп певно .ліпше знаєш це. мій царю! 
Я знаю ті.лькп те, що вчора з по чи 
Труба смерте.льна перед моїм домом 
Заголосила. Я готов на смерть ^'. 

Та радісно обняв його Асока: 

„Ну, бачиш, брате, як ти наляі:ався. 

Хоч знаеж, що твій царь^ е^_^раз_твій_і5рат 

І що ні в чому ти не винуватий. 

А вчора сам ти докоряв мені, 

Ео.ли корився я перед старцями ! 

Адже-ж вони такі-ж посланці смертп. 

Посланці Всемогущого царя, 

Що нам не брат, не сват і не рідня 

І в кожній ХВИ.ЛІ може нас пок.іикать 

На суд свій строгий. Ці його посланці 

Грізніші, ніж моя труба смерте.льна. 

От тим то я корився перед нпмп 

Нй знак, що розумію їх призив. 



229 — 

Прости мені ТрІВОГу неї Н0Ч1К 

Та уважай на ті смертельні труби. 
Які Господь раз-в-раз нам посилає, 
ІЦоб не яастав нас сонних, неготових 
Його призив могучиіі. Будь здоров!" 



IV. ІЗ ДНІВ ЖУРБИ. 

З циклю: Із дпів жу2)бг(. 

101. День і ніч сердитий вітер. 



День і ніч сердптітіі вітер 
Весь о дому мого ріг. 
Наче пес голоднші виє 
І валить прохожих з ніг. 

День і ніч дощі холодні 
Бють о вікна, цішотять. 
Ринви грашть, піпбп плачуть. 
Утишиться не хотять. 



Оловяні. сірі хмари 
Небозвід ввесь залягли 
І лежать і ремиїають, 
Наче ситії во.лп. 

Дармо вітер бє їх, гонить: 
„Гей ти сивий! половий!" 
„Нам тут добре, відпочинем! 
Хоч ти сердься, хоч і вий!" 



Дармо втомленеє серце 
Беться. мов у клітці рись: 
.,Нам тут добре, відпочинем! 
А ти плач собі п журись". 



102. Коли часом в важкій задумі. 



Коли часом в важкій задумі 
Моя поникне голова. 
Яегенький стук в вікно, чи в двері 
Потоки мрій перерива. 

Озвуся, вигляну — даремно. 
Не чуть нічого, не видать. 
Лиш щось у серці стрепенеться, 
Когось тг» хочеться згадать. 



Чи щирий друг в далекім краю 
Тепер у лютім бою згиб? 
Чи плаче рідний брат, припавши 
•Гицем до прадідівських скиб? 

Чи може ти, моя голубко, 
Моє кохання чарівне, 
Далеко десь з німим докором 
В тій хвилі згадуєпі мене? 



— 230 — 

Чи може, гнучи в собі горе, 
Ти тихо плачеш т тиші, 
А це твої пекучі сльози 
Мені стукочуть до душі? 



103. Де я не йду. 



Де я не йду, пїо не почну. 
Все тінь твоя зо мною. 
І кожний сміх, момент утіх 
Тьмить хмарою сумною. 



.,Чи завинив тобі к що^ 
Чи тужиш так за мною, 
Що тінь твоя Бкрива мене 
Все хмарою сумною?" 



„Чого — питаю я не раз 
Життя моє лоточшіі? 
Ти не моя, а я не твій, 
Чого від мене хочеш? 



Та тінь мовчить, звичайно 
Ні мови, ні розмови: 
А мо'/ке це моєї тінь . 
Покійної любовп? 



ТІНЬ 



104. Безсилля. 

Безсилля — ах! яка страшная мука! 
Чуття ще в серці полумям горять, 
І думи рвуться, як орел, ширять. 
Та воля, мов розбита, мов безрука. 

Немов стріла з розломаного лука 
Не полетить, так нині не летять 
Слова і блиски п фарби, не хотять 
Служить уяві. — Ох, важка розл}тга! 

Ні'наче з гір, де повно світла, барви 

І запаху і співу пташенят 

І стрекоту сверщків, потоків шуму, 



Зійшов я в низ, де гниль, погані лярвм. 
Де душно, мрачно, пута знай дзвенять 
І чахне дух серед зневіри й г.іуму. 



— 231 

105. І знов рефлексії. 

І знов рефлексії! Та цур же їм! 

Це панський спорт. Хап нервні білоручки 

Та пустопляси риються в своїм 

Нутрі і всяку думку гіриї онучки 

Розскубують і всякий рух чуття 

Жвуть, шрять, важать! Не для нас ці штучки! 

Ми, бра, плебеї, учтою життя 
Не мали ще коли пересититься. 
Гаиііш та опій, сімя забуття 

Противне нам. Нам хочесь жити, биться 
З противником, нам люба праця, рух, 
Ми хочем справді плакать, веселиться, 

Любить, ненавидіть. У нас ще дух 
Не розколовсь надвоє під корою. 
Традиції не вяже нас ланцюг. 

Ми можемо втомиться боротьбоь). 
Зломиться, впасти, та не наша річ 
Роззіикаться в борні з сазшм собою. 

Ось глянь лишень! Чудова, ясна ніч! 
На небі зорі ярко так палають — 
Це безконечність нам морга о віч 

Тиша кругом. В селі там пси десь лають, 
Деркач у травах дре, довкола хат 
В повітрі чорні лплнки гуляють. 

Хруиц гудуть, до світлих шиб летять . . . 
А там, мов вежі, башти фантастичні. 
Недвижно темні дерева стоять. 

Ти сам один в природі тій ве.іичній. 
Мов принци ) в заклятім місті у казках . . . 
І в душу лле.сь спокій, яісіеь празнячні, 



1) Князь. 



— 232 - 

Врочистії чуття . . . І тп мов птах, 
Стаєшся легкий, мов ось-ось летіти! 
Безмірну силу чуєш у руках 

І ввесь ростеш у бе;зііір . . . Люди! Діти! 
До жене! гі люблю вас, всіх люблю! 
І все зроблю, що будете хотіти! 

Чи крови треба — кров за вас проллю! 
Чи діл — я спльнпґі. віковічні сі:алі! 
Розторопну, на землю повалю . . . 

Дмухнув вітрець — і мрії ті пропали. 
Та в серці прилив ще чуття тремтить — 
І вже думки до хат тих поскакаліг. 

Де чорна праця й чорне горе сппть. 
Вузька, здається, непривітна нива, 
А скільки можна п треба тут робить! 

Суспільна праця довга, утяжлива, 
Зате-ж плідна, та головно — вона 
Одна лиш може заповнить без дива 

Життя людини, бо вона одна 

Всіх сил, всіх дум, чуття, стремлінь людини 

Жадає, їх вичерпує до дна. 

Вона одна бере нам все що-днини 

І все дає, бо вяже нас тісніш 

З людьми, ЯЕ діти спільної родинп. 

Що по-за цею працею, то гріш 
Змарнований, то манівці блуднії. 
Що запровадять швидче, чи пізніш. 

Чи в самолюбства омути бруднії, 
Чи в нігілізм, чи то в містичну млу. 
Що дійсними вважа лиш власні мрії. 

А мрією — природу й жизнь цілу. 



І 



- 233 — 

106. я поборов себе. 

я поборов себе, з і:орінням вврван ;з серця 

Усі ілюзії, всі гріпгаі почуття. 

Надії, що колпсь вільніше ще дихпеться. 

ІЦо доля ще й мені всміхнеться. 

ІЦо блиснуть і мені ще радощі життя. 

Я зрікся їх на все. У тачку життнву 
Занряжешіп, ЯЕ наіімит той похилий. 
Я мушу так її тягти, нокіль живу, 
І, добре чую це, ярма не розірву 
І донесу його до темної могили. 

Мені не жаль життя, бо що-ж воно давало? 
Куди не глянь, усюди браки й діри. 
Робив без віддиху, а зроблено так мало, 
І инших загрівав, аж на кінці не стало 
У власнім серці запалу, ні віри. 



Із циклю: ( 'по.чині 

107. Я згадую минулеє життя. 

Я згадую минулеє життя, 
(Спокійно, та без радости, без туги. 
Одно із нього виніс я чуття, 
Що я не був у нім щасливий, други. 

Багато праці і турбот і скрут. 
Та не було вдоволення, утіхи: 
Мов віл в ярмі, я чув на собі прут, 
І тяг чужого скарбу новні міхи. 

Хоч не згасав ніколи огник мій. 

Та полумям не бухав, більш димився, 

А замісць світла сипав искор рій. 

Хоч ненастанно стяг мій з вітром бився. 
Та не високо плив в руці слабій, 
І хоч я жив, то все-ж я не нажився. 



— 234 — 

108. Поки умре ще в серці сила. 

Поки умре ще в серці творча сила 
І дар пісень заглухне в тиіпині, 
Немов пахуча та фіялка мжла, 
Що вяне у пустому бурятгі, — 

Я раз іще-б хотів простерти крила 
І побуять свобідно в вишині, 
І оживить ті спомини, що скрила 
Ворожа доля у душі на дні. 

Вони живі донині в тій могилі, 

я чую їх, як рвуться, як печуть . . . 

Спинити їх, здусить їх я не в силі. 

Та чи знайду я сили, щоб відчуть, 
Щоб пережити знов ті любі хвилі 
І виплакать піснями їх ось тут ' . . . 

109. Я не скінчу тебе, пісне! 

Я не скінчу тебе, моя убога пісне, 
В котру бажав я серце перелить 
І виспівать чуття важке та млісне, 

Все. що втіша і все, що веселить. 

Всі радощі шаленого кохання, 

Все пекло мук, що й досі грудь вялить. 

Мої ви сльози і мої зітхання 
І пестопц короткі й довгий жаль. 
Надії і зневіри колихання, 

Не перелити вас мені в кришталь 
Поезії, немов вино пермсте. 
Ні в римів блискітливую емаль! 



— 235 — 

Мов дерево серед степу безлисте 
в осінній бурі беться і скришіть. 
І скрип топ чує поле болотисте, 

Отак душа моя тепер терпить 
Слаба, безкрила, холодом прибита, 
Мов ластівка у річці зіму спить. 



/5 циклю: В плен-ері. 



ПО. По коверці пурпуровім. 



По коверці пурщ^овім 
Із таємних сходу брам 
Впїзжа на небо сонце. 
Наче входить царь у храм. 



А як свідомість болющу 
Сон, мов свічку, загасив, 
Чар її і в сонне царство 
Тіни дійсности вносив. 



І в моє вікно зирнуло 
І сполошило стару. 
Невідступну, невмолиму 
Посидільницю журу. 



Все, що я кохав безмежно 
І п],о зрадило мене. 
Все, п];о стратив, тут до мене 
Підняло лице сумне. 



Ця стара, погана відьма 
Тут сиділа цілу ніч 
І зміняла своїм чаром 
Кожну думку, кожну річ. 



Молоді, гарячі сльози 
Тут, мов рожі, зацвіли 
По стежках отих тернистих, 
Де колись вони плилп. 



Кожний мебель був мій ворог, 
Кожна книш:а, то була 
Пявка, що систематично 
Кров і мізок мій пила. 



Молода палкая туга, 
Мов жебрачка в лахманах, 
Все чогось іще шукала, 
Топчучи зарослий шлях. 



Кожна добрість, то наївність, 
Кожний друг, то хижий звірь. 
Кожна думка, то помилка. 
Кожний спомин, то докір. 



Тільки віра молодая, 
Мов загашений огень: 
Купка попелу лишилась, 

Обгорілий, чорний ПРНЬ. 



236 



І нараз пропалп чари. 
Сонце глипнуло в вікно! . . 
Я прокинувся. Чи справді.? 
Все те ще не так давно? 



Я щн не стариіі! Ще сила 
в в руках і у дуиіі! 
Ще поборемося, доле! 
Ну, попробуй, задути! 



Я ще не старий! Не згігаув 
Ще для мене жизні зміст, 
Хоч журба, хоч горе тисне, 
Ні. ще я не песпмист! 



111. Ой ідуть тумани! 



Ой ідуть, ідуть тумани 
Наддністровими лугами, 
Наче військо з корогвами. 
А передом отамани. 



ооєві не грають 
І панцирики не дзвонять, 
Ті.іьки смуток навівають, 
Верби віття низом клонять. 



Тільки в мряці тонуть села, 
І уява мари плодить; 
Тільки дума невесела, 
Мов жебрак, по душах ходить 



V. 8ЕМРЕК ТІКО. 



Із цик.ую: Нетрег ііго. 

112. Життя коротке. 

Життя коротке, та безмежна штука 

І незглибиме творче ремесло: 

Що зразу, бачиться тобі, було 

Лиш опяніння, забавка, ошука. 

Те в необнятий розмір уросло. 

Всю душу, мрії всі твої віссало. 

Всі сили забіра і ще говорить: „Мало!" 



І 



23: 



І перед плодом власної уявп 

Стоїш, мов перед божеством яі;іім, 

І сушпіи кров свою йому для слави, 

І своїх нервів сок, свій мізок перед ним 

Еладеш замісць кадила й страви, 

І чуєш сам себе рабом його п підданим, 

Та в серці шепче щось: „Ні, буду твоїм паном!" 

Не вірь цим пошептам! Зрадлива та богиня, 

Та Муза! Вабить, надить і манить, 

ІЦоб виссать „я" твоє, зробить з тебе начиння 

Своїх забагань, дух твій спорожнить. 

Не вірь мельодії, що з струн її дзвенить: 

„Ти будеш майстром, будеш паном тонів 

І серць володарем і владником мільйонів." 

О, не дури себе, ти молодая ліро! 
Коли в душі пісень тісниться рій, 
('Лужи богині непохитно, ЩІфО, 
Та панувать над нею і не мрій. 
Хай снів твій буде запахуще миро 
В пиру життя, та сам ти скромно стій 
І знай одно — роеіа 8етрег ііго.^ ) 



113. Сонет. 

Благословенна ти по-між жонами, 
Одрадо душ і сонце благовісне. 
Почата в захваті, окроплена сльозами, 
О, раю мій, моя ти муко. Пісне! 

Царице, ти найнижчого з-між люду 
Підносипі до вершин свойого трону, 
І до глибин терпіння, сліз і бруду 
Ведепі і тих, що двигають корону. 

1) Поет є в-одно учнем. (До і-ловно: мо.юднй жовпяр = рекрут, далі: учень, юнак.) 



< 



- 238 — 

Твій подих всі серця людські рівняє, 
Цілунок твій всі душі благородить 
І сльози на алмав переміняє. 

І дотик твій із терня рожі родить, 

І по серцях, мов чар солодкий, ходить, 

І будить, молодить і опяняє. 



114. Моєму читачеві. 

Мій друже, що в нічну годину тиху 

Оці рядки очима пробігаєш 

І в них народному заради лиху, 

Чи власним болям полекші шукаєш, — 

Коли тобі хоч при одному слові 

Живіше в грудях серце затріпоче, 

В душі озветься щось, немов луна в діброві, 

В очах огонь сльозу згасить захоче, — 

Благословлю тебе, щоб аж до скону твого 
Доніс ти серце чисте й щиру душу, 
І щоб ти не зазнав сирітства духового, 
В якому я свій вік коротать мушу. 



115. Буркутські станси. 

О, розстроєна скрипка, розстроєна! 
Стільки рук нетямущих, брудних 
Доторкалося струн чарівних, — 
І вона їх розстроєм напоєна, 

Кже вухо страшними акордами, 

У тонац'ї ніяк не встоїть . . . 

Де ти, майстре, щоб вмів настроїть. 

Оживить Гі співами гордими? І і 

Ч. І 



289 



116. Конкістадори. 



По бурхливім океані 
Серед пінявих валів 
Наша фльота суне, беться 
До незвісних берегів. 
Плещуть весла, гнуться щогли. 
Ось і пристань затишна! 
Завертай! І бік при боці! 
І стерно біля стерна! 
Кидай якорі! На .беріг 
По помостах виходи ! 
Ні-чичирк! Ще ледви дніє . . . 
Пусто скрізь . . . Ставай в рядя! 
Сонний город ще дрімає . . . 
Схопимо його у сні . . . 
Перший крик — наш окрик бою, 
1 побіднії ніспі; 
Та заким рушать, пускайте 
Скрізь огонь по кораблях. 



Щоб всі зналп. що нема нам 
Вороття на старий шлях. 
Бухнув дим! Хлюпоче море . . . 
Щось мов стогне у судні . . . 
Паруси залопотіли. 
Наче крила огняні. 
Гнуться реї, сиплють искри, 
Мов розпалені річки . . . 
Снасть скрипить . . . Високі щогли 
Запалали, мов свічки. 
Що за нами, хай навіки 
Вкриє попіл життєвий! 
Або смерть, або побіда! — 
Це наш оклик боевий! 
До відважних світ належить. 
Е чорту боя.знь навісну! 
Кров і труд ось тут здвигне нам 
Нову, кращу вітчину! 



Із циклю: На старі теми. 

117. Не л-Ьпо ли ньі бяшеть, братіє?... 

Чи не добре-б нам, брати, зачати 
Скорбне слово у скорботну пору, 
Яіс мужам до мужеського збору. 
Не як дітям у дзвінки бряжчати? 

Вирядім ми слово до походу 
Не в степи куманські безконечні, 
А в таємні глибини сердечні, 
Де кують будущину народу. 

Потопчімо там полки погані. 
Що летять на душу, яі: трівога, 
Смагу сип.лють з огняного рога 
І кинджал ще обертають в рані. 



- 240 — 

Вирвім з коренем ту коромолу, 
ІЦо з малого гріх великий робить. 
Що нечайно брата братом гнобить. 
ІЦоб засісти з ворогом до сто.їїу. 

Чи ще мало в иутах ми стогнали? 
Мало ще са5Ш себе ми жер.їїи? 
Чи ще мало нас у ликах гнали? 
Чи ще мало одинцем ми мерли? 



118. Блажень мужь, иже не идеть на сов'Ьть 
нечестивьіхь. 

Блаженний муж, що йде на суд неправих 
І там за правду голос свій підносить. 
Що безтурботно в сонмищах лукавих 
Заціплії сумління їх термосить. 

Блаженний муж, що в хвилях занепаду, 
Коли заглухне й найчуткіша совість. 
Хоч диким криком збуджує громаду 
І правду й щирість відкрива, яі: новість. 

Блаженний муж, що серед ґвалту й гуку 
Отоїть, як дуб, посеред бурь і грому, 
На згоду з підлістю не простягає руку, 
Волить зломатися, ніж поклониться злому. 

Блаженний муж, кого за теє лають, 
Кленуть і гонять і побють камінням; 
Вони-ж сами його тріюмф підготовляють. 
Сами своїм осудяться сумлінням. 

Блаженні всі, котрі не знали годі. 
Коли о правду й справедливість ходить: 
Хоч память їх загине у народі. 
Та кров їх кров людства ублагородить. 



241 



119. А галици свою р-Ьчь говоряхуть. 

Ти знов літаєш надо мною, галко, 
І крячеш горя пісню монотонну; 
Глядиш у серця глибину бездонну 
І бачиш гниль, гидоту беззаконну, — 
Не страх тобі нічого і не жалко. 

У тебе очі ясні на падлину; 

Підлоту, самолюбство і бридоту 

Ти здалеку добачуєш достоту; 

Твоя душа мабуть рідня болоту, 

Що в собі бачить ціль всього й причину. 

О, знаю, заклюєш мою ти душу! 
На тім стену беззахистнім, безводнім, 
У тім хижацькім стовпищу голоднім. 
Знесилений в змаганню тім безплоднім 
Твоєю жертвою я впасти мушу. 

Моє ти фатум, невідступна зморо. 
На мізок мій неп];аснип кандидатко. 
Не кряч так зично, не лети так падко! 
Не бійсь, ніде твоя побіда гладко! 
Я не втічу! Внаду вже скоро, скоро! 



120. Се оу Рим-Ь кричять подь саблями 
половецкими. 

Крик серед півночи в якімсь глухім око лі. 
Чи вмер хто й свояки ридають по вмерлому? 
Чи хто поранений конає в чистім полі? 
Чи плачуть сироти ограблені і голі, 
Без батька-матері, без хліба і без дому? 

Невідомий співак походу степового . . . 
Замісто струн напяв він тетиви спижеві, 
Давно забуту рать з сну будить вікового 
І до походу знай наЕсликує нового 
„За землю руськую, за рани Ігореві." 

ІП Ч танка 1^ 



— 242 — 

Давно забута рать в забутій сшгіь могилі, 
І Ігорь спить і з ним все племя соколине; 
Лиіи крпі: поета ще лунає в давніті силі. 
Байдужість сірая куняє на могилі, 
А кров із руських ран все рине, рине, рин» 



121. Женьї роусськїя вьсплакаша ся. 

Де не ли.їїися ви в нашій бувальщині. 

Де, в які дні, в які ночі — 

Чи в половеччині, чи то в князівській удальщині, 

Чи то в козаччині, .іядщині, ханщині, панщині. 

Руськії сльози жіночі! 

Скільки сердець розривалось, ридаючи, 
Скільки звялили страждання! 
А яіс же мало таких, що міцніли, складаючи 
Слово до слова, в безсмертних піснях виливаючи 
Тисячолітні ридання! 

Слухаю, сестри, тих ваших пісень сумовитих. 

Слухаю п скорбно міркую: 

Скільки сердець тих розбитих, могил тих розритих, 

Жалощів скільки неситих, сліз вийшло пролитих 

На одну пісню такую? і 



122. Лисицьі брешуть на черленьїя щитьі. 

Вийшла в поле руська сила, Вийшла в поле руська сила, 

Корогвами поле вкрила; Не щоб брата заду сила, 

Корогаи, як мак, леліють, Не щоб слабших грабувати, 

А мечі, яі: пскри, т.ііють, — А щоб орди відбивати, 

Не так тліють, искри крешуть. Що живим труну нам тешуть, 

А лисиці в полі брешуть. А лисиці в полі брешуть. 



243 



Не чужог*.» ми бажавм, Завдали-ас лисицям жаху 

Та й своє не зневажаєш, Ті щити! І досі сниться 

Та й не пень мп деревляний. їм та руськая вольниця, 

Щоб терпіти стид і рани, Те гулящее юнацтво, 

Поки нас граблями чешуть, — Те козацтво, гайдамацтво. 
А лисиці в полі брешуть. 

Ьрешуть на щити червоні, ІДо не знало волі впину, 

Яі: брехали во дні оні. Що боролось до загину, 

/Ік щитами, руські сили [ пройшло, як море крови. 

Степ весь перегородили, Як пожежа по степові. 

Мов степовая пожежа По історії Вкраїни . . . 
Степ увесь перемережа 

З краю в край з одного маху! 

Навіть згадки, навіть тіні 
Тих великих мар, донині 
Страшно виплодам яскині, 
І огню зубами крешуть, 
На щити червоні брешуть. 



З циклю: Із книги Кааф 

123. У сні зайшов я. 

У сні зайшов я в дивную долину. 
Було так ясно, тихо, легко в ній, 
Що, бачилось мені, не йду, а лину. 

Сміялася в пишноті весняній 

Природа пахощами вся об.лита, 

І скрізь співав пташок незримих рій. 

Сріблом на збоччях хвилював лан жита, 
Верхом шумів-гудів одвічний ліс, 
Внизу була велична тайна скрита. 

Внизу був луг, і з нього вітер ніс 
Такі роскішні пахощі, що груди 
Аж ширшали і дух у тілі ріс. 



— 244 — 

А йш.ш ті иахощі з квіток, що всюди 
Росли — барвисті, дивних форм, яких 
Мабуть ніколи не плекали люди. 

Хиляючись до тих квіток палких, 

Я чув, що іі спів солодкий в них виходить^ 

Мов пасма тонів ніжних і мягких. 

Між тих квіток дівчат багато ходить, 
Всі в білому, в вінках і скиндячках, 
І одна одну все за руку водить. 

У всіх маленькі коїники в руках, 
І кожну квітку пильно оглядають. 
Пестять і підливають на грядках. 

Не рвуть квіток співучих, та зривають 
Із кожної рослинки по листку 
І бережно у кошики складають. 

І бачучи забаву їх таку, 

Я мовив: „Нащо ті листки, дівчата? 

На лік, на страву їх рвете яку?'' 

І мовила одна: „Рвемо для свята. 
І не на лік, бо для здорових це; 
І не на страву — сита наша хата. 

„А хто до уст листок цеп занесе 
І розгризе і сок його скоштує, 
у того серце роскішно стрясе; 

„У того смілість душу напростує, 
У того радість очі прояснить. 
Турботи всі розвіє п ношматує. 

„Твій сум, твою зневіру хоч на мить 
Прогонить він; ти станеш, мов дитина. 
Всю суть свою ти мусиш відмінить. 



24^ 



^Всім любий ти, хоч круглий сігротина. 
І .іюбпш всіх, щасливий в тій любві. 
Кааф у нас зоветься та ростина". 

Пішли. Та йдуть і мовлять иніпі дві: 
„А ти не рад листків тих скоштувати 
І занести їх там. своїй верстві? 

-Чи все в вас має лютість ианувати. 
Зневага до людства, погорда й їдь?" 

І кинувсь я листки ті дивні рвати. 
Ось вам пучок їх. На-те та гризіть! 



124. Поете, тям! 

Поете, тям, на шляху лшттевому 
Тобі перлини-щастя не знайти, 
Ні захисту від бурі, з.лив і грому. 

Поете, тям. зазнати маєш ти 

Всіх мук буття, всіх болів і унижень. 

Поки дійдеш до світлої мети. 

Поете, тям: лиш в сфері мрій, привиджень, 

Ілюзій і оман твій рай и;віте, 

А ґеній твій, то шць суіїестій, зближень. 

Пророп^.кий дар у тебе лиш на те. 
Щоб ишиим край обіцяний вказав ти, 
А сам не входив у житло святе. 

А серце чулеє на те .лиш взяв ти. 
Щоб кожному в день скорби пільгу ніс, 
І п горю слово теплеє сказав ти. 

Та з власним горем крийся в темний ліс! 
Ніхто до тебе не простягне руку 
І нр отре твоїх крівавпх аліз. 



— 24(5 — 

Та не міркуй, що родивсь тп на муку, 
Бо п роскоіпів найвпщпх маєш часть, 
У творчій сплі запоруі:у. 

Усе, чого тобі цей світ не дасть, 
Знайдеш в душі своїй ясніше, краще: 
Найвищу правду і найбільшу власть. 

Ото й мвнай все темне, непутяще. 
Ввесь злуднпй блиск, тріюмфп хвилеві, 
Все підле, само.любне і пропаще. 

І бережи па своїй голові 
Вінок незвялий чистоти і ласки 
І простоти, мов квіти польові. 

у маскарад життя іди без маски. 
На торжище цпнізмів і наруг 
Виходь з ліхтарнею з (•та])і)ї к-азки: 

В ній щезне тіло, появиться дух. 
Прозора стане явищ темна маса. 
І будь ти людші не суддя, а друг. 

І зеркало й обнова. Сгпаг(іа є })аз8а. 



125= Як трапиться тобі в громадськім ділі. 

Як трапиться тобі в громадськім ділі 
Здобути голос, вплив якийсь і значність, 
Народ вести, снувати плянп смілі, 

• То памятай і все дай ту обачність. 

Не вірити і не дуфать ніколи 
На княжу ласьт й на народню вдячність. 

Бо княжа ласка, яі: топ сніг на полі, 
ІЦо вітер здує, в південь злиже сонце, 
І ЛИПНІТЬ чорний ґрунт, пустий і голий. 



247 



Народня вдячність, — ти фатальшій гонче, 
Що з злою вістю все прибудеш вчасно, 
А з доброю все спізнишся доконче! 

І не міркуй, що де ти бачиш ясно, 
Там иншпм з твого слова засвітає. 
Хаос думок уложпться прекрасно. 

Не вірь, шіо люд твої заслуги иош,итае;. 
Що за-для них одну дрібну провину 
Тобі простить! Він судить — не питав. 

І знай, коли щасливую годину 

Ти прозівав, щоб пнших. взять під ноги, 

Тебе самого безпощадно в глину 

Затопчуть, яі: камінчик в брук дороги. 



126. Опівніч. 

Опівніч. Глухо. Зімно. Вітер вив. 
я змерз. І випало з холодних пальців 
Перо. І мізок стомлений відмовив 
Вже послуху, в душі глибока павза. 
Ні думка, ні чуття, ні бі.іь — ніщо 
В ній не ворушиться. Завмерло все. 
Немов гнилий ставок в гущавині. 
Якого темну воду не ворушить 
Вітровий подих. 

Але цить! Це що? 
Чи втопленники з болотного дна 
Встають і з хвиль вонючих простягають 
Опухлії, зеленуваті руки? 
І голос чути, зош:, ридання, стиіін 
Не дійсний голос, але щось далеке. 
Слабе, марне, тінь голосу, зітхання 
Чутне лиш серцю, та яке-ж болюче. 
Яке болюче! 



— 248 — 

„Тату! Тату! Тату! 
Це ми, твої невродженії діти! 
Це ми, твої невпсшвані співп. 
Перед часом утоплені в багБЮЦі! 

глянь на нас! О простягни нам руку! 
Поклич до світла нас! Поклич до сонця! 
Там весело — нехай ми тут не чахнем! 
Там гарно так — хай тута не гниєм!" 

Не вийдете на світло, небожата! 
Не вивести вже вас мені до сонця! 
Я сам оце лежу у темній ямі, 
Я сам гнию тут до землі прибитий, 
А з диким реготом по моїй груди 
Тупоче, бє моя лихая доля! 

1 ще раз чути: „Тату! Тату! Тату! 
Нам зімно тут! Огрій нас! Лиш дихни 
Теплом, що з серця йде, повій весною, 
А ми пурхнем, оживемо, заграєм! 
Весняним чаром, співом соловейків 
Наповнимо твою сумну хатину. 
Арабських пахощів на своїх крилах 
Нанесемо, коверцем пишнобарвним 
Розстелимось під твоїми ногами. 

Лише тепла нам! Серця! Серця! Серця!'' 

Де-ж я тепла візьму вам, небожата? 

Уста мої заціпило морозом, 

А серце в мене вижерла гадюка. 



127. Як би ти знав! 

Як би ти знав, як много важить слово. 
Одно сердечне, теплеє слівце! 
Глибокі рани серця як чудово 
Вигоює — як би ти знав оце! 
Ти певно-б поуз болю і розпуки. 
Заціпивши уста, безмовно не минав, 



— 249 — 

Тп сіяв би слова потіхи і принуки, 

Мов теплпії дощ на спраглі ниви п луки, — 

Як би ти знав! 

Як би ти знав, які глибокі чинить рани 

Одно сердите, згірднеє слівце, 

Як чисті душі кривить і поганить 

І троїть на ввесь вік — як би тп знав оце! 

Ти-б злість свою, неначе пса гризького, 

У найтемніиіий кут дуигі загнав, 

Потіх не маючи та співчуття палкого, 

Ти-б хоч докором_ не ранив нікого, — 

Як би ти знав! 

Як би ти знав, як много горя криється 

У масках радости, байдужости і тьжи. 

Як много лпць, за дня веселих, штється 

До подушки горючими слізьми! 

Ти-б зір і слух твій нагострив любовю 

І в морі сліз незримих порпнав, 

їх гіркість власною змивав би кровю 

І зрозумів ввесь жах в людському безголовю. 

Як бп ти знав! 

Як би ти знав! Та це знання предавнє; 

Відчути треба, серцем зрозуміть. 

Що темне для ума, для серця ясне й явне . . . 

І иншим би тобі вказався світ. 

Ти-б серцем ріс. Між бурь життя п трівоги 

Була-б несхитна, ясна путь твоя. 

Як той, що в бурю йшов по гривах хвиль 

[розлогих, 
Так ти-б мовляв до всіх плачучих, скорбних, 

[вбогих: 
„Не бійтеся! Це я!" 



250 



Епична поезія. 



128. Панські жарти. 



(8 поеми.) 



Старпп оув, смирний піп у нас. 
Іще з тих давїііх мало вчених. 
У Луцьку чи в Холмі свяченпх. 
Що то жили й робплп враз 
Із мужшсом, що поглядали 
На панський двір трівожно, мали 
Для пана лиш низький поклін, 
І ненастанно почували, 
ІДо їм чужий, ворожий він. 

А пан. хоч явно не цурався, 
Все здалеку від них держався, 
Не сповідавсь^ не причащався, 
А ЯК' яке лучилось діло. 
Що змовиться з попом веліло, 
у двір до себе закликав. 
Та до покоїв не пускав. 

Нонам сельським липі тільки 

всього 
Було із попуваїшя того. 
Що на ту панщину не йшли. 
Ґрунт між громадою держали. 
За треби, що хто дав, те брали. 
І з праці рук своїх жплп. 

Не думав пивно старовина. 
Наш піп. нр снив мабуть і сиіім. 



Що надійде така година, 
І перед панськими очима 
Зістане він бунтівником. 
Та довелось! 

Вдівцем бездітним 
Багато літ він жив у нас. 
Аж заманулось йому раз 
Заняться ремеслом просвітнпм. 
Хоч сам він не багато знав. 
Та як у йолі вже робити 
Не міг, то щіфо забажав 
Дітей хоч читання навчити. 

Не диві'о її думавши, давай 
До себе дітвору скликати. 
Веде їх .літом в поле, в гай. 
Зімою до свое.ї хати 
І не відразу їх садив 
За к'нижку ані за азбуку. 
Чи то тому, що й сам блудні! 
Замало в книгах, чи судив 
Він гостро книжную науку. 
Він зацікавлював дітей 
То новістками. то казками, 
А головно на цей святий 
Великий божий світ — природу 
Раз-в-раз увагу їх звертав. 
На і:ожнім т;році свого ходу 
Він щпгі, цікат* зустрічав, 



251 — 



Про все умів щось рочказатп, 
І вмів до всього навязатп 
Чи то вппадок із життя, 
Чп користну якусь науку. 
Умів і ісожне він дптя 
Розрушать, взятп мов за руь'у. 
Збудити власні в нім думіпі 
І визвать власнії уваги 
Так, що малії дітваки 
Обдерті, босі, залюбки 
До нього йшли, мов овечк-и 
До пііїла в час літньої спраги. 

Та річ у тім іще не вся: 
їх до попівської оселі 
Не так тягла наука ця, 
Як більш гостина в панотця. 
Оті полудеккп веселі 
В просторій хаті, за столом. 
Де піп і челядь вся гуртом, 
Немов семя одна, сідали. 
Свобідно слуги жартували. 
А панотеи.ь, мов батько всім. 
Цього впімне, того наставить, 
Як що робить, як ділом пра- 
вить . . . 
А діти слухають, і їм, 
Навиклим дома бачить голод, 
Зносити дші і бруд і холод. 
І чуть що-рана стук в віконце 
І крик сіпак: „Ану, чи конче 
Вам бука треба? Виходіть!" 
Навігклим бачить невсипущу 
Журу батьків і. серце рвущу. 
Г>дну зітхання пісню чуть, — 
Тут. в тім кутку, де все ясніб. 
Де чисто, тихо і приютно. 
Де слова прикрого не чутно, -- 
Сам з себе якось ум міцніє^ 
Розиіирювсь дитяча грудь. 



Встають, ідуть в садої:. гуляють, 
Присядуть трохи відпочить. 
От панотець чптатп вчить: 
З прутків вербових укладають 
Здорові букви на піску, 
А далі й книжечку яку 
їм вігаесе; товпляться тут, 
Цікаво в книжку заглядають. 
Знайомі буквп пізнають, 
В слова знайомі їх складають. 

Не знаю. Бог дав мабуть 
Усяким людям всякі дари : 
Одному ясний;, сильний ум. 
Що не знаходить в світі пари; 
Другому ріп крилатих дум. 
Що, мов орли, летять за хмари; 
Ще иніиим руки золоті: 
Що очі бачуть, руки вдіють. 
Який же дар дістали ті. 
Що так дітей учити вміють? 
Мені здається, в скарбі тім 
Любви найбільш дісталось їм. 

Чимало вчителів стрічав я * 
В житті, чимало жив з лб>дьми. 
А про такого й не чував и. 
Щоб так з маленькими дітьми 
Вмів поводиться, яі: покійний 
Наш панотець. І що то був 
За вразник у селі подвійний. 
Як на Великдень хлопці наші 
У церкві складно заспівали. 
На крплосі на переміну 
Апостол по пунктам читали! 
Мов рій у літі, люд загув, 
Мами аж плакали: „Такого 
Ніхто від віку в нас не чув! 
Чи бач, х.юпята! Дармо капіі 
Не їли! Бач його старого. 



252 — 



Як вивчив ! ^^ В радісну, нестріпну 
Громаду коло церкви збились 
Батьки і стали міркувать, 
Як панотцю віддякувать 
За те. Та поки ще рішились, 
Вже з двораків один спішив 
У двір, щоб пану все сказати. 

Пан сам до церкви не ходив, 
Щоб враз із бидлом не стояти. 
Скінчилась служба, посвятили 
Паски, аж ось з двора біжить 
Післанець до попа: „В тій хвилі 
Пан хоче вами говорить". 

Іде наш піп. В громаді тихо 
Зробклось. посумніли щось, 
Почули, що якесь тут лихо 
Над ними без віпш стряслось. 
Гуртом хотіли провожати 
Попа, та він їх задержав: 
„Не треба пана дратувати", — 
Перехрестившися, сказав. 

Пішов. З свяченим і з пасками 
Громада коло церкви жде, — 
Аж ось по хвилі він іде. 
„Христос воскрес! Та Бог із 

вами! 
Чому не йдете по хатах? 
Не бійтеся! Ніякий страх! 
Пан .ЛІПИ питав мене, як смів я 
Без волі властп заводить 
Якусь тут ипіолу? Відповів я, 
Що іиі:олп зовсім не завів я. 
Лиш так приватно хтів навчить 
Дітей письма зовсім без плати. 
,Ну, цього я вам заказати 
Не можу, — згодя каже пан, — 



Лиш по добру пораджу вам: 
Покиньте це пустеє діло!' 

,Я-б був його й не зачинав, — 
Отак я пану відказав, — 
Ко.ли-б до мене не наспіло 
Із консисторії письмо: 
Не лиш дітей в селі навчати. 
А й ш^ , де мож, закладати.' 

.Чи так? Ну, це ще ми 

в.здримо!' — 
Сказав вельможний, і рукою 
Махнув на знак, що вже на 

днесь 
Досить розмови! Йдіть в спокою, 
Не бійтеся! А ви, хлопята. 
До мене завтра всі на свята! 
Ну, йдіть! Громадою такою 
Не стійте тут ! Христос воскрес ! " 



І почалась від того дня 
Поміж громадою і паном 
Глуха, постійная війна. 
Це-ж періиип раз та вість при- 
йшла нам. 
Що пан у свойому селі 
Чогось то зборонить не сміє. 
А то ми ось віки цілі 
Жили й, мов жито на ріллі. 
Туди хплп.лись, відки віє 
Могучий вітер панських слів. 
Хлоп і подумати "не смів, 
Щоб проти панського бажання 
Робити щось, а як не міг 
Знести неволі та знущання, 
То кидав все, в чужину біг^, 
Лишаючи дітей своїх 
Іще на бі.льше горювання. 



253 



Аж враз — „Не можу зборо- 

нити ! " 
ЗнашїтЬ; є щось таке над нвм, 
Чого і він боїться, там 
Йому не вільно погордити. 

Почувіші це, ціла громада 
Немов наново віджила. 
Ще в свята по хатах ішла 
Ож^Блена, гуртова рада. 
„Нам треба всіх дітей учити. 
Пан нам не сьгіє зборонити". 
Отак відважно гомоніли 
Ті, що ще вчора так тремтіли. 
„Нам треба пшо.лу завести! 
Або-ж то ми такі нослідні, 
Що мусять наші діти рідні 
Ярмо таке новік нести?" 

Та ніщо крити шила в місі — 
Знайшлися старші, розважніші, 
Що вцитькувати нринялись. 
„Чого ви так розрешетились? 
Наиамять слово те навчились: 
„Не сміє". От чекайте лиш, 
А він посміє вам! От краще 
Мовчіть, щоб грішне тіло ваше 
Не му сіло відповідать. 
За ваш нерозум!" 

Посумніли 
На тую мову смільчаки. 
У многих ще таки свербіли 
Від панських буків сігаяки. 
Та годі знов було ховаться, 
Не бувши в лісі, від вовків. 

Народ нараз 

Почав сходиться, розмовляти, 
На школу вже й складки збірати, 
Мов пана й в світі не було. 



Гай, гай, та швидко мп почули^ 
Що через рів та в рів стриб- 
нули! 
Дізнався пан, про що село 
Загомоніло. Двадцять чільних 
Провідників тих „рухів шкіль- 
них" 
Прикликав, не сказав ні-гич, 
А лиш по черзі простирати 
Велів і кожному влінляти 
По двадцять солених палиць. 

Потім сказав: „А що то, чую. 
Що пшолу вашмосці будують?* 
Що-ж, гарно! И дальше так 

робіть ! 
Вже почали збірати складку? 
Так це від мене вам завдатку. 
Чи може мало ще? Скажіть!" 
Слова ті з усміхом крізь зуби 
Цідив він, але враз поблід. 
Ввесь задріжав, сціпились 

губи, 
В очах заблис зловіщий світ. 

„Га, хами! — крикнув він, — 

гадюки ! 
Вам школи треба? Знаю я, 
Куди ви гнете! Не азбуки, 
Вам волі хочеться! Змія, 
Не хлоп! Мовляв: письма лизну^ 
То хто тоді на ианицшу 
Мене посміє гнать? — Ідіть! 
Не попадайте в мої руки, 
Бо лихо буде! Лиш їй-Богу, 
Як що про школу ту дурну 
Ще раз почую, то такого 
Вам всиплю бобу солоного. 
Що замакітриться вам світ!"^ 



254 



Та ікімилшіси пан цим })азом: 
Гадав побоюіи злякать, 
А роздражнив ще більш. — „ Зги- 
нать . 
То згпнрм!" — стали всі 

кричать, — 
^А не упде йому це плазом, 
Не зречемось ми правди свої!'* 
І зараз ска])гу подали 
За самовільнії побої 
На пана. З уряду пішли 
Допроси. Пан кричав, казився^ 
Та вже на буки не щедрпвся. 
Отак ми п ііпад.лу завели. 



Отак два роки колотилось, 
А тим часом в селі змінилось 
Чимало. Арендар старий 
Умер, настав яр:ийсь новпіг. 
Та хитриі'і з біса. Він то пана 
Підмовив — своїм громадянам 
Горілку дешевше пустить. 
„Одно, що будуть більше пить, 
А друге те: громада п;ша 
Не буде і! бунтів підносить". 

І справді в ті жидівські сіти 
Людеіі попалося досить. 
А Жид у коршмі сюди І1 туди 
Підпитим клепле: „Стид вам. 

люди ! 
Піп водить вас усіх за ніс. 
Нащо вам в школу слати діти? 
Нащо вам з паном задираться? 
Що при тііі школі утраться? 
Нащо вам іпь:ола? Хай їй біс?" 

І от поволі почалася 

Зараза з корш^ш й потяглася 



Із хати в хату. Не було 
Вже згоди в радах так, як перше, 
Ба вже п дітей чим-раз то менше 
Ходило в ші:блу. Все село 
Якесь ніяе, понуре стало, 
Лиш співом ияним знай лунало 
Та панпцшп ярмо тягло. 
Здавалося, що благородне 
Оте зворушення народне 
Пропало, порохом пішло. ♦ 



Аж враз ні з цього ані з того 
В селі щось сталося нового: 
Урвався спів, шинок спустів. 
Всі люди якось посумніли, 
Понуро мовчки ще терпіли. 
Та пан відразу зрозумів. 
Що не добром це пахне. Зразу 
І догадаться він не міг. 
Яку і звідки це заразу 
Навіяв біс якийсь на всіх. 

Та певниіі того, що ніхто тут. 
Хіба лиш піп один бунтув. 
Почав розвідувать і чує 
Ось про яку попа роботу: 
Де тільки трапляться хрестини. 
Чи похорони, чи родігаи, 
Чн так в село де для гостини 
Попа запросять, за столом 
Усюди йде одна розмова: 

„Пора вам, дітоньки, з шинком 

Розстатися! Побійтесь Бога! 

Горілка зводить вас з ума. 

Горілка, то чортівська оправка. 

Себе жалійте! Йде зіма, 

А в хаті і чобіт нема, 

А Жид нассавсь тже, як пявка! 



255 



,Хоч ин дітей своїх глядіть! 
Голодні, голі, хворі, темні! 
Що впітде з них? Тепер же світ 
На світлі, не на тьмі стоїть. 
Вже не досить ті СК1ІОІІ земні 
Перевертать, а треба вміти 
З людьми по ЛЮДСЬКИ І^ОМОНІТИ. 
Не дать іфішдїїть себе ніяк, 
Отоять за себе Ґі за громаду. 
А як же дасть собі пораду 
Невчениіі, темний, ще й піяк?" 

Ба де-які з двірні казали. 
Що в церкві де-коли бували. 
Що й там на казаннях раз-в-раз 
Піп про тверезість промовляє, 
Шинки. Жидів, горіїку лає, 
І каже, що вже крайній час 
Зовсім її покинуть пити. 

Пан став на місці, мов прибитий. 
Почувши це. „Ось як воно! 
Зовсім пора покинуть пити! 
Пощо-ж мені її палити? 
Чи маю може свиням лити? 
Попу мабуть це все одно^ 
Та не одно мені, о ні! 
Це-ж бунт! Та-ж він в мою 

кишеню 
Виразно засуває жменю! 
Та-ж він підкопує мені 
Найліппшп дохід! Ей, панотче! 
Цього терпіти п чорт не схоче ! 
Насихмісць тут попа призвать!" 

І. ждучи, скорою ходою 
Ходив у злости по покою, 
Плював, сідав, вставав опять. 
Прийшов панотчик, поклонився 
І близь порога зупинився^ 



В руці держачи капелюх: 
Глядів трівожно та несміло; 
Обличчя зблідло, побіліло, 
Мов весь упшов аж в пяти 

З гори, мов на собаку буру, 
На ту непоказну фіґуру 
Пан марсом своїм поглядів. 
1 сплюнув, вільною ходою 
Пройшов два рази по покою, 
А піп стояБ. мовчав, тремтів. 

Вкінці пан звільна наблизився 
І аж над самим похилився, 
І різко, гостро запитав: 
,,Єґомосць, чи ви дз'рием стали. 
Чи зроду розуму не мали. 
Чи вам дурниць хто наиіеп- 

тав? 
Чого ви. шию самохіть 
Все пхаєте мені у сіть? 
Хіба на те вас ваші власти 
Попом поставили ось тут. 
Щоб ви напроти мене люд 
Підбурювали до напасти 
І вчили панСьку власність 

красти?" 

Піп аж додолу похилився 
І ввесь тремтів, перехрестився, 
Та пану в очі все дігеився. 
„Це ясне-пану набрехали", — 
Сказав несміло. 

„Набрехали? 
Хто, що, пощо? Чи це брехня. 
Що ви приватно і з амбонп 
Хлопам розводите андронп 
І всюди клеплете що-дня, 
Щоб кинули горілку пити?" 



— 256 - 



„Це правда'^. 

„Ну, а як х.киїнл 
Послухав цих слів, то що 
Мені з горальною рооити?" 

«Де не моя річ". 

„Ото-ж то! 
Не ваша річ! А пдтинатн 
Мій дохід, хлопа бунту вати. 
То ваша річ?" 

„Дарують пан. 
Робль) це не ио своїй волі! 
Роблю те, що духовний стан 
Мені велпть. В те, що на нолі, 
В коморі, хаті і стодолі 
Хлоп робпть, не мішаюсь я. 
Та дбать про душі їх, вести 
В житті їх піляхом чесноти. 
Це, проиіу пана, річ моя". 

,,Е, тере-фере, моцюмпане. 
Усе те, це пусте їаданє, 
А я кажу вам рая на все: 
Най нро тверезість ту пустую 
Від вас і слова більш ле чую 
Ні я, ні ліоди! Киньте це!" 

„Я-б радо кинув ті історії, 
Н-б навіть бр не починав, 
Коли-б вира^зітії не дістан 
На це нака;? із консісторії". 



Де що у бісл!'' 



крикнув 



пан 



1 скочив, наче приск в халжі 
Почув. — „Нралати ті плюгаві 
Зад}'мали мабуть наш стан 
Пустить з торбс^мп! Покажіте 
Мені цей наказ! Боже-світе. 
Та я їм ним кінця дійду! 



Не иожа.іію вже віі^іатку, 
В Губернії припну їм латку, 
А то й до цісаря піду!* 

„Я наказу із консісторії 
Не можу дати, - - пін ска4иів, — 
Він посішався по курсорії, 
>1 й ну меру не записав ''. 

..Га. попе! скрикнув пан 

сердито, — 
Ти брешеш! Аж тепер відкрито 
Твою брехню! Із консісторії 
Не було жадної курсорії, 
Котра-б наказувала це. 
Бо знай, усі курсорії ті 
Дяк. ПІД загрозою, мені 
Все до прочитання несе. 
Так от який тп! Тут і там 
Неправні, бунтівничі речі 
Говориш раз-у-раз хлопам, 
А крнвшся за властп плечі! 
А як він. мов святпй. зложився ! 
.Я-б того й не розпошиїав!* 
Постій-но. будеш ти ще знав, 

ким ти так хитро зачепився". 

Та диво, голос той сердитий. 

Вразливі, прикрії слова. 

Що, бачилось, к зем.ді прибити 

1 похи.титп й нрішизити 
Старого му сіли попа. 
Зовсім аж навпаїш неначе 
Сердезі духа додали. 
Він випростувався, тремтяче 
Облпччя заясніло, око 
Зустрілось з панським. Він гли- 
боко 

Вклонився і сказав: ,,Колп 
Я провинив що протп права, 



25: 



То що-ж робити, відповім! 

Роблю .ііші те, що божа слава 

Мені наказує. Я стою 

І^же в гробі одною ногою. 

Мене не тпкає зовсім 

Грізьба ніяка ні обава, 

( Сумління в мене ио-над всім". 

Сказавіші це що раз вклонився 
І звільна, тихо вімалився. 



ІЦо та нрікиї;.; їм .поту. 

Чимало лиха, що повинні 

Чимало вражих сил зломить, 

Чіпяало горя перенести 

1 панських ічар і Ліида вгости. 

Щоб наміри свої сповнить. 

Та всі рішили, будь-що-будь. 

Все витерпіть і грудь о грудь 

Іти і голови зложить, 

Щоб лиш свободу заслужить І 



Ще сонце ясне не сходило, 
Ледви на днЕну зазоріло, 
1 спало в тьш село, коли 
Л дзвіниці дзвони загули 
І на всеночне люд скликали. 
Від дзвонів гомону кругом 
В хатах будилися, вставали. 
Немов зірки віконця сяли, 
А далі звільна повагом 
В кожухах і шапках смушкових, 
В великих чоботях пасових 
До церкви люди потягли. 

Далеко чутно, як скрипить 
Замерзлий сніг під їх ногами, 
І пара з віддихів клубами 
Немов із коминів бухтпть. 
У всіх на вусах — мов ігли 
Понамерзали в одну мить. 
Ідуть куш:ами, громадками, 
Та тихо так, не гомонять, 
Немов збіраються думками 
Щось дуже важне підпрпнять. 

Воно Е не дибо: адже-ж нині 
Сам Новиіі рік, ирисягп день! 
І наче вояк, що в огень 
Іде, так кожний нині чує, 

ХИ Читанка. 



Гай, гай, була то гарна хвиля! 
Як нині тямлю ще її. 
Розбуджена громадська сила 
Під гнетом дужчала, зносила 
Всі перепони і гасила 
Незгоди й розбрати свої. 
Досить було одної згадки 
Про можність волі, щоб збудить 
Народний дух. І всяі: в ту мить 
Готов був всі свої достатрси, 
Життя за волю положить. 

Гей, та не довго то тривало! 
Таких хвилин блаженних мало 
В житті народів і людей. 
Коли-б пізніше, в тяжчі проби 
Було в нас більш таких хвилин, 
Такого д\^а і вподоби. 
Ох, то не так в нас днесь було би, 
І блуд, недогляд не один 
Запізні-б не будив жалоби. 

Прийшли під церкву. Що за 

диво? 
Заперті двері! Тут мороз. 
На дворі видержать не мож. 
„Гей, паламарю! Ну .іиїїі, живо 
Церковні двері одчиніть!"' 

17 



258 



Кричить народ. Затихли дзвони, 
3:гіз паламарь. „Кладіть поклони, 
Хрестіться та додому ітдіть! 
Дверей не одчиню, п не ждіть!" 

„Що? Як? Чому?" — мир 

закричав. 
А паламарь і одвічав: 
„Лиш тільки я дзвонить почав, 
Прилетів зо двора атаман. 
Ключі від церкви відібрав". 

Народ лиш ахнув. „Ох, нам горе! 
Яка це пі;е нова біда нам 
Від пана грозить? Що це він 
Гада, що так нас переборе? 
Він з Богом хоче воювати? 
Він церков сміє затрати? 
ГеіІ, на дзвіницю. Бийте в дзвін! 
Дзвоніть трівогу! Най збігавсь 
Усе, н];о лиш живе в селі! 
Гуртом до пана! Най смпряєсь. 
Бо будуть кости не ці.лі!" 

І разом дзвони застогнал:и. 
Товпились люди та кричали, 
І, мов пожежа, бухав гнів 
З їх рухів і очей і слів. 
Кленуть і грозять, кличуть: „Гей, 
Бігай по молоти, ковалю! 
Відібєм замок від дверей!" 
Баби ридають наче з жалю 
За вмерлим. Стогін, галас, крик 
На цвинтарі несновідимий ! 
Отак то, діти, почали ми 
Той славнпй сорок осьмип" рік. 

Аж ось на скруті показалась 
Ватага панських посіпак 
Із нагайками, гордо так. 



Бундючно д церкві наближалась, 
І стих на хвилю крик і галас, 
Всі ждуть, чого то хоче нан, 
Аж ось атаман-палюган 
Говорить: „Люди! и];о це з вами? 
Чого ви стали тут юрбами? 
Чого ревете так завзято?" 

„Пустіть до церкви! Де 

ключі?" — 
У відповідь ревну.іи всі. — 
„ Пустіть до церкви, нині свято! " 

„Що ви, сказились? Хто це вам 
Наплів? Сьогодня будна днина! 
Піп вам сказав? Ваш піп — 

дитина! 
Він і читать не вміє сам. 
Пан ліпше знає! Розходіться! 
На панське зараз лагодіться! 
Усякий ладь сокиру й віз — 
Поїдемо рубати ліс!" 

Мир остовпів. Що за причина? 
Невже це справді будна днина? 
Невже-ж усі здуріли ми? 
Та ні, кепкує зла личина! 
І враз, мов вихор той крильми 
Залопотить, бори могучі 
Застогнуть з градової тучи, 
Так мир, що з остраху мовчав, 
Увесь загрюкав, закричав: 
„Бреіпи ти сам зарівно з псами, 
Погашпі папський блюдолиз. 
Не нас роби всіх дураками! 
Наш піп з тобою враз не гриз 
Кісток під панськшіп лавками! 
Он що він видумав, надлюка! 
На панщину на Новий рік! 
Чи може пайова це штука? 



— 259 



Най стережесь! На тіл коні 
Поїде на короткий вік! 
Тут з Богом справа, не 

з людьми!" 

„А я кажу вам: розходіться!" — 
Прислужник панський знов 

візвав. — 
„Ключі у пана. Пан сказав, 
Що хоч кричіть, хоч вередіться. 
Не буде в церкві днесь відправ. 
А в разі бунту пан покличе 
Команду війська у село. 
Кажу вам: розходіться швидче, 
Щоб вам ще гірше не було!" 

„А най туїс котить і гармати! 
Хоч голови всі покладем, 
А кроком відси не підем. 
Це що, день-у-день працювати, 
І навіть сті.тьки свят не мати, 
Щоб Богу помо.їиться? Гей! 
Ламаймо двері! Най трібують. 
Най нас у церкві всіх мордують! 
Геть посіпаки від дверей!" 

і Та панські слуги добре дбали. 
Густим рядом при дверях стали. 
Довкола них зробився стиск. 
Обмахувались нагайками, 
А далі штовхать кулаками 
Взялись . . . Люд тиснеться, писк, 

виск ! 
Вже по-над голови людей 
Почали задні до дверей 
Метать великі снігу груди, 
І гнів кипів чим раз страшніш, 
Де-де в руках заблиснув ніж, 
І чувся крик: „Най гинуть 

Юди!" 



І може-б сорок осьмий рік 
Були ми кровю охрестили, 
Коли-б у тій ріпіучій хвилі 
Піп свого слова не прорік. 

За шумом, галасом та криком 
Ніхто п не бачив, як між нас 
Він увійшов, — коли нараз 
З придверним Розняттям великим 
В руках перед людьми він став 
І хрест високо підійняв 
І голосним озвався кликом: 
„Бог з вами, діти! Що це, ви 
Опутані злим духом нині? 
Що ви, Татаре чи Туркині, 
Що коло божої святині 
Такий гармидер завели? 
Чи місце тут на колотнечу?" 

„Не ми її розпочали!" — 
Гукає мир. — ■ „Адіть, панотче. 
Пан ключ від церкви взяв, ще 

й хоче, 
Щоб ми на панське нині йшли". 

„Зле робить пан, то не перечу. 
На душу гріх бере важкий! 
Та чп-ж то рац'я, щоб для того 
І ви гріха не менш тяжкого 
Тут допускалися й святий 
Дім божий бійкою сквернили? 
Ні, діти. Богу гнів немилий!" 

„Та ми-ж для божої хвали 
Лиш голос правди підняли! 
Хіба-ж і це зносить терпливо"? 
Як так, то пан почне нам живо 
На тімю кілля ще тесать! 
-Ні, цього не діжде дводушнпй! 
Кажіть їм ви ключі віддать! 



260 - 



Як пан не буде вам послушний, 
То двері будемо ламать!" 

^ Дурні, дурні! Прости вам, Боже, 
Оцю великую хулу! 
Невже ви божую хвалу 
Оберегти хотіли, може. 
Тим криком, бійкою? Чи-ж ті 
Незвісні вам слова святі: 
Як Бог хотів би оборони, 
То він би в хвилі легіони 
Небесних янголів зіслав? 
Ні, діти! Бог нам ирпказав 
Усяким властям покоряться 
І слухать розказів усіх". 

„То що-Ж; нам днесь до діла 

браться? 
Панотче, це-ж смертельний гріх". 

„Ви з мусу, діти, не з охоти, 
То Бог гріха не вмінить вам!" 

„Але-ж, панотче, і ви са 
Підете також до роботи", — 
Озвався панський палюган. 

„Я?" — скрикнув піп, мов 
ужалений, — 
„Я? Я? Чи-ж я не увільнений 
Від панщини?" 

„Ні, отче! Пан 
Велів виразно нам: ідіть, 
Усіх на пашщіну женіть, 
І піп також най їде сам!" 

„Не буде того, як світ світом!" — 
Знов мир ревнув. — „Панотче, ні, 
Не бійтесь! Ми за вами всі 
Обстанемо. Громада з війтом 



Хоч зараз до цпркулу йдем^ 
І старості до ніг падем, 
Нехай розсудить нас із паном!" 

„Ш, діти, — піп старий сказав — 
Не буде того! Це погано! 
Коли пан нині наказав 
На панщину, то видно, діти. 
Сам Бог йому цю мисль зіслав. 
Йому дозволив розгордіти. 
Щоб незабаром сам він в сітл 
Своєї гордоети иопав." 

„Так от що я сказать вам мушу: 
Схотів пан взяти гріх на душу, 
Схотів у свято рокове 
Нам церков божу зампкатп 
І нас на панщину всіх гнати, — 
Най буде й так! Хто поживе, 
Побачить, що то з того буде. 
Ш-ж, діти, бунтів не робім, 
І за-для панської гордині 
В додатку ще й на себе нині 
Гріха тяжкого не берім. 
Ш силі, власти покорімся. 
В покорі, діти, покажімся 
Ми достойнішими, як він. 
Ви-ж нині мали присягати! 
Чи ви гадаєте, що вам 
Зложить святу присягу дам, 
Як двері будете ламати? 
Знесім ще пробу цю тяжкую 
А я вам певно пророкую. 
Що Бог її нам почислить. 
Хіба-ж не звісно вам, що зрана, 
Поки зоря зійде румяна, 
Найдужче все мороз смалить? 
Та хоч застелить він віконце, 
Та це лиш знак, що швидко сонце 
Заблисне й землю отен.іить". 



1і 



— 261 — 



І ДИВО сталося з людьми: 
Усі притихли, посмирніли, 
І похилились, посумшли, 
А очі всіх на схід летіли. 
Мов ждали тут-же скопу тьми. 
Та небо ніччю так погідне, 
Тепер, коли вже малось дідне, 
В тяжкий туман заволоклось. 
І за селом в яловім бору 
Важке гудіння пронеслось. 
І тільки піп скінчив^ аж ось, 
Віщуючи страіину вихору, 
На цвинтарі високий вяз 
Так жалібно почав скрипіти, 
Що затремтіли всі, мов діти, 
І глухо застогнали враз: 
„Най судить Бог! Будем 

сми|)яться ! 
Ходім на панщину збіраться!" 



Ревів, стогнав від бурі бір. 
Немов голодний, лютий звір, 
І чорним гиллям, мов руками, 
Махав у вітрі, бивсь і хріп. 
Коли понурими купками 
В'їздили ми під темний стріп. 
Як ДИВНО; лячно якось стало 
Усім в тій хвилі, наче ми 
В якийсь заклятий світ вїздили, 
У царство сумерку й зіми, 
З якого вже повік не мали 
Вернуть живими, як з тюрми. 

Як дивно, лячно залунали 

Удари наших тоиорів^ 

У звори, дебри відгук слали. 

Немов тим відгуком склпкали 

Громади відьм та упирів. 

А кожний знав, що нігаі свято, 



І що той святотатський гук 
Хто зна яких і як багато 
На світ накличе бід та мук. 

Та ба, не час було вагаться, 
Коли ні думать ні вертаться 
Сіпаки панські не дають. 
І ми сами, щоб заглупшти 
У собі страх, давай трощити, 
Що аж тріски, мов град, надуть. 
Рубаєм, зуби закусивши. 
Мов дерева ті — найзрадливш 
У світі напгі вороги. 
Ті стяте дерево корують, 
Ті ріжуть пилами, чвертують. 
Кладуть у стоси і в стоги. 

Попові-ж панські посіпаки 
Веліли тягати гиляки 
На купу з иарубками враз. 
„Бог з вами!^" — .іюди за 
кричали, — 
„Хіба-ж старий до того здалий 
Хіба нема сум."!ііння в вас? 
Глядіть, він ледви робить кроки, 
А тут ині, ломи, сніг глибокий, 
Тут сил потрібно не таких!" 

„Мовчать!" — атаман крикнув 
— „ Голя ! 

Ми робим таК; як панська воля ! 

Тягніть, єїомость ! " 

Люд тих, 

І мовчки, в лютостп понурій, 

Під лісу шум і стогін бурі, 

Кишіть робота лісова. 

Та бачимо, як панські слуги 

Сміються нишком, як з натуги 

Наш піп старенький умліва. 

На купу тягнучи дрова. 



- 262 



Сміються, кляті, не зважають 
На старість, на духовний стан, 
Його найдужче наганяють. 
„Тягніть, єїомость! Швидко пан 
Прийде! Як стіс малий застане. 
То буде клопіт вам і нам". 

Та дармо з сили вибивався 
Старий — тремтить його рука, 
Не може двигнуть патика. 
Ногами що-крок спотикався, 
Упав, устав і знов хапався, 
Та де вже там йому така 
Робота! Довго ми дивились 
На те, як мучили, глумились 
Сіпаки панські над попом, 
Як він, не кажучи й словечка. 
Коривсь, хилився, мов овечка, 
З сил вибивавсь під патиком. 

Ба далі бачимо: знеміг 
Зовсім, мов скіпка, впав у сніг 
Із патиком, що взяв на плеч , 
І груди вже хриплять стареш. 
Та ще сіпакам не досить! 
Мов круки жертву окружають, 
То штуркають, то підіймають, 
„Та годі тут вам сніг місить! 
Ідіть поліна там носить!" 

І враз — яке це сталось диво 

Чи вітер свиснув так страшлпво 

Чи затріщав підтятий пень? 

Чи мигнув блискавки огень? 

Чи в серцях наших щось про- 
рвалось. 

Що там від рана в лід стина- 
лось, 

І рантом ринуло на світ? 



Досить, що, мов на розказ даний, 
З сокирами та топорами 
Ми кинулись, ревли словами: 
„Недолюдки! Прокляті! Ждіть! 
Досить вже нашу кров ви 

ссали. 
Томили нас і збиткували! 
Тут ми розсудимося з вами! 
Раз гинуть! Бийте їх, валіть!" 

Чи вітер ніс нас, чи злі духи 
Прискорювали наші рухи, — 
Досить, в одній хвилині ми 
Всіх посіпаків обступили. 
Мов парканом обгородили 
ГнІЕНимИ; дужими грудьми. 
Сталеві вістря заблищали 
Ось-ось над головами їх. 
„Моліться^ кляті!" — ми кри- 
чали. — 
„Ось вам і піп! У кого гріх 
На совісти, най сповідавсь. 
Най швидко молиться і каесь. 
Бо звідси жаден з вас живим 
Не вийде!" 

Зблідли, поніміли 
Сіпаки, наче помертвіли; 
Таким ми напором страшним 
На них наскощли, що й мисли 
У них не було опіраться: 
Трівога й жах на них натисли 
Так, що ніхто не смів і рваться 
До опору, а то-б його 
Були напевно тут-же вбшіи. 
Сами не знаючи, чого, 
Усі враз голови скло нили 
І людям кинулись до ніг. 
Рік сорок шостий і кріваві 
Його події, знать, в уяві 
Воскресли. мов ж'ппі, у -всіх. 



і 



263 — 



„Сусіди, браття^ Господь з вами! 
ІЦо робите? Хіба-ж це ми 
Л охоти власної, сами 
Це робимо? Хіба-ж над нами 
Не той сам пан, що і над 
вами?" 



„Неправда 



І" 



крики розля- 
глися. — 
„Бо нас неволять до роботи, 
А ви із власної охоти 
У панську службу нанялися. 
Тепер ми браття вам, сусіди, 
А чим то ви для нас завсігди? 
Які то в вас тоді слова^ 
Коли під вашими руками. 
Під канчуками, нагайками 
Нам тіло кровю підплив а? 
Ні, годі! Горе наше вщерть 
Переповнилось! Всі погинем, 
Але на вас ще пострах кинем! 
Моліться! Тут вам буде смерть!" 

„Ха, ха, ха, ха! Оце то 
й діло?" ^ 
За нами враз загоготіло. — 
„Ха, ха, ха, ха! Оце то раз? 
Чи бач! Пани офіц'ялісти 
Учаться на колінах лізти 
Перед хлопами! В добрий час! 
Та фе, панове! Гонор майте! 
Досить клячати, уставайте, 
А то щзомочпте штани! 

чом ті люди так над вами 
Стоять довкола з сокирами? 
Чи в танець ладяться вони?" 

Це пан був. Мов з землі вро- 
дився, 
Так враз між нами опинився 



У футрі, в польських чоботах, 
І з своїм канчуком в руках. 
Гордий, як все, та негнівливий, 
Ба навіть усміх жартобливий 
Іграв у нього на устах. 

Ми всі застигли. Грім із неба 
Не був би так нас остовиив. 
Безумний гнів, що осліпив 
Нас перед хвилею, остив, 
І якось так сами від себе 
Ми застидались, мов би нас 
На крадіжі усіх спіймали. 
І наче на команду враз 
Ми сокири вниз поспускали. 
А пан, усміхнений, гордий, 
Війшов спокійно в середину, 
З погордою очима кинув 
На слуг. З них кожний ще 

блідий, 
Тремтячи, мнявсь з ноги на ногу 
[ силувавсь здавить трівогу, 
У дусі дякуючи Богу, 
Що спас його від рук людей. 

А пал сміється з них і кпиться; 
„Ну, що, панове, — каже він^ — 
Навчили вас хлопи молиться? 
А щирий знать був ваиі поклін ? 
Ну, гарно, гарно, це нічого 
Не шкодить вам! А пану Богу 
Молитва всюди мила є, 
Як тільки в скрусі і любови 
(Слова ті з притиском промовив^ 
Хто Богу дух свій відцае". 

Мовчали слуги, мов закляті, 
А пан звернувся вже до нас: 
„А дурні, дурні, дурні з вас! 
Ще більше дурні, ні'Лі завзяті? 



284 



Я-ж вашу вірність трібував, 
Неначе сина батмсо щп|)пії, 
А вас мов біс опанував 
Відразу рваться до сокири! 
Я-ж, дуїзні, тільки жартував!" 

Мовчали всі, мов чорна хмара, 

І носнускалп очі внпз. 

А пан: „Сами ви завзялись 

На власну шкоду! Мов отара 

Насліпо в пропасть ви ирете! 

Чому? Я можу вам сказати: 

Вам тут погані супостати 

Наговорили, мов святе, 

Що швидко волю вам дарують, 

Данини й панщину скас^гють. 

А що, неправда? Ну, скажіть!" 

Народ мовчав. „Ну, ну, мовчіть! 
Я знаю все. На жа.їїь великий 
Гадючі, хитрі ті язики 
Одно забули вам сказать: 
Як на ту волю заслужити? 
Так отже я скажу вам це: 
Той тільки варт на волі жити, 
Хто над собою й гнет знесе. 
От я й задумав стрібуватп, 
Чп варті би свободи ви? 
Хотів собі зажартувати, 
І бачу, що ще довго ждати _ 
І довго ще вам мандізувати 
По розумець до го-іови". ■ 

Народ мовчав. Втім перед пана 
Атаман виступив, вклонився. 
„Дарують ясний пан! Від рана 
З нас кожний нині вже гонився. 
Немов листок той над водою. 
Двічі над смертію самою! 
Л то був жарт, лиш папський жарт! 



Ні, ясний пане, вірних слуг 
Пани так инпіі не трактують, 
Для жарту їх не сумітують 
Під хлопські пясти, під обух. 
То-ж ми хіба не мали-б глузду 
У пана довпіе ще служить; 
Від нині дякуєм за службу, — 
Най пану Бог без нас щастить ! " 

Пан очі витріщив — ні слова 
Немов отаманова мова 
Йому нараз усю ту річ 
У иншім світлі показала. 
Та ще весе.лість не щезала 
З його лиця і уст і віч. 
Коли нараз між мужиками 
Щось застогнало і руками 
Кивнуло. — ^ люди підійшли 
І перед пана привели 
Попа безсилого, слабого, 
Що підчас розруху цілого 
Лежав простертий на землі. 
Він був блідий, як труп, тру- 
сився. 
Немов підтятий; з-під повіїс 
Полумертвпй вже зір світився. 
І ледви чутно він щюрії:: 
„Пан жартував, мов батько 

добрий 
З дітьми, їх вірність трібував! 
А чж і з Богом теж для проби 
Невинно пан пожартував? 
І то був жарт, що боже свято 
Пан зніс, що церков нам запер? 
І то був жарт, що так завзято 
Без суду і без права взяте 
Мене й замучено тепер? 

Все те був жарт. За жарт той, 
пане. 



— 265 



Я скаргу перед божий суд 
Заношу. Нігаі ще там стане 
Мій дух, а твій, нім рік цей кане 
У вічність, — теж туди позвуть, 
Добро твоє в злодійські рукп 
Піде, й сліду не буде знать 
Твого буття. — сини і внуки 
Цей жарт твій будуть про- 
клинать ! " 



Ці, ні то грозьби, ні прокльони 
Мов крила чорної онони 
Світ панові заволокли. 
Він затремтів, стиснувши зуби, 
То вуси торгав, то гриз губи, 
А далі рІЕ: „Плети, мели! 
Безумний старець, та й по 

всьому ! 
Ану! Збірайтеся додому!" 
І віддаливсь. І ми пішли. 



129. На святоюрській горі. 

Дня ЗО жовтня 1655 р. 
(Поема.) 



Сонце ХИЛИТЬСЯ, на львівські 
Мури скоса позира, 
Та в його ні)ошнні сяє 
Святоюрськая гора. 



Де-де в шатрах чути стогін, 
Де-де нісня залуна. 
Брязк бандури, крик сторожі 
Та гукання чабана. 



А по ній, мов чорні плями, 
Чорні згарип];а стирчать, 
І край шляху верб безлистих 
Бовваніє довгий ряд. 



З святоюрської дзвіниці 
На вечерню вдарив дзвін, 
Гнуться голови козачі, 
Богу віддають поклін. 



Серед згарищ білі шатра 
Тиснуться з усіх боків, 
Наче білі печериці 
З-під обпалених пеньків. 



А внизу на львівських вежах 
Ииіігі дзвони на той гук 
Відгукнулись, наче голос 
Полетів із рук до рук. 



Поміж шатрами купками 
Похожають козаки. 
Блискотять до сонця списи 
І червонії іпапки. 



А при церкві святоюрській 
На саміському шпилі 
Край шатра під грубим дубом 
Товариство при столі. 



— 266 



Тут Богдан, козацький батько, 
І полковників аж пять, 
І Іван Впговськіш иисарь 
Розмовляючи сидять. 

Праворуч гетьмана гості. 
Королівськії посли. 
Що від Яна Казимира 
Подарунки принесли. 



То колишній кум гетьманів, 
Любовицький, що колись 
Гостював у Чигирині, 
Поки війни ті знялись. 

Обік нього ще пан їрондзький 
Бистрим оком, наче щур, 
Огляда козацькі сили 
І немуд[)пп львівський мур. 



Стихли дзвони святоюрські, 
Писарь кубки налива, 
І заслухались присутні 
На гетьманськії слова. 



П. 



^Пане куме Любовицький, — 
Мовив, хмурячись, Богдан, — 
Чарку! За стару знайомість! 
Поки піниться цей жбан! 

Мовиш, що король аж плакав. 
Пишучи оці листи? 
Так його болить нещастя 
України — мовиш ти? 

Випий! — Плакав? бзуїти 
Люблять плакать, та цей плач 
Пншим на.лить душу й тіло . . . 
Випий, куме, і пробач 

Ці слова! Говориш, буцім 
Признавав король і сам, 
Що обіцював багато. 
Не сповнив нічого нам. 

Так чого-ж тепер ще хоче? 
Чом на нас він наріка, 
Буцім з нашої провини 
Крови поплила ріка? 



Буцім то Ич посполиту 
Підкопали ми одні 
І в величну ту будову 
Люті вкинули вогні? 

Пане рсуме Любовицький, 
Я шаную маєстат, 
Та коро.іь, що так говорить. 
Сам є маєстату кат. 

Бо його слова наі'гиерпгі 
Задають брехню кінцю, — 
Бо-ж він зна, що не з добра ми 
Зачали війну оцю, — 

Що терпіли ми знущання 
Від панів предовгий час. 
Що нас хлопами взива.іи. 
Канчуками сікли нас. — 

Забіралн нашу працю, 
Зневажали нам жінок, 
Не пускали нас до церкви, 
А ГОНП.ЛИ у ппінок, — 



^; 



267 



Що хати паллли вбогі 
І рубали нам садки, — 
Пан із паном посвариться, 
Терплять горе козаки. 

Навіть в душі нам залізти 
Забажали накінці, 
Віру змінюють, що наші 
В ній жили діди п вітці. 



„Туркогреками" нас лають, 
Замикають нам церкви . . . 
Православнпії — нехрещений 
І невінчаний живи. 

Ще й біскупів-святокупів 
Шлють, щоб брати нас за чуб, 
Унією називають 
Силуваний з Римом шлюб . . . 



Сто сот громів, пане куме! 
Тут не стало нам терпцю . 
На погибель живодерам! 
Випий, куме, ще п оцю!" 



ПІ. 



„Пише нам король: , Свідчу ся 
Ранами Христа й хрестом, 
Що бажав я все сповнити, 
Як прирік вам, та не міг.' 

Ха, ха, ха! Король хрестом нам 
Клявсь, а чорт махнув хвостом, 
І змазав ту клятву! Знаю, 
Знаю тих чортів усіх! 

Мовиш, куме, що на сейм 
Промовляв король за нас. 
Натякав на наші кривди. 
Вказував нанрави час, — 

Та шляхетство закричало. 
Та маґнати заревли. 
Королеві й посли ївалтоіі 
Добалакать не дали . . . 

Вірю цьому. Та що з того? 
Що тепер робити нам? 
Як король ваш віхоть, що-ж є 
8а щна його словам? 



Пощо з ним нам умовляться, 
Бога клятвами дрочпть, 
Коли в сеймі йому навіть 
Мови не дадуть скінчить? 

Сам скажи, мій куме: що на 
Трактувати з помелом? 
Годі вже вам нас водити 
Як ту кітку за стеблом! 

Як захочемо правдивий 
Із Ляхами мати мир. 
Знайдемо панів, що в Польщ 
Старші, ніж Ян Казимир. 

Але це не швидко буде! 
Поки стане нам шаблюк 
І пищалі самопядні 
Не впадуть із наииїх рук. 

Поти йтиме на Вкраїні 
Чортів танець навзавід. 
Аж козацький або ляцький 
До осташ-су згігае рід. 



— 268 



Плакав ваш король? Най плаче, 
Як не вміє ради дать! 
Не над нами, над собою 
Він повинен би ридать. 

І оцю Річ посполиту 
Най оплакує! Най зна: 
Бачила страшні події. 
Гірших ще діжде вона! 

То не спис козацький рану 
їй глибокую завдав, 
То лиш тріснув струп поганий, 
Що від давна набірав. 



Трохи витяли ми струпа — 
Тих бутних короленят 

ишневецьких, Конецьпольських 
Калиновських, як їх звать . . . 

Варті ми за це від Польпц 
Нагороди, а не кар . . . 
О, бо доки тут їх панства, 
То й кінця не буде чвар. 

Щоб я був лихим пророком! 
Та спімніть мої слова: 
Коли з цеї хуртовини 
Вийде Польща ще жива. 



Як тепер його не витнуть 
І не згоять — мясо й кість 
Він розточить, і все тіло 
І життя все ваше ззість. 



Пане куме Любовицький, 
Випиймо по чарці ще! 
Щире серце гріє чарка, 
А нещире най нече! 

Мовиш: ,Киньмо звади й свари, 
Все, що розєднало нас, 
Вимажімо з серця иамять 
Давніх кривд, гірких ураз!' 

„Вольні з вольними, в любови 
Як брат з братом, з другом друг. 
Рука в руку, межа в межу 
У двох тілах один дух ..." 



IV 



І як силою маїнати 
В гріб її не покладуть 
То сами її сусідам 
На поталу продадуть." 



Гарні це слова, їй-Богу! 
Проникають в кров і кість. 
Сам старий Си.тьвестер Косів 
Чутливіших не повість. 

Пане куме мій, ти ііудра. 
Дуже вчена голова, — 
Та мене за дурня маєш. 
Турчачи такі слова. 

Добре знаєш, це принада. 
Свіжий, так сказать, хробак. 
Щоб по нім козацька щука 
Зачепилась вам на гак. 



Куме, куме! Не треплися! 
Не кленись та не молись! 
Сіухай радше приповідки. 
Що малим я чув колись. 



— 269 



„Був собі колись господарь, 
^ Мав і поле і садок, 
Гарну хату і худобу 
Бджіл чимало колодок, 



Вуж цей, то було хазяйське 
Щастя: і з роси й з води 
В двір илило добро, сторичний 
Плід давали всі труди. 



Жінку добру, челядь вірну, 
Де-що грошей під ключем. 
Так, що завиділи люди. 
Називали багачем. 



Пречудово скот плекався 
Всім на диво родив хліб. 
Родив сад, роїлись бджоли. 
Мов лопатою хто гріб 



Був у нього вуж домашній. 
Що нікого не кусав, 
І свобідно всюди лазив: 
Уночі корови ссав, 



До двора достатки всякі, 
А неш;астя відвертав: 
Град у . всім селі збив поле, 
При його гряниці став; 



А на день йому господарь 
Від нетямної пори 
Ставив молоко солодке 
У мисчині край нори. 



Пошесть там не зазщзала 
Ні до хат, ні до хліва. 
Обминала двір пожежа. 
Поле сарана й мишва. 



VI 



„Аж ось скоїлося лихо! 
Хлопчик був у хаті тій 
Син господаря, плазунчик. 
Батьків любчик і пестій. 



Він приповз і став хлептати 
Молоко, але в гніві 
Хлопчик бац! вужа ударив 
Ложкою по голові. 



От раз мати на снідання 
Для коханого синка 
На долівці положила 
У мисчині молока. 



Вуж не привичний до бійки 
Звився грізно, засичав, 
І, мов блискавка, дитину 
їдовитим зубом втяв. 



Хлопчик їсть і розливає 
От, звичайно, як дитя: 
Запах молока привабив 
І вужа з його кута. 



Зверещав страшенно хлопчик ; 
Батько зо страхом прибіг. 
Зараз зрозумів, п];о сталось, 
Та порадити не міг. 



— 270 — 



За вужем в скаженіп злости 
Кинувся, хотів убить, 
Та вуж, бачучп погрозу, 
В яму криється в ту мить. 



Не міркуючи багато. 
Люто вдарив чоловік 
І вужеві небораці 
До крихітки хвіст відсік. 



8 буком надбіга господарь, 
Вуж у ямі маііже ввесь, 
Тільки хвіст іще знадвору 
Спіпшо в яму ВО.ЇЇОЧЄСЬ. 



Та біди тим не поправив: 
Від отруііного жала 
До доби його дптіша 
Богу духа віддала." 



Л^І. 



„ Сумував страшенно батько 
І ходив зовсім недуж, 
Та в норі своїй від рани 
МучЕвся не менше .й вуж. 



Поворожила ворожка 

На бобах, чи на зірках, 

Та й говорить: ,Сам ти, друже, 

Сам біду на себе стяг. 



А хоч рана й загоїлась, 
Він, безхвостий, нездоров, 
Відцурався хати, стайні, 
І подвірря, і коров. 



„Був прпяте.ть в тебе пщрип, 
Що від зла тебе стеріг. 
Але першої образи 
Ти стерпіть йому не міг. 



Та з ним разом давнє п];астя 
Улетіло зо двора: 
Ниви витовк град у літі,- 
Висуіиила степ жара. 



„Ти його зневажив тяжко, 
Тяжко гнівається він, — 
Ну, а гнів його, мій друже. 
Це причина всіх відмін. 



Хижа гусінь сад обїла. 
Від зарази скот попух, 
В хату слабість загостила. 
Мов повіяв смерти дух. 



,,І нема тобі рятунку. 
Пропадеш увесь до тла. 
Доки в вуг.ті твого дому 
Гнів той, мов огонь, пала. 



Що робити? Рада в раду: 
До ворожки вдався він, 
Чи не скаже, що за ворог 
У причиною тих змін? 



,,Лиш одна тобі порада: 
Всьому гніву дати стрим 
І перепроситься щиро 
Із приятелем старим.' 



271 



УШ. 



От тепер згадав господарь 
Яр: немудро це вчинив, 
Що в безумному розпалі 
Так вужа він норанпв. 



,,Що минуло, те пропало, 
Хоч і як нам допекло; 
Жипмо, як жили давніше. 
Щоб знов добре нам було.' 



І подумав: ,Конче треба 
Знов перепроситься з ним. 
Бо погине вся худоба, 
Все добро піде, як дим.' 



Вуж на це відмовив: ,Годі! 
Що було, те загуло. 
Але як забути горе, 
Що по серці нам пройшло? 



Мовив жінці: ,,А постав-но 
Крап нори вужеві знов 
Молока, а чеіі вернув би 
Знов у дім наш, до коров.' 



,,Адже-ж ти К0.1И згадаєш. 
Що твій СИН в землі гниє, 
То рука свербить, и],об тімя 
Розторош,ити моє. 



І поставила хазяйка 
У мисчині молока, 
Та вуж виповзе, наїсться 
І до ями знов тіка. 



,,А і я, коли поглину 
На відсічений свій хвіст, 
То отруйнті зубом в тебе 
Вгризся-б, так лютує злість. 



А господарю що-діїини 
Гірше й гірше, хоч умри! 
От він раз вужа підглянув. 
Як той повз собі з нори. 



,,Ти скажи: як нам єднатись? 
Як тобі був любий син, 
Так мені мій хвіст. Даремно 
Тут шукать причин, провпн. 



І говорить: ,Вужу любий! 
Що це враз на нас зайшло? 
Чи-ж то сердитись нам треба? 
Забуваймо гнів і зло! 



,,Не навернеться до мене 
Твоє серце, ні моє 
Не навернеться до тебе. 
Поки память в нас жиє. 



То найкраще нам розстаться. 
Ти собі в своїм дворі 
Жий без мене, я без тебе 
Проживу в своїй норі.' 



— 272 — 



IX. 



,,Пане куме Любовицький, 
Тп розумна голова, 
То ти певно й без пояснень 
Зрозумів оці слова. 



Як примусить до кохання 
Серце, що в ноі веться гад 
Звідки взять дупЕІ довірря, 
Що зазнала стільки зрад? 



Цей господарь — ваша Польща, 
А той вуж — то козаки. 
Що на межах Польщі сікли 
Бусурманськії карки, 



Ні, мій куме! Краще чисто 
Розмежуймося, як слід: 
Вам хай буде ваша По.іьща, 
Україну нам липгіть. 



Що товклись по-за пороги 
Шибались на море, в Крим, 
В очі хану і султану 
Дмухали пожарів дим. 



Ви собі пануйте в себе 

На вині та на меду; 

Ми, як Бог дасть, будем нхатк 

І без вас свою біду. 



І жилось тоді незгірше: 
Розживавсь багатством Лях 
За козацькими плечима, 
А козак в степах, полях 



Так мине сто літ чи двісті, 
Наші рани заживуть. 
Спомини всіх кривд і сварок 
У ненамять ноп.їїивуть, — 



Був свобідний і крихітку 
Ссав отого молока. 
Що нанрятать, зберегати 
Помогла його рука. 



Замісць зрад 1 звад і сварок. 
Набереться скарб новий 
Згідних ділань, спільних змагань 
І сусідської любви, — 



Та счпнилась сварка. Годі 
Тут іпукать причин, провин; 
Нас боліло, й вас боліло, 
Вам згиб син, і нам згиб син. 



Пройдемо велику школу. 
Та не єзуїтську, ні! — 
Запануєм кожний в себе, 
Станем розумом міцні, — 



Ну, скажи, як нам єднатись? 
Як забути давнє зло. 
Що крівавою межою 
Нам по серці перейшло? 



От тоді — коли вчасніше 
Ваша Польща не згорить. 
Час настане, ліобий куме. 
Про єднання говорить." 



- 273 — 



X. 



,, Морщиш брови? Сціпив зуби? 
Дрож тобою потряса? 
Мовиш: Доки сонце зійде. 
Очі вижере роса?' 

Це можливе! Та признайся, 
Чи не правду я кажу? 
бдність це: клену сь устами, 
А ніж в пазусі держу? 

бдність це, що ти говориш 
Про братерство і любов 
І про сльози королівські. 
Про пролиту марно кров 

І про те, що час позбутись 
■' Нам незгоди й лютих чвар, — 
* А ти сам, я добре знаю, 

Завтра їдеш до Татар, 

Будеш хана намовляти, 
Підкупляти мурзаків. 
Щоб напали на Вкраїну 
Воювати козаків . . . 



Ти поблід? Тремтиш? Не бійся! 
Знаю добре, знаю вас! 
Це є тжола єзуїтська. 
Та чи-ж це єднання час? 

Знаю добре: в тій саміській 
Пазусі, де ти привіз 
Королівський лист до мене, 
Повний клятв, упізгаень, сліз, 

6 ще другий королівський 
Лист до хана, у котрім 
Заклина його, щоб зараз 
Впав на мене наче грім, 

Щоб поміг йому козацьких 
Розтолочити гадюк . . . 
Не тремти, мій куме! Ну-ко, 
Ще раз чарочку до рук! 

На розстання! їдь щасливо 
Кланяйсь хану п мурзакам! 
Та скажи, що коней треба 
И дамасценок козакам. 



То-ж коли цього замного 
В них, а власних їм голов 
Не ші:ода, хай прибувають. 
Ну, досить! Бувай здоров!*' 



130. Мойсей. 



(З поеми.) 



Добігало вже сонце до гір 
Величезне, червоне, 
І було мов герой і пливак, 
Що знесилений тоне. 



По безхмарому небі плила 
Мелянхолія тьмяна, 
І тремтшо шакалів виття, 
Мов болючая рана. 



XII Члтаяка. 



18 



274 



Затремтіло щось людське, мягке 
В старві серці пророка^ 
І понизила лет свій на мить 
Його дума висока. 

Чи-ж все буть йому кар вістуном 
І погрозою в людях? 
І, мов хворе, голодне дитя, 
Щось захлипало в грудях. 

„О, Ізраілю, як би ти знав, 
Чого в серці тім повно! 
Як би знав, як люблю я тебе! 
Як люблю невимовно! 

„Ти мій рід^ ти дитина моя, 
Ти вся честь моя й слава, 
В тобі дух мій, будуще моє, 
І краса і держава. 

„Я-ж ввесь вік свій, ввесь труд 

тобі дав 
У незломнім завзяттю, — 
Підеш ти у мандрівку століть 
З мого духа печаттю. 

„Але ні, не самого себе 

Я у тобі кохаю; 

Все найкраще^ найвище, що знав, 

Я у тебе вкладаю. 

„О Ізрайлю, не тям ти цього 
Богохульного слова: 
Я люб.ію тебе дужче, повніш, 
Ніж сам Бог наш Єгова. 

„Мітіони у нього дітей, — 
Всіх він гріє і росить, 
А у мене ти сам лиш, один, 
І тебе мені досить. 



„І коли з мшонів тебе 
Вибрав він собі в слуги, 
я без вибору став твій слуга. 
Лиш з любови і туги. 

„І коли він для себе бере 
Твою силу робочу, 
я, Ізрайлю, від тебе собі 
Нічогісько не хочу. 

„І коли він жадає кадил 
І похвали п пошани, 
Я від тебе невдячність прийму 
І наруги і рани. 

„Бо люблю я тебе не лише 
За твою добру вдачу, 
А й за хиби та злоби твої. 
Хоч над ними і плачу. 

„За ту впертість сліпую твою. 
За ті гордопц духа, 
Що, зійшовши наглупий свій шлях, 
Навіть Бога не слуха. 



„За брехливість твого язика, 
За широке сумління, 
Що держиться земного добра. 
Мов ціпкеє коріння. 

„За безсоромність твоїх дочок, 
За палке їх кохання, 
І за мову й звичаї твої. 
За твій сміх і дихання. 

„О Ізраіію, чадо моє! 
Жалься Богу Шаддаю!^) 
Як люблю я безмірно тебе, 
А проте покидаю. 



1) Шаддай — гебр. всесильний. 



— 275 



^Бо вже бліізь-ка година моя, 
Та остання, незнана, 
А я мушу, я мушу дійти 
До межі Канаана. 

„Так бажалось там з вами входить 
Серед трубного грому! 
Та смирив мене Бог, і ввійти 
Доведеться самому. 

„Та хоч би край Йордана мені 
Зараз трупом упасти, 
Щоб в обіцянім краю лиіпе 
Старі кости покласти. 



„Там я буду лежать і до гір 
Цих моавських глядіти, 
Аж за мною прийдете ви всі. 
Як за мамою діти. 

„І пошлю свою тугу до вас, 
Хай за поли вас миче, 
Як той пес, що на лови у степ 
Пана свойого кличе. 

„І я знаю, ви рушите всі, 
Наче повінь весною. 
Та у славнім поході своїм 
Не питайте за мною! 



„Най наперед іде ваш похід. 
Наче бистрії ріки! 
О Ізраілю, чадо моє. 
Будь здоровий навіки!" 



^Обгорнула мене самота. 
Як те море безкрає, 
І мій дух, мов вітрило її, 
Подих в себе вбірає. 

„О, давно я знайомий, давно 
З опікункою тою! 
Увесь вік, чи в степах, чи з людьми, 
Я ходив самотою. 

„Мов планета блудна, я лечу 
В таємничу безодню. 
І один чую дотик іще — 
Дивну руку Господню. 

-„Тихо скрізь, і замовкли уста, 
Запечатано слово. 
Тільки ти Ші дні серця мого 
Промовляєш, Єгово. 



„Лиш тебе моє серце шука 
У тужливім пориві: 
Обізвися до мене ще раз. 
Як колись на Хориві! 

„Ось я шлях довершив, що тоді 
Ти вказав мені, батьку, 
І знов сам перед тебе стаю. 
Як був сам на початку. 

„Сорок літ я трудився, навчав, 
Ввесь заглублений в тобі, 
Щоб з рабів тих зробити народ 
По твоїй уподобі. 

„Сорок літ, мов коваль, я клепав 
їх серця і сумління, 
І до того дійшов, що уйшов 
Від їх кпин і каміння 



276 — 



„Саме в пору, як нам би в землі 
Обітованій стати! . . . 
О Всезнавче, чи знав ти вперед 
Про такі результати? 



,,0 Єгово, я слізно моливсь: 
Я слабий, я немова! 
Кому ишпому дай цеп страпіний 
Маєстат свого слова! 



„І воруїпиться в серці грижа: 
Може я тому винен? 
Може я заповіти твої 
Не сповняв, як повинен? 



„І ось сумнів у душу мені 
Тисне жало студене . . . 
о, Всесильний, ОЗВИСЯ; чи ти 
Задоволений з мене?" 



Так, ідучИ; молився Мойсей 
У сердечному горі, — 
Та мовчала пустиня німа. 
Тихо моргали зорі. 



Аж почувся притишений сміх 
Край саміського боку, 
Наче хтось біля нього ішов, 
Хоч не чуть було кроку. 



Голос. 

„Аж тепер усумнився в своє 
Реформаторське діло? 
Сорок літ ти був певний і вів 
Хоч насліпо та сміло." 



І почулися тихі слова, 
Мов сичання гадюки: 
„Цвіт безтямности плодить усе 
Колючки лиш та муки. 



Мойсей. 

„Хтось говорить! Чом чоло моє 
Покривається потом? 
Страшно? Ні! Та по серці це йде. 
Мов розпаленим дротом." 



„А як вийде самому той плід 
Донести не спромога, — 
То найкраще увесь свій тягар 
Положити на Бога." 



Голос. 

„У гордині безмежній свій люд 
Ти зіпхнув з його шляху, 
Щоб зробить яким сам його хтів,. 
Чи не пізно для страху?" 



Мойсей. 

„Хтось говорить! Чи в моїм нутрі 
Власне горе шалене, 
Чи отут може демон який 
Насміхається з мене?" 



Мойсей. 

„Хто ти, дивний? Не бачу тебе. 
Та від себе не струшу! 
Тільки чую, як зір твій мені 
Все вгризається в душу." 



277 — 



Голос. 

^Чи так важно, хто я? Хто зумів 
Наказать колись морю, 
Тому важно не хто, але що, 
І чи правду говорю ї'" 



Голос. 

„Гей, а може хоривський огонь 
Не горів на Хориві, 
Лиш у серці завзятім твоїм, 
У шаленім пориві? 



Мопсей. 

„Ні, не правда, що з гордопцв я 
Розпочав своє діло! 
Тільки, бачу чи люд у ярмі, 
Моє серце боліло. 



„Може голос, що вивів тебе 
На похід той нещаснпй, 
Був не з жадних горючих купин, 
А твій внутрішній, власний? 



Голос. 

„Бо ти чув себе братом рабів, 
І це стидом палило, 
І захтів їх зробити таким. 
Щоб тобі було МИ.ЇЇО." 



„Адже пристрасть засліплює зір, 
А бажання, це-ж чари. 
Плодить оку і світ і богів. 
Як пустиннії мари. 



Мойсей. 

„ Так, з низин тих мрачних і лячних 
Я хотів їх підвести 
Там, де сам став, до світлих висот 
І свободи і чести." 



„Те бажання, що наче шакаль 
У душі твоїй вило — 
Лиш воно тебе їх ватажком 
І пророком зробило." 



Голо'С. 

„Та Творця, що послав їх там вниз. 
Ти не радивсь в ту пору: 
Аж тепер, як упав ти, його 
Кличеш в свойому горю." 



Мойсей. 

„Ах від слів тих я чую себе 
Стораз більш в самотині! 
Хто ти, вороже?" 



Мойсей. 

„.Ні, на це-ж мене пхнуло його 
Всемогуче веління, 
в темну душу хоривський огонь 
Надихнув просвітління." 



Голос. 

„я Азазель, 
Темний демон пустині." 



— 278 



Було темно. Лшп зорі яркі 
Мжотіїи з простору. 
Простував при їх блискуМопсей 
Усе вгору та вгору. 

Без стежок. Серед пітьми вели 
Його дивнії згуки: 
То квиління гієни в яру, 
То знов шелест гадюки. 

Він ішов, не ставав^ мов герой 
До останнього бою. 
Та у серці важка боротьба 
Ішла з самим собою. 

„Те бажання, — кричало там 

щось, — 
Виплід сорому п болю, 
Це був куш, огняний, що велів 
Вирвать люд мій на волю? . . . 

„Те бажання, це був той огонь 
І була тота сила. 
Що для мене Єгови наказ 
І бгову створила. 

„Те бажання — братам помогти 
І їх сльози обтерти. 
Це той гріх, що за нього я варт 
І прогнання і смерти? 

„Ні, не те! Бережись і не крив 
Сам душею своєю! 
Це бажання святе! Та чи гріх 
Не підповз сам змією? 

„Чи не був же ти їх ватажком, 
Паном душ їх і тіла? 
І чи власть та бажання святі 
В твоїм серці не ззіла? 



„Чи новим фараоном для них 
Іще тяжчим не був ти. 
Бо в їх душу контролем своїм,, 
в їх сум.їїіння сягнув ти? . . . 

„Небезпечно ставати в супір 
Діл природних бігові! 
Легко власний свій забаг подать 
За веління бгови. 

„Що як ти сорок літ оцих був 
Шалом божеським хворий, 
Замісць божого їм накидав 
Власний плян тіснозорий? 

„Адже-ж може в Єгипті вони, 
Множачись серед муки, 
Могли вирости в силу й забрать 
Увесь край в свої руки? 



„Відірвавши від їрунту їх там. 
І завівши в пустиню, 
Чи подумав ти: може оцим 
Злочин лютий я чиню? 

„Що значить безґрунтовій юрбі 
ОбіцяЛі свободу? 
Чи не те-ж, що з землі в ирвати дуб 
І пустити на воду? 

„Чи не правду говорить Датан: 
Старі гнізда лишили, 
А новії здобути нема 
Ні охоти, ні сили? 

„О, бгово, озвися, скажи: 
Я чинив твою волю. 
Чи був играшка власних скорбог 
І засліплення й болю? 



279 



„О, Єгово, озвися! Чи й ти 
Здобуваєш дар мови 
Лиш у иристрастп нашій, у снах, 
У розбурханій крови?" 



Та Єгова мовчав, лише чуть 
Лиховістнії згуки: 
То квиління гієни в яру, 
То знов шелест гадюки. 



Підіймалося сонце над степ, 
Мов багровее коло, 
І промінням, мов стрілами, тьму 
Пропшбало п кололо. 

У промінні тім Небо-гора, 
Мов цариця в пурпурі. 
Над всі гори найвище здійма 
Свої ребра понурі. 

На найвипі;ому шпилі гори, 
Вище зломів і кантів 
Хтось недвижно стоїть, мов один 
З предковічних їіґантів. 

Там високо над чвари землі, 
Над всі шуми і згуки 
Він стоїть і до неба простяг 
Розпростертії руки. 

У сходовому СЯІІВІ небес 
в пурпуровім промінню 
Кольосальний його сшюет 
Видно геть у пустиню. 

І летять із гебрейських шатрів 
Затурбовані зори, 
Мов гонці до їіґанта того 
На осяяні гори. 

„Це Мойсей!" — одні одним уста 
Промовляють несміло, 
Та не вимовлять того, що там 
У серцях защеміло. 



Це Мойсей на молитві стоїть. 
Розмовляючи з Богом, 
І можтва та небо боде, 
Мов поломіннпм рогом. 

Хоч заціплені міцно уста, 
І не чуть його мови. 
Але серце його розмовля 
І кричить до Єгови. 

Підіймається сонце, пала 
Вся небесная стеля, 
І стоїть на молитві Мойсей 
Нерухомий, яі: ске.ля. 

Вже по.луденний демон степом 
Шле .знесилля і змору, 
Та Мойсея мов рукп чиїсь 
Підіймають все вгору. 

І схиляється сонце униз 
Вже над Фазїа вершини, 
І ляга величе.зная тінь 
Від вершин на рівнини. 

І паде величезная тінь 
Від Мойсея в-останнє 
Аж униз на гебрепські шатри, 
Мов батьківське прощання. 

А по таборі пострах ішов: 
„Боже, щоб у цю хвилю 
Не закляв нас пророк, бо клятьба 
Мала-б дивную силу! 



280 



„ВІД такої М0.1ІІТВП тремтять 
Землянії основп, 

Тають скелі, яр: віск, і дріжпть 
Трон предвічний бгови. 



„І як він заопне нас тепер, 
І як сонечко сяде, 
То ввесь ЛЮД і ввесь край цей вночі 
Без полики пропаде." 



А Мойсей оорікався, горів^ 
Добивався до ціли, 
А як ніч залягла на горі, 
Впав на землю зомлілий. 



Захиталася скеля під ним 
Із усіжи шпилями, 
І безтжшпп лежав він, немов 
У колисці у мами. 

Якась пісня тужлива над ним 
Сумовито бреніла, 
І рука колихала його 
Пухова, сніжно-біла. 

І почулися тихі слова: 
„Бідний, бідний, мій сину! 
Ось що з тебе зробило життя 
За маленьку часину. 

„Чи давно-ж я плекала тебе 
І водила за руку? 
Чи на те-ж я дала тебе в світ, 
ІЦоб терпів таку муку? 

„Скільки зморишів на твоїм чолі! 
І звялене все тіло! 
І волосся, що гладила я. 
Наче сніг побілію! 

„А колись ти від мене притьмом 
Рвавсь на бої та герці! 
Бач, до чого дійшов! А скажи. 
Кілько ран в твоїм серці! 



„Бідна, бідна, дитино моя! 

Потерпів єси много! 

Ще й сьогодня... на сонці ввесь 

день! 
І пощо було того? 

„На молитві! В народа свого 
І минуле й будуще 
Ти молитвою вникнути рад — 
Ох, дитя нетямуще! 

„Ось я камінь із кручи зіпхну, 
І піде він валиться 
Від скали до скали, з яру в яр, 
І скакати і биться. 

„Тут удариться він у зубець, 
Розібеться на части. 
Там з собою ще камінь порве. 
Щоб з ним нижче упасти. 

„Тут покине шматок, там другий, 
І летить і гуркоче, — 
І чи зна хто, де кожний шжаток 
Заспокоїться хоче? 

„Я тверджу: і бгова не зна! 
І молись хоч і клінно, 
А де мусить упасти шматок, 
Там впаде неодмінно. 

„В нім самім його керма і власть, 
В нім самім ота сила, 
Що назначує місце йому. 
Що його сотворила. 



281 



..1 хоч як твій вгова міцняй, 
Він ту силу не змінить, 
І одного цього камінця, 
У лету він не спинить. 



„А Оріон іде все та йде, 
Повний віри в те сонце. 
Повний спраги за світлом, що ось 
Йому блисне вже конче. 



„Ось пилок: ледви зір твій його 
Добачя^ тремтіння, 

А '^ а не може його 

Повернуть в неістіння. 



„Через гори і море свій хід 
Велитенський простує, 
А не зна, що на плечах його 
Хлопшш з нього жартує. 



„І не може звеліти йому 
йти по шляху не тому, 
Як яким його гонить новік 
Ота сила, що в ньому. 



„Цей Оріон то людськість уся. 
Повна віри і сили. 
Що в страишому зусиллі спішить 
До незримої ціли. 



„Це-ж пилок! Що-ж казать про 

народ, 
Многодушну істоту. 
Де в рух мас вносить кожна душа 
Частку свойого льоту! 



„Неосяжнеє любить вона, 
Вірить в недовідоме; 
Фантастшшеє щоб осягнуть. 
Топче рідне й знайоме. 



„Про Оріона пісню ти чув, 
Про ііґанта сліпого. 
Що, щоб зір відзискать, мандрував 
Аж до сонця самого? 



„Строїть пляни не в міру до сил. 
Ціль не в міру до аі:тів, 
І жартує з тих плинів її 
Хлопчик — льоґика фактів. 



„А на плечах поводаря ніс_, 
Сміхованця хлопчину, 
Що показував шлях йому — все 
Инший в КОЖНУ годину. 



„І, як той дивовижний сліпець, 
Що чужим очам вірить. 
Все доходить не там, куди йшов, 
В те трафля, в що не мірить. 



„Ти до сонця веди мене хло!" 
Той вів рано до сходу, 
А на південь в полуднє, під ніч 
До західного броду. 



„А ти молишся! Бідне дитя! 
Де твій розум, де сила! 
Ти-ж хапаєшся піну благать. 
Щоб ріку зупинила!" 



— 282 — 

Щось було спочатку в тих СV^оваx, І жахнувся Мойсей і з землі 

Наче чистії води; Підволікся насилу 

Віяв свіжістю, добрістю з них І сказав: „Пощо мучиш мене, 

Якийсь дух охолоди. Поки ляжу в могилу? 

Та помалу дуіпне щось тягло, „Ти не мати моя! З твоїх слів 

Наче самум пустині. Не любов помічаю. 

І робилося лячно, немов Ти не мати! О, ти Азазель, 

В ніч без світла дитині. Темний демон одчаю." 



131. Грицева шкільна наука. 

І. 

Гуси зовсім нічого про те не знали. Ще того самого поранку, 
коли батько мав гадку відвести Гриця до школи, не знали гуси про 
той намір. Тим менше знав про нього сам Гриць. Він, як звичайно, 
встав рано, поснідав, поплакав трохи, почухався, взяв прут і, під- 
скакуючп, погнав гуси з обори на пасовисько. Старий білий гусак, як 
звичайно, наставив до нього свою невеличку голову з червоними очима 
і червоним широким дзюбом, засичав різко, а потім, таракаючи про 
щось із гусками, пішов передом. Стара грива гуска, як звичайно, не 
хотіла йти в ряді, але попленталася по-за мостом і ровом, за що Гриць 
швякнув Гі прутом і назвав ,,лупярем", — так він мав звичай на- 
зивати все, що не піддавалося його високій властп на пасовиську. 
Очевидна річ затим, що ані білий гусак, ані грива гуска, ані взагалі 
ніхто з цілої череди — як їх було двадцятеро і пятеро — так ані 
одно не знало про близьке перенесення їх владника на инше, далеко 
не так почесне становище. 

То-ж коли нагло і несподівано надійшла нова звістка, цеб-то коли 
сам батько, ідучи з поля, закликав Гриця додому і там віддав його 
в руки матері; щоб його вмила, вичесала і вбрала, як Бог прпказав, 
і коли потім батько взяв його з собою і, не кажучи ні слова, попро- 
вадив трепечучого долі вигоном, і коли гуси побачили свого недавнього 
поводатора, зовсім у зміненім вигляді, в нових чобітках, в новім повстянім 
капелюшку і червоним ременем підперезаного, піднявся між ними наглий 
і дуже голосний окрик зачудування. Білий гусак підбіг близько до 
Гриця з витягненою головою, немов хотів йому добре придивитися; 
грива гуска також простягнула голову і довгий час не могла і слова 



— 283 — І 

вимовити з наглого зворушення^ аж вкінці швидко вицокотіла: „Де- 
де-де-де?" 

— Дулна гуска! — відказав гордо Гриць і одвернувся, немов 
хотів сказати: — Еге, чекай лишень, не в такі я тепер пани вскочив, 
щоб проте ш;е став відповідати тобі на твоє гусяче питання! — 
А зрештою може і для того не відповів, що сам не знав. 

ІІішли горі селом. Батько нічого, і Гриць нічого. Аж прийшли 
перед просторий, старий будинок під соломою, і з комином на версі. 
До того будинку ішло багато хлопців, таких, як Гриць, або й більших. 
По-за будинком по городі ходив пан в камізельці. 

— Грицю! — сказав батько. 

— Га! — сказав Гриць. 

— Бачиш тоту хату? 

— Бацу. 

— Памятап собі, це школа. 

— Ба, — сказав Гриць. 

— Тут будеш ходити вчитися. 

— Ба, — сказав Гриць. 

— Справуйся добре, не пустуй, пана професора слухай. Я йду, 
щоб тебе записав. 

— Ба, — сказав Гриць, майже нічого не тямлючи, що говорив 
батько. 

— А ти йди з оцимн хлопчиками. Візьміть його, хлопчики, 
з собою! 

— Ходи! — сказали хлопчики і взяли Гриця з собою, коли 
тим часом батько пішов у город поговорити з професором. 

П.і 

Увійшли до сіней, в котрих було зовсім темно і страшно воняло 
торішньою гнилою капустою. 

— Бачиш там? — сказав до Гриця один хлопчик, показуючи 
в темний кут. 

— Бацу, — сказав тремтячи Гриць, хоч зовсім нічого не 
бачив. 

— Там яма, — сказав хлопчик. 

— Яма! — повторив Гриць. 

— Як будеш зле справуватися, то професор всадить тебе в ту 
яму і будеш сидіти цілу ніч. 

— Я не хоцу! — скршснув Гриць. 



— 284 — 

Тим часом другий хлопчик шепнув щось до першого хлопчика, 
обидва засміялися, а далі перший, налапавши шкільні двері, сказав до 
Гриця : 

~ Застукай до дверей ! Борзо ! 

— Нащо? — спитав Гриць. 

— Треба! Тут так годиться, яі: хто перший раз приходить. 

В школі був гомін_, мов в улію, — але коли Гриць застукав 
кулаками до дверей, зробилося тихо. Хлопчики звільна одчинили двері 
і втрутили Гриця до середини. В тій хвилі залупка.ли добрі березові 
різки по його плечах. Гриць дуже перепудився і заверещав. 

— Цить, дурнЮ:! — кричали на нього сміхованці-хлопці, що, 
почувши стук, засіли були за дверми і зробили Грицеві ту не- 
сподіванку. 

— Ой-оп-ой-ой! — верещав Гриць. Хлопці злякалися, щоб не 
почув професор і почали Гриця зацитькувати. 

— Цить, дурню, то так годиться! Хто до дверей стукає, то 
того треба по п.іечах постукати. Ти того не знав? 

— Не-е-е зна-а-в! — відхлипнув Гриць. 

— Чому не знав? 

— Бо я-а-а пе-е-лсий ла-а-з у шко.іі. 

— Перший раз! а! — скрикнули хлопці, мов здивовані тим, 
т: можна перший раз бути в шко.іі. 

— О, то треба тебе погостити! — сказав один, поскочив до 
таблиці, взяв із скриньочки добрий кусник крейди і подав Грицеві. 

— На, дурню, їж, а борзо! 

Всі мовчали і в дожиданці дивились на Гриця, що обертав у руках 
крейду, а далі поволеньки вложив її в рот. 

— їж, дурний, а борзо! - нагадували хлопці, а сами дусились 
зо сміху. 

Гридь почав хрупати і насилу ззів крейду. Регіт у школі розі- 
тнувся такий, аж вікна задзвеніли. 

— Цого смієтеся? — спитав здивований І'риць. 
-- Нічого, нічого. Може хочеш іще? 

— Ні, не хочу. А що то таке? 

— То ти того не знаєш? Ото дурний! Та то Єрусалим такий, 
то дуже добре. 

— Ой, не дузе добле, — сказав Гриць. 

— Бо ти ще не засмакував. То годиться кожному їсти, що 
перший раз приходить до школи. 



— 285 — 

В тій хвилі увійшов професор. Усі хлопці, як сполошені горобці, 
попирскали до лавок, тільки Гриць остався, з сльозами в очах, і з гу- 
бами забіленими крейдою. Професор грізно зблизився до нього. 

— Як називаєшся? — крикнув. 

— Глпць. 

— Що за Гриць? Ага, ти новий. Чому в лавці не сидшп? 
Чого плачеш? Чим забілився? Га? 

— Та я їв єлусалим. 

— Що? який Єрусалим? — допитувався професор. Хлопці знов 
аж дусилися зо сміху. 

— Та давали хлопці. 

— Котрі хлопці? 

Гриць о.зирнувся по хаті, але не міг нікотрого пізнати. 

— Ну, ну! Іди сідай, і вчися добре, а Єрусалима більше не 
їж, бо будеш битий! 

Ш. 

Почалася наука. Професор говорив щось, показував якісь дощечки, 
що на них були нонамальовунані якісь гачки та стовпки: хлопці час 
від часу кричали щось, т: щ)офесор показував яку нову дощечку. 
а Гриць нічого того не розумів. Він навіть не зважав на професора, 
а дуже смішними видались йому хлопці, що сиділи довкола нього. 
Один довбав иа.іьцем у носі, другий ззаду раз-у-раз намагався уть-нути 
невеличке стебельце Гріщеві в )"хо, третій працював довгий час, дуже 
пильно микаючи із свого старого каптана латки, нитки та тороки: 
вже їх перед ним на спідній дошці лавки лежала ціла купа, а він 
їусе ще микав і скуб зо всеї сили. 

— На що ти микаєш? — спитав Гриць. 

— Буду дома з бовщем їсти, — відповів шепеляво хлопець, 
і Гриць довгий час думав над тим, чи часом не здурив його цей 
хлопець. 

— Але бо ти, Грицю небоже, нічого не вважаєш, — крикнув 
на нього професор і покрутив його за вухо так, що Грицеві мимоволі 
аж сльози стали в очах, і він так перепудився, що довгий час не 
тільки не міг уважати, але і зовсім про світ не тямив. Коли нарешті 
отямився, хлопці вже починали читати склади на подвижних табличках, 
котрі розкіадав і складав професор. Вони невтомно по сто раз 
співучими голосами повторяли: „а-ба-ба га-ла-ма-га". Грицеві не знати 
чому, дуже це сподобалося, і він почав своїм пискливим голосом на- 



І 



— 286 — 

випередки криїатп: „а баба галамага". Професор уже готов був узнати 
його дуже ппльнші і спосібнті хлопаком і, хотячи ще ліпше пере- 
конатися про те, переставив букви. Несподіваним способом він виставив 
перед учениказш букви „баба", але Гриць, не дивлячись на них, 
а тільки на професора, тонким співу чюі голосом крикнув : „галамага". 
Всі зареготалися, не вшжочаючи і самого професора, тільки Гриць 
здивований оглянувся і знов на голос сказав до свого сусіда: „Цому 
не клицис „галамага"?" Аж тоді бідолаха о'тямився, коли професор 
потягнув його за понятливість різкою ио плечах. 

— ■ Ну, а чого тебе там у школі навчили? — спитав батько, 
коли Гриць в полуднє вернув додому. 

— Ми вцилися „а баба галамага", — відповів Гриць. 

— А ти вмів? — запитав батько, не входячи в те, що це за 
така дивовижна науїса. 

— Тазе вмів, — * відповів Гриць. 

— Ну, так мені справуися! — заохотив батько. — Як тут у селі 
вивчиш, то підеш до міста до більшої школи, а потім вийдеш на 
пона. Жінко, а дай-но йому що їсти. 

— Ба, — відповів Гриць. 

IV. 

Минув як-раз рік після того важного дня. Блискучі надії батька 
на Грицеву будущину давно розвіялись. Професор прямо йому сказав, 
що Гриць „туман вісімнадцятий", що лучче зробить, коли відбере 
його додому і назад заставить гуси пасти. І справді, по році шкіль- 
ної науки Гриць вертав додому як-раз такий мудрий, яким був 
перед роком. Вправді „а баба галамага" вів вивчив докладно напамять 
і не раз навіть у сні з уст його вилітало це дивовижне слово, що 
становило немов перший поріг усякої мудрости, котрого йому не 
судилося переступити. Але далі по-за те слово Гриць в науці не по- 
ступив. Букви якось мішалися перед його очима, і він ніколи не міг 
спізнати їх з лиця, котра ш, а котра т, котре „люди", а котре 
„мисліте". Про читання вже ніщо й говорити. Чи причина тому була 
в його непонятливости, чи в кепськім навчанню професора, цього не 
знати; то тільки певно, що крім Гриця таких „туманів вісімнадцятих" 
між тогорічними школярами було 18 на ЗО, і всі вони підчас того 
шкільного року заєдно робили собі блискучі надії, як то буде гарно, 
як вони увільняться від щоденних різок, позаушників, штурканців, 



— 287 — 

^пац'' та „ попідволосшпсів " , і яі; покажуться знов у повнім блеску 
своєї поваги на пасовипц. 

А вже хто як хто, а Гриць запевно найбільше і найчастіше 
про те думав. Проклятий букварь п];о його він за час цілорічної натуги 
над науковими питаннями пошарпав і пофалатав трохи не на січку, 
прокляте ,,а баба галамага'' і прокляті професорські причиш:и та 
заохоти до науки так набридли йому, и];о він аж вихуд та поблід, 
і ходив увесь час, мов сновида. Нарешті змилувався Бог і послав 
місяць липень, і змилувався батько та сказав одного ранку: 

— Грицю! 

— Га? — сказав Гриць. 

— Від нині вже не підеш до школи. 

— Ба! — сказав Гриць. 

— Здійми чоботи, капелюх і ремінь, треба сховати про неділю, 
а ти запережися личком, візьми лунку на голову, та жени гуси насти. 

— Ба! — сказав радісно Гриць. 



Гуси, звичайно — дурні гуси, і цим разом не знали про радісну 
зміну, яка їх чекала. Через цілий рік Грицевої шкільної науки їх 
пас малий сусідський хлопчик Лучка, п];о звичайно тільки й робив на 
пасовиську, ш,о копав яшси, ліпив паски з болота та пересипався 
порохом. Про гусей він не дбав зовсім і вони ходили самопас. Не раз 
їм лучалося зайти в царину і тоді від пошкодованого приходилось 
їм витерпіти багато проіиять і навіть побоїв. А крім того нещастя 
кілька разів того року зловіпщм крилом перелетіло по-над чередою. 
Пять молодих гусаків і десять гусок господиня попродала в місті; 
важко прийшлось остаючим розлучатися з ними. Стару попеласту гуску 
забив хворостиною в шкоді сусід і в варварській безсердечно сти 
припяв бездушного трупа за лапу до тої-ж хворостини, волік його так 
через ціле пасовисько, а потія кинув господареві на обору. А одного 
молодого гусака^ красу і надію череди, забив ястріб^ коли раз від- 
блукався од ,свобї рідні. Але про всі ті тяжкі і невіджалувані страти 
череда цього року була більша, ніж торік. Дякувати білому гусакові 
і гривій гусці, та й ще двом чи трьом молодим Гі донькам, череда цього 
року виносила більш як сорок штук. 

Коли Гриць появився між ними з прутом, знаком своєї на- 
иістницької в ласти, зразу всі очі звернулися на нього, і тіїьки один 
німіючий сик здивування дався чути. Але ані білий гусак, ані грива 



— 288 — 

гуска не забуші ще свого колишнього доброго пастиря і швидко при- 
гадали собі його. З голосними БШфикашт радости і трепотом крил 
вони кинулися до нього. 

— Де-де-де-де? — цокотіла грива гуска. 

— Адже в школі був, — відказав гордо Гриць. 
-~ Ов! ов! ов! — дивувався білші гусак. 

- Не віриш, дурню? — крикнув на нього Гриць і швякнув 
його прутом. 

— А сьо-сьо-сьо? А сьо-сьо-сьо? — шепотіли, громадячись коло 
нього, инші гуси. 

— То ніби, що я навчився? — формулував їх питання Гріщь. 

- Сьо-сьо-сьо-сьо? — дзьоботілп гуси. 

- А баба галамага! — відповів Гриць. 

Знов свЕ зачудуваня, немов ані одна з тих сорока гусячих голов 
не могла зрозуміти такої глибокої мудрости. Гриць стояв гордий, не- 
досяжний. Аж нарешті білий гусак здобувся на слово. 

— А баба галамага! А баба галамага! — скрикнув він своїм 
дзвінким, металичним голосом, випрямившися, піднісшп високо голову 
і трепечучи крилами. А потім, обертаючись до Гриця, додав, немов 
щоб його ще більше привстидатїї : 

— А киш, а кши! 

Гриць був зломаний, завстиданий. Гусак в одній хвилі перейняв 
і повторив ту мудрість, що коштувала його рік науки! 

— Чому вони його до школи не давали? — подумав собі Гриць 
і погнав гуси на толоку. 



132. ,.8СН0К 5СНКЕІВЕК" 

В просторій другій клясі нормальної школи отців Василіян у Дро- 
гобичі тихо, хоч мак сій. Наближається година „красного писання'\ 
страшна для всіх не так самим предметом, яі: радше особою вчите.тя. 
У Васпліянській школі на всі предмети вчителі — самі отцове, 
а тільки для науі:и писання вони наняли собі світського чоловіка, 
якогось бувшого економа чи наставника пана Валька. Панові Валькові 
ще й досі здається, що він економ; хоч з нагайкою ходити тепер не 
випадає, але все таки він не номітується хоч тростівкп і ніко.іи не 
занедбує робити з неї відповідного вжитку. Очевидна річ, що діти, 
ігіддані хоч би тільки на годину властн такого вчителя, дріжать наперед, 
і ,,красне писання" є для них найбільшою мукою. 



— 289 — 

Малпй Мирон один сіідпть спокіпшіп, майже веселий на лаьці. 
Він дивується, чому це раптом так тихо стало в оясі, коли один 
смільчак, висланий на коритар на звідпни, вбіг до кіяси і ьфикнув: 
„Валько прийшов!" В тій самій хвилі тихо стало в клясі. Малий 
Мирон не знав ще папа Валька, Він іно що прийшов із сельської 
шісоли, батько записав його до другої нормальної кляси у отців Ва- 
силіян, і нині иершзій день ші:оли. І хоч на селі він в писанні був 
дуже слабий, не вмів ні пера належите взяти в руки, ні вивести 
гладко та рівно одного штриха, — то все таки він дитина, не йому 
журитися наперед тим, чого ще не знає. Він здивувався, чому це 
раптом так тиїо стало, але про причину не смів допитуватися нікого 
із своїх сусідів, — він же з ними досі дуже мало знайомий. А 
проте його це і не багато обходило. Серед тої, для других страшної 
і трівожої, тиші, він тим вигідніше віддався найлюбішому заняттю — 
думкам про свою рідну сторону. Неможна сказати, щоб він тужив за 
нею : він знав, що що-понеділка побачить і батька і матір. Він тільки 
думав собі^ як то гарно буде, як колись, літом, приїде додому, зможе 
знову свобідно бігати по пастівниках^ сидіти над річкою або бро- 
дити по ній за ковблями; це були думрси радпіе веселі, ясні, блискучі, 
а не тужні, не жалібні. Малий Мирон роскіяшо ниряв у тій красі 
природи, що розцвітала в його уяві серед сірих, холодних стін Ва- 
силіянської школи, і не думав про погрозу, що наближалася над 
клясу. 

— Ба, а ти собі чому не прилагодиш скриптури *) до писання? 
— запитав стиха один сусід Мпрона, стусаючи його під бік. 

— Га? — відповів іУІнрон, немило збуджений із свого золо- 
того сну. 

— Скриптури приладь до писання! — повторив товариш і по- 
казав Миронові, ш: покласти скриптури, як каламарь і неро, після 
приписів пана Валька. 

— Іде вже, іде вже! — пронісся шепіт по клясі, мов при 
наб.лиженні яі:ого грізного царя, коли на коритарі розляглися кроки 
вчителя „красною писання''. Швидко затим одчинилися двері кляси, 
і Валько увійшов. Мирон позирнув на нього. Учитель своєю подо бою 
зовсім не пригадував ніякого царя. Це був середнього росту чоловірс, 
з коротко обстриженим волоссям на круглій баранячій голові, з рудими, 
короткими вусами і рудою еспанською борідкою. Його широке лице 
і широкі, міцно розвинені, вилиці враз із великими, на боки повід- 



1) Зшиток. 

XII Читааво. 29 



290 



гинаними упіима надавали йому вираз туиої упертости і мясоїдности. 
Невеличкі жабячі очі рпділи глибоко в ямках і блимали ^звідти якось 
злобно та неприязно. 

Ано! і;])!^^^ він грізно, зачинивши за собою двері 

шяси і помахуючи тростиновою, випгачастою наличкою. І від того 
крику, немов од вітру хмарної літньої днини хиляється разом і;олосся 
ашта, так само похилилися додолу голови вісімдесяти пяти школярів 
над писемними, синьо та червоно полініованпми скриптурами. В руці 
у кожного пгколяра тремтіло неро. Один ті.тьки малигі Мпрон, що ще 
не знав Валькової вдачи. сидів обернений лицем до кляси і вдивлю- 
вався в нового вчителя. 

- А ти що? — крикну, визвірившись до нього, Валько і прямо 
направіге кроки до нього. 

Малий Мігрон так і остовпів з наглого переполоху. Він ішимось 
несвідомим поривом обернувся і зложив своє ТІ.ІО в таке положення, 
в яіхім уже з минуту треиещали його товарпиіі. 

Валько взяв у руки крейду, приступив до таб.іиці, розмахнувся 
і почав писати. Зразу писав тільки букви, малі і велш:і, самоголосні ' ) 
і суголосні 2), без ніякого проте значіння. Але далі-далі діпиіов і до 
слів, а вкінці і до цілих речень, як наприклад: .,Бог сотворив світ^', 
., Чоловік має дві руки^-. «Земля мати наша'*. Вичерпавши таким спо- 
собом свою мудрість, показавши доста своє знання красного пи- 
сання в численних вігкрутасах та довгих, як світ, і рівних, як ковбаси, 
хвостиках, Валько положив креґіду, відступився, зирнув ще раз 
з уподобою на записану таб.мцю і далі, вЦвернувшися до трепечучої 
кляси. крикнув ірізно: 
Писати! 

Його наукова діяльність в тій хвилі щасливо скінчилася, - 
тепер починалася його економська діяльність. Щоб показати це на- 
гля^що, він сильно стріпнув пальцями, щоби стрясти з них учений 
крейдяний порох, і замісць нього взяв у руки свою тростину, і немов 
орел слідить з гори за здобиччю, так і він, озираючись по клясі, 
зійпіов з підвищеного ступіня і почав свій обхід. 

Перпіий, на котрого накинула його зла доля, був якийсь ма- 
ленький, слабенький і дуже заляканий школіфик. Він увесь у поті, 
нагнувшися над скриптурою, працював зо всеї сили, щоб вдержати 
перо в дріжачих пальцях і пі,о-хви.лі позирав на табліщю, намагаючись 
виводити на папері такі самі кручтш. гачки та ковбаси, які вивела 

'^) Годосівки. -І Шелестівки. 



2'.и — 

ііііравна економська рука на таблиці. Та 6а, рука його дріжа.'іа, 
к})юки. і'ачки та ковбаси виходили ломані, нерівні, иавіті, ііеі)0 

неслухняне ЩО-ХВИЛІ крутилося в пальцях. СїфІШІЛО, порскало, Ніг'МОВ 

ггавало(Уі чогось і бажало аі: наі'ііивидче ;з них видобутися. 

Валько став над ним, мов кат над душею, і злобно всміхаючись, 
не кажучи і1 слова, почав приглядатися його роботі. Бідний хлопець 
прочув лихо і до реиїти стратив усят:у вдасть над свовю рукою і над 
неслухняним пером. 

— То ти так пииіеіп? — процідив звільна Валько, але тим 
швидче свиснула в повітрі його тростина і оперезала* змією плечі 
бідного хлопця. 

— Ой-йой-йой! заверещав він, але зараз же й утих, зу- 
стрівпиі грізний, гадючий погляд учителя. 

— Ти не вмієш ліпше писати? — питав Валько. 

— Вмію, вмію! ... — лепотів хлопець, сам не знаючи, що 
лепоче. 

Учитель-економ може й справді вірив, що хлопець умів ліпше 
ішсати і що тільки на збитки йому силується писати погано, чи може 
з великої любовн до його тростинки. 

— Ну, то вважай же! — і Валько пішов далі, не пере- 
конавшися, які спасенні плоди принесла його досадна наука. А проте 
йому і не ходило про ті плоди, — він тепер був тільки економом 
і більш нічим. Очі його вже звернулися в другий бік і в другім 
куті кляси нагляділи ігапіу жертву. Там сидів Жидок, котрий по ста- 
ринній звичці свого роду писав в задгузь, силуючися виводити 
Валькові викрутаси від правої до лівої руки, від кінця стрічки до 
початку. Одну стрічку він уже совершив таким способом і саме роз- 
почав другу від слів ,,сот Бог а з к сир''. Написана, готова вже 
стрічка виглядала яко тако, але нова, неготова ще, зачата від кінця 
вколола Валька в очі. 

— А ти як пишеш, Мойше? — закричав він, прискакуючи до 
'/Кидка, 

Валько всіх Жігдків }' класі кликав ,, Мойше'", - хіба що ц^^ 
були сини багатих шськігх ,, тузів", перед котрими він мав велиі;ий 
респект. Жидок, на прозвище Йонас Туртельтавб, почувши той вгпфиіс 
і побачивши надскакуючого ворога, знітився і скулився, як слимаї: 
у своїй халабудці, і перестав писати. 

— Ха, ха, ха! — реготався Валько. призираючися жидковому 
писанню. 

" Пане професор ... — зачав Жидок і запився. 



— 292 — 

— Ходи сюдп! 

І не чекаю чп, аж Иокка вийде з лавки, взяв його за вухо 
і потяг насередпну. 

На вигляд бідного їїонки, скуленого, тремтячого і заслиненого зо 
страху, вся ояса голосно зареготалася, хоч усяігий і собі тремтів та 
кулігося. Але така вже спла тиранського притиску, шіо досить тиранові 
всміхнутися, а всі стоячі під його гнетом будуть реготатися, без 
огляду на те, що регочуться імено сами над своєю недолею. 

— Ходи до таблиці! А-ну, пиши! 

Валько' змазав власною рукою часть свого письма і втиснув 
Жидкові іфейду в руку. Жидок почав писати своїм звичаєм, у задгузь. 
Наново зареготалася к.іяса, всміхнувся Валько, але зараз же завор- 
силося його лице, він обернувся до останньої лавки, де сиділи самі 
найбільші і найдужчі хлопи, і крикнув: 

— А-ну, дайте-но йому! 

Жидок затремтів цілим тілом і залебонів щось, але швидко при- 
скочили до нього два товариші посіпаки, і повели на ступінь. Тихо 
стало в клясі. Замісць сміху блідість виступила на всіх лицях, — 
тільки болізішп вереск Ионки розлягався посеред мурованих стін Ва- 
силіянського манастпря. 

— Досить з нього! — сказав Валько, і Йоніса, хлипаючи, пішов 
на своє місце. 

Сновшгсиш це високо иедаїоїпчне діло, Валько почав знов свій 
обхід по клясі і знов розляглися удари його тростиш:и но плечах та 
по руках бідних хлопців. 

Яке вражіння зробила вся та наука на Мирона, цього і сказати 
годі. Він раз-у-раз дріжав, мов у лихоманці; йому шуміло в ухах 
і крутилося в очах, мов серед бурі. Йому так і ввижалося, що його 
не мине та буря, що кожний удар страпшого вчителя падає на нього. 
Написані слова і стрічіги скакали перед його очима, надувалися і пере- 
плутувалися, виглядали ще поганіше, ніж були на ділі. Він і сам не 
знав, коли перестав писати, — сіра паволока стояла перед його 
очима. 

— То так ти пишеш? — гукнув Валько над його головою. 
Мирон стрепенувся, хопив за перо, талапнув ним у чорнило 

і поволік по папері, мов тура за роги. 

— Чи ти не знаєш, як перо держати? 

— Я не знаю! — прошепотів Мирон. 

— Що? — ревнув Валько. — Я тобі не показував уже десять 
раз не раз? . . . 



— 293 — 

Міірон зачудовані очі встромив у розлючене Валькове лице. 
Але замісць відповіді Валько стиснутим кулаком ударив хлопця в лице. 
Малий Мпрон, мов косою підтятий, повалився на лавку, а з лавки на 
підлогу. Кров обілляла його лпце. 

^ Підійміть його! — крикнув Валько. З задньої лавки при- 
скочили два, ті самі, що перед хвилею парили Ионку, і підняли 
зомлілого Мирона. Його голова не дерл^алася на вязах і хилилася до- 
долу, мов у мерця. 

— Біжіть по воду! — командував далі Валько і ще раз по- 
глянув на Мирона. 

— То що за хлопець? — спитав він. 

— Мирон, — відповів „цензор", найстарший віком і найдужчий 
силою в клясі, котрого отцове настановили наставником над товари- 
шами. 

Що за один? — питав далі Валько. 
Одного хлопа син з Н ..... . 

— Хлопський син! Тьфу, якого біса тим хлопам пхатися сюди 
— проворкотів Валько. У нього відлягло від серця. Він зачав був 
трохи побоюватися свого вчинку, але хлопський син, — значиться, 
можна його бити і зобижати, як хочеш, ніхто за хлопським сином не 
вимнеться ! 

Валько не похибився в своїй рахубі. Ніхто не впімнувся за 
хлопським сином. Нелюдський вчинок учителя-екопома уйшов йому 
гладко так, як і багато його нелюдських вчинків. Тільки в серці 
хлопського сина він не пішов гладі:о, а стався першим насінням обу- 
рення, погорди і вічного ворогування проти усякого неволення та 
тиранства. 



133. Історія МОЄЇ січкарні. 

Вже як меьгі надоїло було різати ту січку на нашій простій, 
ручній скрипці, то й сказати не можу! Як бувало приходить .зіма, то 
чоловік гірше тої січки боїться, ніж уліті косовиці. Довгими зімо- 
вими досвітками стій бувало на тоці на морозі, на ліхтарню вваїкап, 
щоб нещастя якого -не наробити, і різак заправляй що-хвилі, і дави 
та тягни, аж у тобі цомоги схнуть, поки трохи тої січки удусиш. 
Та й то чи багато її! От щоб для коней на день вистало; про 
худобу і гадки не було. І потім, як подорастали мої хлопці, знов 
біда. Уробиться то через день, умотиі;ається, де йому ввечері хочеться 



— 294 — 

ставати до скриньки. Ліг ин та п спав, не різаком тяг! Так у:кр 
я бідуван, що. чуєте, аж обридло. 

Аж ось чую перечуваю, кажуть люди, що вийшли такі скриньки, 
що маипгаою ріжуть січку: і дрібно, як мак, і легко і борзо. Троє; 
люда тою скринькою за день і пятьдесят кірців січки дрібненької 
уріже! Я зразу і вірити не хотів. Хто-б там, - гадаю собі, 
дбав за бідного хлопа, що то йому та січка так гіренько приходиться, 
та для .нього аж машину робив! Відаю я да.лі, у одного, другого, 
третього, — та ні, таки правда! Кажуть, що вже є така машина: 
там і там панотець купив, там знову дідич. Розка-^ують люди, що 
бачили на власні очі і не можуть нахвалитись. — А, погадав 

я собі, — Господи, тобі слава! Вже щоб я мав, не дай Боже, 
останню корову продати, а мушу отягнутися на ту мапшнову скриньку! 
Але де тут її дістати? В напгім селі ні від кого дізнатися. Панотець 
з громадою у гніву, що їх не хоче вибрати на радного, професої» 
такий, що п сам мало що знає, а більше ні в кого й спитати. Відаю 
я знов поміж .людьми на ярмарках, а все поміж чужосельними, так 
щоб у нашіж селі ніхто й не знав ні про що. Бо у нас, бачите, 
народ дивний, такий, що з чого-небудь, та й обсміє чоловіка. А тут 
ще. — гадаю собі, — і сам я не видав, що то за скринька, яка її 
вдача: а-ну як покажеться, що пусте, а я перед людьми оголошуся, 
буде сміху, що і в девяти водах не вмиєшся. А ще до того я! Мене 
віддавна люди прозвали ..деревляним фільософом" за те, що все 
бувало, скоро лиш яка вільна хвиля, люблю майструвати де-що. Якусь 
мені Бог дав легку руку до майстерства: що очима побачу, то руками 
зроблю. ' )т у крупяра в місті побачив я був корбові жорна, що ними 
крупи меле; придивився я їм добре, а потім, як став пипнати у себе 
дома, як став буторити, якось я склемезив і собі такі жорна, і підіть- 
но ви, як мелють славно ! І що то з мене не насміялися сусіди за 
ті жорна, Господи, твоя сила! На село і'оді було показатися, все 
питалися: ,,А що, куме, корбові жорна здорові?'' Такий уже, кажу 
вам, дивний народ! А проте, ховай Боже, тепер толокою ходять 
на мої жорна молоти, і не нахваляться. Або і з млинком тим, що 
збіжжя віє . . . Клемезив я його щось цілий місяць. Сусіди брало — 
в та діялось — посходяться до моєї хати, посідають, гуторять 
і дивляться, як я ті дощечки складаю, розбіраю, прпмірюю, врізую 
та пристругую звичайно, чоловії: тому не вченпй. п так собі, 

самоучка, без доброї справи, без нічого — та й сміються з мене, а не 
один то й прямо скаже: ,,Поверглп-б ви то майстрування, пуста вас 
робота взялася!'' А я нічого, все своє роб.лю, та й такий млпної: 



— 295 — 

;}1)ооиБ. !ік праву руку. ] ті. іцо сміялися, до мене йдуть збіжжя віяти. 
Л проте я все у них ,,деревляниіі фільософ'М 

я то нібіі п(^ багато собі роблю я того сміху, але все .таки, 
бачите, чоловік не дерено: леда слово незвичаііне, леда насміх, а до- 
пече до живого. І вже мені тоґі сміх на кінці ніі:.у став. Так що 
я погадав собі: ні, вже про (чсрігаьку нікому не с}:ажу, аж поки не 
буде в мене, отут на тоці, і поки сам не витрібш, що в ніі'і за сила. 

Якось не якось, велося то нару місяців, поки я розкрутив трохи 
]рошей, а за тої! час усе відаю поміж людьми, ба і1 поміж Жидамі^, 
чи нема такої скриньки на продаж. Аж раз, уже так піл. осінь, чую 
я від одного Жида, що десь у Самборі є яї:ась Жидівка, що її чоловік 
був завідатором у якихось панських добрах. То він десь роздобув таку 
ск*риньку не знати наиі,«> та І1 поиі,о. А тепер Жид умер, а Жидівка 
продала-б скриньку за тані фоиіі. Почув я то та й утіигався, моіі 
не знати чим. Зараз за кілька день зібрався я, взяв усі гроіпі з гобою, 
які мав, казав запрягати коні до возу та й їду сам до Самбора. А тут 
ніхто, навіть мої хлопці не знають, що я за гадку мак». 

Приїхав я, допитався до тої Жидівки . . ^ Так і так-, иовідан», 
купив би я сїфиньку, коли к у вас на продаж. 

— Ох. - каже Жидівка, в, але порозбірана, порозмітувана 
на йоду. 

Та я собі зложу, говорю я, а сам аж тремчу, що не 

вдам; що то, ят: жию, не видав ще такого стру менту. 

— Ну, то ходіть зо мною! 

Пішли ми, вилізли на під, а. там усіїїякого иуті)ринніі стільки, що 
мати божа! Зачала вона ритися в тім, иовитягала якесь деревляне 
обніжжю, якесь пудло залізне з зубатим валком, якесь колесо з корбоБ), 
якісь різаки криві, та г1 усе те поклала на купу передо мною. 

Я став над тим, як дурний перед плотом. Але що, гадаю собі, 
З.ТЄ знов показатися таким дурнем перед Жидівкою, треба бодай чи- 
нитися, що чоловік щось розуміє . . . 

— А шріби де? - запитався я. зовсім навгад. 

- Ох, десь заверглися! - сказала Жидівка, та й кинулася знов 
ніукати. А я аж відітхпув. Значиться, шріби потрібні! По хвилі Жи- 
дівка справді подала мені кілька шріб і оюч. 

Ну. вже все! — сказала вона. Ви. видно, пане і'осподарю, 
зпаєтес^іг на тім? Подивіться сами, що то варт? 

— Не багато варт, — сказав я, премудро оглянувши скриньку. 
— Дуже старосвітська, тяжко буде йти! 



— 296 — 

— Ну, я вже зате тано вам пущу, — сказала Жпдівка. — 
Дасте тридцять ринських, то собі візьмете. 

— Господи, тобі слава, — подумав я собі. — Я гадав, що то 
буде треба дати де з яких пятьдесят, а та тридцять ціпить. Ну, 
а ще чень що виторгую. Та п до Жидівки-: 

— А що ви говорите, тридцять ринських! Та тепер нову за 
такі гроші дістане! Я вам дам пятнадцять. 

— Ох, дуже ви мало даєте, пане господарю, — застогнала Жи- 
дівка. — Даі'іте двадцять і пять! 

Ледви-неледви сторграли ми за двадцять. А вже скриньку і не 
беруся складати, а тут аж потерпаю : ану, гадаю собі, не зможу 
й дома зложити, та й таку суму дармо вивалю! А далі гадаю собі: — 
Ні, вже будь що будь, а я мушу на своїм поставити! 

Забрав я те все па віз: подрібя склав у рептюх, а підставник 
обложив соломою, накрив веретою, — стоїть те, розчепірхане, акурат 
так, як коли-б чоловік лежав на возі та коліна догори задер. 
Зладився я, їду. — Слава тобі. Господи, гадаю собі, що до свого 
села аж на ніч приїду, чень таки аж до хати заїду, щоб ніхто мене 
не бачпв. їду я, їду, минаю село за селом, та все потерпаю, що от-от 
лучпться який знайомий та п запитає, що везу. Вже й сам не знаю, 
що це мені тоді сталося і чого я так боявся, немов що кладене 
везу. Таке вже у нас: загулюкають люди чоловіка, осміють за те, 
чого п самп не розуміють, так що потому чоловік і рад би щось 
доброго зробити, та унпмається, боїться людей, немов це він не знати 
яке лихо задумав. 

От уже я наблизився до свого села. Смерклося. Я ще перед 
коршмою за селом постояв трохи, щоб і зовсім стемшлося, а тоді 
їду. Та ба, на моє лихо, ледви я до села, аж тут бух, місіщь сходить 
собі повний, круглолиций, як коли-б нігде нічого. Бачите мене, я не 
ось такий, щоб за що-небудь розгніватися, але топ місяць тоді 
трохи мене до лютости не привів; я мало йому, бідному, не заояв. 
А я, правду кажучЕ, і зовсім його не сподівався! А тут так вам 
ясно зробилося по селі, як удень! На моїм возі вже здалеку видно 
щось, гей їринджоли зведене, та що віз наскочить на камінь, то воно 
на всі боки хитається. А тут ще неп — в нашім селі що хата, то 
пес ^- почувши, що хтось їде, гурмою вилетіли на дорогу, уїдають 
так, що аж землю під собою гризуть, опроважують мене з музикою! 
Але Богу дякувати, що вже чоловіка ніякого нема на вулиці, не буде 
питати, що везу. 



297 — 

Ба, як уже япха доля на тебе завізьметься, то й конем її не 
обїдеиі. Проїзжаю просто церкви, дпвліося, стоїть хтось серед дороги, 
дивиться. — Тьфу, осина тобі, маро! — погадав я собі. — Про- 
кляті псища збудили вартівника, зараз зачне питати. Та й бо є! Скоро 
мтт порівнялися, а він до мене: 

— Чи то ви, нанапшу? 
Я зараз по голосу пізнав, що то дурний Савка, мого сусіда син. 

Ну, найшли кого на варту вислати, та такого тумана вісімнадцятого ! 

— Адже-ж я, — кажу. 
' А відки ви їдете так пізно, шіо псів побудили? 

— Велика ишода, — кажу, - бо пси і тебе бідного збудили. 

— Ба, та певно! А мені акурат зачало снитися, що злодії 
і церкву обкрадають. Скануюся, аж то ви! Та відки їдете? 

Що дурневі казати? Або він буде знати, що і як? 

— Із Грайгори, — кажу. 

— А що тут везете таке красне? 

— Е, не питай, — кажу я ніби заляканий. Вже я озлився, 
що він стоїть, як паль, та мене випитує. 

— Та скажіть! Я, бігме-ж-то, ну, нікому не скажу! 

— А не скажеш? 

— Скари-ж-то мене. Господи, що не скажу! 

— Ну, — кажу я, обзпраючись, та шепотом, — я забив Жцда 
;^ грішми, то везу його додому закопати під вуглом. 

— Иой! — скриї:нув наляканий Савка. — А то нащо? 

— На щастя, дурний Савко, щоб усе дома гроші велися. 
З тим я й поїхав, а вже кмітую, що мій Савка аж горить 

з нетерплячки і цікавости. Ну, гадаю собі, закпив я з нього! Але 
гляду позад себе, а мій Савка біжить по-під плоти, слідом за мною. 
Ну, біжить та біїкить. А до моєї хати вже недалеко; заїхав я, одчи- 
нив лісу на вигін, потім одчинив стодолу, заїхав на тік, випряг коні, 
а віз лишаю на тоці. Зиркнув, аж мій Савка дрпголпть під лісою 
та пасе оком, що я буду робити. А я нічого, немов і не бачу його. 
Поставив коні, повпинав, дав їсти, та й сам до хати. 

Повечеряв я, ліг спати, і гадки не маю. На другий день схо- 
пився я вдосвіта та до стодоли, до скриньки. Ще й хлопця взяв 
з собою. Зараз ми, круть і верть, що до чого пасує, прикладаємо, 
трібуємо . . . Богу дякувати, все нам як з маслом іде! За пів годинки 
і зложили і потрібували - ріже, так, що а-ну. Я мов на світ наро- 
дивСлЯ, прецінь недармо гроші видав! А хлопець аж у руки плеще, 



- 298 - 

налюбунатпся не може маїїпшою. За минуточку ми цілий приколотої: 
соломи для стрібунку порізали, вів викотили та п до хати. Благодать! 
Іно ми сіли снідати, аж тут пес заголосив. Визираю вікном — 
го-го-го! І віігг, і присяжний, і писарь, і з пять хлопа з палицями. 
Як то кажуть: ,Д баба і ціла громада". Та й то не йдуть до хати, 
а стали коло одного угла, шпортають, нишпорять . . . ІЦо за притока? 

- гадаю собі. — Що таке людям сталося? Хочу вийти з хати ~ 
а ба, з-за дверей чую голос десятника: ,,Не вольно! Сидіть у хаті!" 
Що за лихо? . . . Сижу я. Обійшли вони хату на всі чотирі ропі, 
обталапалися по коліна, далі піиїли під шопу. довкола пших.тіра, 
довкола стодоли ... Яв голову захожу: пі;о за неш;астя? Чи поду- 
ріли люди, чи може розбій яі:ий? Аж ось вони входять до хатп. 

— Десятники ! - - каже війт, не вітаючись, не здоровкаючись, — 
станьте коло нього! Як би втік, то ваша відповідь на тім! 

Я став, очі витріщив, а тут десятники, як апостоли які, 
коло мене. 

Пане війте, - кажу я, що це має значитися? 

— Гм, гм, — покректав війт, сідаючи на ослоні і штуркаючи 
паличкою о землю, - то вже в тім моя голова. Ви маєте мовчати 
і віщовадати. 

— Мовчати і відповідати? дивувався я. Ба, та як же 
я відповім, як буду мовчати? 

— Гм, гм! — покректав знов війт. А ска:кіть- ви нам 
насамперед, як ви називаєтеся? 

— Я? Або ви хіба не знаєте? Чи то я який чужосельний, 
чи що? 

Зараз мені відповідати ! Хто тут старший у селі, я чи ви ? 

— Я тут у своїй хаті найстарший! — скрикнув я, олютившись. 

— Що це за розбій такий? Я нікому нічого не винен, а тут мене 
нападають! Пане війте, я на вас скаргу подам! 

- — Хе, хе, хе! — сміявся війт, - а дивіться, як ставиться! 
Нікому нічого не винен! Ну, ну, дай то Боже! зараз будемо видіти. 
А скажи-но ти мені, невинний чоловіче, де ти того забитого Жида 
подів, що учора поночи віз? 

Мені нараз мов луда- з очей спала. Як не зарегочуся, як не 
зайдуся сміхом, то гунцвот не моє імя. коли я так реготався від 
уродження свого. Трохи, кажу вам. на землю не покотився зо сміху. 

Війт став, як те теля, що об нові ворота вдариться. Але далі 
знов визвірився на мене. 



— 299 — 

— Куме, я тобі по добру кажу, не сшпся, іфизіїаітск до всього. 
то вже я вставлюся ;ш. тобою, щоб тебе високий суд не іювіспі:, 
ні,об тобі життя дару паї]. Не вц,шрайся, коли не хочеш на шибениці 
ногами перебірати. 

Я ще дужч